Рішення

від 07.11.2023 по справі 201/2277/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/2277/23

Провадження № 2/201/1411/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

за участі:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 24 лютого 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління служби у справах дітей Соборної районної у місті Ради, про відібрання дитини та повернення її матері.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 лютого 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 22).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 23).

До суду 14 квітня 2023 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 25).

Ухвалою судді від 14 квітня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління служби у справах дітей Соборної районної у місті Ради, про відібрання дитини та повернення її матері (а.с. 26-27).

15 травня 2023 року ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком (а.с.62-67).

16 травня 2023 року на адресу суду ОСОБА_4 надано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її матері в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими. Так, 30 січня 2023 року мати вдарила ОСОБА_5 дерев`яною палицею по голові у зв`язку з чим він з сином звернувся до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово - медичної експертизи» ДОР». Після даного випадку син не хотів повертатися жити до матері та за власним бажанням залишився жити у нього (а.с. 31-35).

Ухвалою суду від 16 травня 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про відібрання дитини та повернення її матері(а.с. 108-109).

29 травня 2023 року ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з з матір`ю (а.с. 114-121).

Ухвалою суду від 21 червня 2023 року за заявою ОСОБА_2 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління служби у справах дітей Соборної районної у місті Ради, про відібрання дитини та повернення її матері залишено без розгляду (а.с. 154-155).

21 червня 2023 року ухвалою суду прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю до спільного розгляду з первісним ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком позовом (а.с. 156-157).

03 липня 2023 року ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву про визначення місця проживання дитини з матір`ю в якому він заперечував проти його задоволення, оскільки їх син ОСОБА_5 не бажає проживати з матір`ю оскільки остання його б`є та зловживає алкоголем (а.с. 167-172).

04 липня 2023 року представником адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради надано висновок адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 30 червня 2023 року про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому вважали за доцільне визначити місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 181-183)

Ухвалою суду від 11 липня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 189-190).

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що в період з 23 квітня 2011 року по 17 жовтня 2018 рік перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

30 січня 2023 року близько 19.00 ОСОБА_2 вдарила їхнього сина по голові, штовхала та ображала, після чого сина він забрав до себе. Вони звернулися до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово - медичної експертизи» ДОР» для зняття тілесних ушкоджень.

Після даного випадку син не хотів повертатися проживати до матері та виявив бажання проживати з батьком. Тому просив визнати місце проживання сина з ним (а.с. 62-67).

29 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина з нею. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2018 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір`ю. Вона не чинила жодних перешкод у спілкування батька з сином.

30 січня 2023 року близько 21 години ОСОБА_1 без дозволу матері забрав сина з його постійного місця проживання та не повернув по теперішній час.

Просила суд визначити місце проживання сина разом з нею, оскільки вона має своє житло в якому у дітей є свої кімнати, постійно займається вихованням своїх дітей приділяє їм увагу, забезпечує безпечні умови їх проживання (а.с. 114-121).

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою позовну заяву та просив визначити місце проживання сина разом з ним, оскільки син не бажає проживати з матір`ю, так як та його постійно ображає, в задоволенні зустрічних позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір`ю просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_8 та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог про визначення місця проживання сина разом з батьком натомість наполягали на задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання сина з матір`ю.

Представник Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, в судове засідання не з`явилися, просили слухати справу за їх відсутності наполягали на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина разом з батьком.

Фактичні обставини встановленні судом

З 23 квітня 2011 року по жовтень 2018 року сторони перебували у шлюбних відносинах. Рішенням Жовтневого районного суду від 17 жовтня 2018 року шлюб було розірвано (а.с. 42-43).

B шлюбі народилися діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38-39).

Після розлучення діти залишилися проживати з матір?ю, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Богдан зареєстрований за вищезазначеною адресою (а.с. 8).

Будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на праві власності, що підтверджується договором дарування від 04 березня 2006 року та витягом про реєстрацію права власності (а.с. 9-10).

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2018 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1200 (одній тисячі двісті ) грн. на кожну дитину щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з 26 липня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 16-17).

Зі слів ОСОБА_5 , 30 січня 2023 роки мати, ОСОБА_2 вдарила його дерев`яною палицею, штовхала, ображала і це було не вперше, тому він зателефонував батькові щоб той його забрав проживати до себе.

ОСОБА_1 із сином, ОСОБА_5 , звернувся до К3 «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР». Відповідно до висновка спеціаліста судово - медичного експерта №279 від 31 січня 2023 року на основі судово - медичного обстеження у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявленні тілесні ушкодження у вигляді : внутрішньо - шкірних крововиливів на обличчі та шиї, що спричинені від дії тупого твердого предмету, можливо в термін, на який вказує обстежений. Виявленні тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (а.с. 45-46).

Співробітниками управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання ОСОБА_5 задовільні (є все необхідне для комфортного проживання) (а.с. 95).

3 Богданом проводили бесіду співробітники управління-служби у справах дітей. хлопець повідомив, що бажає проживати з батьком, батько не забороняє йому спілкуватися з матір?ю.

Відповідно до довідки КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР від 22 квітня 2023 № 16 «Центром була проведена соціально- психологічна робота: діагностичне інтерв`ю, психологічне діагностування ОСОБА_1 , психологічне діагностування психоемоційного стану дитини ОСОБА_5 . Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_1 авторитетно-ліберальний. Він встановлює правила поведінки, допускає зміни своїх вимог в розумних межах. Він має впевнену життєву позицію, мотивацію для спілкування з дитиною. Між ним та дитиною існує оптимальний емоційний контакт. Психологічне діагностування дитини ОСОБА_5 відбувалося наодинці зі спеціалістами Центру, задля об?єктивної оцінки психоемоційного стану дитини. Згідно результатів психологічного діагностування виявлено, що актуальний психоемоційний стан ОСОБА_5 спокійний, але є прояви ситуативної тривожності, пов?язані з запитаннями щодо матері. При використанні методики «Гніздо та його мешканці» (відображає ставлення дитини до батьків, батьків до дитини, домінуючу прив?язаність дитини) було виявлено, що на даний час ОСОБА_5 домінуючою особою в своєму житті вважає батька. Матір сприймає як агресивно налаштовану особу і підсвідомо хоче перебувати на відстані від неї. В ході діагностичного інтерв?ю ОСОБА_5 повідомив що: проживає з батьком , бабусею та дідусем, після того як батько від них пішов мати стала його бити, а сестру б`є не дуже, мати вживає водку яку купує в АТБ, він не бажає з нею проживати. Можна зробити висновок, що ОСОБА_5 на даний час бажає проживати з батьком, разом з ним відчуває себе комфортно, спокійно та вільно, батько є домінуючою особою для дитини, символізує безпеку та захист. Хлопчик прагне відсторонитися від матері через її агресивне ставлення до нього. Рекомендовано, при вирішенні питання щодо місця проживання дитини враховувати побажання дитини, дитина повинна перебувати в режимі емоційної стабільності та в безпечному середовищі, спілкування з батьками не повинно набувати риси психотравмуючих подій (а.с. 80-83).

ОСОБА_2 працює музичним керівником в комунальному закладі дошкільної освіти (ясла - садок) №378 Дніпровської міської ради (а.с .18).

Відповідно до характеристики наданої ОСОБА_2 за місцем роботи, остання в роботі з дітьми проявила себе як професіонал в сфері музичного виховання. Добра , порядна, чуйна та працьовита людина. Вихована пунктуальна, за всі роки роботи з вихованцями дитячого садочку завжди проявляла любов до дітей. Діти в свою чергу з задоволенням відвідували музичні заняття, які проводила ОСОБА_2 (а.с. 20).

Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного огляду, у тому числі на предмет виживання психоактивних речовин від 12 червня 2023 рок ОСОБА_2 психіатричну, у тому числі спричиненні вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання обов`язку музичного керівника відсутні (а.с. 163)

Батько дітей, ОСОБА_1 , проживає зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_2 . квартира належить його матері ОСОБА_13 (а.с. 53).

ОСОБА_1 працює на посаді кухара у ФОП ОСОБА_14 (а.с . 57-60).

Відповідно до характеристики наданої ОСОБА_1 за місцем роботи, останній за час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник , який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях , що стосуються його професійної діяльності і знаходиться в межах його компетенції. Взаємовідносини з колективом склалися хороші, підтримує співробітників в складний період, але при цьому дотримується корпоративних правил і норм (а.с. 56)

Відповідно до довідки від 15 березня 2023 № 2019 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДМР, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в КП «ДБКЛПД» ДОР» не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться. В реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями не значиться (а.с. 51).

Відповідно до довідки від 15 березня 2023 № 788 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДМР, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в КП «ДБКЛПД» ДОР» не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться. Диспансерний нагляд за хворим з психічними розладами проводиться за їх місцем мешкання (а.с. 52).

Відповідно до характеристики К3О «Навчально-виховний комплекс № 111 «спецалізована школа-дошкільний навчальний заклад» ДМР від 12 травня 2023 року батьки цікавляться навчанням сина і відповідально ставляться до його виховання в сім?ї, надають допомогу класному керівнику (а.с. 96).

Адміністрацією Соборного району Дніпровської міської ради від 30 червня 2023 року надано висновок про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважали за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 ( а.с. 181-183).

В судовому засіданні було з`ясовано думку дитини ОСОБА_5 , який висловив своє бажання проживати разом з батьком, пояснивши суду, що з матір`ю у нього часто виникають сварки та вона його неодноразово била.

Допитана в судовому засіданні психолог ОСОБА_15 , пояснила що при проведенні психологічного діагностування та з`ясуванні думки дитини в суді ОСОБА_5 повідомив що мати його б`є, вживає алкогольні напої тому він не бажає з нею проживати. З батьком дитина почувається себе комфортніше та виявляє бажання проживати з батьком.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засідання пояснила що ОСОБА_2 вона знає з 15 років наразі разом працюють, до дітей ставить добре, займається їхнім вихованням, ОСОБА_5 по характеру непосидючий тому іноді у матері з ним бувають суперечки. Мати дітей не б`є, алкоголь не вживає, лише на свята.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява N 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Отже, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Таким чином, судом було заслухано думку ОСОБА_5 висловлену ним під час судового засідання, який виявив бажання проживати разом з батьком, оскільки з ним у нього склалися кращі відносини, батько приділяє йому увагу, турбується, дбає про нього, тоді як з матір`ю постійно виникали конфлікти.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд виходить з наступного.

Так, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 доведено в судовому засідання належними та допустимими доказами добросовісне виконання ним батьківських обов`язків, створення для сина необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення його усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, натомість ОСОБА_8 ні при подані зустрічної позовної заяви ні в судовому засіданні не доведено тісних стосунків з сином. Суд, виходячи із найкращих інтересів дитини, встановивши, що малолітній ОСОБА_5 сам виявив бажання проживати з батьком та вже досить тривалий час проживає разом із батьком та в них склалися тісні стосунки вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком

При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, буде мати більш позитивний вплив на неї. За таких обставин суд передусім враховуючи інтереси дитини, яка проживає в атмосфері любові, турботи, захисту, а тому підстав для задоволення зустрічного позову судом не встановлено.

Матір дитини , яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку сина, має право та обов`язок піклуватися про його здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким син буде проживати.

При цьому суд зазначає, що у цій справі не вирішували питання про розлучення матері з дитиною, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не може бути обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини. Більше того, виходячи з положень статей 157, 181 СК України, той з батьків, хто проживає окремо, зобов`язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той, хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні. А отже, при визначенні місця проживання дітей з батьком мати не позбавляється можливості спілкування з дитиною та участі у її вихованні та утриманні. Позивач за зустрічним позовом, як мати дитини, може реалізувати свої права шляхом досягнення нових домовленостей з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування у позасудовому порядку або за судовим рішенням, у разі порушення її прав.

Суд бере до уваги та погоджується із висновком Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 30 червня 2023 року, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 , беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання сина та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Третя особа: Управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, м. Дніпро, пл. Шевченка, 7

Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2023 року

Суддя С.О. Демидова