Постанова

від 26.10.2023 по справі 301/875/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/875/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович, який не брав участі у розгляді справи, на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2019 року, ухвалене суддею Маркович І.І., в справі за позовом ОСОБА_2 до Сілецької сільської ради Іршавського району про визнання права власності на майно

встановив:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Сілецької сільської ради Іршавського району про визнання права власності на майно.

Позов обґрунтований тим, що згідно рішення Іршавського районного суду від 20.08.2018 вона є власником станції технічного обслуговування, яка розташована в АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що стверджується відповідним витягом від 25.09.2018 року.

Будівля станції технічного обслуговування розташована на земельній ділянці, що належить позивачці на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серійний номер НОМЕР_1 , яке було видано 11.03.2015 Реєстраційною службою Іршавського районного управління юстиції. Земельна ділянка має площу 0,2281 га, кадастровий номер - 2121987000:05:001:0041, розташована в контурі № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Позивачкою, після оформлення права власності на СТО було самостійно проведено ремонт приміщень без зміни внутрішнього розташування, а саме, вона реконструювала нежитлові приміщення у житлові. Ці житлові приміщення розташовані на першому поверсі СТО-становлять площу - 44,40 кв.м. та на другому поверсі СТО- 162,70 кв.м., мають загальну площу 207,10 кв.м. ОСОБА_2 користується і володіє вищезазначеним об`єктом нерухомості як житловими приміщеннями.

Реконструйовані житлові приміщення відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, не порушують права третіх осіб, однак, відсутність дозволу на проведення реконструкції позбавляє позивачку можливості зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на вбудовані у станцію технічного обслуговування житлові приміщення.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на вбудовані у станцію технічного обслуговування житлові приміщення, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на вбудовані у станцію технічного обслуговування житлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат БойкоБ.Б., подав апеляційну скаргу в порядку ч. 1 ст. 352 ЦПК України, як особа, яка не брала участі в справі, однак, вважає, що його права та інтереси порушені. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки від 26.02.2021 за № 444, посвідченого приватним нотаріусом Іршавського РНО Рацин В.Ф., придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 2121987000:02:001:0001, площею 1.5 га цільове призначення 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу з розташованим на земельній ділянці незакінченого будівництвом адмінбудинку.

Як бачимо з обставин справи, встановлених в оскаржуваному рішенні суду, суд першої інстанції не залучав ОСОБА_4 , як попереднього власника суміжної земельної ділянки на час її розгляду судом, до участі в справі в якості сторони. Також з оскаржуваного рішення суду слідує що ОСОБА_4 не надавав ОСОБА_2 жодних погоджень на спірне будівництво і такі обставини судом взагалі не встановлювалися.

ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки кадастровий номер 2121987000:02:001:0001, площею 1.5 га. неодноразово, в тому числі і при її придбанні, спілкувався з ОСОБА_2 щодо належного їй будівництва, однак, отримав запевнення в тому що в неї є всі необхідні містобудівні документи і межі купленої ним ділянки нею не порушені.

У жовтні2022року вінзвернувся іззамовленням досертифікованого інженераземлевпорядника ОСОБА_5 про винесеннямеж належноїйому земельноїділянки внатурі (намісцевості).За наслідкамипроведених робітбезпосередньо наділянці,йому сталовідомо просамовільне захопленняпозивачкою посправі частинипридбаної нимземельної ділянки, асаме, частина земельної ділянки площею 0.0164 га (164 м.кв.) забудована власником (користувачем) суміжної земельної ділянки площею 0,2281 га кадастровий номер - 2121987000:05:001:0041, що полягає в заступі будівлі ОСОБА_2 , що розташована на даній ділянці.

У висновку експерта від 20.12.2022 за № 0040/2022 зазначено, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, які належать ОСОБА_1 , порушені що полягає в їх забудові суміжним землевласником/землекористувачем на загальну площу - 0.0097 га.

Площа земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, що належить ОСОБА_1 та перебуває у користуванні суміжного землевласника/землекористувача становить 0.1147 га користування полягає у її частковій забудові площею 0.0097 га (див питання №1) засипці щебенем та влаштуванні навісу (площею 0,0039га).

З врахуванням наведеного, оскаржуваним рішенням суду позивачка узаконила об`єкт нерухомого майна, який частково побудовано на належній йому земельній ділянці, що порушує його право власності на неї, а тому даним рішенням суду, вирішено питання про його права, свободи, інтереси, що дає йому право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю.

Вважає доводи позивачки безпідставними, а висновки суду першої інстанції помилковими, так як у матеріалах справи відсутніми будь які докази, що позивачка зверталася щодо визнання права власності на самочинне будівництво до компетентного органу - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, та їй було відмовлено чи не надано відповіді у прийнятті забудови до експлуатації та оформлення права власності, що відповідно свідчить про відсутність спору про право.

За наведених вище обставин рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено,що згідно рішення Іршавського районного суду від 20.08.2018 року ОСОБА_2 є власником станції технічного обслуговування, яка розташована в АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що стверджується відповідним витягом від 25.09.2018.

Будівля станції технічного обслуговування розташована на земельній ділянці, що належить позивачці на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серійний номер НОМЕР_1 , яке було видано 11.03.2015 Реєстраційною службою Іршавського районного управління юстиції. Земельна ділянка має площу 0,2281 га, кадастровий номер - 2121987000:05:001:0041, розташована в контурі № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Позивачкою, після оформлення права власності на СТО було самостійно проведено ремонт приміщень без зміни внутрішнього розташування, а саме - вона реконструювала нежитлові приміщення у житлові. Ці житлові приміщення розташовані на першому поверсі СТО та становлять площу - 44,40 кв.м. та на другому поверсі СТО - 162,70 кв.м., мають загальну площу 207,10, кв.м.

Позивачка ОСОБА_2 користується і володіє вищезазначеним об`єктом нерухомості як житловими приміщеннями.

Крім того, розроблений детальний план реконструкції нежитлових приміщень в житлові вбудовані приміщення СТО. Реконструйовані житлові приміщення відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, не порушують права третіх осіб, однак відсутність дозволу на проведення реконструкції позбавляє позивачку можливості зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на вбудовані у станцію технічного обслуговування житлові приміщення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до змісту вимог ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з частиною 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до змісту вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 ЦК України, зокрема із правочинів.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна): якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту такої реєстрації.

При розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво суди повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.

Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 зверталася до компетентних органів, зокрема Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області та їй було відмовлено в оформленні права власності на вбудовані житлові приміщення до належної їй станції технічного обслуговування.

Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки від 26.02.2021 за № 444, посвідченого приватним нотаріусом Іршавського РНО Рацин В.Ф., ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 2121987000:02:001:0001, площею 1.5 га цільове призначення 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу з розташованим на земельній ділянці незакінченого будівництвом адмінбудинку.

Звертаючись до апеляційного суду, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваним рішенням суду позивачка узаконила об`єкт нерухомого майна, який частково побудовано на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, що порушує його право власності на неї, а тому, даним рішенням суду вирішено питання про його права, свободи, інтереси.

На підтвердження вказаного, апелянт надав висновок судового експерта Павлич О.В. від 20.12.2022 за № 0040/2022, в якому зазначено, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, яка належить ОСОБА_1 , порушені що полягає в їх забудові суміжним землевласником/землекористувачем на загальну площу - 0,0097 га.

Площа земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, що належить ОСОБА_1 та перебуває у користуванні суміжного землевласника/землекористувача становить 0,1147 га користування полягає у її частковій забудові площею 0.0097 га (див питання №1) засипні щебенем та влаштуванні навісу (площею 0.0039га).

Оскільки, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не було залучено до участі в розгляді справи ОСОБА_4 (якому на момент ухвалення рішення суду належала суміжна земельна ділянка) і належними доказами підтверджено, що позивачкою, як суміжним землекористувачем, забудовано частину належної на даний час ОСОБА_1 земельну ділянку, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції передчасно задоволено позовні вимоги.

Зважуючи на встановлене в контексті вимоги пунктів 1 - 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла обґрунтованого висновку про те, що право ОСОБА_1 , який не брав участі у розгляді справи, у спірних правовідносинах є порушеним, а тому в задоволенні позову слід відмовити та у зв`язку із цим доводи апеляційної скарги є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача.

ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1.610,40 гривень, та оскільки, апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу останнього, то зазначена сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141,367,374,376,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович, який не брав участі у розгляді справи, задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2019 року скасувати та постановити у справі постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову до Сілецької сільської ради Іршавського району про визнання права власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 судові витрати у розмірі 1.610,40 гривень, судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 08 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: