Рішення

від 30.08.2021 по справі 639/7554/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/7554/20

Провадження №2/639/404/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», в якій просить суд визнати недійсним Договір про споживчий кредит №54760 від 28.07.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.07.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» було укладено Договір про споживчий кредит №54760. Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 8 000,00 грн. на споживчі потреби, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у Договорі. Згідно з п.2.1.1. Кредитного договору сума кредиту надається Позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку Кредитодавця у наступному порядку: у розмірі 6000,00 грн. - на поточний рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку: код банку 300346 - ПАТ Альфа Банк (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2000,00 грн. - на поточний рахунок № НОМЕР_2 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Грінвуд Лайф Іншуранс», ідентифікаційний код: 34981210, відкритий у АТ «Альфа Банк», МФО 300346 з метою оплати Позичальником страхових платежів (страхових сум), встановлених Договором добровільного страхування № 61219732 від 28 липня 2020 року. Також згідно з п.2.1.2. Кредитного договору Кредит надається на умовах терміновості, повернення та платності не пізніше наступного робочого дня з дати підписання даного Договору, за умови виконання Позичальником умов п.2.3 цього розділу. Поряд з цим відповідно до п.2.1.3. Кредитного договору Кредит повертається, а проценти сплачуються Позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 2 календарні тижні (далі по тексту Договору під «періодичною сплатою» та/або «періодичним платежем» мається на увазі здійснення платежу 1 раз на 14 календарних днів) у національній валюті. Відповідно до п.2.2. Кредитного договору днем надання кредиту вважається день перерахування Кредитодавцем грошових коштів за реквізитами, вказаними в п.2.1.1 цього Договору. Типом кредиту за цим договором є кредит. Також згідно з п. 2.3. Кредитного договору для отримання кредиту Позичальник зобов`язаний забезпечити укладення наступних договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг та/або договорів забезпечення виконання його зобов`язань за цим договором: страхування нещасного випадку та відповідальності позичальника.

Позивач вважає, що відповідачем порушені норми, встановлені ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачу не надавався і ним не підписувався будь-який окремий документ, що містив би інформацію, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Позивач вважає, що працівники Товариства з умовами кредитування належним чином його не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом декількох хвилин, після чого йому було вручено Договір, який він, не володіючи спеціальними знаннями в галузі права, підписав, сподіваючись на добросовісність та професійність працівників відповідача. Отже, на думку позивача, відповідач, скориставшись необізнаністю позивача, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема кредитор не надав позивачу повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання кредиту. Також, позивач вказує, що правовідносини за вказаним договором також регулюються Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», які відповідно до п.1.1. є невід`ємною частиною кредитного договору, однак з ці правила йому також не були надані для ознайомлення і їх зміст йому невідомий. Також позивач вважає, що даний договір містить безліч умов, які регулюються законодавством, з яким він ніколи в житті не зустрічався. Позивач, на його думку, не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови даного договору, виявити його недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримає в результаті підписання даної угоди. Відповідно до п.1 ст. 230 УК України, якщо одна із сторін правочину навмисно вводить другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Також на думку позивача відповідачем порушені вимоги п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач вважає несправедливими умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг). Тобто в даному випадку у нормі закону йдеться про 50% від відсотків за користування кредитом, а не від суми виданого кредиту. Отже виявляється неможливим зрозуміти який розмір пені взагалі може нараховуватися Кредитодавцем і за який період. Отже позивач вважає, що відповідач навмисно виклав п.5.1. та п.5.2. Кредитного договору саме в такій нечіткий, незрозумілій формі, щоб ввести позичальника в оману, тому вважає, що є всі підстави для визнання вказаних пунктів кредитного договору недійсними. Крім того відповідно до п.6.1 кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому Договору. На думку позивача фактично даний кредитний договір укладено без визначення строку договору та порядку його припинення. Поряд з цим договір не містить умов про відповідальність відповідача, що суперечить п.9 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і є підставою відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України та ст. 203 ЦК України для визнання такого договору недійсним.

Позивач звертає увагу, що в п.3.8. Договору встановлено безстроковість згоди на обробку персональних даних. Позбавлення права відізвати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням закону, зокрема, п.2 ст. 8 «Закону України « Про захист персональних даних», ст. 11 Закону України «Про інформацію» та ст. 32 Конституції України і підставою для визнання такого пункту недійсним.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним вище позовом і просить визнати кредитний договір недійсним в цілому.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.11.2020 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. Призначено судове засідання.

28.12.2020 року представником відповідача ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , де містяться заперечення проти позову, які полягають у спростуванні тверджень позивача щодо його неналежного інформування стосовно істотних умов договору та порушення вимог чинного законодавства відповідними пунктами договору.

Крім того, від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» вказав, що 28.07.2020 року між позивачем (відповідач за первісним позовом, кредитодавець) та відповідачем (позивач за первісним позовом, позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 54760. Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 8 000,00 грн. на споживчі потреби, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю, відповідно до умов зазначених у договорі. Згідно п. 2.1.1 Кредитного договору, сума кредиту надається Позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку Кредитодавця у наступному порядку: у розмірі 6000,00 грн. на поточний рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_3 , відкритий у банку: АТ «Альфа Банк», код банку 300346; у розмірі 2000,00 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова Компанія «Грінвуд Лайф Іншуранс», ідентифікаційний код 34981210, відкритий у АТ «Альфа Банк», МФО 300346 з метою оплати Позичальником страхових платежів встановлених договором добровільного страхування життя №61219732 від 28.07.2020 року. Кредитодавцем на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором було перераховано обидва платежі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Пунктом 3.3. кредитного договору визначено, що загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 15998,28 грн. На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором позичальником було здійснено три платежі: 1 платіж у розмірі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) гривень - 11.08.2020 року; 2 платіж у розмірі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) гривень - 21.08.2020 року; 3 платіж у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень - 08.09.2020 року. Платежі були зараховані в наступному порядку (інформація наявна в картці обліку виконання договору): 1079, 97 грн. було зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, а 2 920,03 грн. - в рахунок погашення відсотків. Більше платежів від відповідача (Позичальника) не надходило і, на даний момент, ним вже прострочено 7 платежів. Отже в позові зазначено розрахунок суми боргу за тілом кредиту: 6000 + 2000 - 334,61- 374,95-370,41 = 6 920,03 грн. І розрахунок процентів за користування кредитом (п.3.1.2. кредитного договору): 15998,28 грн. - 8000,00 грн. = 7998,28 грн. - сума процентів за користування кредитом впродовж дії кредитного договору (24 тижні), сума боргу по відсоткам становить 7998,28 грн. - 2920,03 = 5 078,25 грн. Отже, загальна сума позовних вимог становить: 6 920,03 грн. + 5 078,25 грн. = 11 998,28 грн., яку позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача. При цьому представник позивача зауважив, що на підставі п.5.1 кредитного договору відповідачу відповідно до п.15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії карантину пеня позичальникові протягом строку дії кредитного договору не нараховувалась.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним вище зустрічним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.03.2021 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.06.2021 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 30.08.2021 року учасники справи не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав разом з позовом заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» у судове засідання не з`явився, у відзиві та зустрічному позові просив розглянути справу у його відсутність, у задоволенні первісного позову - відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази та заяви по суті справи, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі заяви на видачу кредиту від 28.07.2020 року за №100196406, 28.07.2020 року між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» укладено Договір про споживчий кредит №54760.

В пункті 1.1. договору закріплено і підтверджено сторонами, що правовою основою для укладання даного договору є Заява на видачу кредиту, оформлена позичальником 28.07.2020 року, що є додатком №1 до договору. Правовідносини за цим договором також регулюються Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», затвердженими Наказом №32-од від 17.04.2019 р., надалі за текстом «Правила», а також чинним законодавством.

Згідно з п.1.2 позичальник підтверджує, що до підписання даного договору, кредитодавець заздалегідь у письмовому вигляді ознайомив його з:

-інформацією, що необхідна була для отримання споживчого кредиту позичальником, яка містила наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця;

-інформацією, наведеною в Паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)) форма якої передбачена Законом України «Про споживче кредитування»,

-інформацією про необхідність укладення щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких Кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності) , та орієнтовну вартість таких послуг,

-інформацією про кредитодавця,

-інформацією наведену у Правилах,

-іншою інформацією про умови кредитування,

-інформацією про реальну річну процентну ставку, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту та інших послуг кредитодавця,

-інформацією зазначеною в частинах першій та другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у т.ч. надав проект цього кредитного договору.

В п.1.2.2. закріплено, що позичальник, підписанням цього Договору, підтверджує, що до підписання цього Договору отримав для ознайомлення проект договору про споживчий кредит у паперовому та електронному вигляді, всі умови йому зрозумілі, погоджується їх виконувати вільно без будь-якого примусу.

Також в п.1.2.3 позичальник, підписанням цього договору, підтверджує, що кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит надав йому необхідні пояснення з метою забезпечення позичальнику можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для позичальника, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 8 000,00 грн. на споживчі потреби, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у Договорі.

Відповідно до п.2.1.1. Кредитного договору сума кредиту надається Позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку Кредитодавця у наступному порядку:

-у розмірі 6000,00 грн. на поточний рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку: код банку 300346 - ПАТ Альфа Банк (далі - рахунок Позичальника);

-у розмірі 2000,00 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Грінвуд Лайф Іншуранс», ідентифікаційний код: 34981210, відкритий у АТ «Альфа Банк», МФО 300346 з метою оплати Позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених Договором добровільного страхування життя № 61219732 від 28 липня 2020 року.

Відповідно до п. 2.1.3 договору, кредит повертається, а проценти

сплачуються Позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 2 календарні тижні (далі по тексту договору під «періодичною сплатою» та/або «періодичним платежем» мається на увазі здійснення платежу 1 раз на 14 календарних днів) у національній валюті.

В п.3.1. сторони домовились про наступні окремі умови договору передбачені графіком платежів, що подається в Додатку №2 та є невід`ємною частиною даного договору:

3.1.1. перебіг строку на який надається кредит розпочинається з моменту підписання цього договору кредиту згідно п. 2.2. цього договору та складає 24 тижні. Строк правомірного користування кредитом відповідно до Графіку платежів.

Згідно з п. 3.1.2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю - 330% річних від суми кредиту. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредиту, зазначеного в п. 3.1.1. даного Договору. Розмір процентної ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника

Відповідно до п. 3.1.3. проценти за користування кредитом обчислюються, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, не враховуючи дату надання кредиту та нараховуються 1 раз на 14 календарних днів.

Згідно з п. 3.2. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та проценти нараховані за користування кредитом рівними частинами у сумі та строки визначені в Графіку платежів, відповідно до якого сплата кредиту та процентів здійснюється 1 раз на 14 календарних днів.

Пунктом 3.3. Кредитного договору визначено, що загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів (загальні витрати за споживчим кредитом) становить 15 998,28 грн.

Згідно графіку платежів (додаток 2 до Кредитного договору), Позичальник, на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором мав здійснювати сплату тіла кредиту та відсотків по ньому шляхом внесення рівних платежів у сумі 1 333,19 грн. у строки, визначені у графіку платежу.

Пунктом 3.8 Кредитного договору передбачено, що Позичальник надає, а Кредитодавець зберігає протягом необмеженого періоду особисті дані та інформацію, які надав Позичальник з метою, передбаченою Заявою та розділом 13 Правил, для їх наступного використання в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства України. З цією метою позичальник підтверджує ряд можливих способів використання таких даних, що закріплено пунктом 3.8.1 Кредитного договору.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати пеню, згідно з законодавством, зобов`язаний одноразово сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі 100,00 грн. в подальшому починаючи з 7-го дня в подальшому 10,00 грн. за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Пунктом 5.2. Кредитного договору визначено, що строк нарахування пені не може бути більшим строку дії договору, але в будь-якому випадку сукупний розмір нарахованих штрафу та пені не повинен перевищувати 50% від суми наданого кредиту.

Пунктом 5.3 договору визначена черговість платежів за договором при сплаті сум на погашення суми вимоги за договором, а пунктами 5.4, 5.5. передбачена відповідальність Кредитодавця. В тому числі вказано, що у випадку порушення прав Позичальника у сфері захисту персональних даних, незалежного виконання чи невиконання цього договору Кредитодавець несе відповідальність згідно із чинним законодавством України та цим договором.

Крім того розділом VI Кредитного договору визначено строк дії договору, порядок внесення змін та прикінцеві положення.

Додаток №2 до Кредитного договору №54760 від 28.07.2020 року містить графік платежів з конкретними 12 датами планового чергового платежу, розміром тіла кредиту, процентів, і загального розміру чергового платежу в однаковому розмірі 1333,19 грн. (а.с.11).

ОСОБА_1 підписано заяву на видачу кредиту №100196406, Кредитний договір №54760 від 28.07.2020 року, графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.8-11, 35, 39, 40).

На виконання зобов`язань за Кредитним договором №54760 від 28.07.2020 року позивачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі та в порядку, передбаченому даним договором, що підтверджується, що сторонами не оскаржується і підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.53-55).

Як вбачається з наданого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» розрахунку заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №54760 від 28.07.2020 року становить 11 998, 28 грн. (а.с.41,42).

Контррозрахунку та відповідних заперечень позивачем ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору і передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В свою чергу, відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з викладеного, даючи оцінку вищезазначеним доказам в їх сукупності, суд вважає, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог. Заявляючи вимогу про визнання недійсним кредитного договору, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження наявності достатніх та законних підстав для визнання умов договору несправедливими. Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (таке твердження відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 року в справі № 6-94цс13). Твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_1 щодо неконкретності умов спірного договору також спростовуються змістом самого договору і не можуть бути підставою для висновку про його недійсність. Так, складовою договору є відповідний підписаний ОСОБА_1 графік із вказівкою на конкретні дати і розмір сум, що підлягають сплаті на виконання договору. Більш того, позивач частково виконував договір, що також свідчить про його згоду з умовами такого договору. Твердження позивача щодо порушення його прав у сфері захисту персональних даних суперечать змісту договору, який містить відсилання до спеціальних законодавчих положень, що повною мірою регулюють відповідальність у разі порушення прав позивача щодо захисту його персональних даних.

Отже суд не знаходить передбачених законом підстав для визнання договору про споживчий кредит №54760 від 28.07.2020 року недійсним в цілому, або в частині його окремих пунктів, всі твердження позивача за первісним позовом з даного приводу судом розцінюються, як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, узв`язку з чим первісний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлені зустрічні позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про стягнення заборгованості за кредитом, підтверджені належними доказами, засновані на законі та договорі, який виконувався ОСОБА_1 неналежним чином, що не спростовано останнім будь-якими доказами. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 998, 28 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено у повному обсязі, з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» сплачений судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 56, 76-81, 128, 133, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215-216, 252-259, 261, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 998 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» судові витрати пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ:40474269.

Суддя Н.В.Баркова