Постанова

від 26.03.2024 по справі 920/367/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/367/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" (далі - Банк, позивач) - Прохур К.В. (адвокатка),

відповідача за первісним позовом - Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - Об`єднання, відповідач, скаржник) - не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт" (далі - ТОВ "ТехноІмпорт") - не з`явився,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" (далі - ТОВ "Іскра-Турбогаз") - не з`явився,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 (головуючий - суддя Жерьобкіна Є.А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (головуючий - суддя Ткаченко Б.О, судді: Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В.)

у справі №920/367/17

за первісним позовом Банка

до Об`єднання

про стягнення 9 968 986, 51 доларів США (еквівалент 268 903 392, 28 грн)

та за зустрічним позовом Об`єднання

до Банка,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом:

1. ТОВ "ТехноІмпорт",

2. ТОВ "Іскра-Турбогаз",

3. ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання",

про визнання права (відсутності права) та визнання припиненим зобов`язання.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом коштів, а за зустрічним позовом щодо наявності/відсутності підстав для визнання відсутнім у стягувача права на стягнення заборгованості та визнання припиненим зобов`язання.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Банк звернувся до суду з первісним позовом про стягнення з Об`єднання заборгованості за користування кредитом відповідно до Договору про надання фінансових послуг.

1.2. Об`єднання подало до суду зустрічний позов про визнання відсутнім у Банка права на стягнення з Об`єднання заборгованості за Договором про надання фінансових послуг та визнання припиненим, у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання Об`єднанням перед Банком з повернення кредитних коштів на загальну суму 41 000 000,00 доларів США, отриманих в рамках виконання вказаного договору.

1.2.1. Об`єднання подало до суду заяву про відмову від зустрічного позову в частині вимог щодо визнання припиненим, у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання Об`єднанням перед Банком з повернення кредитних коштів за Договором про надання фінансових послуг та подало клопотання про закриття провадження у справі в цій частині.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Об`єднання на користь Банку 8 200 000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом; 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову в частині визнання відсутнім у Банку права на стягнення з Об`єднання заборгованості за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), яка виникла внаслідок надання кредитних коштів на суму 41 000 000,00 доларів США за заявкою №111 від 22.05.2015 відмовлено. Закрито провадження у справі за зустрічним позовом, на підставі пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в частині визнання припиненим, у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання Об`єднанням перед Банком з повернення кредитних коштів на загальну суму 41 000 000,00 доларів США, отриманих в рамках виконання Банком умови договору про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010).

2.2. Не погодившись із прийнятим рішенням, Об`єднання звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 у частині задоволення первісного позову про стягнення 10 000 доларів США, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у відповідній частині відмовити.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 в оскаржуваній частині.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, Об`єднання звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 920/367/17 у частині задоволення первісного позову про стягнення 10 000 доларів США відсотків за користування кредитом та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у відповідній частині відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, а саме:

- помилкове незастосування до правовідносин сторін у справі положень статей 1048 та 1056 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та помилкове застосування статті 625 ЦК України, та стягнення з відповідача процентів річних за статтею 625 ЦК України, які не заявлялися до стягнення позивачем у позовній заяві. Судами при винесенні оскаржуваних рішень в цій частині не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо нарахування відсотків за кредитним договором після закінчення строку його дії викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, а також не було враховано висновки щодо застосування статті 14 ГПК України щодо диспозитивності господарського судочинства, викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17;

4.2. з посиланням пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що прийняття судами попередніх інстанцій рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі є підставою для обов`язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд та вказує, що не було залучено ING Bank N.V. до участі у справі в якості третьої особи. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №916/333/20, від 16.12.2021 у справі №904/3669/20, від 15.12.2021 у справі №914/1334/20, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ПАТ «ІНГ Банк України» (Банк) та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (Клієнт) 22.05.2008 укладено Договір про надання фінансових послуг № 08/012 (в подальшому зазначений Договір викладено в новій редакції від 14.10.2010) (далі - Договір).

6.2. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 «Розмір лінії» Договору (в редакції Змін та Доповнень № 18 до Договору від 17.12.2014) сторони передбачили, що кредитна лінія відкривається загальним розміром 41 000 000,00 доларів США.

6.3. Згідно зі статтею 1 «Визначення» Договору лінія означає кредитну лінію, яка відкривається Банком для Клієнта. Фінансові послуги будуть надаватися Банком виключно за його власним розсудом і на умовах, визначених в цьому Договорі і заявках Клієнта. Такі заявки, якщо Банк погодиться їх задовольнити, складатимуть невід`ємну частину цього Договору.

6.4. Згідно з пунктом 6.1 статті 6 «Надання Фінансових послуг» Договору надання Кредиту здійснюється Банком на підставі заявки на отримання Кредиту.

6.5. Клієнт 22.05.2015 звернувся до Банку із заявкою про надання кредиту № 111, відповідно до якої просив надати кредит у розмірі 41 000 000,00 доларів США, з датою погашення до 29.05.2015. Кредит надається під загальну кредитну ставку 9% річних.

6.6. Банк 22.05.2015 надав Клієнту кредит у розмірі 41 000 000,00 доларів США, що підтверджено Випискою по особовим рахункам з 22.05.2015 по 10.04.2017.

6.7. Згідно зі статтею 1 «Визначення» Договору дата закінчення дії лінії означає день, у який лінія закінчує діяти відповідно до статті 4 Договору про надання фінансових послуг, та в який, якщо інше не встановлено договором, несплачена сума має бути повністю сплачена Клієнтом.

6.8. Відповідно до підпункту (іі) пункту 4.1 статті 4 «Термін Лінії» Договору (в редакції Змін та Доповнень № 18 до Договору від 17.12.2014) сторонами Договору визначено, що лінія з надання кредиту діє до 01.06.2015 включно, що є датою закінчення дії лінії.

6.9. Згідно з пунктом 4.2 статті 4 «Термін Лінії» Договору будь-яка несплачена сума має бути повністю сплачена/погашена на відповідну їй дату повернення.

6.10. У випадку кредиту в доларах США/Євро, сума кредиту має бути погашена з датою валютування на дату повернення кредиту. Датою повернення кредиту є дата, на яку кредит має бути погашений. Дата повернення кредиту вказується у відповідній заявці на надання кредиту, якщо інше не передбачене умовами цього Договору (пункт 7.2 статті 7 «Повернення» Договору).

6.11. Строк кредиту означає строк, на який надається кредит, і який починається на дату надання такого кредиту та закінчується на дату повернення кредиту (стаття 1 «Визначення» Договору).

6.12. В заявці № 111 від 22.05.2015 датою повернення кредиту визначено 29.05.2015.

6.13. У пункті d статті 15 «Забезпечення» Договору (в редакції Змін та Доповнень №3 до Договору від 20.06.2012) сторони передбачили, що зобов`язання Клієнта перед Банком за Договором, окрім іншого, забезпечуються банківською гарантією, випущеною ING Bank N.V., Нідерланди на користь Банку на повну суму зобов`язань Клієнта за цим договором згідно з договором поруки, який за формою та змістом задовільний для Банку.

6.14. Згідно з пунктом 13.3 статті 13 «Випадки Невиконання» Договору після того, як Банку стало відомо про настання випадку невиконання від Клієнта або інших джерел, Банк повідомляє Клієнта письмово, по факсу або засобами електронного зв`язку не пізніше наступного робочого дня про випадок невиконання та про надання/ненадання періоду виправлення. Якщо таке невиконання не було виправлено протягом періоду виправлення, Банк має право вимагати від Клієнта негайного погашення всіх та будь-яких несплачених сум та на власний розсуд реалізувати будь-які із прав Банку на цим Договором, реалізувати будь-яке Забезпечення в будь-який момент, починаючи з дня наступного за останнім днем періоду виправлення.

6.15. Банк 15.02.2017 направив Об`єднанню повідомлення про наявність заборгованості та необхідність її термінового погашення (вих. № 396 від 15.02.2017). У повідомленні вказано, що, станом на дату цього листа, вся заборгованість включає: сума основного боргу 41 000 000,00 доларів США, нараховані на таку суму відсотки - 8 301 682,55 доларів США. Враховуючи вартість наданого забезпечення за Договором Банк цим листом вимагав сплатити 80% від суми вказаної вище: сума основного боргу 32 800 000,00 доларів США, відсотки - 6 641 346,04 доларів США не пізніше 16.02.2017. В разі непогашення боргу в кінцевий строк погашення Банк буде вимушений реалізувати свої права за банківською гарантією № 2016/26/01 від 30.01.2017, виданою материнською компанією та акціонером Банку ІНГ Банк Н.В.

6.16. Банківська гарантія № 2016/26/01 була надана Банку 30.01.2017 на забезпечення виконання Клієнтом умов Договору. Відповідно до умов гарантії гарант взяв на себе зобов`язання протягом строку дії гарантії (до 31.01.2018 включно) оплатити будь-яку заборгованість Клієнта перед Банком, яка виникла на підставі Договору і не перевищує розмір 41 000 000,00 доларів США. Гарант має сплатити розмір заборгованості протягом 3 робочих днів з дня отримання вимоги у вигляді SWIFT-повідомлення.

6.17. У зв`язку з неповерненням Об`єднанням кредиту, Банк 16.02.2017 направив вимогу гаранту у вигляді SWIFT-повідомлення про необхідність сплати 80% кредиту, що складає 39 441 346,04 доларів США (Тип повідомлення 799).

6.18. Вказана сума була сплачена гарантом Банку 21.02.2017, що підтверджено повідомленням про оплату МТ202. Таким чином, залишок заборгованості Клієнта за Договором, після сплати гарантом 80% суми заборгованості, становить 9 968 986,51 доларів США, з яких: 8 200 000,00 доларів США основний борг, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом, що підтверджено довідкою № 354 від 10.04.2017 ПАТ «ІНГ Банк Україна».

6.19. Згідно з пунктом 6.3 Договору заявки надаються в Банк в оригінальній паперовій формі або тестованим факсом, або через систему Multicash, або через систему ING Online. Заявка має бути підписана уповноваженими особами Клієнта, скріплена печаткою Клієнта. Якщо заявка подається тестованим факсом, або через систему Multicash, або через систему ING Online Клієнт несе відповідальність за забезпечення того, щоб заявка була направлена в Банк з дотриманням внутрішніх процедур Клієнта.

6.20. Заявки на отримання кредитів № 101, № 104 - 107 надавалися Банку в електронній формі, шляхом проставлення електронного цифрового підпису (ЕЦП), заявка № 105 в письмовій формі, шляхом власноручного підпису і печатки відповідача. Наявність у підписантів повноважень на підписання заявок підтверджено карткою із зразками підписів і відбитка печатки, що була засвідчена приватним нотаріусом Нагорною Н.В. 22.01.2013.

6.21. Заявки № 108 - №111 подавалися в електронній формі за підписами уповноважених осіб відповідача.

6.22. Згідно з випискою за рахунком Об`єднання за період з 11.07.2014 до 10.04.2017 вбачається таке:

- 11.07.2014 за заявкою № 101 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 18.07.2014 (угода № LD865530);

- 30.01.2015 за заявкою № 104 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 27.02.2015 (угода № LD00939589);

- 27.02.2015 за заявкою № 105 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 06.03.2015 (угода № LD00949496);

- 06.03.2015 за заявкою № 106 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 13.03.2015 (угода № LD00951657);

- 27.03.2015 за заявкою № 107 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 10.04.2015 (угода № LD00959634);

- 10.04.2015 за заявкою № 108 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 24.04.2015 (угода № LD00964296);

- 24.04.2015 за заявкою № 108 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 08.05.2015 (угода № LD00968728);

- 08.05.2015 за заявкою № 110 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 22.05.2015 (угода № LD00973788);

- 22.05.2015 за заявкою № 111 відповідачу надано кредит зі строком погашення до 29.05.2015 (угода № LD00978764).

6.23. Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 статті 10 «Відсотки, комісії та платежі» Договору (в редакції Змін і Доповнень № 7 до Договору від 27.12.2012 та Змін і Доповнень № 21 до Договору від 29.12.2016) Клієнт сплачує Банку відсотки стосовно кредитів за відсотковою ставкою. Відсотки за строковими кредитами із строком кредиту до одного місяця сплачуються на дату погашення строкового кредиту. Для кредитів в EUR та/або USD відсотки розраховуються на основі року у 360 днів та фактичної кількості днів користування кредитом у відповідному періоді нарахування відсотків (включаючи перший день та за виключенням останнього дня).

6.24. Кредит за Заявкою № 111 мав бути повернений 29.05.2015. Проте, протягом строку користування таким кредитом, тобто з 22.05.2015 відсотки за користування таким кредитом Об`єднанням не сплачувалися.

6.25. Відсоткова ставка за користування кредитом становить 9% річних. Такий відсоток за користування кредитом визначено у Заявці № 111 від 22.05.2015.

6.26. Згідно зі статтею 1 «Визначення» Договору період нарахування відсотків означає для кожного кредиту період за який на суму фактично отриманого кредиту нараховуються відсотки за відсотковою ставкою щодо кожного кредиту починається на дату надання такого кредиту і закінчується на першу після дати надання кредиту дату сплати відсотків. Кожен наступний період нарахування відсотків починається в останній день попереднього періоду нарахування відсотків і закінчується на найближчу дату сплати відсотків.

6.27. Зокрема, 6 519 000,00 доларів США сума нарахованих відсотків за період з 22.05.2015 по 15.02.2017 (виходячи з розрахунку 41 000 000,00 доларів США*9%/360*636дні);

108 650,00 доларів США за період з 16.02.2017 по 09.04.2017 (виходячи з розрахунку 8 200 000,00 доларів США*9%/360*53дні), що разом становить 6 627 650,00 доларів США (6 519 000,00+108 650,00).

6.28. Судами встановлено, що частину заборгованості за простроченими відсотками в сумі 4 858 663,49 доларів США 21.02.2017 погашено ING Bank N.V. на підставі гарантії № 2016/26/01.

6.29. Таким чином, станом на 10.04.2017, заборгованість за простроченими відсотками складає 1 768 986,51 доларів США (6 627 650,00 доларів США -4 858 663,49 доларів США ).

6.30. Згідно з пунктом 14.3 Договору сплата неустойки не звільняє клієнта від виконання зобов`язань клієнтом відповідно до умов цього Договору. Для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який кредит, несплачений у належну дату, нарахування відсотків не припиняється і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовується до такого Кредиту на дату настання випадку невиконання, і сплачується згідно положень статті 10 даного Договору.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №920/367/17 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №920/367/17, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.03.2024 № 32.2-01/484 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В.

7.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 для розгляду справи №920/367/17 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

8.3. Судові рішення попередніх інстанцій переглядаються Верховним Судом в оскаржуваній скаржником частині, а саме в частині стягнення 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.

8.4. Перевіряючи правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині стягнення 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом, Верховний Суд зазначає таке.

8.5. Скаржник зазначає про незастосування судами попередніх інстанцій до правовідносин сторін у справі положень статей 1048 та 1056 ЦК України та помилкове застосування статті 625 ЦК України, а також неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо вказаних норм, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

8.6. Суд виходить з того, що відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

8.7. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

8.8. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частини перша, третя статті 1049 ЦК України).

8.9. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

8.10. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

8.11. Положеннями статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.12. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.13. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.14. Наслідки прострочення грошового зобов`язання передбачені в статті 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.15. Як установлено судами попередніх інстанцій, кредит за заявкою № 111 від 22.05.2015 отриманий Об`єднанням на підставі Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010).

8.15.1. Вказана заявка № 111 від 22.05.2015 містить посилання на Договір про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

8.15.2. Згідно з положеннями статті 1 Договору, такі заявки є невід`ємними частинами Договору, отже, фраховуючи факт подання заявки № 111 Клієнтом, надання Банком кредиту по ній в сумі 41 000 000,00 доларів США та отримання цих коштів Клієнтом, заявка № 111 від 22.05.2015 є невід`ємною частиною Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

8.15.3. В призначені платежу в банківській виписці за особовим рахунком відповідача міститься посилання на строк кредитування по заявці № 111 з 22.05.2015 по 29.05.2015 та посилання на угоду № LD00978764.

8.15.4. Вказаний кредит отримано в межах розміру кредитної лінії, визначеної пунктом 2.1 статті 2 «Розмір лінії» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін і Доповнень № 18 від 17.12.2014), оскільки кредит за заявкою № 110 було погашено проведенням операції по дебету рахунку відповідача, кредит за заявкою № 111 обліковується по кредиту рахунку відповідача. Крім того, відповідач підтвердив факт погашення ним кредиту за заявкою № 110 за рахунок кошів отриманих 22.05.2015 за заявкою № 111 та не заперечував факт отримання кредиту за заявкою № 111 від 22.05.2015 в сумі 41 000 000,00 доларів США.

8.15.5. Твердження скаржника про те, що кошти за заявкою № 111 отримано ним поза межами правовідносин, врегульованих умовами Договору про надання фінансових послуг колегією суддів апеляційного суду відхилено з огляду на безпідставність, оскільки такі кошти були надані в межах кредитної лінії, визначеної Договором, в порядку та в строк, визначений в заявці № 111, направленій Клієнтом Банку на підставі зазначеного Договору.

8.15.6. Суди звернули на те, що протягом строку користування коштами Банку скаржник не заявляв претензій щодо порушення умов Договору внаслідок зарахування коштів на погашення попередніх кредитів та не висував жодних пропозицій щодо зміни умов Договору в цій частині, що свідчить про погодження та схвалення таких умов користування коштами.

8.15.7. На рахунку відповідача обліковується сума 41 000 000,00 доларів США, як заборгованість за кредитом перед позивачем, що підтвержено Звітом про фінансовий стан ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» станом на 31.12.2015 в рядку 1600 розділу ІІІ «Поточні зобов`язання і забезпечення» та Розшифровою рядка 1600 форми 1.

8.15.8. Відповідно до пункту 21.2 статті 21 Договору, Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за Договором або до іншої дати на яку цей Договір буде припинено відповідно до його умов. Закінчення строк дії Договору не звільняє сторони від відповідповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

8.15.9. Таким чином, враховуючи неповернення кредитних коштів, отриманих за заявкою № 111 від 22.05.2015, підтвердження відповідачем факту їх отримання, зобов`язання відповідача щодо повернення кредиту за Договором, на думку судів попередніх інстанцій, є чинним.

8.16. Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 200 000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом.

8.17. Під час розгляду питання щодо можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, суд апеляційної інстанії також врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, про що свідчить зміст оскаржуваної постанови.

8.17.1. Колегія суддів апеляційного суду в оскаржуваній постанові зазначила, що як вбачається зі змісту позовних вимог, заборгованість відповідача обліковувалася як за відсотками, що підлягали сплаті в період користування кредитами (Заявки № 101, № 104-111), так і за період після прострочення за останнім кредитом - період неправомірного користування (Заявка № 111).

8.17.2. Щодо нарахування відсотків за період після прострочення останнього кредиту за Заявкою № 111, колегія суддів зауважила, що:

1) сторони спеціально передбачили в Кредитному договорі, що відсотки нараховуються в період після прострочения кредиту, таке нарахування здійснюється за визначеною Кредитним договором ставкою;

2) положення щодо нарахування відсотків в період прострочення розміщені в розділі Кредитного договору, що присвячений відповідальності (стаття 14 «Неустойка»), а не в положеннях щодо правомірного користування кредитом (стаття 10 «Відсотки, комісії та платежі»);

3) вже після прострочення сторони додатково погодили розмір «фіксованої» відсоткової ставки, яка, відповідно, підлягала застосуванню в період прострочення, оскільки будь-яких нових кредитів позивач відповідачу вже не надавав.

8.17.3. Колегія суддів також звернула увагу на те, що сторони в пункті 14.3 Договору прямо передбачили, що відсотки за відповідною ставкою підлягають нарахуванню і в період прострочення: якщо будь-який кредит не був сплачений в дату погашення: «Для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який Кредит, несплачений в належну дату, нарахування відсотків не припиняється, і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовувалася до такого кредиту на дату настання Випадку Невиконання, сплачуються згідно положень статті 10 даного Договору».

8.17.4. Відтак, колегія суддів дійшла висновку що сторони передбачили не лише право позивача нараховувати відсотки в період неправомірного користування кредитом, але і визначили порядок такої сплати (відповідно до статті 10 Договору) та відсоткову ставку, яка підлягала застосуванню - ставку, що застосовувалася на момент настання випадку невиконання, тобто на дату, коли кредит мав бути повернутий (29.05.2015 для кредиту за Заявкою № 111), а в подальшому - ставку, яка окремо була погоджена сторонами в додатковій угоді (Зміни та Доповнення №°21 від 29.12.2016). Таким чином, Договір засвідчує волевиявлення сторін щодо нарахування відсотків за період неправомірного користування кредитом - окремо від нарахування відсотків за правомірне користування відповідно до статті 10 Договору.

8.17.5. Окремо колегія суддів звернула увагу на те, що вищенаведені положення статті 14.3 Договору розміщені в частині Договору, яка присвячена саме неправомірній поведінці сторін, відповідальності за порушення Договору.

8.17.6. Так, стаття 14 Договору має назву «Неустойка», розміщена після статті 13 «Випадки Невиконання» та містить положення щодо відповідальності відповідача за несплату в належний термін будь-якої суми за Кредитним договором.

8.17.7. Натомість, положення щодо сплати відсотків в період кредитування (в період правомірного користування кредитом) викладені в статті 10 Договору, яка має назву «Відсотки, комісії та платежі» та визначає порядок оплати відсотків за користування кредитом і не враховує випадки порушення зобов?язань відповідачем.

8.17.8. З урахуванням правової позиції, викладеної в пунктах 122 та 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, враховуючи структуру Договору, формулювання статті 10 шодо правомірного користування кредитом та статті 14 (14.3) щодо відповідальності за порушения порядку оплати за Договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стаття 14.3 Договору передбачає нарахування відсотків за період прострочення саме як міра відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання.

8.17.9. Відтак, колегія суддів зазначила, що нарахування відсотків за період після прострочення за кредитом за Заявкою №° 111 (після 29.05.2015 і по 09.04.2017) охоплюється диспозицією статті 625 ЦК України. В порядку статті 625 ЦК України відсотки нараховувалися не за ставкою 3%, а за збільшеною ставкою, яка була встановлена за згодою сторін в Договорі.

8.17.10. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що нарахування відсотків після дати погашення кредиту за Заявкою № 111 - після 29.05.2015, здійснювалося позивачем на підставі відповідних положень Договору, погоджених відповідачем (стаття 14.3 Договору), які встановлювали відповідальність відповідача за порушення Договору, та із застосуванням відсоткової ставки, яка була погоджена сторонами, в тому числі в додатковій угоді, укладеній вже в період прострочення.

8.18. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами статей 625, 1048, 1056 ЦК України та правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справі №910/4518/16, з огляду на таке.

8.19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- у частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносип між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону (пункт 112 постанови);

- сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносиии виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернения кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови). Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України» (пункти 114-116 постанови);

- для вирішення подібних спорів важливим с тлумачення умов договорів, на яких грунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщения в структурі договору (в розділах, які регулоють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (ram. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 122 постанови);

- установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулоє наслідки прострочення виконання грошового зобов 'язання (пункт 123 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

8.20. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) і від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц міститься правовий висновок щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитом і пені на заборгованість після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

8.21. Колегія суддів зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо нарахування відсотків за кредитним договором після закінчення строку його дії викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

8.22. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

8.23. За таких обставин колегія суддів вважає, що під час касаційного перегляду постанови в цій справі врахуванню підлягає саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

8.24. У справі що розглядається суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом, врахувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 щодо права на отримання процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, здійснивши тлумачення умов Договору та надавши оцінку його змісту, дійшов висновку, що стаття 14.3 Договору передбачає нарахування відсотків за період прострочення саме як міра відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання.

8.25. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до актуальних правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, що виключає закриття касаційного провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.26. З огляду на вищевикладене, у контексті спірних правовідносин Суд вважає доводи касаційної скарги щодо неврахуванням судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування положень статей 1048, 1056 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 необгрунтованими.

8.27. Скаржник також вважає, що судами також не було враховано висновки щодо застосування статті 14 ГПК України щодо диспозитивності господарського судочинства, викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17. У вказаних постановах зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

8.28. З приводу наведеного Верховний Суд зазначає таке.

8.29. Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

8.30. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України ).

8.31. Верховний Суд зазначає, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

8.32. Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункт 86).

8.33. Суд визнає помилковими та відхиляє твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 щодо застосування статті 14 ГПК України, оскільки судами ухвалено рішення про стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування у межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів із застосуванням відповідних норм матеріального права, зокрема, статей 625, 1054, 1048 ЦК України.

8.34. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на викладені у постановах Верховного Суду висновки фактично зводяться до незгоди із встановленими судами фактичними обставинами справи щодо наявності підстав для стягнення із боржника процентів за користування кредитом та намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі зокрема змісту умов Договору.

8.35. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

8.36. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.37. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

8.38. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.39. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.

8.40. Що стосується посилання скаржника в якості підстави для подання касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі прийнято господарськими судами попередніх інстанцій про права, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до її розгляду, то колегія суддів зазначає таке.

8.41. Згідно з пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.42. Підставою касаційного оскарження є також пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України.

8.43. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

8.44. Частиною першою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

8.45. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини перша - третя статті 45 ГПК України).

8.46. Статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі закріплено у статті 50 ГПК України.

8.47. Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки.

8.48. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

8.49. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.

8.50. У касаційній скарзі заявник вказує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень було вирішено питання про права й інтереси особи, що не була залучена до участі у розгляді цієї справи - ING Bank N.V., яким як гарантом було погашено частину суми заборгованості з відсотків за Договором, нарахованих після закінчення строку кредитування. На думку скаржника, рішення судів у цій справі щодо наявності у Банка права нараховувати відповідні відсотки безпосередньо впливає на права та обов`язки ING Bank N.V., зокрема на право стягнення з Товариства в порядку регресу суми 39 441 346,04 доларів США сплаченою ING Bank N.V. на користь Банка за гарантією або право ING Bank N.V. предявляти бо Банка вимогу про повернення безпідставно отриманих доштів за гарантією.

8.51. Разом з тим, предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з Об`єднання заборгованості за користування кредитом відповідно до Договору про надання фінансових послуг, а предметом касаційного оскарження - рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення 10 000 доларів США відсотків за користування кредитом.

8.52. Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №916/333/20, від 16.12.2021 у справі №904/3669/20, від 15.12.2021 у справі №914/1334/20 з огляду на те, що правові висновки у вказаних постановах стосуються права апеляційного оскарження судового рішення особою, не залученою до участі у справі. У справі, що переглядається предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача за первісним позовом - АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання". ING Bank N.V. не уповноважувало останнього представляти його інтереси в суді апеляційної інстанції.

8.53. За таких обставин зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

8.54. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

8.55. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, доводи касаційної скарги, які могли/можуть вплинути на їх правову кваліфікацію у світлі застосування норм права судом, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Інші доводи касаційної скарги не є суттєвими і вагомими та не впливають на результат розгляду касаційної скарги.

8.56. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.57. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.58. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

8.59. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.60. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.61. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.62. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.63. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.64. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.65. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, а саме в частині задоволення первісного позову про стягнення 10 000 доларів США відсотків за користування кредитом, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення первісного позову про стягнення 10 000 доларів США відсотків за користування кредитом - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі №920/367/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2022 в частині задоволення первісного позову про стягнення 10 000 доларів США відсотків за користування кредитом, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 в частині задоволення первісного позову про стягнення 10 000 доларів США відсотків за користування кредитом у справі №920/367/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець