Рішення

від 02.11.2023 по справі 751/534/23

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/534/23

Провадження №2/751/299/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Ченцової С. М.

при секретарі Мороз М. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( не з`явився)

представник позивача - адвокат Підгорний К.Є.

представник відповідача, КНП «Чернігівський обласний центр крові» - Руденок П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» про: визнання неправильним причини формулювання звільнення позивача з підприємства, згідно із наказом №122/1-к від 13.10.2022 року, внаслідок чого застосувати обов`язкові наслідки, що передбачені ч.3 ст. 235 КЗпП України; стягнути із відповідача на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 58757 грн 76 коп.

До початку першого судового засідання, позивач змінив предмет позову ( а.с. 40), просить :

визнання протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради, згідно наказу №122/1-к від 13.10.2022 року;

поновити позивача з 14.10.2022 року на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради, внаслідок чого застосувати інші повноваження суду при винесенні рішення про поновлення, зокрема передбачені ч.2 ст. 235 КЗпП щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював в КНП «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради на посадах завідувача відділу, лікаря - трансфузіолога вiддiлу заготівлі крові та її компонентів, виконуючого обов`язки завідувача відділу організації і трансфузіологічної допомоги.

29.06.2022 року генеральним директором КНП «Чернігівський обласний центр крові» ОСОБА_2 виданий наказ про оголошення догани ОСОБА_1 , 01.07.2022 року у зв`язку з повторним порушенням трудової дисципліни виданий наказ про оголошення догани та наказ про звільнення позивача із займаної посади з 01.07.2022 року.

Вказані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності були оскаржені позивачем у суді, тому КНП «Чернігівський обласний центр крові» самостійно наказом від 07.09.2022 року №112-к скасувало накази № 64-к «Про оголошення догани» від 29.06.2022 року, № 65-к «Про оголошення догани» від 01.07.2022 року та № 67-к «Про звільнення» від 01.07.2022 року, позивача поновлено на роботі; головному бухгалтеру відділу фінансового забезпечення наказано розрахувати та виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2022 року по 12.09.2022 року. Ці обставини стали підставою для закриття провадження у судовій справі №751/2858/22.

Про скасування наказів позивачу стало відомо від своїх представників 05.10.2022 року, оскільки особисто він участі у судовій справі не приймав.

05.10.2022 року позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням, яку направив роботодавцю поштою рекомендованим відправленням. Рішення, що прийняте роботодавцем за наслідками розгляду його заяви він не отримав, тому звернувся 03.12.2022 року до роботодавця із запитом, на який 28.12.2022 року отримав відповідь разом з копією наказу №122/1-к від 13.10.2022 року, в якому зазначено, що його звільнено з роботи 13.10.2022 року за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України. Вважає, вищевказаний наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню в частині формулювання причини звільнення, оскільки він не відповідає дійсному мотиву звільнення, а також порушує трудові права позивача на отримання вихідної допомоги в ромірі не менше тримісячного серереднього заробітку, що передбачено ст.44 КЗпП України.

Оскільки позивач два попередні місяці, що передують звільненню не працював, тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто червень, липень 2022 року.

У заяві про зміну предмету позову, представник позивача, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, ст.38 КЗпП України, зазначив, що належним способом захисту порушених прав працівника є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення працівника на роботі, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

06.03.2023 року від представника відповідача адвоката Руденка П.С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі ( а.с. 32-33).

Заперечення обґрунтовані тим, що позивач помилково зазначає, що підставою для закриття провадження у справі № 751/2858/22 стало скасування відповідачем наказів від 07.09.2022 № 112-к, від 29.06.2022 № 64-к, від 01.07.2022 № 65-к, від 01.07.2022 № 67-к.

Відповідно до ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.10.2022 року провадження у вказаній справі закрито на підставі клопотання представника позивача про відмову від позову. Тому твердження позивача, що «видання роботодавцем неправомірних наказів про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності, а потім їх самостійне скасування роботодавцем, після оскарження наказів у суді, підтверджують, що роботодавець відносно мене не виконав законодавство про працю, зокрема неправомірно звільнив позивача з роботи, неправомірно оголошував догани» є хибним та таким, що не відповідає дійсності.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові від 31.10.2012 по справі №6-120цс12 - для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Однак, в ухвалі від 05.10.2022 року, на яку посилається позивач, відсутні будь-які докази порушень законодавства про працю з боку відповідача.

27.03.2023 року від представника позивача адвоката Підгорного К.Є. надійшла заява про зміну предмету позову, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради, згідно наказу №122/1-к від 13.10.2022 року; поновити позивача з 14.10.2022 року на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради, внаслідок чого застосувати інші повноваження суду при винесенні рішення про поновлення, зокрема передбачені ч.2 ст. 235 КЗпП щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.40).

04.05.2023 року від представника відповідача - адвоката Руденка П.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням змін предмету позову, відповідно до якого представник просить у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду(а.с.56-57).

Зазначає, що відповідно до обставин справи позивача було поновлено на посаді з 12.09.2022 року, але він так і не з`явився на роботу у КНП «Чернігівський обласний центр крові» ЧОР, що підтверджується табелем обліку робочого часу за вересень і жовтень 2022 року. Крім, цього відповідно до наказу від 29.07.2022 № 85 к/тр позивач офіційно працює у спеціальній державній установі «Український центр трансплант-координації» з 02.08.2022 року за основним місцем роботи. При цьому, позивач подав відповідачу заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням 05.10.2022 року. Дана заява не містить дати написання, однак отримана і зареєстрована відповідачем 13.10.2022 № 01-06/576. На підставі даної заяви позивача, на підставі наказу №122/1-к від 13.10.2022 року, було звільнено з роботи 13.10.2022 року. Вказаний наказ направлено позивачу за місцем реєстрації, та 21.10.2022 року скан-копію даного наказу відправлено на робочу електронну адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з якої за час роботи позивача здійснювався обмін документами між відповідачем і позивачем. Фактично, ОСОБА_1 вважав себе звільненим з роботи та не мав наміру працювати у КНП «Чернігівський обласний центр крові». Дану позицію позивач підтвердив направленням заяви про звільнення з роботи за власним бажанням від 05.10.2022 року. Зважаючи, що з 12.09.2022 року позивач не з`явився на роботу та надавши заяву про звільнення 05.10.2022 року не цікавився щодо розгляду його заяви, маючи не тільки право та фактичну можливість отримати будь-які відповіді на заяви/звернення, але й обов`язок підпорядковуватись трудовому розпорядку та бути присутнім на роботі. Позивач був обізнаним про дату та підставу свого звільнення ще 21.10.2022 року, з моменту отримання наказу про звільнення на адресу електронної пошти. Трудова книжка отримана позивачем ще 01.07.2022 року. Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при вирішенні питання щодо дотримання строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

15.05.2023 року від представника позивача адвоката Підгорного К.Є. надійшла відповідь на відзив ( а.с.72-74).

Представник зазначає, що позивач не визнає ту обставину, що йому 12.09.2022 року було відомо про факт його поновлення відповідачем, на підтвердження цього відповідач не надає суду доказів. Також, відповідач посилається на ту обставину, що з 02.08.2022 року позивач працевлаштований в іншого роботодавця, проте не мотивує, яким чином вказана обставина стосується предмету спору в даній справі.

Позивачу стало відомо про скасування наказів про звільнення його за порушеннями трудової дисципліни, та поновлення на роботі 05.10.2022 року , після чого він невідкладно направив відповідачу заяву від 05.10.2022 року про звільнення за власним бажанням. Відповідач стверджує, що отримав вказану заяву 13.10.2022 року, проте не надає будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджує отримання заяви саме 13.10.2022 року, а не її реєстрації. Також, відповідач стверджує, що заява позивача від 05.10.2022 року про звільнення не містить дати написання, проте це твердження спростовується змістом самої заяви, який в верхньому лівому куті містить дату її написання (знаходиться під резолюцією), така форма зазначення дати написання звернення не заборонена законом.

Відповідач у відзиві стверджує, що наказ від 13.10.2022 рок №122/1-к, яким позивача було звільнено з роботи, направлено позивачу за офіційним місцем реєстрації, проте позивач не визнає цю обставину, а відповідач на підтвердження зазначеної ним обставини ніяких доказів суду не надав. При цьому, виникає сумнів щодо вказаного наказу, оскільки номер наказу (122/1-к) явно свідчить, що він присвоювався за обставин, які не відповідають послідовному, логічному присвоюванню номерів, тобто є вірогідність, що він є фальсифікований через те, що видавався не в ту дату, що там зазначена. Таке твердження випливає з того, що всі попередні накази відповідача щодо позивача, зокрема про притягнення його до дисциплінарної відповідальності №64-к від 29.06.2022 року «Про оголошення догани», № 65-к від 01.07.2022 року «Про оголошення догани», № 67-к від 01.07.2022 року «Про звільнення»; про поновлення №112-к від 07.09.2022 року - не містять знаку «скісної риски».

Відповідач наполягає на застосуванні ч.3 ст.29 КЗпП під час розгляду справи, яка допускає ознайомлення працівника з наказами з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. Позивач не визнає, що в трудовому договорі визначено використання між його сторонами засобів електронних комунікаційних мереж. Також, позивач не визнає, що після його звільнення 01.07.2022 року, він отримував від відповідача будь-які електронні листи, документи, ознайомлювався з їх змістом, а також направляв відповідачу електронні листи. Відповідач не надав суду доказів, що після звільнення позивача, останній листувався з відповідачем з зазначеної відповідачем електронної адреси, зокрема направляв відповідачу будь-які звернення з вказаної адреси, включаючи заяву про звільнення.

Не надав відповідач суду і допустимі докази того, що направив позивачу електронною поштою текст саме того наказу, копію якого позивач отримав в січні 2023 року і що позивач був обізнаний зі змістом наказу раніше, ніж після отримання його копії. Зміст паперових копій електронних доказів, які додав відповідач до відзиву, свідчить, що направлення відповідачем електронних листів, документів здійснювалося не в ті дати, коли відповідачем було зареєстровано ці документи.

Відповідач наполягає на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, з посиланням на норми ст.233 КЗпП, як наслідок відмову в задоволенні позову. Проте, відповідачем не враховано, що під час дії карантину, такі строки продовжуються. Вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26.01.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Представником позивача 31.01.2023 року усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 02.02.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У вступному слові представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги, з урахуванням зміни предмету позову, підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову, відповіді на відзив та наявних у справі доказів. Додатково пояснив, що позивач надав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням, а відповідач звільнив його за угодою сторін. Просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.10.2022 року по день ухвалення рішення суду, для розрахунку взяти червень та липень 2022 року, з яких середній заробіток складатиме 910 гривень 97 копійок.

Після закінчення дослідження доказів у справі, підтримав позовні вимоги, подані в установленому законом порядку.

У вступному слові представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві, у відзиві на позов, з урахуванням змін до предмету позову, та підтримав заяву про відмову від позову, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Додатково пояснив, що підтвердженням надіслання ОСОБА_1 листів на електронну почту є лист ТОВ « УКРНЕТ».

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 29.06.2022 року генеральним директором КНП «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради ОСОБА_2 виданий наказ № 64-к «Про оголошення догани», у зв`язку із порушенням трудової дисципліни, керуючись статтями 147-152 КЗпП України оголошено догану завідувачу відділу, лікарю - трансфузіологу вiддiлу заготівлі крові та її компонентів, в.о. завідувача відділу організації і трансфузіологічної допомоги Павлюку Артему Анатолійовичу (а.с.16).

01.07.2022 року генеральний директор КНП «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради ОСОБА_2 видала наказ

№ 65-к «Про оголошення догани», яким у зв`язку з повторним порушенням трудової дисципліни, халатне відношення до виконання службових обов`язкiв, як в.о. завідувача відділу організації і трансфузіологічної допомоги та виявлення фактів свідомого підписання завідомо неправдивих даних і приховуванні інформації про стан свого здоров`я, що може спричинити тяжкі наслідки, керуючись статтями 147-152 КЗпП України оголосила догану ОСОБА_1 (а.с.17).

01.07.2022 року генеральним директором КНП «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради Бузницькою Л.М. виданий наказ № 67-к «Про звільнення», яким у зв`язку з неодноразовими порушеннями трудової дисципліни, халатне відношення до виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , керуючись п. 3 ч. 1 ст. 40, ст. 147-152 КЗпП України звільнено завідувача відділу, лікаря трансфузіолога вiддiлу заготівлі крові та її компонентів, в.о. завідувача відділу організації і трансфузіологічної допомоги ОСОБА_1 із займаної посади з 01.07.2022 року (а.с.18).

07.09.2022 року виданий наказ №112-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким скасовано дію наказів КНП «Чернігівський обласний центр крові» ЧОР: № 64-к від 29.06.2022 року «Про оголошення догани», № 65-к від 01.07.2022 року «Про оголошення догани», № 67-к від 01.07.2022 року «Про звільнення»; поновлено на роботі завідувача відділу заготівлі крові та її компонентів лікаря-трансфузіолога ОСОБА_1 з 12.09.2022 року; головному бухгалтеру відділу фінансового забезпечення наказано розрахувати та виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2022 року по 12.09.2022 року (а.с.19).

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.10.2022 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Підгорного К.Є. про відмову від позову, провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрито. (а.с.19-21).

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу , ОСОБА_1 на роботу у вересні та жовтні місяці не виходив.

Із копії заяви від 05.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до КНП «Чернігівський обласний центр крові» та просив звільнити його з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, вказана заява зареєстрована 13.10.2022 року (а.с.15).

Відповідно до наказу №122/1-к від 13.10.2022 року завідувача відділу, лікаря - трансфузіолога вiддiлу заготівлі крові та її компонентів ОСОБА_1 звільнено з роботи 13.10.2022 року за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.14).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03.12.2022 року, позивач повідомив, що на банківську картку надійшла заробітна плата у розмірі 1106 грн 06 коп, просив сплатити кошти в розмірі , передбаченому ч.1 ст. 117 КЗпП України, повідомити про види заробітної плати , період нарахування, та надіслати копію заяви про звільнення від 05.10.2022 року та прийняте по ній рішення.

Згідно із листом №01-06/436 від 28.12.2022 року КНП «Чернігівський обласний центр крові» надав відповідь на даний запит щодо виплати коштів у сумі 1106 грн 06 коп, повідомивши, що зазначені кошти це сума компенсації за невикористану відпустку за період вересень-жовтень 2022 року (а.с.13).

Відповідно до листа №02-45/0306 від 12.04.2023 року Спеціалізованої державної установи «Український центр трансплант-координації», ОСОБА_1 працює в установі на посаді лікаря-трансфузіолога у відділі координації діяльності з надання трансфузіологічної допомоги з 02 серпня 2022 року (згідно з наказом про прийняття на роботу від 29.07.2022 №85к/тр) по теперішній час. Відповідно до даного наказу, прийнятий на основну роботу, зі строком випробування 3 місяці. (а.с.51, 52)

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 43 Конституції України закріплено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 4 ч.1 ст.36 КЗпП встановлено, що підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року по справі № 199/8766/18 зазначив, що за змістом статті 38 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і, які працівник визначає самостійно.

У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України є порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового договору. Водночас для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 01.07.2022 року з роботи, він з 02.08.2022 року прийнятий на прийнятий на основну роботу, зі строком випробування 3 місяці; з 12.09.2022 року поновлений на роботі у Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівський обласний центр крові». Відповідно до табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 на роботу у вересні та жовтні місяці не виходив.

05.10.2022 року позивачем на адресу відповідача надіслана заява, в якій позивач зазначив що не бажає працювати, де роботодавець відносно нього не виконує законодавство про працю, тому на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України просить звільнити з роботи за власним бажанням.

Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівський обласний центр крові» дану заяву отримано 13.10.2022 року, та цього ж числа винесений наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи 13.10.2022 року за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що наказ Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» Чернігівської обласної ради №122/1-к від 13.10.2022 року про звільнення з 13.10.2022 року лікаря - трансфузіолога вiддiлу заготівлі крові та її компонентів ОСОБА_1 , за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України винесено відповідно до вимог трудового законодавства, юридичні підстави для задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу відсутні, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від основної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, тому позов в цій частині теж не підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України не стягуються.

Керуючись статтями 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 06 листопада 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівський обласний центр крові» (місцезнаходження: вул. Пирогова, 13, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 02006886, електронна пошта: chernigivdonor@ukr.net)

Суддя С. М. Ченцова