Постанова

від 09.11.2023 по справі 300/1885/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/1885/23 пров. № А/857/13007/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 300/1885/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефайно Фекторі» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

суддя в 1-й інстанції Кафарський В. В.,

час ухвалення рішення 13 червня 2023 року,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення 13 червня 2023 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Стефайно Фекторі» звернулося в суд з позовною заявою до відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 лютого 2023 року №349582.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 лютого 2023 року №349582, якою ТОВ Стефайно Фекторі притягнуто до відповідальності, яка передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефайно Фекторі» сплачений ним судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефайно Фекторі» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивач, передаючи транспортний засіб в користування, повинен був отримати тимчасовий реєстраційний талон відповідно до Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379, що є єдиним належним і допустимим доказом того, що ТОВ «Стефайно Фекторі» передало транспортний засіб у користування ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» та не є перевізником. Також апелянт наголошує, що долучені позивачем до позовної заяви документи (договір позички транспортного засобу від 16 грудня 2022 року, акт приймання-передачі автомобілів від 16 грудня 2022 року) не повинні братись судом до уваги, оскільки такі не були пред`явлені водієм транспортного засобу під час проведення перевірки, внаслідок чого й було складено оскаржувану постанову від 16 лютого 2023 року № 349582. Зазначає, що про договір позички транспортного засобу від 16 грудня 2022 року між позивачем та ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» апелянт дізнався лише із змісту позовної заяви, а згідно з Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Стефайно Фекторі» та ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» зареєстровані за однією юридичною адресою, керівником, засновником та кінцем бенефіціаром власником вищевказаних товариств є ОСОБА_1 , а тому надання такого договору до суду є намаганням позивача уникнути відповідальності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що постанова від 16 лютого 2023 року № 349582 складена відповідачем без з`ясування всіх обставин справи, оскільки на момент проведення перевірки транспортний засіб Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 було передано за договором позички у тимчасове безоплатне користування ТОВ «Воскресінецькі ковбаси». Зауважує, що за кермом транспортного засобу знаходився саме співробітник користувача ОСОБА_2 , який відповідно до наказу директора ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» № 22/12/20-A від 20 грудня 2022 року виконував трудову функцію працівника ТОВ «Воскресінецькі ковбаси», що виключає можливість притягнення ТОВ «Стефайно Фекторі» до відповідальності. Крім цього, звертає увагу на те, що позивач дізнався про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт лише 22 лютого 2023 року, тоді як розгляд відбувся 16 лютого 2023 року. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки від 23 січня 2023 року №3691/4.3/27-23 старших державних інспекторів відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Вітоняка М.Д. і Яковійчука С.Ю., а також старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) в Луганській області Білошицького Є.О. було направлено для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) з 23 січня 2023 року до 27 січня 2023 року, що підтверджується копіями відповідного щотижневого графіка і направлення.

За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт від 25 січня 2023 року №348620, в якому зафіксовано порушення вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною чи іншим документом на вантаж, індивідуальною контрольною книжкою водія, чим порушив вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач листом від 30 січня 2023 року №5794/28/24-23 повідомив ТОВ «Стефайно Фекторі» про те, що 16 лютого 2023 року (з 10 год. по 12 год.) відбудеться розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Повідомлення, направлене позивачу на адресу вул. Січових Стрільців, буд. 2В, каб. 1, с. Воскресинці, Коломийський район, 78213, було отримано останнім 22 лютого 2023 року, що підтверджується відміткою про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 лютого 2023 року №349582.

Зазначеною постановою ТОВ «Стефайно Фекторі» притягнуто до відповідальності відповідно до абз.3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку із чим застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись із постановою відповідача про стягнення адміністративно-господарського штрафу, вважаючи її такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без наявності на те обґрунтованих підстав, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 лютого 2023 року №349582 складена щодо неналежного суб`єкта правопорушення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05 квітня 2001 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.7 ст.6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пункт 4 Положення №103 передбачає, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами пунктів 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будьякий час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки уповноваженими посадовими особами відповідача зупинено транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований за ТОВ « Стефайно Фекторі».

Контролюючими особами Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 348620 від 25 січня 2023 року, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови від 16 лютого 2023 року №349582 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, зокрема за допущення порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 цього ж Закону, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону №2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ХІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Враховуючи зміст вищевказаних норм, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Отже, приписи ст. 60 Закону №2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).

Згідно з розділом І Правил №363 перевізник фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави колегії суддів для висновку, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року, від 06 липня 2023 року у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22, від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, відповідно.

Як стверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб, що у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що водій транспортного засобу ОСОБА_2 не надав до перевірки товарно-транспортної накладної чи іншого документа, з якого можливо б було встановити, що перевізником є інше, ніж позивач підприємство. Більше того, не надав пояснень з цього приводу, акт перевірки підписав без жодних зауважень.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку реєстрації договорів оренди, позички транспортних засобів і кожен із учасників облікує їх самостійно.

Таким чином, водій при здійсненні перевезення міг і не знати правового статусу використання транспортного засобу, в тому числі іншими особами, відмінними від тих, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Так, у матеріалах справи міститься договір позички від 16 грудня 2022 року, укладений між ТОВ «Стефайно Фекторі» та ТОВ «Воскресінецькі Ковбаси», відповідно до якого позивач передав у безоплатне користування ТОВ «Воскресінецькі Ковбаси» спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, 2017 року випуску, колір білий, марки «Mercedes-Benz», модель «SPRINTER 516 CDI», номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 .

Також актом приймання-передачі автомобілів від 16 грудня 2022 року підтверджується, що ТОВ «Стефайно Фекторі» передало, а ТОВ «Воскресінецькі Ковбаси» прийняло у тимчасове безоплатне користування спеціалізований вантажний фургонрефрижератор, 2017 року випуску, колір білий, марки «Mercedes-Benz», модель «SPRINTER 516 CDI», номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 .

Позивачем до позовної заяви було також долучено копію графіка змінності водіїв ТОВ «Воскресінецькі ковбаси», копію наказу директора ТОВ «Воскресінецькі Ковбаси» від 20 грудня 2022 року № 22/12/20-A, копію трудової книжки ОСОБА_2 від 01 липня 2014 року серії НОМЕР_3 , що підтверджують факт виконання водієм транспортного засобу ОСОБА_2 на момент проведення перевірки трудової функції не на ТОВ «Стефайно Фекторі», а на ТОВ «Воскресінецькі Ковбаси».

При цьому, відповідач на підтвердження своїх доводів про те, що договору позички транспортного засобу від 16 грудня 2022 року між позивачем та ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» на момент проведення перевірки об`єктивно не існувало, жодних доказів не навів, а тому такі зводяться до нічим не підтверджених припущень та не заслуговують на увагу.

Так, з урахуванням письмових доказів, долучених до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновків, що ТОВ «Стефайно Фекторі» не є перевізником в розумінні ст.1 Закону №2344-III, а події, описані у вищезгаданому акті перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу, не стосуються позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані вище документи не надавалися під час здійснення перевірки та не доводилися до відома відповідача, проте такі документи у сукупності додатково підтверджують помилковість застосування штрафу до позивача, який не є у цих правовідносинах перевізником.

При цьому, позивачем зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, а матеріалами справи стверджується, що розгляд справи про накладення адміністративно-господарського штрафу було призначено на 16 лютого 2023 року, тоді як повідомлення про розгляд отримано останнім згідно з трекінгом поштових відправлень Укрпошти 7649202398121 лише 22 лютого 2023 року.

Згідно з абз.1, 2 п.26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

П.27 Порядку №1567 передбачає, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З урахуванням наведеного, аргумент позивача щодо несвоєчасного повідомлення про час і місце розгляду справи не вказує на суттєве порушення, що стало б самостійною підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, проте підтверджує підставність врахування судом першої інстанції документів, долучених позивачем до позовної заяви.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11 серпня 2010 року, оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ТОВ «Стефайно Фекторі» передало транспортний засіб у користування ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» та не є перевізником, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне.

Вказана Інструкція є підзаконним актом і лише встановлює порядок реалізації власником транспортного засобу, який передав право користування і (або) розпорядження ним іншій особі, права на оформлення тимчасового реєстраційного талону.

Крім того, згідно з п.6.1 Інструкції видача тимчасових реєстраційних талонів на ТЗ проводиться працівниками Центру відповідно до вимог пунктів 16, 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за №1388.

У свою чергу абз.4 п.16 Порядку передбачає, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Зазначені норми права вказують на те, що тимчасовий реєстраційний талон видається виключно за бажанням власника або особи, якій передано транспортний засіб, його оформлення не є обов`язковим.

Відтак ненадання водієм у ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі.

При цьому, відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22. Так, у вказаній справі Верховний Суд зазначив наступне: « Колегія суддів погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач».

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у справі не доведено належними доказами, що саме позивач є суб`єктом правопорушення, за яке передбачена відповідальність абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, а тому оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 лютого 2023 року №349582 є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №300/1885/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року.