Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/4439/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/4439/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ревунков В.М.;

від відповідача: Зінченко О.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року

у справі № 910/4439/23 (суддя - Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 6 206 823, 50 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості за договором № 997/01 від 19.11.2019 за продану електроенергію за період жовтень 2021, лютий-липень 2022 у розмірі 6 243 293, 07 грн та нараховані інфляційні втрати у розмірі 433 544, 97 грн, 3% річних - 93 909, 95 грн, що загалом становить 6 770 747, 99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/4439/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» суму основного боргу у сумі 5 676 916, 09 грн, 3% річних у сумі 91 309, 06 грн, інфляційні втрати у розмірі 430 353, 48 грн. та судовий збір у сумі 100 077, 55 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначив, що до спірних правовідносин застосовуються накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом»». Так, Державне підприємство «Гарантований покупець`здійснює розрахунки з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, з повним врахуванням положень вказаних наказів Міністерства енергетики України.

Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції неправомірно прийнято до розгляду уточнення позовних вимог, оскільки вказані уточнення були наданні під час розгляду справи по суті.

Апелянт наголошує, що місцевим господарським судом було змінено проголошене рішення. Так, 07.08.2023 у судовому засіданні було проголошено рішення, відповідно до якого позовну заяву задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 5 676 916, 09 грн, 3% річних у сумі 430 353, 48 грн та судовий збір у сумі 100 077, 55 грн. Натомість, оскаржуваним рішенням присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 5 676 916, 09 грн, 3% річних у сумі 91 309, 06 грн, інфляційні втрати у розмірі 430 353, 48 грн та судовий збір у сумі 100 077, 55 грн.

Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції необгрутовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 справу № 910/4439/23 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Державному підприємству «Гарантований покупець» про відстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/4439/23 залишено без руху. Надано Державному підприємству «Гарантований покупець» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 139 468, 02 грн у встановленому порядку.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 07.09.2023 на адресу суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана платіжна інструкція №823 від 01.09.2023 про сплату судового збору в сумі 139 468,02 грн. Отже, скаржником належним чином виконано вимоги ухвали суду.

У зв`язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. з 28.08.2023 по 15.09.2023 на лікарняному, вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі колегії суддів неможливо. Відтак питання щодо подальшого руху апеляційної скарги вирішується після виходу судді Майданевича А.Г. з лікарняного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/4439/23 та призначено до розгляду на 18.10.2023.

У судовому засіданні 18.10.2023 оголошена перерва до 01.11.2023.

27.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині. Так, відповідач подав суду докази часткового погашення суми заборгованості у розмірі 2 245, 83 грн та просив суд закрити провадження у справі у вказаній частині.

Представник позивача своїм правом передбаченим ст. 263 НПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав, однак у судовому засіданні 01.11.2023 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.2023 просив закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 2 245, 83 грн, задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати в задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» та Державним підприємством «Гарантований покупець» укладено договір, відповідно до пункту 1.1. якого визначено, що за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1. договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами пункту 2.5. договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим тарифом».

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).

За правилами пунктів 3.2 та 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.5 договору встановлено обов`язок відповідача купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Пунктом 10.1 Порядку, встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.3 Порядку закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Державне підприємство «Гарантований покупець» у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що відповідачем порушено термін оплати за куплену електричну енергію за жовтень 2021 та за період з лютого 2022 по липень 2022.

За твердженнями позивача, ним за спірний період передано відповідачу за договором електричної енергії на суму 14 483 070, 84 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, підписаними представниками сторін без зауважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії).

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України).

В силу частини 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим Регулятором.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробник має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

За змістом частин 4-5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону.

Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем у розрахунку (уточненому) невірно зазначено суму переданої електричної енергії за березень 2022, оскільки згідно акту від 31.03.2022 така сума становить 1 198 328, 03 грн, в той час як в розрахунку - 1 198 823, 25 грн.

Також позивачем не враховано акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 від 16.02.2023 на суму - 1 957, 28 грн.

З урахуванням встановлених колегією суддів обставин в межах закриття провадження у справі в частині позовних вимог 563 924, 49 грн., невірного зазначення суми поставленої енергії за березень 2022 та неврахування акту коригування за лютий 2022, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість відповідача становить: за жовтень 2021 - 260 067, 02 грн; за березень 2022 - 736 252, 69 грн; за квітень 2022 - 466 258, 98 грн; за травень 2022 - 1 359 403, 43 грн; за червень 2022 - 1 009 141, 26 грн; за липень 2022 - 1 845 252,71 грн., а загалом 5 676 916, 09 грн.

Крім того, в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідач подав докази частково погашення заборгованості на загальну суму 2 245, 83 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 316 668 від 18.10.2023 та № 317 676 від 20.10.2023, у зв`язку із чим просить суд закрити провадження у справі у вказаній частині.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 245, 83 грн.

Заперечуючи проти наявності заборгованості апелянт зазначає, що наказами Міністерства енергетики України № 140 та № 206 зобов`язано ДП «Гарантований покупець» з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 15 % та 18 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік із дотриманням Порядку.

Відтак, відповідач зазначає, що всі його розрахунки здійснюють у відповідності до зазначених вище наказів, а тому позивачем не доведено порушення порядку розрахунків та строків оплати електричної енергії.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на накази № 140 та № 206 останні закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики Україн) вартості переданої ДП «Гарантований покупець» електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку.

Відтак, вказані вище накази не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

При цьому в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 640/10894/22, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 та на яке звертав увагу суду відповідач, зазначено, що на переконання суду наказ № 206 виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії, а твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру) є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині основного боргу та стягнення з відповідача на користь позивача 5 676 916, 09 грн.

Крім того, позивач, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у сумі 430 353, 48 грн та 3% річних у розмірі 91 316, 47 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів зауважує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що із врахуванням обгрунтованої суми заборгованості за поставлену електричну енергію за березень 2022 року стягненню з відповідача на користь Позивача підлягають суми 3 % річних - 91 309, 06 грн та інфляційні втрати - в межах заявленого до стягнення розмірі 430 353, 48 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийняті до розгляду уточнення до позовних вимог.

Так, скаржник зазначає, що 15.05.2023 у судовому засіданні суд першої інстанції закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. 13.07.2023, під час розгляду справи по суті, позивачем було подано уточнення позовних вимог (які по суті є зменшенням позовних вимог), що прийняті судом до розгляду.

Водночас, за змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання.

Колегія суддів зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відтак, з урахуванням викладеного, уточнені позивачем розрахунки боргу, 3% річних та інфляційних є фактично зменшенням позовних вимог, які були перераховані у зв`язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу.

Крім того, колегією суддів встановлено, що прийняття судом першої інстанції до розгляду зменшень позовних вимог не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки частково задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції, місцевий господарський суд задовольнив вказані позовні вимоги в межах заявлених первісних позовних вимог (які заявлені в позовній заяві).

Щодо посилання апелянта на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в обгрунтування зменшення нарахованих 3 % річних то, колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проаналізувавши зазначену вище постанову, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 902/417/18 є подібними, однак не є аналогічними, оскільки у вказаній справі між сторонами змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановлено її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості, що суттєво відрізняється від обставин справи № 910/4439/23.

Крім того, суд вказує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків, що також виключає можливість застосування такої судової практики у даній справі, оскільки позивачем здійснено нарахування відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України в розмірі 3 %.

Вирішуючи питання зменшення нарахованих позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд притримується того, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних.

Також, апелянт звертає увагу на те, що 07.08.2023 в судовому засіданні Господарським судом міста Києва було проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до якої позовну заяву задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 5 676 916, 09 грн, 3 % річних у сумі 430 353, 48 грн та судовий збір у сумі 100 077, 55 грн.

Натомість, в тексті оскаржуваного рішення, який міститься в матеріалах справи, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 5 676 916, 09 грн, 3% річних у сумі 91 309, 06 грн, інфляційні втрати у розмірі 430 353, 48 грн та судовий збір у сумі 100 077, 55 грн.

Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що дійсно резолютивна частина рішення, яка була проголошена в судовому засіданні 07.08.2023 відрізняється від резолютивної чатини рішення, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 240 ГПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Принцип гласності судового процесу передбачає, що суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, офіційний запис судового засідання та прилюдне оголошення, ухваленого в судовому засіданні судового рішення, є гарантією його незмінюваності.

Таким чином, текстуальна частина судового рішення, має відповідати фактично прийнятому рішенню, що офіційно зафіксовано звукозаписом судового засідання.

Невідповідність змісту проголошеного судом рішення змісту наявного у матеріалах справи рішення є підставою для його скасування.

Фактично помилка, допущена при оголошенні резолютивної частини рішення, призвела до створення іншого тексту судового рішення, що не відповідає ознакам «описки» в тому розумінні, в якому про це йдеться в ст.243 ГПК України (арифметичні чи технічні помилки). Зміна суті рішення не може вважатись опискою.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вказане, колегія суддів частково погоджується із доводами апелянта та приходить до висновку про часткове задовлення апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець», часткове скасування рішення суду першої інстанції від 07.08.2023 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 245, 83 грн, 3% річних у сумі 339 044, 42 грн та відмови у задоволенні 430 353, 48 грн інфляційних втрат та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 674 670, 26 грн основного боргу, 91 309, 06 грн - 3 % річних та 430 353, 48 грн збитків від інфляції з викладенням резолютивної частини рішення в новій редакції.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із тим, що спір виник внаслідок неправильних дій Державного підприємства «Гарантований покупець» судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі № 910/4439/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі № 910/4439/23 скасувати частково в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 245, 83 грн, 3% річних у сумі 339 044, 42 грн та відмови у задоволенні 430 353, 48 грн інфляційних втрат. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/4439/23 у наступній редакції:

«Закрити провадження у справі № 910/4439/23 в частині стягнення основного боргу у сумі 2 245, 83 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» (вул. Довгалівська, буд. 2, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200; ідентифікаційний код 42319983) суму основного боргу - 5 674 670 (п`ять мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят) грн 26 коп, 3 % річних - 91 309 (дев`яносто одна тисяча триста дев`ять) грн 06 коп, інфляційні втрати - 430 353 (чотириста тридцять тисяч триста п`ятдесят три) грн 48 коп та судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції - 100 077 (сто тисяч сімдесят сім) грн 55 коп.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/4439/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 09.11.2023