Рішення

від 08.08.2006 по справі 330/14б-03/174/14-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

330/14б-03/174/14-05

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

08.08.06                                                                               Справа № 330/14б-03/174/14-05

За позовом           Відкритого акціонерного товариства  “Укрволгатехсервіс” ліквідатора  Відкритого акціонерного товариства  “Укрволгатехсервіс” Жеронкіна Д.Л., смт. Проліски, Бориспільський р-н

до          Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврошина-Захід”, м. Жовкла, Львівська обл.

про                    визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.08.2003 року

Заступник Голови господарського суду Короткевич О.Є.

Представники:

відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області з заявою у справі про банкрутство №330/14б-03 звернулось ВАТ "Укрволгатехсервіс", с. Проліски, Бориспільський р-н в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жеронкіна Д.Л. (далі –позивач) до ТОВ “Єврошина-Захід” (далі –відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.08.2003 р., укладеного між ВАТ “Укрволгатехсервіс” та ТОВ “Єврошина-Захід”.

Справа розглядається господарським судом Київської області в межах справи №330/14б-03 про банкрутство ВАТ "Укрволгатехсервіс" відповідно до вимог ст.ст. 17 та 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

Позивачем підтримані в судовому засіданні свої вимоги, які мотивовані тим, що укладений договір не відповідає вимогам чинного на час його укладення законодавства - на момент укладення договору майно, що є предметом оскаржуваного договору перебувало в податковій заставі, і було реалізовано без відповідного дозволу органів ДПІ, договір укладено зі сторони ВАТ «Укрволгатехсервіс»з перевищенням повноважень та нерухоме майно, що реалізовано, не було належним чином зареєстроване в органах БТІ, тому на підставі ст.48 ЦК УРСР оскаржуваний договір має бути визнаний недійсним.

У зв'язку з клопотанням відповідача  розгляд справи відкладався на 19.07.2006 року о 12-10. Ухвалою суду від 24.07.2006 року розгляд справи призначено на 08.08.2006 року о 12-10.

Відповідач відзив та витребувані судом документи не надав, у судове засідання 08.08.2006 року не з'явився, однак справу відповідно до ст.75 ГПК України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з оскарженням ухвали господарського суду Київської області від 02.09.2005 року в апеляційному та касаційному порядках, відкладенням розгляду справи, відпусткою та хворобою Заступника голови Господарського суду Київської області Короткевича О.Є., спір згідно ст. 69 ГПК України вирішено у більш тривалий строк.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Постановою господарського суду Київської області по справі №330/146-03 від 15.04.2004 року визнано банкрутом ВАТ «Укрволгатехсервіс», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором  арбітражного керуючого Жеронкіна Д.Л.

Під час ліквідаційної процедури ліквідатор ВАТ “Укрволгатехсервіс” арбітражний керуючий Жеронкін Д.Л. звернувся до суду із заявою до ТОВ “Єврошина-Захід” про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.08.2003 року, укладеного між ВАТ “Укрволгатехсервіс” та ТОВ “Єврошина-Захід”.

Відповідно до умов оскаржуваного Договору ВАТ “Укрволгатехсервіс” передало у власність відповідачу майно - будівлі і споруди незакінченого будівництва, що знаходяться за адресою: Закарпатська обл, м. Мукачево, вул. І.Франка, 134 та обладнання в складі згідно додатку № 1 до Договору від 27.08.2003р., а відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості отриманого майна, на умовах цього договору. Факт передачі майна підтверджується Актом прийому-передачі майна від 02.09.2003р. Згідно п.2.1. Договору погоджена ціна майна становила 196 000,00 грн. Як заявлено позивачем в судовому засіданні, відповідач не провів повну оплату вартості отриманого майна, частково  сплативши 40 000,00 грн.

Позивач вважає, що зазначений договір має бути визнано недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР, обґрунтовуючи тим, що укладений у 2003 році оскаржуваний договір не відповідав вимогам закону, що діяли на момент його укладення, а саме: ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III (далі –Закон № 2181-ІІІ), ст.63 ЦК УРСР та ст.ст. 46, 47 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 № 1576-ХІІ, п. 1.5 „Тимчасового  положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України  від 7  лютого 2002 року N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого  2002 року за N 157/6445 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня  2003 року N 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за N 66/7387).

Дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень ЦК України від 16.01.2003р № 435-ІV Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскаржуваний Договір укладено 27.08.2003р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р № 435-ІV, тому, до відносин про визнання недійсним Договору застосовуються норми ЦК УРСР.

Відповідно до статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п.8.1. статті 8 Закону № 2181-ІІІ право податкової  застави  виникає  згідно  із  законом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до п.8.2.2 Закону № 2181-ІІІ право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували у його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права,  а також на будь-які інші активи, на які платник податків  набуде  прав  власності  у  майбутньому,  до моменту  погашення  його  податкових  зобов'язань  або податкового боргу.

Відповідно до п. 8.6.1. статті 8 Закону № 2181-ІІІ платник  податків,   активи   якого   перебувають   у податковій   заставі,   здійснює  вільне  розпорядження  ними,  за винятком  операцій,  що   підлягають   письмовому узгодженню з податковим органом: зокрема, купівлі  чи  продажу  нерухомого  та  рухомого  майна.

Зважаючи  на положення статті 8 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків, що перебувають у податковій заставі, не можуть бути відчужені без згоди органів державної податкової служби.

Згідно наданого до суду витягу з державного реєстру застав від 10.10.2003 р. на момент укладення Договору всі активи (нерухоме і рухоме майно) відповідача перебували у податковій заставі. Згідно пояснення ліквідатора дозволу від органів державної податкової служби на продаж майна, що є предметом оспорюванорго Договору ВАТ „Укволгатехсервіс” не отримувало.

Доказів на підтвердження протилежного, а саме, відсутність податкової застави, або наявність дозволу органів ДПІ відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Тому, заявлені вимоги щодо невідповідності Договору вимогам закону № 2181-ІІІ і про недійсність Договору на підставі ст. 48 ЦК УРСР є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження ВАТ «Укрволгатехсервіс»про те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам ст.63 ЦК УРСР та ст.ст. 46, 47 Закону України “Про господарські товариства”, так як підписаний зі сторони банкрута не уповноваженою на те особою  - без відповідних повноважень (з перевищенням повноважень), в порушення вимог установчих документів банкрута (укладення і підписання Договору потребувало отримання належних повноважень від Спостережної Ради Товариства), суд вважає необґрунтованим, так як зазначене спростовується наданим Відповідачем витягом з Протоколу № 3/2002 від 05.09.2002 р. засідання Спостережної Ради позивача, згідно якого Голова Правління –Президент ВАТ «Укрволгатехсервіс»мав належні повноваження на укладення і підписання оскарженого Договору.

Відповідно до п.1.1 Договору відчужуване майно продавалося як цілісний майновий комплекс - об'єкт незавершеного будівництва. Проте, із наданих суду доказів, а саме наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 27.12.1993р. № 427-АТ та листа регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 03.11.1997 № 30-03/3873, вбачається, що нерухоме майно (а саме: виробниче приміщення, гараж), передавалося до статутного фонду ВАТ “Укрволгатехсервіс”, як об'єкт завершеного будівництва –станція технічного огляду. Із наданих пояснень ліквідатора зазначений об'єкт знаходився в експлуатації. Доказів на підтвердження протилежного Відповідачем не подано.

Відповідно до п. 1.5 „Тимчасового  положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України  від 7  лютого 2002 року N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня  2003 року N 6/5, зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за N 66/7387) обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Для реалізації нерухомого майна відповідно до цього Положення необхідно попередньо зареєструвати його у органах БТІ.

Таким чином, оспорюваний Договір також порушує вимоги зазначеного Тимчасового  положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин укладений між ТОВ «Єврошина-Захід»та ВАТ «Укрволгатехсервіс»договір купівлі-продажу майна від 27.08.2003року є недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР, оскільки він не відповідає вимогам статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III, вимогам „Тимчасового  положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України  від 7  лютого 2002 року N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня  2003 року N 6/5, зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за N 66/7387).

За правилами ст. 48 ЦК Української РСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам виданими органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції, як це передбачено п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»в редакції від 25.08.1998 року за  №15.

Договір, який містить порушення закону, не породжує будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

У справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України на підставах, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме ч. 11 ст. 17 цього Закону.

Відповідно до частини одинадцятої ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

По недійсній  угоді  кожна  з  сторін  зобов'язана  повернути другій  стороні  все  одержане  за  угодою,  а  при   неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом (ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР).

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»в редакції від 25.08.1998 року за  №15 17 визнаючи угоду недійсною,  суд,  якщо інше не передбачено законом,  своїм  рішенням  зобов'язує  кожну  із  сторін повернути другій  стороні  все  одержане  за  угодою,  а  при   неможливості повернути  одержане  в натурі (у разі втрати,  псування,  значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах. Перелічені наслідки визнання угоди недійсною суд  застосовує, якщо  вона  була  виконана  хоч би однією із сторін у будь-якій її частині.

У   разі   задоволення   позову   господарський  суд  може  у резолютивній   частині   рішення   зазначити  про  визнання  угоди недійсною   і  одночасно  про  застосування  передбачених  законом наслідків,  вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню та/або  найменування  майна,  що  підлягає  передачі, і місце його знаходження (пункт 4 статті 84 ГПК), як це зазначено в п.18 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12 березня 1999 року.

Таким чином, ТОВ «Єврошина-Захід»зобов'язано повернути ВАТ «Укрволгатехсервіс»нерухоме та рухоме майно згідно додатку № 1 до Договору від 27.08.2003р., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. І.Франка, 134, а ВАТ «Укрволгатехсервіс»зобов'язано повернути ТОВ «Єврошина-Захід»отримані по недійсній угоді грошові кошти у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

За таких обставин суд вважає,  що доводи позивача про визнання недійсним договору та застосування двосторонньої реституції є обгрунтованими, позивачем доведені, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, відшкодування господарських витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4№, 45, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 17, 24, 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України, ст. 48 ЦК УРСР, суд, -

вирішив:

1.          Визнати договір купівлі-продажу майна від 27.08.2003року,  укладений між ВАТ «Укрволгатехсервіс»та ТОВ «Єврошина-Захід»недійсним повністю з моменту його укладення.

2.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврошина-Захід»(Львівська обл., м. Жовква, пл. Вічева, 17, код ЄДРПОУ 32477663) повернути Відкритому акціонерному товариству «Укрволгатехсервіс»(Київська обл., Бориспільський р-н, смт Проліски, вул. Броварська, 4, код ЄДРПОУ 14310187) нерухоме та рухоме майно згідно додатку № 1 до Договору від 27.08.2003р., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. І.Франка, 134.

3.          Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Укрволгатехсервіс»(Київська обл., Бориспільський р-н, смт Проліски, вул. Броварська, 4, код ЄДРПОУ 14310187) повернути ТОВ «Єврошина-Захід»(Львівська обл., м. Жовква, пл. Вічева, 17, код ЄДРПОУ 32477663) грошові кошти у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошина-Захід»(Львівська обл., м. Жовква, пл. Вічева, 17, код ЄДРПОУ 32477663) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрволгатехсервіс»(Київська обл., Бориспільський р-н, смт Проліски, вул. Броварська, 4, код ЄДРПОУ 14310187) – 85, 00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Копію рішення надіслати сторонам.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Заступник Голови

господарського суду                                                                          О.Є. Короткевич

д.п. 23.08.2006 р.

д.п.