Постанова

від 09.11.2023 по справі 480/1162/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 480/1162/22

адміністративне провадження № К/990/23219/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма «Журавка» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 (судді: Любчич Л.В. (головуючий), Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.) у справі №480/1162/22 за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Журавка» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Агрофірма «Журавка» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.09.2021 №613518280701 та №612418280701.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Підприємством вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку Підприємства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позов Підприємства задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджено належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товару та/або реального задекларованого його виробництва контрагентами, відсутності в останніх достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено.

Рішення вмотивовано недоведеністю позивачем реальності проведення господарських операцій з контрагентами. Надані позивачем первинні документи по правовідносинам з контрагентами ТОВ «Меткомтех», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Марбелс», ТОВ «Роял Елістар», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Денкерт», ТОВ «Девіс Форт», на думку суду, не підтверджують реальності здійснення господарських операцій з придбання дизельного палива, скрапленого газу та інших товарно - матеріальних цінностей.

Суд зокрема вказував, що під час перевірки контролюючому органу не надавалися докази оприбуткування придбаних товарів та їх подальшого його використання, також не надавались документи, які б підтверджували якість товару та його походження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2022.

6. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість (ПДВ), застосування штрафних (фінансових) санкцій та меншення розміру від`ємного значення ПДВ стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 05.08.2021 № 3886/18-28-07-01-07/30903248/66, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП Агрофірма «Журавка» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2020, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 7793949 грн та завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за вересень 2020 року на суму 500824 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акті перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Меткомтех», ТОВ «КФ «Фабрика органічних рішень», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Девіс Форт», ТОВ «Роял Елістар», ТОВ «Денкерт» та ТОВ «Марбелс» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, у зв`язку не наданням позивачем документів, які підтверджують якість придбаного товару, його походження, оприбуткування та подальше використання в господарській діяльності, за результатами аналізу даних наявних в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС було встановлено непідтвердження факту (джерела) законного введення в обіг товару та/або реального задекларованого його виробництва контрагентами, не встановлено придбання продукції по ланцюгу постачання, відсутність в контрагентів достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій, наявність кримінальних провадженнях відносно контрагентів.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Меткомтех», ТОВ «КФ «Фабрика органічних рішень», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Девіс Форт», ТОВ «Роял Елістар», ТОВ «Денкерт» та ТОВ «Марбелс» на підставі договорів поставки та купівлі - продажу.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, відомості по рахунках 631, 208, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, акти вживання добрив, товарно - транспортні накладні, документи про оплату, акти звіряння взаємних розрахунків.

Судом першої інстанції також встановлено, що придбані товарно - матеріальні цінності позивачем були використані у власній господарській діяльності, зокрема використання придбаних добрив, скрапленого газу та дизпалива у господарській діяльності підтверджується наданими позивачем звітами про посівні площі, подорожніми листами тракторів та актами списання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій Підприємство зазначило неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не врахував відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 16.05.2018 у справі № 2а-0870/12052/11, від 05.06.2018 у справі №2а-10089/11/1370, від 17.04.2018 у справі № 516/1587/17, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та у справі 814/937/15, від 15.05.2018 у спраі № 822/2348/16, що свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 185, 187, 200, 201 Податкового Кодексу України.

Позивач вказує, що ним було надано первинні документи, що стосуються господарських операцій з контрагентами, які фактично підтверджують їх реальність та безпосереднє використання придбанихтоварів у власній господарській діяльності, при цьому суд апеляційної інстанції безпідставно надав перевагу доводам контролюючого органу, які не підтверджені доказами.

9. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому відповідач вказує, що саме судом апеляційної інстанції надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких не підтверджується фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а відповідно і не дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за такими операціями, у зв`язку з чим, контролюючий орган просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа №120/6732/22).

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд має також враховувати презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Проаналізувавши мотиви, з яких суд апеляційної інстанціїх виходив відмовляючи у задоволенні позовних вимог Підприємства, врахувавши встановлені обставини справи, докази, якими такі обставини підтверджуються, а також норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові виходив з того, що надані позивачем первинні документи, а саме договори, видаткові накладні, відомості по рахунках 631, 208, податкові накладні, акти вживання добрив, товарно - транспортні накладні, документи про оплату, акти звіряння взаємних розрахунків по правовідносинам з контрагентами, на думку суду, не підтверджують реальності здійснення господарських операцій з придбання мінеральних добрив, дизельного палива, скрапленого газу та інших товарно - матеріальних цінностей.

По господарським правовідносинам з ТОВ «Меткомтех» та ТОВ «КФ «Фабрика органічних рішень» суд вказав, що ним не було достименно встановлено, що добрива на адресу позивача поставлено саме зазначеними контрагентами. Однак суд не зазначив, з яких мотивів він дійшов таких висновків та якими доказами такі висновки підтверджуються. При цьому суд встановив наявність у позивача документів на підтвердження таких операції, зокрема видаткові накладні, відомості по рахунках 631, 208, акти вживання добрив, товарно - транспортні накладні. Жодних обгрунтувань чому такі документи, на думку суду, є недостатніми для підтвердження реальності господарських операцій в рішенні суду не наведено, відсутні також і посилання, яких саме документів бракує для підтвердження фактичного здійснення господарстких операцій. Відсутні покликання і на встановлені обставини недійсності таких документів, чи їх неналежне, не у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлення.

Аналогічні висновки судом апеляційної інстанції зроблено і по господарським правовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Роял Елістар», ТОВ «Марбелс», ТОВ «Денкерт» зокрема суд констатувавши факт наявності у позивача документів, зокрема видаткових накладних, податкових накладних, відомостей по рахунку 631, товарно - транспортних накладних, документів про оплату, актів звіряння взаємних розрахунків, дійшов висновку, про нереальність таких господарських операцій, з огляду на те, що позивачем під час перевірки не були надані контролюючому органу докази (документи) оприбуткування придбаних товарів (скрапленого газу, дизельного палива) та їх подальшого його використання, також не надавались документи, які б підтверджували якість товару та його походження. Також судом зазначено, що такі документи не було надано і до суду.

Проте, такі висновки суперечать фактичним обставинам справи та наявним у справі документам, зокрема матеріали справи містять звіти про посівні площі, подорожні листи тракторів, акти списання (т. 3 а.с. 79-260, т. 4 а.с. 1-22).

Суд першої інстанції також встановив наявність у позивача вказаних документів, а також встановив, що такі підтверджують оприбуткування та використання у господарській діяльності скрапленого придбаних у контрагентів скаплкееного газу, дизпалива, а також добрив.

Суд апеляційної інстанції вказаних обставин, встановлених судом першої інстанції не спростував.

Щодо покликань контролюючого органу про ненаданння документів під час перевірки, які судом апеляційної інстанції фактично покладено в основу свого рішення, то слід зазначити, що позивач вказує про надання таких під час перевірки та про долучення таких до заперечення на акт перевірки в порядку визначеному пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, проте судом апеляційної інстанції зазначеного до уваги взято не було, зазначених обставин не перевірено та в контексті зазначеного оцінки не надано.

Окрім іншого суд апеляційної інстанції в рішенні також зазначив, що надані товарно - транспортні накладні (ТТН) по господарським операціям з ТОВ «Денкерт» не в повному обсязі підтверджують транспортування товару до місця зберігання, інформація, яка наведена в ТТН містить неточності, розбіжності, які не дають можливості достовірно оцінити обсяги перевезеного палива, реальність наданих послуг.

При цьому з судового рішення не вбачається, що судом досліджувались ТТН, рішення суду не містить дати, номерів таких ТТН, не вказано які ж саме розбіжності та неточності містять ТТН, що не дають можливості встановити обсяги перевезеного палива.

Не перевірив суд апеляційної інстанції і покликанння позивача на те, що в нього відсутні документи про якість товару та його походження, оскільки наданння йому таких документів контрагентами не було обов`язковим за умовами договорів.

Відносно господарських операцій позивача з ТОВ «Девіс Форт» (придбання цементу бетонозмішувача, клею, паперу наждачного та електроінструменту в асортименті) суд апеляційної інстанції зазначив, що надані до матеріалів справи, так і під час перевірки документи не підтверджують реальність здійснення господарської операції з такого придбання. При цьому жодного обгрунтуванння такого висновку та доказів на його підтвердження судом не наведено.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що аналізуючи реальність господарських операцій, колегія суддів приймає до уваги як надані позивачем первинні документи так і доводи відповідача щодо наявності кримінальних проваджень та зазначає, що позивачем не доведено реальності проведення господарських операцій з вказаними контрагентами, як наслідок суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Проте, суд апеляційної інстанції не досліджував будь - яких доказів та не встановлював жодних обставин в контексті посилань відповідача про наявність кримінальних проваджень, що свідчить про невстановлення обставин справи, що мають безпосереднє значення для правильного вирішення спору по суті.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про не підтвердженість реальності здійснення господарських операцій з придбання дизельного палива, скрапленого газу, ТМЦ у вищевказаних контрагентів, оскільки суд апеляцчійної інстанції зробив відповідні висновки без фактичного дослідження спірних господарських операцій та встановлення дійсних обставин справи на підставі наявних у справі доказів та первинних документів в сукупності, без наданння обгрунтованої та обєктивної оцінки доводам як позивача так і відповідача та наявних у справі доказів, які б підтверджували такі доводи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги вказане та встановити обставини реальності чи відсутності такої у спірних господарських операціях на підставі наявних у справі доказів та первинних документів в сукупності, з наданнням обгрунтованої та обєктивної оцінки доводам як позивача так і відповідача з відображенням такої у мотивувальній частині рішення.

12. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма «Журавка» задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №480/1162/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова