Постанова

від 08.11.2023 по справі 280/4178/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 280/4178/19

адміністративне провадження № К/9901/17461/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 280/4178/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова будівельно-монтажна компанія» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

29 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова будівельно-монтажна компанія» (далі також позивач або ТОВ «ПБМП») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № ЗП1823/650/АВ/П/ТД-1ФС від 04 червня 2019 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП1823/650/АВ /П/ТД-1ФС від 04 червня 2019 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.

14 травня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 11 травня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення на здійснення заходу державного нагляду (контролю) інспекційне відвідування від 26 квітня 2019 року № 540 та наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 26 квітня 2019 року № 806 у період з 14 год. 20 хв. 03 травня 2019 року по 16 год. 00 хв. 15 травня 2019 року інспектором праці у присутності керівника ТОВ "ПБМК" ОСОБА_6 проведено інспекційне відвідування ТОВ «ПБМК» з питань додержання законодавства про працю.

За результатами проведеного інспекційного відвідування відповідачем 15 травня 2019 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП1823/650/АВ (далі акт № ЗП1823/650/АВ).

Відповідно до висновків, викладених у акті № ЗП1823/650/АВ від 15 травня 2019 року, встановлено, що позивачем порушено вимоги частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), а саме: під час проведення інспекційного відвідування ТОВ "ПБМК" з питання оформлення трудових відносин встановлено, що протягом 2018 - 2019 років 4 особи були допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року виконували роботи на об`єкті капітального ремонту цеху Сябінг обтискового цеху, а саме: монтаж елементів посилення колон з товстолистової сталі, із сортового проката; виготовлення елементів посилення колон з сортового прокату, маса елементу до 0,10 т; виготовлення та монтаж металоконструкцій подмостей; ручне зварювання електродуги нахлесточних і таврових з`єднань елементів посилення колон, шви Н1 і Т1, катет шва до 10 мм; монтаж елементів посилення колон з товстолистової сталі, маса елементу до 0,02 т; монтаж елементів посилення металоконструкцій з товстолистової сталі, маса елементу до 0,02 т із застосуванням електрозварювання. Зазначені види робіт свідчать про процес праці, який передбачає підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку та графіку змінності, встановленому на підприємстві, що передбачено статтею 21 КЗпП України та притаманне саме трудовим відносинам.

Обов`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збігаються з колом обов`язків за посадами - електрогазозварювальник та газорізник, які передбачені класифікатором професій, за кодом - 7212.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "ПБМК", основним видом економічної діяльності є: будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20). У штатних розписах підприємства у 2018-2019 роках посада "електрогазозварювальник та газорізник" відсутня.

Крім того, зварювальні роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки, а виконувати такі роботи на підставі договору підряду має право лише той підрядник, який одержав відповідний дозвіл згідно з Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107. Виконання робіт підвищеної небезпеки здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці шляхом подання суб`єктом господарювання відповідної декларації. Отримання громадянами, які не є фізичними особами - підприємцями, таких дозвільних документів не передбачено. Тому до виконання робіт з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками допускаються особи, які не мають відповідних дозволів, передбачених чинним законодавством.

Також працівники пройшли інструктаж з питань охорони праці на робочому місці, як це передбачено частиною 7 статті 153 КЗпП України, про що у відповідному журналі реєстрації проставлений підпис.

Відповідно до наданих документів, посадовими особами ТОВ "ПБМК" ведеться облік використання робочого часу, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за жовтень, листопад та грудень 2018, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відпрацювали повні місяці.

Також за актами виконаних робіт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була виплачена фіксована сума, а саме:

за жовтень 2018 - 3381,00 гривень, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 23 від 16 листопада 2018 року,

за листопад 2018 - 3381,00 гривень, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 25 від 17 грудня 2018 року,

за грудень 2018 - 3381,00 гривень, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 2 від 21 січня 2019 року.

Отже, оплата залежить від відпрацьованого часу протягом місяця та від кількості виходів у місяці, а не від об`єму виконаних робіт, що відповідає вимогам статті 50 КЗпП України, частини 1 статті 97 КЗпП України та статті 2 Закону України "Про оплату праці" та притаманне саме трудовим договорам.

ОСОБА_3 в період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року виконував послуги водія-експедитора, а саме: оформлення заявок на отримання ТМЦ, отримання та доставка ТМЦ з Епіцентру на ПАТ "Запоріжсталь", отримання ТМЦ на складах м. Запоріжжя та доставка до об`єкту ЦРПС.

Вищезазначена особа виконувала роботу, яка передбачає виконання робіт за посадами (професіями): "експедитор транспортний", "водій автотранспортних засобів". Дані професії передбачені Класифікатором професій ДК 003:2010 та відповідають кодам 2429:25392 та 8322 відповідно.

Зазначені роботи свідчать про процес праці, що притаманне трудовим відносинам.

Відповідно до наданих документів, посадовими особами ТОВ "ПБМК" ведеться облік використання робочого часу, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за вересень 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_3 відпрацював повний місяць.

За актом виконаних робіт ОСОБА_3 була виплачена фіксована сума, а саме: за вересень 2018 - 3381,00 гривень, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 21 від 19 жовтня 2018 року.

Отже, оплата залежить від відпрацьованого часу протягом місяця та від кількості виходів у місяці, а не від об`єму виконаних робіт, що відповідає вимогам статті 50 КЗпП України, частини 1 статті 97 КЗпП України та статті 2 Закону України "Про оплату праці" та притаманне саме трудовим договорам.

ОСОБА_4 в період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року виконував роботу на об`єкті "Робочий побут. ЦІАПК. Споруда АБК. Реконструкція санітарно- побутових приміщень", а саме: узгодження проектної документації, виписка та отримання матеріалів, закриття акта виконаних робіт, ведення документації по охороні праці.

Зазначені дії є процесом праці та не передбачають роботи з досягненням кінцевого конкретного результату, а тому обов`язки вищезазначеної особи збігаються з колом обов`язків за посадою - майстра, яка передбачена класифікатором професій, за кодом - 1222.2:23187.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за лютий 2019 ОСОБА_5 працював повний місяць. За актом виконаних робіт ОСОБА_5 була виплачена фіксована сума, а саме: за лютий 2019 - 3381,00 гривень, що підтверджується реєстром № 6 від 15 березня 2019 року перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 267190408 з АТ "ПУМБ".

Отже, оплата залежить від відпрацьованого часу протягом місяця та від кількості виходів у місяці, а не від об`єму виконаних робіт, що відповідає вимогам статті 50 КЗпП України, частини 1 статті 97 КЗпП України та статті 2 Закону України "Про оплату праці" та притаманне саме трудовим договорам.

Водночас посадовими особами ТОВ "ПБМК" з вищезазначеними особами було укладені договори про надання послуг, а саме:

договір від 01 жовтня 2018 року № 6 між ТОВ "ПБМК" в особі директора ОСОБА_6 , як Замовником, та громадянином ОСОБА_2 , як Виконавцем;

договір від 01 жовтня 2018 № 7 між ТОВ "ПБМК" в особі директора ОСОБА_6 , як Замовником, та громадянином ОСОБА_1 , як Виконавцем;

договір від 01 лютого 2019 № 1/19 між ТОВ "ПБМК" в особі директора ОСОБА_6 , як Замовником, та громадянином ОСОБА_5 , як Виконавцем;

договір від 01 вересня 2018 № 5 між ТОВ "ПБМК" в особі директора ОСОБА_6 , як Замовником, та громадянина ОСОБА_3 , як Виконавцем.

Отже, за висновками посадових осіб відповідача, що зафіксовані в акті, трудові договори (оформлені наказом) із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не укладалися і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалось.

ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 15 травня 2019 року № ЗП1823/650/АВ стосовно товариства винесено постанову № ЗП1823/650/АВ/П/ТД-1ФС від 04 червня 2019 року, якою до позивача застосовано штраф у сумі 500 760,00 гривень.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

У позовній заяві зазначено, що на час завершення проведення інспекційного відвідування та складання акта № ЗП 1823/650/АВ від 15 травня 2019 року, постанова КМУ від 26 квітня 2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, була визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17, а тому такий акт інспекційного відвідування є незаконним повністю з часу його складення, а викладені у ньому висновки не могли бути використані під час прийняття подальших владних рішень. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем не у спосіб та не в межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідач у відзиві зазначив, що за результатами заходу державного контролю ТОВ «ПБМК» в останній день інспекційного відвідування складено акт № ЗП1823/650/АВ, який містить детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідну норму законодавства, зокрема: під час проведення інспекційного відвідування ТОВ «ПБМК» з питання оформлення трудових відносин встановлено, що протягом 2018-2019 років 4 особи були допущені до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .».

Вважає, що посадові особи суб`єкта владних повноважень під час проведення інспекційного відвідування діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування позивача на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України», яка була визнана нечинною за рішенням суду від 14 травня 2019 року. З огляду на зазначене, за позицією судів попередніх інстанцій, протиправною є також винесення контролюючим органом 04 червня 2019 року постанови № ЗП/1823/650/АВ/П/ТД-1ФС.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В касаційній скарзі скаржник наполягає на порушенні позивачем вимог частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме: під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що протягом 2018-2019 років 4 особи були допущені до роботи без укладення трудового договору. Наполягає на тому, що роботи, які виконували зазначені особи, свідчать про процес праці, який притаманний саме трудовим відносинам.

Стверджує, що наслідки визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 можуть бути застосовані до інспекційних відвідувань, які були призначені та проведені з 14 травня 2019 року.

Зауважує, що інспекційне відвідування позивача було розпочато відповідачем 02 травня 2019 року, тобто на час проведення інспекційного відвідування Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295, яким керувалися посадові особи територіального органу Держпраці був чинним.

Наголосив, що ГУ Держпраці у Запорізькій області не було стороною у справі № 826/8917/17 та на момент складання акта інспекційного відвідування відповідач не володів інформацією про прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 14 травня 2019 року.

Акцентує увагу на тому, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 відсутні будь-які посилання на те, що заходи, розпочаті або проведені до моменту вступу у законну силу такої постанови, підлягають анулюванню.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач наполягає на необґрунтованості доводів скаржника та стверджує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору) трудові відносини не виникають, а тому застосування до товариства штрафних санкцій за порушення вимог трудового законодавства є неправомірним.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, орган державної влади повинен мати чіткі законні підстави для своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №804/2956/17 дійшов висновку, що даючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки.

З`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295 (далі також Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктами 1, 3 п.5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Проте Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2019 року (справа № 826/8917/17) визнав нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 щодо дії в часі нормативно-правових актів Верховний Суд зазначив таке:

«У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.».

Беручи до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 втратила чинність за рішенням суду, відсутній нормативно-правий акт, який би регулював перехідний період.

Отже, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою КМУ № 295, втратив чинність 14 травня 2019 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт інспекційного відвідування складено 15 травня 2019 року, тобто вже на підставі нечинного Порядку № 295.

У той же час, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (у новій редакції) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 і на час виникнення спірних відносин не діяв.

З огляду на викладене, при прийнятті постанови про накладення штрафу відповідач керувався актом інспекційного відвідування, який складено на підставі нечинного Порядку № 295, водночас саме на підставі акта № ЗП1823/650/АВ прийнято оскаржене рішення.

Подібна правова позиція викладена у постанові від 25 вересня 2023 року у справі № 420/4740/19.

Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника про те, що ГУ Держпраці у Запорізькій області не було стороною у справі № 826/8917/17, а тому на момент складання акта інспекційного відвідування відповідач не володів інформацією про прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 14 травня 2019 року, оскільки суб`єкти владних повноважень під час здійснення владних повноважень повинні керуватися чинними нормативно-правовими актами.

Колія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Водночас доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 280/4178/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа