Постанова

від 09.11.2023 по справі 927/754/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. Справа№ 927/754/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2023

у справі №927/754/23 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363"

до Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС"

про стягнення 90 000 грн 00 коп.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Товариство з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" до Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" про відшкодування збитків в сумі 90 000,00 грн, завданих внаслідок невиконання підприємством договору транспортного експедирування № 26112019/1-АТП від 26.11.2019 в частині доставки вантажу, дорученого останньому для перевезення згідно заявки на автомобільне перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення доставки вантажу та передачі його вантажоодержувачу.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2023 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" до Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" про відшкодування збитків в сумі 90 000,00 грн залишено без задоволення. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" на користь Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" 2 000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" 22.08.2023 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2023 року, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортие підприємство № 16363" до Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" про відшкодування збитків в сумі 90 000,00 грн залишено без задоволення та стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" на користь Приватного підприємства "Спецтранс" 2 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Відмовити в задоволенні позовної заяви. Стягнути з Приватного підприємства "Спецтранс" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" судовий збір та 9 061,50 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, у зв`язку з тим, що суддя Майданевич А.Г., який не є суддею-доповідачем, перебуває на лікарняному, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (3 220, 80 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

04.09.2023 (через Електронний суд) скаржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, надано суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі (3 220, 80 грн), згідно платіжною інструкцією № 20470 від 01.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2023 у справі №927/754/23, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи перебування судді Ткаченка Б.О. у відпустці, враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Так, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що вважає дане рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, містить невідповідність висновку суду обставинам справи, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню з наступних підстав.

За доводами скаржника, жодних повідомлень позивач від ПП «СПЕЦТРАНС» щодо виконання заявки на автомобільне перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022 року не отримував.

Таким чином, перевезення дерев`яних піддонів під час виконання зазначеної заявки не суперечить фактичним обставинам справи. Оскільки факт прийняття водієм відповідача піддонів до перевезення підтверджено підписом водія.

Водночас, прийнятий до перевезення вантаж, а саме піддони, 1200*800 (який нестандартний, у кількості 300 штук на загальну суму 90000,00 грн.) у встановлений заявкою строк та до місця призначення відповідачем не доставлено та не передано вантажоодержувачу.

Так, апелянт зазначає, що перевізник ПП «Спецтранс» не може підтвердити факт належного виконання заявки на автомобільне перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022 року. Тоді як будь-які документи, які підтверджують належне виконання, відсутні.

Разом з цим, скаржник зазначив, що в порушення умов договору ПП «СПЕЦТРАНС» не доставило вантаж за заявкою на автомобільне перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022 року та не передало його вантажоодержувачу, це призвело до виникнення збитків у клієнта. Водночас, апелянт підписав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 284 від 23.02.2022 року та здійснення позивачем 02.08.2022 року, тобто належно виконав свої зобов`язання, які були визначені умовами договору.

Проте лише 02 листопада 2022 року, тобто після підписання документів і оплати, позивач отримав претензію № 48/0211 від ТОВ "Сандора", яке було замовником перевезення, здійснюваного ПП «СПЕЦТРАНС», про сплату збитків у розмірі 90000,00 грн, у зв`язку з неотриманням вантажу, а саме: піддони, 1200*800 нестандартний, у кількості 300 штук на загальну суму 90000,00 грн.

Зазначена претензія була оплачена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 355658 від 28.12.2022 року. Зазначена претензія була пред`явлена пізніше підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 284 від 23.02.2022 року та здійснення оплати наданих послуг.

Тому, за доводами скаржника, у даному випадку підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 284 від 23.02.2022 року не є безумовним підтвердженням відсутності претензій до ПП «СПЕЦТРАНС», а є лише підтвердженням здійсненого перевезення. Тому доводи суду про те, що позивач підписав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 284 від 23.02.2022 року, не свідчить, за доводами скаржника про відсутність претензій у позивача. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що 22.02.2022 між позивачем та відповідачем оформлено заявку на автомобільне перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022 до договору № 261120119/1-АТП від 26.11.2019, в якій було узгоджено всі суттєві умови перевезення, в т.ч. маршрут і вантаж, який має бути перевезено і між сторонами не узгоджувалося перевезення дерев`яних піддонів. Додатковим доказом того, що у позивача відсутні будь-які претензії до ПП «Спецтранс» щодо перевезення по заявці № 17968 від 22.02.2022 слугує також підписаний позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 284 від 23.02.2022 та проведена позивачем оплата на суму 38500,00 грн. Крім того, у відзиві на позовну заяву (подану до суду першої інстанції) було заявлено заяву про застосування позовної давності. Так, відповідач вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ч. 3 ст. 925 ЦК України, на звернення з даним позовом до суду. А тому відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.11.2019 між Приватним підприємством «Спецтранс» (експедитор) та Товариством з додатковою відповідальністю «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 26112019/1-АТП, згідно умов якого експедитор відповідно до заявок клієнта, що є додатком №1 до договору, надає послуги транспортного експедирування вантажів, що включають: перевезення, супроводження, експедирування вантажів автомобільним транспортом територією України.

Заявка клієнта оформлюється письмово з зазначенням адреси місця завантаження та розвантаження вантажу, дати та часу подачі автомобіля під завантаження, виду вантажу, строку доставки вантажу вантажоодержувачу, вартості послуг, маршрут слідування, та інші істотні умови. Письмові заявки, підписані уповноваженими представниками клієнта та експедитора та при наявності відбитків печаток сторін, становлять невід`ємну частину договору (п.1.2 договору).

Пунктами 3.11, 3.12 договору визначено, що експедитор, зі свого боку здійснює контроль, за своєчасним прибуттям ТЗ, регулює його подачу під завантаження та своєчасне прибуття на місце розвантаження. Експедитор забезпечує безперервне супроводження та збереження вантажу під час його доставки (з моменту початку завантаження ТЗ до моменту повної передачі вантажоодержувачу й підписанням останнім вантажно-транспортної документації), несе повну матеріальну відповідальність за кількість (відповідно до кількості та вартості одиниць вантажу прийнятих експедитором до перевезення, які вказані в товарно- транспортній документації) та цілісність вантажу, що перевозиться.

Разом з цим, пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу по кількості та якості після приймання його в пункті завантаження. В разі повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування вантажу при перевезенні, експедитор несе відповідальність у розмірі фактичних збитків, завданих клієнту, відповідно до суми вантажу, яка вказана в товарно-транспортній документації.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2022 між клієнтом ТДВ «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» та експедитором ПП «Спецтранс» підписано заявку на автомобільне перевезення вантажу №17968 до договору №26112019/1-АТП від 26.11.2019.

У вказаній заявці сторони визначили маршрут перевезення: Вишневе-Львів-Ужгород-Вишневе, адреса завантаження: Вишневе (Згідно з ТТН), дата і час завантаження: 22.02.2022 23:00, адреса розвантаження: Львів (згідно ТТН), Ужгород (згідно з ТТН), Вишневе (згідно з ТТН), дата і час розвантаження: 23.02.2022 10:00, опис вантажу: 9,887т молочні продукти, автомобіль: НОМЕР_1 VOLVO / НОМЕР_2 «евро» реф, водій: ОСОБА_1., вартість перевезення 38500,00грн.

Разом з цим, позивач зазначає, що на теперішній час вантаж не доставлений одержувачу, а розпочате перевезення не відбулось, інформація про фактичне місцезнаходження вантажу відсутня.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 90 000,00 грн збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем договору транспортного експедирування № 26112019/1-АТП від 26.11.2019 в частині доставки вантажу. Тоді як відповідач проти задоволення позову - заперечував.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Стаття 11 ЦК України відносить до підстав виникнення цивільних прав і обов`язків завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Судом першої інстанції було правомірно зазначено, що перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Таким чином, обґрунтованим є висновок, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 р. у справі № 903/846/19.

Щодо доводів апелянта про те, що в порушення умов договору ПП «СПЕЦТРАНС» не доставило вантаж за заявкою на автомобільне перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022 року та не передало його вантажоодержувачу, це призвело до виникнення збитків у клієнта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до маршрутного листа № КИ\МЛА-003155 від 23.02.2022 року було визначено, що доставка мала бути здійснена на підставі документу № 093434 отримувачу TOB «СКЕЛЯ» за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 2-А ц/в Ужгород (склад). Загальна вага товару 6 501,69, 24 136,00 штук, 1790 коробок; переміщення мало бути здійснено на підставі документу № 002298 з Вишневого за адресою с. Зимна Вода Львівська обл. (склад ЛП Львів МОЛ). Загальна вага товару 1 058,75, 6 730,00 штук, 555 коробок. Згідно примітки - ранн.переміщення СА-ЦБ\ПРв-013578/74 кг.

Доставка згідно маршрутного листа визначається на підставі документу № 093434. У видатковій накладній № СА-КИ\РНв-093434 від 23.02.2022 зазначено найменування товару (молочних продуктів згідно переліку 77 найменувань) загальною кількістю 24 136 шт., 1790 коробок на суму 297867,48 грн, що відповідає розділу «Доставка» маршрутного листа. Даний товар було доставлено у пункт розвантаження за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 2-А ц/в, отримувач TOB «СКЕЛЯ», що підтверджується Товарно-транспортною накладною СА-КИ\МЛА-003155 від 23 лютого 2022 року. В ТТН вказана кількість місць 1790 на суму 297867,48 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що переміщення згідно маршрутного листа визначається на підставі документу № 002298. У накладній на переміщення № КИ\ПРв-002298 від 23 лютого 2022 року зазначено найменування товару (молочних продуктів та соків згідно переліку 53 найменувань) загальною кількістю 6 730 шт. Даний товар було доставлено у пункт розвантаження за адресою: вул. Яворівська, буд. 30, с. Зимна Вода, Львівська обл., отримувач: Склад ЛП Львів МОЛ, що підтверджується Товарно-транспортною накладною СА-КИ\ПРв-002298 від 23 лютого 2022 року, в якій вказано кількість місць 555, загальною вартістю 88 423,40 грн. Зазначене повністю відповідає розділу «Переміщення» маршрутного листа.

Окрім цього, щодо примітки в маршрутному листі «+ ранн. Переміщення СА- ЦБ\ПРв-013 578/74 кг», то на дану операцію в матеріалах справи міститься накладна на переміщення № ЦБ\ПРв-013578 від 23.02.2022 та акт № ЦБ\ПРв-013578 від 23.02.2022 приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання та товарно-транспортна накладна СА-ЦБ\ПРв-013578 від 23 лютого 2022 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи містять докази того, що відповідачем здійснено перевезення ввіреного вантажу згідно маршрутного листа № КИ\МЛА-003155 від 23.02.2022 року та заявки на автомобільне перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022 до договору № 26112019/1-АТП від 26.11.2019.

Більше того, між сторонами дійсно підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 284 від 23.02.2022 року на суму 38500,00грн, в якому вказано, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має. В свою чергу, відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 284 від 23 лютого 2022 року на суму 38 500,00 грн. Вказаний рахунок позивачем було оплачено 02.08.2022, що підтверджується випискою по рахунку ПП «СПЕЦТРАНС» за 02.08.2022. По даній операції ПП «СПЕЦТРАНС» була складена накладна та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних № 103 від 23.02.2022. Вказані обставини підтверджуються та не заперечувались сторонами ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що лише 02 листопада 2022 року ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" отримало претензію № 48/0211 від ТОВ "Сандора", яке було замовником спірного перевезення про сплату збитків у розмірі 90000,00 грн, у зв`язку з неотриманням вантажу, а саме піддони, 1200*800 нестандартний, у кількості 300 штук на загальну суму 90000,00 грн.

Оскільки, апелянтом жодними доказами в розумінні ст.ст. 76-79, 80, 86, 269 ГПК України не доведено, що між скаржником та відповідачем була досягнута домовленість щодо перевезення піддонів у кількості 300 штук на загальну суму 90 000 грн, недоставляння яких спричинило завдання позивачу збитків.

Відхиляє також суд апеляційної нстанції доводи скаржника з посиланням на накладну від 23.02.2022, в якій вказано, що ТОВ «Скеля» передало через водія ОСОБА_1 для ТОВ «Сандора» піддони дерев`яні у кількості 300 штук на суму 90 000грн, оскільки як правомірно зазначив суд першої інстанції неможливо встановити яким чином ця накладна стосується правовідносин сторін щодо перевезення вантажів, які виникли на підставі заявки на перевезення вантажу № 17968 від 22.02.2022.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження позивача про те, що відповідачем не було доставлено вантаж за заявкою на перевезення вантажу №17968 від 22.02.2022 не знайшло свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявні видаткові та товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення вантажів (молочних продуктів та соків) відповідачем. Вказане підтверджується також сом Вишневе-Львів-Ужгород-Вишневе 23.02.2023, підписавши акт здачі-приймання робіт без жодних претензій та сплативши грошові кошти за перевезення.

А тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 90 000,00 грн було правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на необґрунтоване стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає їх необґрунтованими через наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.06.2023 між Приватним підприємством «Спецтранс» (клієнт) та адвокатом Тарабанько Д.М. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №12/06-01, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу, а саме скласти відзив на позовну заяву ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" про стягнення збитків в розмірі 90000грн та здійснити представництво інтересів клієнта в Господарському суді Чернігівської області (в разі необхідності) у справі №927/754/23.

Відповідно до п.4.2 договору розмір гонорару є договірною ціною сторін. За правову допомогу, передбачену в п.1.1 договору клієнт сплачує адвокату гонорар в наступному розмірі:

10000 грн без ПДВ за складання відзиву на позовну заяву ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" про стягнення збитків в розмірі 90000грн до Господарського суду Чернігівської області в рамках справи №927/754/23.

3000 грн без ПДВ за участь в одному судовому засіданні (в разі необхідності) у справі №927/754/23 у Господарському суді Чернігівської області для здійснення представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції. Загальна ціна договору визначається сумою послуг за актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними сторонами.

Між сторонами підписано акт приймання-передачі послуг по договору №12/06-1 про надання правової допомоги від 12.06.2023, згідно якого вартість послуг склала 10000 грн. Платіжною інструкцією №2117 від 20.06.2023 ПП «Спецтранс» перерахувало адвокату 10000 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст.26 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом ч.3 ст.27 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 21.03.2019 у справі №914/359/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 23.03.2021 у справі № 903/330/20, від 18.11.2021 у справі № 918/370/21, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21, від 30.11.2021 у справі №925/331/20, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Тобто оплата позивачем юридичних послуг за першу інстанцію підтверджує факт надання правової допомоги та її вартість.

У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про обґрунтованість стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розміру 2000,00 грн.

Щодо заяви позивача у відзиві щодо розподілу судових витрат за розгляд апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На виконання вимог ст. 126 ГПК України позивачем до відзиву на апеляційну скаргу долучено документі, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а саме: договір № 15/09-1 від 15.09.2023 про надання правової (правничої) допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2023; платіжну інструкцію №2196 від 20.09.2023 на суму 10 000 грн.

Позивачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги подано не було. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив з усіма додатками було надіслано іншій стороні та отримано позивачем 13.10.2023, що підтверджується витягом із сайту УДППЗ «Укрпошта».

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на погодження адвокатом та клієнтом розміру гонорару та кількості годин, які будуть необхідні адвокату для надання правничої допомоги, втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

За висновком суду апеляційної інстанції, заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, не відповідає критерію реальності з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду розглядаючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу у своїй постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, таке:

«При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі No 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Суд апеляційної інстанції враховує принцип обґрунтованості, адекватності, однак зазначає, що в даному випадку виходить з критерію розумності розміру адвокатських витрат, тому вважає, що 10 000 грн за роботу над поданням відзиву на апеляційну скаргу не є обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, оскільки доводи відзиву на апеляційну скаргу частково співпадають з доводами відзиву на позовну заяву.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до критерії реальності та розумності адвокатських витрат, колегія суддів вважає, що справедливим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є 2000 грн.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судовий збір

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2023 у справі №927/754/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2023 у справі №927/754/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 160, код 01332106) на користь Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" (14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 47, код 30380850) 2000,00 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім