Постанова

від 30.10.2023 по справі 465/3573/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3573/23 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/2287/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Суда В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 травня 2023 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 адвоката Талалаєвої Олени Юріївни про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року адвокат Талалаєва О.Ю. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Просила суд забезпечити позов шляхом:

-накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 кадастровим номером 4610136900:04:005:0133 загальною площею 0,0293 га зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

-накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 кадастровим номером 4610136900:04:005:0132 загальною площею 0,0308 га зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

-заборони посадовим особам Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради, іншим уповноваженим органам, реєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, інших дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках за кадастровим номером 4610136900:04:005:0132 загальною площею 0,0308 га та 4610136900:04:005:0133 загальною площею 0,0293 га за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за іншою особою;

-заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), Міністерству юстиції України, його посадовим особам, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії щодо реєстрація права власності на нерухоме майно, на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках за кадастровим номером 4610136900:04:005:0133 та 4610136900:04:005:0132 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та за іншими особами.

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Талалаєвої Олени Юріївни про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково.

Забезпечено позов шляхом заборони відчуження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610136900:04:005:0133, загальною площею 0,0293 га, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Забезпечено позов шляхом заборони відчуження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610136900:04:005:0132, загальною площею 0,0308 га, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Покликається на те, що заявником жодним чином не доведено намірів відчуження ним майна. Заявником не надано належних та допустимих доказів щодо наміру відчужити таке майно, що у встановлено в самій оскаржуваній ухвалі. Також, Позивачем недоведено та необгрунтовано, яким чином невжитя таких заходів може істотно ускладнити чи унеможлиити виконання судового рішення або ефективног захисту. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд покликається на докази, які в розумінні ЦІК України є недопустимими.

Просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник ОСОБА_2 адвокат Талалаєва О.Ю. подала до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17.05.2023 року про забезпечення позову.

В такому відзиві вказує про законність оскаржуваного рішення, та правомірність забезпечення позову до його подачі, оскільки земельна ділянка, яка перебувала у власності ОСОБА_2 була незаконно відчужена, шляхом підроблення його підпису на договорі купівлі- продажу від 30.10.2019 року, сторонами якого вказані ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець). Вказує, що жодного такого договору ОСОБА_2 не підписував, та не мав наміру підписувати, оскільки перебував у той час за кордоном. Вказана обставина підтверджується висновком експертизи Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 04.03.2022 року, яка була зроблена в межах кримінального провадження. Зазначає про наявність у Франківському районному суді м. Львова справи № 465/3945/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Притавного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, Державного підприємства «СЕТАМ», державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича про витребування майна. Розгляд якої триває. Просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17.05.2023 року про забезпечення позову без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки встановлена загроза відчуження відповідачем спірного майна, оскільки таке майно ( земельні ділянки з кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011, права на яку первісно були зареєстровані на ОСОБА_2 ) та право власності на них є предметом спору у справі. Суд встановив, що у разі їх відчуження захист прав позивача буде утруднений та може в подальшому унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що предметом забезпечення позову є земельні ділянки з кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011, права на яку первісно були зареєстровані на ОСОБА_2 .

Представник ОСОБА_2 адвокат Талалаєва Олена Юріївна звернулась із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову. Зазначила, що в подальшому нею буде подаватись позовна заява до суду.

На виконання вказано, 29 травня 2023 року, представником ОСОБА_2 адвокатом Талалаєвою О.Ю. було подано позовну заяву до Франківського районного суду м. Львова.

Впровадженні Франківськогорайонного судум.Львова перебуваєсправа №465/3945/23за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ,Притавного виконавцяБілецького ІгоряМироновича,Державного підприємства«СЕТАМ»,державного реєстратораТузяк ПавлаТарасовича зпозовними вимогамипро визнання недійснимиелектронних торгівщодо реалізації земельноїділянки зкадастровим номером4610136900:04:005:0011за адресою АДРЕСА_1 ,оформлені актомприватного виконавцявиконавчого округуЛьвівської областіБілецькі горемМироновичем 29.09.2020року;скасування свідоцтвовидане приватнимнотаріусом Львівськогонотаріального округуБіляком О.Я.30.09.2020року зареєстрованев реєстріза №2549про належність ОСОБА_1 земельноїділянки зкадастровим номером4610136900:04:005:0011за адресою АДРЕСА_1 та витребуванняземельних ділянокз кадастровиминомерами 4610136900:04:005:0132 загальною площею0,0308га та4610136900:04:005:0133 загальною площею 0,0293 га, які були утворенні шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011 за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 на користь власника ОСОБА_2 . Розгляд справи ще триває в суді першої інстанції.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частинами першою, другоюстатті 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Положеннямистатті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українивстановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Колегія суддів наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 759/5175/20, від 22 січня 2020 року у справі № 521/5896/19.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на будинок від 10 серпня 2001 року, виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради.

Ухвалою Львівської міської ради № 47 від 11.07.2002 року «Про передачу громадянам в приватну власність земельних ділянок в м. Львові» було передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали, ОСОБА_2 виготовив державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,0601 га (серії ЛВ № 025426 від 25.10.2004 року). Вказаний акт був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:04:438:01137 кн. 01-2. Як вбачається із плану меж земельної ділянки, кадастровий номер такої є 4610136900:04:005:0011. Так, останній раз ОСОБА_2 був в Україні у 2016 році, після того такий на територію України не заїжджав. Разом з тим, 30.10.2019 земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було продано шляхом укладення договору купівлі-продажу з реєстраційним номером 470, посвідченого приватним нотаріусом Куйбіда-Кришкевич Христиною Василівною. Сторонами вказаного договору були ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець). Надалі, на підставі зазначеного договору здійснено реєстраційний запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Куйбіда-Кришкевич Х.В. В подальшому, 06.11.2019 вищезазначену земельну ділянку було знову продано шляхом укладення договору купівлі-продажу з реєстраційним номером 487, посвідченого приватним нотаріусом Куйбіда-Кришкевич Христиною Василівною. Сторонами вказаного договору були ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець).

Після цього, 10.12.2019 земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ще раз продано шляхом укладення договору купівлі-продажу з реєстраційним номером 1398, посвідченого приватним нотаріусом Петелькою Ігорем Васильовичем. Сторонами вказаного договору були ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець). В подальшому, на підставі зазначеного договору здійснено реєстраційний запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_5 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Петелькою І.В.

У вересні 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011 за борги ОСОБА_5 на виконання рішення суду була продана на торгах і переможцем торгів був визнаний ОСОБА_1 . Останній, з метою приховування земельної ділянки здійснив її розподіл на дві ділянки, які останній зареєстрував за двома кадастровими номерами: 4610136900:04:005:0133 та 4610136900:04:005:0132.

Відповідно до висновку експертизи Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 04.03.2022 року № СЕ-19/114-22/2483-ПЧ, три підписи від імені ОСОБА_2 , які розташовані у графах «Продавець:», «Продавець:», «Підпис:» у документах Договір купівлі-продажу земельної ділянки від тридцятого жовтня дві тисячі дев`ятнадцятого року на бланкових аркушах ННТ391586, зареєстрований в реєстрі під «470» ( до договору 487 від 06.11.2019) «Договір купівлі- продажу земельної ділянки від 30 жовтня дві тисячі дев`ятнадцятого, зареєстрований в реєстрі під № 470», «Заява ОСОБА_3 від 30 жовтня 2019 року»- виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням його підписами.

Відтак, оскільки ОСОБА_2 не підписував спірний договір купівлі-продажу, відтак останній має право в судовому порядку відновити своє право власності на вказану земельну ділянку, яка станом на сьогодні має іншу конфігурацію, оскільки була поділена на дві земельні ділянки з різними кадастровими номерами. Однак, у сукупності, такі дві земельні ділянки утворюють земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка перебуває у власності ОСОБА_6 .

Колегія суддів погоджується про обрання судом способу забезпечення, а саме заборони відчуження земельних ділянок, оскільки саме такий вид забезпечення є найбільш ефективним у наведених правовідносинах, та не обмежить права відповідача у користування нерухомим майном.

Оскільки представником ОСОБА_2 не оскаржувалась ухвала про забезпечення позову від 17.05.2023 року в частині відмови у повному задоволені поданої заяви, а тому колегія суддів розглядає справу в межах вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , та не переглядає таку увалу на предмет правомірності відмови у задоволені вимог заявника щодо заборони посадовим особам вчиняти дії щодо спірного майна.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами існує спір а тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду при можливому задоволенні позову.

Зважаючи на те, що заходи забезпечення позовумають тимчасовий характерта вищенаведені нормиЦПК, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції підставно вжив заходи забезпечення за заявою представника ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно дост. 375 ЦПК Українинеобхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районногосуду м.Львова від17травня 2023року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06.11.2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.