Постанова

від 24.10.2023 по справі 920/367/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. Справа№ 920/367/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 24.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022

у справі №920/367/17 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 9 968 986,51 доларів США (еквівалент 268 903 392,28 грн.)

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про визнання права (відсутності права) та визнання припиненим зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "ІНГ Банк Україна" (далі - позивач за первісним позовом, АТ "ІНГ Банк Україна") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - відповідач за первісним позовом, АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", скаржник), у якому просить стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість у загальному розмірі 9 968 986,51 доларів США, включаючи: 8 200 000,00 доларів США суми основного боргу за кредитом, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом відповідно до Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (з урахуванням змін і доповнень, що викладались в додаткових угодах до нього).

02.06.2017 Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічним позовом до Акціонернрнр товариства "ІНГ Банк Україна" (далі - відповідач за зустрічним позовом) у якому просить суд:

- визнати відсутнім у ПАТ ІНГ Банк Україна права на стягнення з ПАТ Сумське НВО заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 111 від 22.05.2015;

- визнати припиненими, у зв`язку з фактичним виконанням, зобов`язання ПАТ «Сумське НВО» перед ПАТ «ІНГ Банк Україна» з повернення кредитних коштів на загальну суму 41 000 000,00 доларів США, отриманих в рамках виконання ПАТ «ІНГ Банк Україна» умов Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010).

АТ «Сумське НВО» подало заяву № 18-7/801 від 16.09.2020 про відмову від зустрічного позову в частині позовних вимог (вх. № 2819 від 16.09.2020), а саме: просило суд закрити провадження у даній справі за зустрічним позовом в частині вимоги щодо визнання припиненими, у зв`язку з фактичним виконанням, зобов`язання ПАТ «Сумське НВО перед ПАТ «ІНГ БАНК Україна» з повернення кредитних коштів за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у редакції від 14.10.2010) та подало клопотання № 18-7/910 від 27.10.2020 про закриття провадження у справі в частині цих зустрічних позовних вимог (вх. 3268 від 27.10.2020).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" 8 200 000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом; 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову в частині визнання відсутнім у АТ "ІНГ Банк Україна" права на стягнення з АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" заборгованості за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою №111 від 22.05.2015 відмовлено. Закрито провадження у справі за зустрічним позовом, на підставі п. 4 ч. 1ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, в частині визнання припиненим, у зв`язку з фактичним виконанням, зобов`язання АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" перед АТ "ІНГ Банк Україна" з повернення кредитних коштів на загальну суму 41 000 000,00 доларів США, отриманих в рамках виконання АТ "ІНГ Банк Україна" умови договору про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010).

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 200 000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першох інстацнії керувався тим, що вимоги про визнання відсутнім права на стягнення певної суми фактично є вимогами про встановлення юридичного факту, що в силу приписів статті 20 ГПК України не відноситься до компетенції господарськимх судів України. Обраний спосіб захисту права та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його права у випадку задоволення заявлених позовних вимог. При цьому, позивач не зазначає, які його права потребують захисту та які можуть бути відновлені внаслідок задоволення зазначеної позовної вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі № 920/367/17 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені первісного позову Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відмовити повністю.

17.11.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від скаржника про часткову відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 у частині задоволення первісного позову про стягнення 10,000 доларів США, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у відповідній частині відмовити, надано докази сплати судового збору у відповідній частині (квитанція №8869-2073-1143-6615 від 14.11.2022).

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 22.05.2015 Банк, всупереч умовам Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008, надав Товариству до вже існуючого кредиту за заявкою № 110, кредит за заявкою № 111 в аналогічній сумі, що разом становить 82 000 000,00 доларів США, що на 100% перевищує максимальний Ліміт Лінії за Договором.

Таким чином, скаржник вважає, що кошти, отримані за заявкою № 111 від 22.05.2015, не можна вважати коштами наданими на умовах Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008. Скаржник зазначає, що вчинений між Банком та Товариством правочин щодо надання Товариству кредиту за заявкою № 111 від 22.05.2015 понад максимальнй ліміт Лінії за Договором є нікчемним згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 2 ст. 236 ЦК України, оскільки недодержано письмової форми вищевказаного правочину, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також скаржник зазначає, що позивач не має права вимагати від Товариства сплати відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії Кредитної Лінії.

Також не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" задовольнити, визнати відсутнім в Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" права на стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" заборгованості зо Договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 року (у новій редакції від 14.10.2010 року), яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 00,00 доларів США за заявою №111 від 22.05.2015р.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржника вправі звернутися з позовом до господарського суду про визнання права (п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України), що за своєю природою рівною мірою означає наявність або відсутність права, а саме - про визнання відсутніми права банку на стягнення зі скаржника заборгованості за Договором про надання фінансових послуг, яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою Товариства №111 від 22.05.2015, у зв`язку із нікчемністю такого правочину.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

02.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційні скаргі, відповідно до якого останній просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що посилаючись у апеляційній скарзі на нібито незаконність рішення в частині відсотків, скаржник, у той же час, у заяві про часткову відмову від апеляційної скарги не уточнює які саме відсотки, на його думку, були стягнуті помилкові, а саме:

- за який саме період відповідач оскаржує стягнення відсотків у сумі 10 000 доларів США - період кредитування за певним кредитом чи після прострочення за Кредитом №111;

- за яким саме кредитом такі відсоткі були нараховані і стягнуті (Заявки №101, №104-110 чи №111).

Також позивач за первісним позовом зазначає, що матеріалами справи підтверджено надання кредиту за Заявкою №111 саме в межах Кредитного договору, розмір кредиту не перевищував максимального розміру кредитної лінії (41 000 000 доларів США), погодженої сторонами.

14.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/4518/16.

21.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення по справі відповідно до яких останній зазначає, що у Банку відсутні підстави для нарахування відсотків на грошові кошти у сумі 41 000 000,00 доларів США, надані відповідачу за заявкою №111 від 22.05.2015.

21.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі до яких додано копії ухвал Великої Палати Верховного Суду від 28.07.2022 по справі №910/4518/16 (про прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду) та від 01.02.2023 (щодо призначення розгляду справи №910/4518/16 Великою Палатою Верховного Суду).

25.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача за первісним позовом надішли пояснення щодо застосування у справі №920/367/17 правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. Так позивачем за первісним позовом зазначено, що Кредитний договір засвідчує волевиявлення сторін щодо нарахування відсотків за період неправомірного користування кредитом - окремо від нарахування відсотків за правомірне користування відповідно до статті 10 Кредитного договору.

31.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли письмові пояснення по справі №920/367/17 відповідно до яких скаржник зазначає, що сторонами у Договорі не було передбачено умов щодо надання позивачу права на стягнення відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

31.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржник надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.09.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 30.09.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", у справі №920/367/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 30.09.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", у справі № 920/367/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/367/17.

25.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/367/17.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та 01.11.2022 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі № 920/367/17 - залишені без руху.

17.11.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від скаржника про часткову відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17. В якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 в частині задоволення первісного позову про стягнення 10,000 доларів США, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у відповідній частині відмовити, надано докази сплати судового збору у відповідній частині (квитанція №8869-2073-1143-6615 від 14.11.2022).

17.11.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від скаржника на виконання ухвали від 01.11.2022 про усунення недоліків із доказами сплати судового збору (квитанція №0519-6539-4450-0213 ВІД 14.11.2022).

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження та об`єднано апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 в частині зустрічного позову та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 в частині первісного позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі № 920/367/17 до 21.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі № 920/367/17 до 18.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі № 920/367/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 здійснено поновлення провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі № 920/367/17. Повідомлено учасників справи, що апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 призначено на 04.07.2023.

18.07.2023 рішенням Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023, справу № 920/367/17 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 прийнято справу № 920/367/17 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О. судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Розгляд справи № 920/367/17 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 призначено на 31.08.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 відкладено розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 до 19.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.. Розгляд апеляційних скарг призначено на 24.10.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник позивача з`явився в судове засідання 24.10.2023 та надав свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання 24.10.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників учасників апеляційного провадження не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно вставлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 22.05.2008 між ПАТ «ІНГ Банк України» (далі- Банк) та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг № 08/012 (в подальшому зазначений Договір було викладено в новій редакції від 14.10.2010).

Відповідно до п. 2.1 статті 2 «Розмір лінії» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 18 до Договору від 17.12.2014) сторони передбачили, що кредитна лінія відкривається загальним розміром 41 000 000,00 доларів США.

Згідно статті 1 «Визначення» Договору про надання фінансових послуг, Лінія означає кредитну лінію, яка відкривається Банком для Клієнта. Фінансові послуги будуть надаватися Банком виключно за його власним розсудом і на умовах, визначених в цьому Договорі і Заявках Клієнта. Такі Заявки, якщо Банк погодиться їх задовольнити, складатимуть невід`ємну частину цього Договору.

Згідно п. 6.1. статті 6 «Надання Фінансових послуг» Договору про надання фінансових послуг надання Кредиту здійснюється Банком на підставі Заявки на отримання Кредиту.

22.05.2015 Клієнт звернувся до Банку із Заявкою про надання кредиту № 111, відповідно до якої просив надати кредит у розмірі 41 000 000,00 доларів США, з датою погашення до 29.05.2015. Кредит надається під загальну кредитну ставку 9% річних.

22.05.2015 Банк надав Клієнту кредит у розмірі 41 000 000,00 доларів США, що підтверджено Випискою по особовим рахункам з 22.05.2015 по 10.04.2017.

Згідно статті 1 «Визначення» Договору про надання фінансових послуг Дата Закінчення Дії Лінії ознадає день, у який Лінія закінчує діяти відповідно до статті 4 Договору про надання фінансових послуг, та в який, якщо інше не встановлено договором, Несплачена Сума має бути повністю сплачена Клієнтом.

Відповідно до підпунтку (іі) п. 4.1 статті 4 «Термін Лінії» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 18 до Договору від 17.12.2014) сторонами Договору було визначено, що Лінія з надання кредиту діє до 01.06.2015 включно, що є датою Закінчення Дії Лінії.

Відповідно до п. 4.2 статті 4 «Термін Лінії» Договору про надання фінансових послуг будь-яка несплачена сума має бути повністю сплачена/погашена на відповідну їй Дату Повернення.

Відповідно до п. 7.2 статті 7 «Повернення» Договору про надання фінансових послуг у випадку Кредиту в доларах США/Євро, сума Кредиту має бути погашена з датою валютування на Дату повернення Кредиту. Датою Повернення Кредиту є дата, на яку Кредит має бути погашений. Дата Повернення Кредиту вказується у відповідній заявці на надання Кредиту, якщо інше не передбачене умовами цього Договору.

Згідно статті 1 «Визначення» Договору про надання фінансових послуг Строк Кредиту означає строк, на який надається Кредит, і який починається на Дату Надання такого Кредиту та закінчується на Дату Повернення Кредиту.

В заявці № 111 від 22.05.2015 Датою Повернення Кредиту визначено 29.05.2015.

Згідно пункту d статті 15 «Забезпечення» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 3 до Договору від 20.06.2012) сторони передбачили, що зобов`язання Клієнта перед Банком за Договором про надання фінансових послуг, окрім іншого, забезпечуються Банківською Гарантією, випущеною ING Bank N.V., Нідерланди на користь Банку на повну суму зобов`язань Клієнта за цим договором згідно договору поруки, який за формою та змістом задовільний для Банку.

Згідно пункту 13.3 статті 13 «Випадки Невиконання» Договору про надання фінансових послуг після того, як Банку стало відомо про настання Випадку Невиконання від Клієнта або інших джерел, Банк повідомляє Клієнта письмово, по факсу або засобами електронного зв`язку не пізніше наступного Робочого Дня про Випадок Невиконання та про надання/ненадання Періоду Виправлення. Якщо таке невиконання не було виправлено протягом Періоду Виправлення, Банк має право вимагати від Клієнта негайного погашення всіх та будь-яких Несплачених Сум та на власний розсуд реалізувати будь-які із прав Банку на цим Договором, реалізувати будь-яке Забезпечення в будь-який момент, починаючи з дня наступного за останнім днем Періоду Виправлення.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язання з повернення кредиту за Договором про надання фінансових послуг у строк передбачений Договором та зазначений в Заявці № 111 не виконав, у зв`язку з чим, 15.02.2017 позивач направив відповідачу Повідомлення про наявність заборгованості та необхідність її термінового погашення (вих. № 396 від 15.02.2017). У Повідомленні вказано, що, станом на дату цього листа, вся заборгованість включає: сума основного боргу 41 000 000,00 доларів США, нараховані на таку суму відсотки - 8 301 682,55 доларів США. Враховуючи вартість наданого забезпечення за Договором Банк цим листом вимагає сплатити 80% від суми вказаної вище: сума основного боргу 32 800 000,00 доларів США, відсотки - 6 641 346,04 доларів США не пізніше 16.02.2017. В разі непогашення боргу в Кінцевий строк погашення Банк буде вимушений реалізувати свої права за Банківською Гарантією № 2016/26/01 від 30.01.2017, виданою материнською компанією та акціонером Банку ІНГ Банк Н.В.

Суд встановив, що Банківська Гарантія № 2016/26/01 була надана Банку 30.01.2017 на забезпечення виконання Клієнтом умов Договору про надання фінансових послуг. Відповідно до умов гарантії Гарант взяв на себе зобов`язання протягом строку дії Гарантії (до 31.01.2018 включно) оплатити будь-яку заборгованість Клієнта перед Банком, яка виникла на підставі Договору про надання фінансових послуг і не перевищує розмір 41 000 000,00 доларів США. Гарант має сплатити розмір заборгованості протягом 3 робочих днів з дня отримання вимоги у вигляді SWIFT-повідомлення.

16.02.2017, у зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту, позивач направив вимогу Гаранту у вигляді SWIFT-повідомлення про необхідність сплати 80% кредиту, що складає 39 441 346,04 доларів США (Тип повідомлення 799).

Вказана сума була сплачена Гарантом Банку 21.02.2017, що підтверджено Повідомленям про оплату МТ202.

Таким чином, залишок заборгованості Клієнта за Договором про надання фінанових послуг № 08/012 від 22.05.2008, після сплати Гарантом 80% суми заборгованості, становить 9 968 986,51 доларів США, з яких: 8 200 000,00 доларів США основний борг, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом, що підтверджено довідкою № 354 від 10.04.2017 ПАТ «ІНГ Банк Україна».

Суд встановив, що згідно п. 6.3 Договору про надання фінансових послуг заявки надаються в Банк в оригінальній паперовій формі або тестованим факсом, або через систему Multicash, або через систему ING Online. Заявка має бути підписана уповноваженими особами Клієнта, скріплена печаткою Клієнта. Якщо заявка подається тестованим факсом, або через систему Multicash, або через систему ING Online Клієнт несе відповідальність за забезпечення того, щоб Заявка була направлена в Банк з дотриманням внутрішніх процедур Клієнта.

Заявки на отримання кредитів № 101, № 104 - 107 надавалися Банку в електронній формі, шляхом проставлення електронного цифрового підпису (ЕЦП), заявка № 105 в письмовій формі, шляхом власноручного підпису і печатки відповідача. Наявність у підписантів повноважень на підписання Заявок підтверджено Карткою із зразками підписів і відбитка печатки, що була засвідчена приватним нотаріусом Нагорною Н.В. 22.01.2013 (а.с. 94-95 Том 10).

Заявки № 108 - №111 подавалися в електронній формі за підписами уповноважених осіб відповідача. Факт підпису вищевказаних заявок підтверджено наявними у справі доказами (а.с.99-103, Том 10).

Згідно Виписки по рахунку відповідача за період з 11.07.2014 по 10.04.2017 вбачається:

11.07.2014 за заявкою № 101 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 18.07.2014 (угода № LD865530);

30.01.2015 за заявкою № 104 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 27.02.2015 (угода № LD00939589);

27.02.2015 за заявкою № 105 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 06.03.2015 (угода № LD00949496);

06.03.2015 за заявкою № 106 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 13.03.2015 (угода № LD00951657);

27.03.2015 за заявкою № 107 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 10.04.2015 (угода № LD00959634);

10.04.2015 за заявкою № 108 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 24.04.2015 (угода № LD00964296);

24.04.2015 за заявкою № 108 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 08.05.2015 (угода № LD00968728);

08.05.2015 за заявкою № 110 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 22.05.2015 (угода № LD00973788);

22.05.2015 за заявкою № 111 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 29.05.2015 (угода № LD00978764).

Позивач зазначає, що відповідач здійснював часткову оплату відсотків за кредитами, а саме за заявками № 101, 102 та 103, що підтверджено банківською випискою по рахунку відповідача за період з 11.07.2014 по 10.04.2017.

Таким чином, з викладеного вбачається, що за кожною заявкою відповідач просив позивача зарахувати на його поточний рахунок кредит в сумі 41 000 000,00 доларів США. В дату визначену в заявці як дата погашення дебетувати такий поточний рахунок на суму наданого кредиту та відсотків за його користування, тобто списати відповідну суму з такого поточного рахунку в день, коли кредит має бути повернутий. Надання нового кредиту і погашення попереднього здійснювалося в межах одного банківського дня.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у Постановах у справах № 911/1348/16 та № 910/10254/18 банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджуть рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у Постанові у справі № 916/4693/15 платіжні доручення та виписки по особовим рахункам позичальника, згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є належними доказами, що підтверджуть наявність/відсутність та розмір відповідної заборгованості.

Відповідно до п. 10.1, п. 10.2 статті 10 «Відсотки, комісії та платежі» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін і Доповнень № 7 до Договору від 27.12.2012 та Змін і Доповнень № 21 до Договору від 29.12.2016) Клієнт сплачує Банку відсотки стосовно Кредитів за Відсотковою ставкою. Відсотки за Строковими Кредитами із строком Кредиту до одного місяця сплачуються на Дату Погашення Строкового Кредиту. Для кредитів в EUR та/або USD відсотки розраховуються на основі року у 360 днів та фактичної кількості днів користування кредитом у відповідному Періоді Нарахування Відсотків (включаючи перший день та за виключенням останнього дня).

Суд встановив, що кредит за Заявкою № 111 мав бути повернений 29.05.2015. Проте, протягом строку користування таким кредитом, тобто з 22.05.2015 відсотки за користування таким кредитом відповідачем не сплачувалися.

Відсоткова ставка за користування кредитом становить 9% річних. Такий відсоток за користування кредитом визначено у Заявці № 111 від 22.05.2015.

Згідно статті 1 «Визначення» Договору про надання фінансових послуг Період нарахування відсотків означає для кожного Кредиту період за який на суму фактично отриманого Кредиту нараховуються відсотки за Відсотковою Ставкою щодо кожного Кредиту починається на Дату наданя такого кредиту і закінчується на першу після дати надання Кредиту Дату Сплати Відсотків. Кожен наступний період Нарахування Відсотків починається в останній день попереднього Періоду Нарахування Відсотків і закінчується на найближчу Дату Сплати Відсотків.

Зокрема 6 519 000,00 доларів США сума нарахованих відсотків за період з 22.05.2015 по 15.02.2017 (виходячи з розрахунку 41 000 000,00 доларів США*9%/360*636дні);

108 650,00 доларів США за період з 16.02.2017 по 09.04.2017. (виходячи з розрахунку 8 200 000,00 доларів США*9%/360*53дні), що разом становить 6 627 650,00 доларів США (6 519 000,00+108 650,00).

Судом встановлено, що частину заборгованості за простроченими відсотками в сумі 4 858 663,49 доларів США 21.02.2017 погашено ING Bank N.V. на підставі Гарантії № 2016/26/01. Таким чином, станом на 10.04.2017, заборгованість за простроченими відсотками складає 1 768 986,51 доларів США (6 627 650,00 доларів США -4 858 663,49 доларів США ).

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції Змін та Доповнень № 18 від 17.12.2014) датою закінчення дії лінії є 01.06.2015. Преамбулою Договору визначено, що дата закінчення дії лінії означає день у який Лінія закінчує діяти відповідно до статті 4 цього Договору та в який, якщо інше не встановлено Договором, несплачена сума має бути повністю сплачена Клієнтом.

Позивач зауважує, що настання Дати Закінчення Дії Лінії не припиняє нарахування відсотків на користування кредитом, а фактично означає припинення можливості відповідача звертатися до позивача із заявками для отримання кредитів і надання таких кредитів позивачу.

Згідно п. 14.3 Договору про надання фінансових послуг сплата неустойки не звільняє Клієнта від виконання зобов`язань Клієнтом відповідно до умов цього Договору. Для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який кредит, несплачений у належну дату, нарахування відсотків не припиняється і відсотки нараховуються за відсоткою ставкою, що застосовується до такого Кредиту на дату настання Випадку Невиконання, і сплачується згідно положень статті 10 даного Договору.

З викладеного вбачається, що сторони договору погодили можливість нарахування відсотків в період після прострочення кредиту за Заявкою № 111, а також погодили відсоткові ставки, що підлягали застосуванню до дакого кредиту, таким чином, нарахування позивачем відсотків за час після 29.05.2015 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. (Постанова Великої Палати Верховного Суду № 5017/1987/2012 від 24.01.2019).

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Стосовно позовних вимог, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статтей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статтей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку, що кредит за заявкою № 111 від 22.05.2015 був отриманий АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на підставі Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010).

Вказана заявка № 111 від 22.05.2015 містить посилання на Договір про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

Згідно положень статті 1 Договору про надання фінансових послуг, такі заявки є невід`ємними частинами Договору, отже, фраховуючи факт подання заявки № 111 Клієнтом, надання Банком кредиту по ній в сумі 41 000 000,00 доларів США та отримання цих коштів Клієнтом, заявка № 111 від 22.05.2015 є невід`ємною частиною Договору про надання фінансових послуг.

В призначені платежу в банківській виписці по особовому рахунку відповідача міститься посилання на строк кредитування по заявці № 111 з 22.05.2015 по 29.05.2015 та посилання на угоду № LD00978764.

Вказаний кредит було отримано в межах розміру кредитної лінії, визначеної п. 2.1 статті 2 «Розмір лінії» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін і Доповнень № 18 від 17.12.2014), оскільки кредит за заявкою № 110 було погашено, проведенням операції по дебету рахунку відповідача, кредит за заявкою № 111 обліковується по кредиту рахунку відповідача. Крім того, відповідач підтвердив факт погашення ним кредиту за заявкою № 110 за рахунок кошів отриманих 22.05.2015 за заявкою № 111 та не заперечує факт отримання кредиту по заявці № 111 від 22.05.2015 в сумі 41 000 000,00 доларів США.

Твердження скаржника про те, що кошти за заявкою № 111 отримано ним поза межами правовідносин, врегульованих умовами Договору про надання фінансових послуг колегією суддів відхиляються з огляду на безпідставність, оскільки такі кошти були надані в межах кредитної лінії, визначеної Договором про надання фінансових послуг, в порядку та в строк, визначений в заявці № 111, направленій Клієнтом Банку на підставі зазначеного Договору.

Колегія суддів звертає увагу, що протягом строку користування коштами Банку скаржник не заявляв претензій щодо порушення умов Договору про надання фінансових послуг внаслідок зарахування коштів на погашення попередніх кредитів та не висував жодних пропозицій щодо зміни умов Договору в цій частині, що свідчить про погодження та схвалення таких умов користування коштами.

На рахунку відповідача обліковується сума 41 000 000,00 доларів США, як заборгованість за кредитом перед позивачем, що підтвержено Звітом про фінансовий стан ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» станом на 31.12.2015 в рядку 1600 розділу ІІІ «Поточні зобов`язання і забезпечення» та Розшифровою рядка 1600 форми 1.

Відповідно до п. 21.2 статті 21 Договору про надання фінансових послуг визначено, що Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за Договором або до іншої дати на яку цей Договір буде припинено відповідно до його умов. Закінчення строк дії Договору не звільняє Сторони від відповідповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Таким чином, враховуючи неповернення кредитних коштів, отриманих за заявкою № 111 від 22.05.2015, підтвердження відповідачем факту їх отримання, зобов`язання відповідача щодо повернення кредиту по Договору про надання фінансових послуг є чинним.

Щодо заяви № 18-7/60 від 03.02.2022 АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про застосування строків позовної давності по справі № 920/367/17 (вх. 416 від 03.02.2012) суд зазначає наступне.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності до заявлених у позовній заяві ПАТ «ІНГ Банк Україна» позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, що були нараховані в сумі 1 768 986,51 доларів США.

Подана заява мотивована тим, що відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 10.04.2017, Банк зазначає, що відсотки за Договором були нарахованів ним за період з 22.05.2015 по 09.04.2017, тобто за кредитом за заявкою № 111, при цьому частину з нарахованих відсотків в сумі 4 858 663,49 доларів США було погашено ING Bank N.V. шляхом сплати Гарантії, а залишок нарахованих за період з 22.05.2015 по 09.04.2017 відсотків в розмірі 1 768 986,51 доларів США Банк заявляє до стягнення в межах даної справи.

20.06.2019 Банк подав суду заяву про підтримання позовної заяви, до якої було надано, в тому числі, і розрахунок заборгованості за відсотками за договором про наданя фінансових послуг станом на 10.04.2017 (додаток № 15).

Відповідач зазначає, що у випадку, якщо заява позивача від 20.06.2019 буде розцінена судом як заява про зміну предмету позову та судом буде визнано обгрунтованим твердження позивача про те, що відсотки були нараховані на підставі заявок №101, №104-110 в заявленій сумі, Товариство просить суд застосувати до таких вимог строк позовної давності, враховуючи те, що заява була подана суду 24.06.2019, а отже, трирічний термін позовної заяви щодо вимог про стягнення відсотків вже сплив станом на день подання вказаної заяви.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю 1 рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Колегією суддів встановлено, що позивач з даним позовом звернувся до суду 26.04.2017, тобто в межах строку позовної давності. Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, заява ПАТ «ІНГ Банк Україна» від 20.06.2019 (вх. № 5044 від 24.06.2019) за своєю суттю є заявою про підтримання позовних вимог, тому не може бути визнана судом як заява про зміну предмету позову. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів погоджується із твердженнями позивача, викладеними у відзиві на апеляційні скарги, щодо того, що посилаючись у апеляційній скарзі на незаконність рішення в частині відсотків, скаржник, у той же час, у заяві про часткову відмову від апеляційної скарги не уточнює які саме відсотки, на його думку, були стягнуті помилково, а саме:

- за який саме період відповідач оскаржує стягнення відсотків у сумі 10 000 доларів США - період кредитування за певним кредитом чи після прострочення за Кредитом №111;

- за яким саме кредитом такі відсоткі були нараховані і стягнуті (Заявки №101, №104-110 чи №111).

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 при розгляді питання щодо можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, Велика Палата зазначила наступне:

« 112. У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов??язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносип між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

114. Тому сторопи не можуть з посиланиям на приниин свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною пормою закону за їхнім вибором, а не тією пормою, яка регулює їхні відносиии виходячи з правової природи останніх.

115. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернения кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водпочас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ШК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

116. Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користувания кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитувания, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернения кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміния скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов?язання. Проценти, які можуть бути параховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України».

При цьому, ВП ВС зауважила, яким чином суд має діяти для встановлення дійсної волі сторін щодо закріплення можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування:

« 122. Для вирішения подібних спорів важливим с тлумачення умов договорів, на яких грунтутоться вимоги кредиторів, для з?ясування того, чи мали на увазі сторопи встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщения в структурі договору (в розділах, які регулоють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (ram. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов?язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулоє наслідки прострочення виконання грошового зобов 'язання.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитувания чи після пред?явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ШК України. У подібних спорах судом необхідно здійспити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторопи встановити парахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчения строку кредитування або після пред?явлення вимоги про дострокове погашения кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (nam. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Як вбачається зі змісту позовних вимог, заборгованість відповідача обліковувалася як за відсотками, що підлягали сплаті в період користування кредитами (Заявки № 101, № 104-111), так і за період після прострочення за останнім кредитом - період неправомірного користування (Заявка № 111).

Щодо нарахування відсотків за період після прострочення останнього кредиту за Заявкою № 111, колегія суддів зауважує, що:

1) сторони спеціально передбачили в Кредитному договорі, що відсотки нараховуються в період після прострочения кредиту, таке нарахування здійснюється за визначеною Кредитним договором ставкою;

2) положення щодо нарахування відсотків в період прострочення розміщені в розділі Кредитного договору, що присвячений відповідальності (стаття 14 «Неустойка»), а не в положеннях щодо правомірного користування кредитом (стаття 10 «Відсотки, комісії та платежі»);

3) вже після прострочення сторони додатково погодили розмір «фіксованої» відсоткової ставки, яка, відповідно, підлягала застосуванню в період прострочення, оскільки будь-яких нових кредитів позивач відповідачу вже не надавав.

Колегія суддів звертає увагу, що Сторони в пункті 14.3 Кредитного договору прямо передбачили, що відсотки за відповідною ставкою підлягають нарахуванню і в період прострочення: якщо будь-який кредит не був сплачений в дату погашення: «Для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який Кредит, несплачений в належну дату, нарахування відсотків не припиняється, і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовувалася до такого кредиту на дату настання Випадку Невиконання, сплачуються згідно положень статті 10 даного Договору».

Відтак, сторони передбачили не лише право позивача нараховувати відсотки в період неправомірного користування кредитом, але і визначили порядок такої сплати (відповідно до статті 10 Кредитного договору) та відсоткову ставку, яка підлягала застосуванню - ставку, що застосовувалася на момент настання випадку невиконання, тобто на дату, коли кредит мав бути повернутий (29 травня 2015 року для кредиту за Заявкою № 111), а в подальшому - ставку, яка окремо була погоджена сторонами в додатковій угоді (Зміни та Доповнення №°21 від 29 грудня 2016 року)

Таким чином, Кредитний договір засвідчує волевиявлення сторін щодо нарахування відсотків за період неправомірного користування кредитом - окремо від нарахування відсотків за правомірне користування відповідно до статті 10 Кредитного договору.

Можливість сторін самостійно домовитися про нарахування відсотків в період прострочения як міри відповідальності випливає з принципу свободи договору та підтверджується правового позицією, висловленою в пункті 115 Постанови ВП ВС.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що вищенаведені положення статті 14.3 Кредитного договору розміщені в частині Кредитного договору, яка присвячена саме неправомірній поведінці сторін, відповідальності за порушення Кредитного договору.

Так, стаття 14 Кредитного договору має назву «Неустойка», розміщена після статті 13 «Випадки Невиконання» та містить положення щодо відповідальності відповідача за несплату в належний термін будь-якої суми за Кредитним договором.

Натомість, положення щодо сплати відсотків в період кредитування (в період правомірного користування кредитом) викладені в статті 10 Кредитного договору, яка має назву «Відсотки, комісії та платежі» та визначає порядок оплати відсотків за користування кредитом і не враховує випадки порушення зобов?язань відповідачем.

З урахуванням правової позиції, що викладена в пунктах 122 та 128 Постанови ВП ВС, враховуючи структуру Кредитного договору, формулювання статті 10 шодо правомірного користування кредитом та статті 14 (14.3) щодо відповідальності за порушения порядку оплати за Кредитним договором, очевидно, що стаття 14.3 Кредитного договору передбачає нарахування відсотків за період прострочення саме як міра відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов?язания.

Відтак, нарахування відсотків за період після прострочення за кредитом за Заявкою №° 111 (після 29 травня 2015 року і по 09 квітня 2017 року) охоплюється диспозицією статті 625 Цивільного кодексу України. В порядку статті 625 Цивільного кодексу України відсотки нараховувалися не за ставкою 3%, а за збільшеною ставкою, яка була встановлена за згодою сторін в Кредитному договорі.

Як підтверджується правовою позицією в пункті 115 Постанови ВП ВС, сторони мають можливість домовитися про те, що відсотки за період прострочення можуть нараховуватися як міра відповідальності, зокрема, в тому ж розмірі, в якому вони сплачувалися як плата за наданий кредит (тобто при правомірному користуванні кредитом).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що нарахування відсотків після дати погашення кредиту за Заявкою № 111 - після 29 травня 2015 року, здійснювалося позивачем на підставі відповідних положень Кредитного договору, погоджених відповідачем (стаття 14.3 Кредитного договору), які встановлювали відповідальність відповідача за порушення Кредитного договору, та із застосуванням відсоткової ставки, яка була погоджена сторонами, в тому числі в додатковій угоді, укладеній вже в період прострочення.

Щодо зустрічних позовних вимог суд установив наступне.

В обгрунтуваня зустрічних позовних вимог позивач - АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» зазначає, що, в забезпечення виконання Клієнтом зобов`язань за Договором про надання фінансових послуг, на виконання умов п. 15.1 статті 15 цього Договору (з урахуванням Змін і доповнень № 3, № 19 та № 21), було укладено:

Договір застави майнових прав № 08/021/Р/1 від 27.05.2008, відповідно до якого Банку в заставу передано майнові права, які повинні вміщувати будь-які права та претензії в т.ч. грошової природи, які Клієнт має і буде мати під час дії Договору застави проти ряду Компаній (з Швейцарії, України та Російської Федерації) у відповідності до Контрактів з ними, грошові кошти та інше майно, отримані за контрактами, а також існуючі та майбутні права та доходи;

Договір іпотеки № 08/021/М1 від 22.06.2012, відповідно до якого Банку в іпотеку передано нежитлові будівлі та споруди, нежилі приміщення та інше нерухоме майно (в т.ч. адміністративно-побутовий корпус, цехи, склади, сховище, насосні станції, теплопункт КТА, дорога КТА, залізничка колія) розташовані у м. Суми по вул. Горького, 58 та проспекті Курському, 30;

Договір поруки № 08/021/S/1 від 14.10.2010, відповідно до якого ТОВ «Сумське НВО» поручилось за всі грошові зобовязання ПАТ «Сумське МНВО» за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008;

Позивач зазначає, що 08.05.2015 Товариство звернулося до Банку із заявкою № 110 про надання чергового траншу, відповідно до якої просило надати кредит на суму 41 000 000,00 доларів США, який має бути повернений в строк до 22.05.2015.

08.05.2015 Банк надав Товариству кредит в заявленій сумі, що підтверджено випискою по особовим рахункам за 08.05.2015 (операція за документом № 26914620 «Надання кредиту: угода LD00973788, ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе», 9%, 08.05.2015-22.05.2015»).

22.05.2015 дату повернення кредиту, отриманого за заявкою № 110, Товариство, не повертаючи кредит, звертається до Банку з новою заявкою № 111 про надання чергового траншу на суму 41 000 000,00 доларів США, який має бути повернений в строк до 29.05.2015.

22.05.2015 Банк надав Товариству новий кредит в заявленій сумі, тобто вже поза межами максимального Ліміту Лінії, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 22.05.2015 (операція за документом № 26979679 «Надання кредиту: угода LD009778764, ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе», 9%, 22.05.2015-29.05.2015»).

Позивач вважає, що 22.05.2015 Банк, всупереч умовам Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008, надав Товариству до вже існуючого кредиту за заявкою № 110, кредит за заявкою № 111 в аналогічній сумі, що разом становить 82 000 000,00 доларів США, що на 100% перевищує максимальний Ліміт Лінії за Договором. Таким чином, Товариство вважає, що кошти, отримані за заявкою № 111 від 22.05.2015, не можна вважати коштами наданими на умовах Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

В свою чергу, кошти отримані за заявкою № 110 від 08.05.2015, повернуті Банку 22.05.2015, що підтверджено випискою по особовим рахункам за 22.05.2015 (операція за документом № 26979679 «Повернення кредиту: угода LD00973788, ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе») та платіжним дорученням в іноземній валюті №21007 від 22.05.2015.

З огляду на викладене, позивач вважає, що вчинений між Банком та Товариством правочин щодо надання Товариству кредиту за заявкою № 111 від 22.05.2015 понад максимальнй ліміт Лінії за Договором є нікчемним згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 2 ст. 236 ЦК України, оскільки недодержано письмової форми вищевказаного правочину, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У зв`язку з чим, Товариство вважає, що у Банку відсутнє право на стягнення з Товариства боргу за Договором про надання фінансових послуг за заявкою № 111 від 22.05.2015, оскільки зобов`язання за вищевказаним Договором припинилися фактичним виконанням сплатою боргу за заявкою № 110 від 08.05.2015 в розмірі 41 000 000,00 доларів США. Тому позивач просить суд визнати право на стягнення з ПАТ «Сумське МНВО» боргу за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008, яке виникло внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 111 від 22.05.2015, припиненим, у зв`язку з фактичним виконанням, зобов`язання ПАТ Сумське НВО перед ПАТ ІНГ Банк Україна шляхом повернення кредитних коштів на загальну суму 41 000 000,00 доларів США, отриманих в рамках виконання ПАТ ІНГ Банк Україна умов Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (у новій редакції від 14 жовтня 2010 року).

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом в частині визнання відсутнім у АТ «ІНГ Банк Україна» права на стягнення з АТ «Сумське НВО» заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (у новій редакції від 14 жовтня 2010 року), яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 111 від 22.05.2015 колегія суддів зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом, звертаючись до суду з вищевказаною вимогою, вважає, що вчинений між Товариством та Банком правочин щодо надання Товариству кредиту за заявкою № 111 від 22.05.2015 понад максимальний ліміт Лінії за Договором про надання фінансових послуг, є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Враховуючи, що Банк не вважає правочин по видачі кредиту за заявкою № 111 від 22.05.2015 недійсним та звернувся до суду з позовом про стягнення цієї кредитної заборгованості, Товариство звернулося до суду з вимогою про визнання відсутнім права у АТ «ІНГ Банк Україна» на стягнення з АТ «Сумське НВО» заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 111 від 22.05.2015.

Як зазначалось колегією суддів вище, доказами у справі підтверджено, що 22.05.2015 Клієнт звернувся до Банку із заявкою № 111 про отримання кредиту в сумі 41 000 000,00 доларів США. Такий кредит згідно заявки № 111 було надано банком Клієнту зі строком погашення до 29.05.2015 (угода LD00978764).

Згідно статті 9 «Зарахування» Договору про надання фінансових послуг Даним Клієнт безвідклично вповноважує Банк на проведення зарахування будь-яких зобов`язань Клієнта перед Банком за даним Договором проти будь-яких зобов`язань Банку перед Клієнтом за будь-яким договором, укладеним, або який буде укладений, між Банком та Клієнтом протягом дії цього Договору. В доповнення до викладеного, даним Клієнт вповноважує Банк без попереднього письмового повідомлення проводити зарахування будь-якого кредитного залишку будь-якого рахунку Клієнта в Банку за Договором проти будь-якого грошового зобов`язання Клієнта перед Банком за Договором.

Згідно банківської виписки від 22.05.2015, наданої Клієнтом разом з зустрічним позовом, 22.05.2015 Банком було надано кредит в сумі 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 111, який було направлено на повернення попереднього кредиту в сумі 41 000 000,00 доларів США, отриманого 08.05.2015 за заявкою Клієнта № 110 (угода LD00973788).

Згідно банківської виписки за 22.05.2015, вбачається, що операція із надання кредиту за заявкою № 111 була проведена по дебету рахунку. При цьому операція із повернення наданого кредиту за заявкою № 110, визначена як операція по кредиту рахунку. Таким чином, по дебету рахунку Клієнта станом на 22.05.2015, проходила сума в межах ліміту кредитної лінії 41 000 000,00 доларів США.

У свою чергу, доказами у справі підтверджено, що надання Клієнту кредиту за його заявкою для погашення попередньо наданого кредиту в день, коли таке погашення мало відбутися, та автоматичне зарахування таких сум для погашення здійснювалося Банком на користь Клієнта за Договором про надання фінансових послуг постійно, що підтверджено банківськими виписками, з яких вбачається:

10.04.2015 Клієнту надано кредит в сумі 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 108, який було використано для погашення 10.04.2015 попередньо наданого кредиту в сумі 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 107.

24.04.2015 Клієнту надано кредит в сумі 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 109, який було використано для погашення 24.04.2015 попередньо наданого кредиту в сумі 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 108.

08.05.2015 Клієнту надано кредит в сумі 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 110, який було використано для погашення 08.05.2015 попередньо наданого кредиту в сумі 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 109.

Таким чином, суттю відновлювальної кредитної лінії є можливість позичальника отримувати кредити в межах ліміту, що постійно відновлюється після погашення позичальником раніше отриманих кредитів автоматичним зарахуванням наданих нових кредитів в межах встановленого договором ліміту.

Відповідно до статті 1 Договору про надання фінансових послуг «Випадок Невиконання» означає будь-який із випадків, згаданих у пункті 13.1 статті 13 цього Договору, зокрема, клієнт не сплачує Банкові будь-яку суму за цим Договором на погоджену дату чи в погоджений час.

Таким чином, невиконання боржником своїх зобов`язань за Договором до 01.06.2015 (дата Закінчення Дії Дінії відповідно до підпункту (іі) пункту 4.1 статті 4 «Термін Лінії» свідчить про настання Випадку невиконання в розумінні пункту 13.1 статті 13 «Випадки невиконання» Договору про надання фінансових послуг.

Колегією суддів встановлено, що 15.02.2017 Банк направив Боржнику повідомлення про невиконання, зазначивши про настання Випадку невиконання в розумінні статті 13 Договору. Банк зазначив, що борг за кредитом мав бути погашений не пізніше 16.02.2017. Проте, заборгованість Клієнтом сплачена не була.

При цьому, Боржник, у зустрічному позові, підтвердив факти отримання коштів за заявкою № 111 та прострочення зобов`язання щодо їх повернення, у зв`язку з чим у Банку виникло право вимагати від Боржника сплати такої заборгованості.

Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст 20 ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 238 ГПК України в рішенні суду має бути зазначено чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у Постанові № 922/1292/17 від 28.03.2018 вбачається, що «Суди прийшли до вірного висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання дій протиправними не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому зазначена вимога (про встановлення факту) виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, у зв`язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині».

Зазначена правова позиція є усталеною та висловлена у постановах № 927/76/18 від 15.01.2019, № 910/11239/17 від 13.03.2018, № 910/13700/17 від 27.06.2018.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про визнання відсутнім права на стягнення певної суми фактично є вимогами про встановлення юридичного факту, що в силу приписів статті 20 ГПК України не відноситься до компетенції господарськимх судів України. Обраний спосіб захисту права та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його права у випадку задоволення заявлених позовних вимог. При цьому, позивач не зазначає, які його права потребують захисту та які можуть бути відновлені внаслідок задоволення зазначеної позовної вимоги.

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім у АТ «ІНГ Банк Україна» права на стягнення з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою № 111 від 22.05.2015.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційних скаргах обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17, за наведених скаржником доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у справі №920/367/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

4. Матеріали справи № 920/367/17 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 09.11.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.В. Владимиренко

О.М. Гаврилюк