Ухвала

від 08.11.2023 по справі 526/3767/23

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/3767/23

Провадження № 2-з/526/28/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину майна,

в с т а н о в и в :

20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину майна.

08 листопада 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 разом з позовом подала до суду заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 був розірваний за рішенням Гадяцького районного суду від 01.05.2023, яке набрало законної сили 01.06.2023. За період спільного життя з відповідачем за спільні кошти подружжям було придбане у власність наступне майно:

1. квартира у багатоповерховій житловій будівлі загальною площею 52,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.земельна ділянка кадастровий номер 5320410100:50:002:2199, площею 0,0024 га для будівництва індивідуального гаража із земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

3.гараж з погребом, загальною площею 32,10 кв.м., розташований за адресою : АДРЕСА_2 .

4.земельна ділянка кадастровий номер 2324581400:02:004:0085, площею 0,01 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою : Запорізька область, Приазовський район, с/рада Ботіївська.

5.автомобіль марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т-5, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Після фактичного припинення проживання їх як подружжя все зазначене вище майно залишилось у володінні та користуванні відповідача. Від поділу вказаного майна у добровільному порядку ОСОБА_2 відмовився, тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може здійснити відчуження вказаного майна третім особам. З цих підстав просила суд накласти арешт на вищезазначене майно.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову та долучені документи, оцінивши наведенні заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову, приходить до наступних висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 7 вказаної постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Ухвалою суду від 08 листопада 2023 року відкрито провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, але такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на зазначене вище майно не є співрозмірним заявленим позовним вимогам і призведе до неможливості користування ним та його обслуговування, тому слід обмежитися накладенням заборони на відчуження та перереєстрацію спірного майна.

Керуючись ст. 149-150, 153, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження та перереєстрацію наступного майна:

1.квартири у багатоповерховій житловій будівлі загальною площею 52,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 ;

2.земельної ділянки кадастровий номер 5320410100:50:002:2199, площею 0,0024 га для будівництва індивідуального гаража із земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 ;

3.гаража з погребом, загальною площею 32,10 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

4.земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:02:004:0085, площею 0,01 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Запорізька область, Приазовський район, с/рада Ботіївська, власником якого є ОСОБА_2 ;

5.автомобіля марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т-5, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуюча: Л. В. Максименко