Постанова

від 02.11.2023 по справі 522/2066/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1129/23

Справа № 522/2066/19

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Бойко А.В.,

переглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргоюадвоката АрхіповаОлександра Юрійовичав інтересах ОСОБА_2 нарішення Приморськогорайонного судум.Одеси від11березня 2021року усправі запозовом ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ) до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування квартири шляхом виселення,

в с т а н о в и в:

07 лютого 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування квартири шляхом виселення, згідно якої просив суд:

визнати недійсним договір про порядок викупу паю №509 від 12.21.2016, укладений між Обслуговуючим кооперативом «Граніт» та ОСОБА_1 ;

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер рішення 34308291 від 17.03.2017;

визнати за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

витребувати у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 січня 2006 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» був укладений договір №607 Про пайову участь будівництва, відповідно до якого ТОВ «Берег-Будгруп» здійснює згідно проекту будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 зобов`язується прийняти пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_4 поверсі вказаного житлового будинку.

Згідно п. 4.1. вказаного договору загальна вартість 73,42 кв. м загальної площі придбаної квартири становить 296 616,80 гривень (за курсом НБУ за 1 долар США 5,05 грн на момент укладання справжнього Договору від 09 січня 2006р.), що еквівалентно 58 736 доларів США.

Відповідно до п. 4.3. та п. п. 4.3.1. договору усі грошові кошти перераховуються в касу ТОВ «Берег-Будгруп» або за реквізитами, зазначеними у договорі, до здачі будинку в експлуатацію.

На виконання умов вказаного договору ОСОБА_3 сплатив в повному обсязі свою пайову участь в розмірі 296 616,80 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №75 від 08.05.2008, а також довідкою ТОВ «Берег-Будгруп» за вих. №9/05-7 від 09.05.2008 про оплату договору в повному обсязі.

Пунктом 5.1.2. договору встановлено, що ТОВ «Берег-Будгруп» гарантує, що вказана квартира на момент підписання договору і до реєстрації права власності ОСОБА_3 на неї: являє собою частку участі ОСОБА_3 у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_5 ; не продана; не надана в оренду; не перебуває в заставі.

У відповідності до п. 6.1. договору запланований строк здачі будинку в експлуатацію кінець 3-го кварталу 2014 року.

Згідно п. 6.2. договору ТОВ «Берег-Будгруп» зобов`язується протягом двох календарних місяців з моменту введення житлового будинку в експлуатацію передати пайовику квартиру за умови виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо внесення грошових коштів в повному обсязі.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що передача квартири ОСОБА_3 оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі.

Оформлення права власності на квартиру здійснюється ОСОБА_3 самостійно шляхом отримання свідоцтва про право власності на підставі договору, акту приймання - передачі та відповідного рішення (розпорядження) місцевих органів влади про затвердження акту про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації (п. 6.4. договору).

Як було зазначено вище, ОСОБА_3 в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо внесення грошових коштів за придбану квартиру за договором, що підтверджується належними доказами, які додаються до позовної заяви.

Враховуючи, що ОСОБА_3 повністю виконав свої грошові зобов`язання за договором №607 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 (оплатив повну її вартість в розмірі 296 616,80 грн), тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на квартиру АДРЕСА_6 , то він ще 08.05.2008 (в день повної оплати) набув майнові права на вказану квартиру.

Таким чином позивач вказує, що є законним власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 .

Між тим, як стало відомо позивачу, закінчення будівництва вказаного житлового будинку та введення його в експлуатацію здійснювалося вже іншою особою Обслуговуючим кооперативом «Граніт».

Будинок був введений в експлуатацію ще у березні 2016 року на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 03.03.2016 за №ОД143160631723. замовник Обслуговуючий кооператив «Граніт». Факт введення будинку в експлуатацію підтверджується інформацією з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України яка є відкритою.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що Обслуговуючий кооператив «Граніт» став правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп», як забудовника житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі й за договором №607 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006, укладеним з позивачем.

Натомість, позивача про факт передання прав забудовника іншій особі та введення будинку в експлуатацію, в порушення п. 6.2. діючого договору, ніхто не повідомив.

Після того, як позивачу сталі відомі зазначені вище обставини, він 23 січня 2017 року звернувся до Обслуговуючого кооперативу «Граніт» із листом, в якому просив підтвердити обізнаність ОК «Граніт» про належність ОСОБА_3 майнових (інвестиційних) прав, зокрема, на квартиру АДРЕСА_7 , та здійснити передачу наступних документів по вказаній квартирі: підписаний з боку ОК «Граніт» акт приймання-передачі, засвідчену копію розпорядження районної адміністрації про присвоєння об`єкту будівництва адреси, затверджений перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта будівництва, засвідчену копію документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта для можливості самостійного оформлення права власності на придбану квартиру згідно умов договору.

Між тим, вказаний лист залишився з боку ОК «Граніт» без будь-якої відповіді та задоволення, що свідчить про невизнання останнім інвестиційних та майнових прав позивача на придбаний ним об`єкт нерухомості.

У відповідь на адвокатський запит адвоката, що надає правову допомогу ОСОБА_3 , голові Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо того, чи присвоювалася на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради адреса об`єкту нерухомого майна житловому будинку (комплексу) (II черга) за будівельною адресою: АДРЕСА_3 та про надання копії відповідного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у випадку її присвоєння, головою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було зазначено (лист №01-13/191/1 вих від 29.03.2018), що 06 грудня 2017 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження №540 «Про присвоєння адреси: АДРЕСА_8 , житловому комплексу (II черга), який побудований за адресою: АДРЕСА_3 (будівельний номер) та додано вказане розпорядження.

Із вказаного розпорядження вбачається, що житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , у будівництві якого приймав пайову участь позивач, введений в експлуатацію на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 03.03.2016 за №ОД 14316063172, та йому присвоєно адресу: АДРЕСА_8 .

Більш того, в подальшому позивачу стало відомо, що у вказаному будинку за привласненою адресою АДРЕСА_8 вже тривалий час здійснюється реєстрація прав власності на квартири та, зокрема, на квартиру АДРЕСА_9 , на яку після її повної оплати ще у травні 2008 року у позивача виникли майнові права, 16.03.2017 зареєстроване право власності за іншою особою ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2019.

Згідно вказаної довідки право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_10 було зареєстроване 16 травня 2017 року на підставі наступних документів: договору про порядок викупу паю №509 від 12.12.2016, укладеного з ОК «Граніт»; акту приймання-передачі квартири №509 від 10.03.2017, укладеного між ОК «Граніт» та ОСОБА_1 , довідки №509 від 10.03.2017, виданої ОК «Граніт»; свідоцтва №509 від 12.12.2016, виданого ОК «Граніт».

Між тим, враховуючи, що ОСОБА_3 ще 08 травня 2008 року, сплативши повну вартість об`єкту будівництва квартири АДРЕСА_7 , набув майнові права на вказану квартиру, ОК «Граніт» не мав права після цього укладати договір про порядок викупу паю №509 з ОСОБА_1 щодо цієї ж квартири, оскільки ОК «Граніт» не мав права розпоряджатися майновими правами на вказану квартиру без згоди ОСОБА_3 , у тому числі права брати на себе зобов`язання по передачі у майбутньому цієї квартири на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, договір №509 від 12.12.2016 укладений ОК «Граніт» з ОСОБА_1 без належного об`єму правоздатності з боку ОК «Граніт».

З урахуванням наведеного, договір про порядок викупу паю №14 від 12.05.2015, укладений між ОК «Граніт» та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним, а також скасуванню також підлягає рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 34308291 від 17.02.2017.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_3 не з його волі, вона має бути витребувана у ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_1 з цієї квартири.

18 жовтня 2019 року адвокат Бойко Анастасія Вадимівна в інтересах відповідача ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення, у яких просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у даному випадку позивач фактично просив не поновити його порушено право або усунути порушення, а намагається визнати за собою право власності на об`єкт нерухомості, яким взагалі не володів, тому позивачем обраний неналежний спосіб захисту.

02 грудня 2019 року від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Досковської Вікторії Геннадіївни, надійшла заява, у якій ОСОБА_3 повідомляє суд, що з 28 листопада 2019 року він вже не є кредитором за договором №615 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006.

02 грудня 2019 року до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про заміну сторони позивача.

02 грудня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_3 ..

20 січня 2020 року від адвоката Архіпова Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення ОСОБА_2 у якості правонаступника ОСОБА_3 ..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року клопотання представника ОСОБА_2 про залучення правонаступника задоволено.

У судове засідання призначене на 11 березня 2021 року з`явились адвокат Попружко Владислава Васильовича в інтересах позивача ОСОБА_2 та адвокат Бойко Анастасія Вадимівна в інтересах відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ) до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання недійсним про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування квартири шляхом виселення відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі адвокат Архіпов Олександр Юрійович в інтересах позивача ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Позивач ОСОБА_2 та представник Обслуговуючого кооперативу «Граніт» у судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно. Клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.

Судова повістка-повідомлення про судове засідання було надіслано представнику ОСОБА_2 адвокату Архіпову О.Ю. в особистий кабінет Електронного суду.

Так, згідно із ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

ОСОБА_2 , як ініціатор перегляду даної справи в апеляційному порядку зобов`язана цікавитись відомим їй провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.

Апеляційним судом також враховується, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року тривалий час знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з травня 2021 року, тому учасники справи мали достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, надати суду додаткові докази чи клопотання, мали можливість в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі та у відзиві адвоката Бойко Анастасії Вадимівни в інтересах відповідача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, додаткові пояснення адвоката Архіпова Олександра Юрійовича в інтересах позивача ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

У частинах1та 2статті 367ЦПК Українизазначено,що судапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 41Конституції Україникожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Правоприватної власностінабувається впорядку,визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власність зобов`язує, держава не втручається в здійснення власником права власності.

Розділ ІІІ ЦК України визначає перелік цивільних прав та їх правовий статус.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов`язків (частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 січня 2006 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» був укладений договір №607 Про пойову участь будівництва житла.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено юридичну особу ТОВ «Берег-Будгруп» (код ЄДРПО:32432565) у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року по справі №916/1582/16.

Таким чином, суд вказує, що між зазначеними сторонами виникли договірні правовідносини, які врегульовані умовами Договору.

ОСОБА_3 сплатив в повному обсязі свою пайову участь в розмірі 296 616,80 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №75 від 08.05.2008, а також довідкою ТОВ «Берег-Будгруп» за вих. №9/05-7 від 09.05.2008 про оплату договору в повному обсязі.

20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгрупп» та ОК «Граніт» укладено договір на будівництво жилого будинку по АДРЕСА_3 , предметом якого виконання будівельно-монтажних робіт по закінчення будівництва 2-1 черги житлового комплексу «Акапулько 2» (п. 1.1. договору), що складається з п`яти секцій житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 .

Пунктом 2.2 договору від 20 лютого 2012 року передбачено, що виконання робіт для завершення будівництва об`єкта здійснюється за винагороду у вигляді передачі Замовником на користь Забудовника-генпідрядника майнових прав на житло та нежитлові приміщення в будинку, а також машиномісць в підземному паркінгу згідно з додатком №3 до цього договору.

У пункті 8.4 вказаного договору зазначено, що підписання акта прийому-передачі виконаних робіт після завершення будівництва слугує підставою для проведення кінцевих розрахунків між сторонами, передбачених пунктами 16.1, 16.2 цього договору.

Відповідно до пунктів 16.1, 16.2 договору розподіл між сторонами житлових і нежитлових приміщень, а також машиномісць в підземному паркінгу здійснюється у відповідності до Протоколу розподілу, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №3). Розподіл загальної площі житлових і нежитлових приміщень проводиться таким чином: Замовник передає Забудовнику-генпідряднику майнові права на житлові приміщення загальною площею 4 191,45 кв.м, а на нежитлові приміщення площею 1 049,95 кв.м, а також машиномісця в підземному паркінгу в кількості 120 штук, за Додатком №3.

03 березня 2016 року у Департаменті ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 , замовником якого зазначено ОК «Граніт».

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2019 підтверджується, що 16.03.2017 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 зареєстроване за ОСОБА_1 , підстава: договір про порядок викупу паю від 12.12.2016 за №509, видавник ОК «Граніт»; акт приймання-передачі квартири від 10.03.2017 за №509.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що підвищений формалізм у позиції судів у питаннях виникнення прав власності на новостворений об`єкт нерухомості є достатньо виправданим з огляду на характерні особливості інвестування в будівництво об`єктів нерухомості. Такі конкретні випадки поступово виробляються судовою практикою. Отже, ухвалюючи рішення у справі про набуття права власності на спірний об`єкт інвестування та правові наслідки цього, доцільно ретельно досліджувати обставини набуття інвестором майнових прав та здійснення будівництва об`єкта нерухомості.

Як зазначено вище, 09 січня 2006 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» був укладений договір №607 Про дольову участь у будівництва житла, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_5 та 09.05.2008 вніс оплату за вказаним договором. Водночас право власності на спірну квартиру 16.03.2017 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору про порядок викупу паю від 12.12.2016 за №509, видавник ОК «Граніт» та акту приймання-передачі квартири від 10.03.2017 за №509.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що як ОСОБА_3 , так у подальшому і ОСОБА_2 не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їх прав кінцевим набувачем квартири ОСОБА_1 ..

Проте, суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на майно внаслідок їх необґрунтованості, не звернувши увагу на неефективність обраних позивачес способів захисту.

Посилання адвоката Архіпова Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд безпідставно не врахував, що набув право власності правомірно, у встановленому законом порядку, не приймаються до уваги за таких підстав.

Так, у постанові від 15 грудня 2021 року в справі №522/3885/19 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 Верховний Суд зробив висновок, що: «Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Відтак можливість задоволення вимоги про визнання недійсним правочину завжди залежить від фактичних обставин справи та порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, отже, за обставинами справи не може вважатися ефективним способом захисту. Тому позовні вимоги позивача про визнання недійсними договору про резервування об`єкта нерухомості, договору про купівлю-продаж цінних паперів, акта пред`явлення пакета облігацій до погашення, акта про погашення пакета облігацій, акта приймання-передачі майнових прав на квартиру, свідоцтва про право власності на квартиру, в разі їх задоволення не призведуть до поновлення майнової сфери позивачки, зокрема до набуття нею права власності на спірну квартиру чи до введення її у володіння квартирою, а тому є неефективними і задоволенню не підлягають. Разом з тим, за умови виконання інвестором власних зобов`язань за інвестиційним договором після завершення відповідно до вимог закону будівництва об`єкта інвестування у інвестора виникають права, тотожні праву власності, а відтак інвестор може ставити питання про витребування такої житлової нерухомості від інших осіб, які нею незаконно заволоділи. Отже, інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкта нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи».

За встановлених обставин даної справи, зокрема, факту реєстрації права власності за відповідачем, на квартиру, проінвестовану позивачем, ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 , яка посилалася на порушення своїх прав як пайовика, який у повному обсязі сплатив пайовий внесок, є саме звернення до суду з вимогою про витребування квартири на свою користь.

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності та витребування шляхом виселення необхідно відмовити з огляду на обрання позивачем неефективних способів захисту в цій частині.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте помилково посилався на те, що інвестор (пайовик) як власник обмеженого обсягу майнових прав не наділений правом на звернення до суду з віндикаційним позовом та помилково відмовив в задоволенні позовних вимог внаслідок їх необґрунтованості, не звернувши увагу на неефективність обраних позивачем способів захисту.

Враховуючи, що суд першої інстанції помилився щодо мотивів відмови в задоволенні позову, оскаржене судове рішення підлягають зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Архіпова Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 08 листопада 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк