Рішення

від 08.11.2023 по справі 948/1293/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/1293/23 Провадження № 2/636/1340/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: приватне сільськогосподарське підприємство «НИВА», про конфіскацію земельних ділянок,

встановив:

Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив конфіскувати у власність держави земельні ділянки, які належать відповідачу із кадастровими номерами 6321682800:03:001:0010, площею 7,7132га та 6321682800:01:000:0054, площею 8,3318га.

В обґрунтування вимог прокурор вказує, що позовна заява пред`явлена з метою захисту порушених економічних інтересів держави у земельній сфері. Реалізуючи надані законом повноваження та з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді, Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області вивчено стан додержання вимог законодавства України щодо використання земель сільськогосподарського призначення та встановлено, що за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.12.2013, зареєстровано право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6321682800:03:001:0010, площею 7,7132га та 6321682800:01:000:0054, площею 8,3318га, що знаходяться на території Миколаївської (колишньої Жовтневої Другої) сільської ради Чугуївського (колишнього Вовчанського) району Харківської області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власницею даних земельних ділянок є ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації. Однак, після набуття земельних ділянок у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину, відповідачка, грубо порушуючи вимоги національного законодавства, зокрема вимоги ч. 4 ст. 81 ЗК України, її протягом року не відчужила, а отже є підстави для конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність держави.

Таким чином, прокуратурою встановлені порушення вимог чинного законодавства, які до теперішнього часу не усунуто, що свідчить про бездіяльність уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави, у зв`язку з чим вбачаються підстави для звернення до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Прокурор Саєнко Т.Л. надала письмову заяву, в якій позов підтримала та просила задовольнити з наведених у позові підстав.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, надав суду письмові пояснення, в яких позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник третьоїособи: приватного сільськогосподарського підприємства «НИВА», надав заяву в якій проти задоволення позову не заперечував, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

За ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.12.2013, зареєстровано право власності на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,3318га з кадастровим номером 6321682800:01:000:0054, а також на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.12.2013, зареєстровано право власності на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,7132га з кадастровим номером 6321682800:03:001:0010, що знаходяться на території Миколаївської (колишньої Жовтневої Другої) сільської ради Чугуївського (колишнього Вовчанського) району Харківської області.

Згідно інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власницею даних земельних ділянок є ОСОБА_1 .

Відповідно до вищевказаних документів вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, паспорт громадянина рф, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 20.03.2003 Яковлівським РВВС Бєлгородської області.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України, визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною ч. 2 ст. 81 названого Кодексу, передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т.ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 ЗК України, якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно вимог ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6321682800:01:000:0054 та 6321682800:03:001:0010 ОСОБА_1 набула з 12.12.2013 року, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 12 грудня 2013 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 квітня 2023 року.

Однак, у подальшому й по даний час земельні ділянки ОСОБА_1 самостійно не відчужені, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 ст. 81 ЗК України.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п."в" ч. 1 ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України, у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на вищевказані земельні ділянки, не відчужила, то право власності на зазначені земельні ділянки слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1, зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, що був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно, з урахуванням його характеру і призначення, за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Згідно з ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України, передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280, 284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: приватне сільськогосподарське підприємство «НИВА», про конфіскацію земельних ділянок, задовольнити.

Припинити право власності громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку: площею 8,3318га, кадастровий номер 6321682800:01:000:0054, що знаходиться на території Миколаївської (колишньої Жовтневої Другої) сільської ради Чугуївського (колишнього Вовчанського) району Харківської області, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Припинити право власності громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку: площею 7,7132га, кадастровий номер 6321682800:03:001:0010, що знаходиться на території Миколаївської (колишньої Жовтневої Другої) сільської ради Чугуївського (колишнього Вовчанського) району Харківської області, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1545416786 на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171) понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя