Рішення

від 07.11.2023 по справі 367/3583/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3583/23

Провадження №2/367/4134/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» про стягнення заробітної плати та звільнення,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» з вимогою вважати її звільненою 02 березня 2023 року за ч.3 ст. 38 КЗпП з посади юриста за власним бажанням, оскільки власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного та трудового договору; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період 01.10.2022 по 02.03.2023 в розмірі 34 082 грн 61 коп., компенсацію за невикористані 120 днів щорічної відпустки в розмірі 26800 грн, вихідну допомогу в розмірі 20100 грн, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.03.2023 до ухвалення рішення суду із розрахунку 319,04 грн за кожен робочий день.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона з 01 березня 2018 року працює на юриста у Виробничому кооперативі «Кооператив «Асфальтобетонщик». Тривалий час не отримувала заробітної плати, що зумовило її неодноразово звертатись до суду для стягнення заборгованості по заробітній платі. (судова справа № 367/4207/22, судова справа № 367/4202/22). За весь час роботи у відповідача працівнику жодного разу не було надано відпустки, не було ознайомлено з посадовою інструкцією, з колективним договором. На неодноразові звернення не було надано довідку про середню заробітну плату, не було надано відповідь на три письмові вимоги про надання інформації про кількість днів невикористаної відпустки тощо. Листи від 22.11.2022 та лист від 10.02.2023 залишені роботодавцем без відповіді. Лист від 22.11.2022 повернувся за закінченням терміну зберігання (штрих код відправлення 0820200977740). Лист від 10.02.2023, направлений з описом вкладення, отримано 01.03.2023 (штрих код відправлення 0820100024575) однак відповіді не надано.

З огляду на постійні порушення норм трудового законодавства, не виплату заробітної плати у строки встановлені ст. 24 Закону України «Про оплату праці», що підтверджено і довідкою роботодавця і судовим рішенням про стягнення заробітної плати, постійне ігнорування роботодавцем звернень працівника ОСОБА_2 10.02.2023 написала заяву про її звільнення з наступного робочого дня, після отримання даної заяви, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням, оскільки власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, а також виплатити вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст.44 КЗпП).

Дану заяву було направлено відповідачу цінним листом з описом вкладення та фактично отримано роботодавцем 01.03.2023. Таким чином, 02 березня 2023 року є останнім робочим днем, позивач повинна бути звільнена і в цей день з нею повинен бути проведений повний розрахунок (виплачена заробітна плата, компенсовано не використану частину відпустки, виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку видана трудова книжка).

Оскільки цього зроблено не було, позивач також просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до ухвалення рішення суду із розрахунку 319,04 грн. за кожен робочий день.

Ухвалою суду від 26.05.2023 по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 09.06.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова В.М. та витребувано у Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» довідку про середню заробітну плату позивача за останні 12 місяців до дати подачі позову, а саме до 26.05.2023 року, складену у відповідності з Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до частини 8 статті 279ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Враховуючи викладене, суд вирішує спір в межах заявлених вимог в позовній заяві.

У зв`язку з чим, суд, згідно вимогам частини 4 статті 223 та статей 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін і дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 згідно наказу від 01.03.2018р. №20/к з 01 березня 2018 року працює на юриста в Кооперативі «Асфальтобетонщик». З 14 жовтня 2022 року змінено назву на Виробничий кооператив «Кооператив «Асфальтобетонщик».

З березня 2018 року заробітної плати позивач не отримувала, що підтверджено довідкою роботодавця від 09.02.2022, а також Судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2022 у справі № 367/4207/22 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2018 по січень 2022 року в розмірі 231 700 грн, та рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.01.2023 у справі № 367/4202/22 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року у розмірі 52 800,00 грн.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.94КЗпП Українита ст.1Закону України«Про оплатупраці» заробітнаплата цевинагорода,обчислена якправило угрошовому виразі,яку власникабо уповноваженийним органвиплачує працівниковіза виконануроботу. Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Таким чином, невиплата заробітної плати є істотним порушенням конституційних прав працівника, що вже є достатньою підставою для твердження про порушення власником або уповноважений ним орган законодавство про працю, умови колективного та трудового договору, що в свою чергу надає право працівнику звільнитись з роботи за власним бажанням саме за частиною 3 ст. 38 КЗпП України.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що працівник за весь період роботи не знаходився у щорічній відпустці, його не було ознайомлено з посадовою інструкцією, з колективним договором, не проводилась індексація заробітної плати. Всі усні та письмові вимоги працівника були проігноровані роботодавцем.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 31.10.2012 р. у справі № 6-120цс12 за змістом ст. 38 КЗпП працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 вказано, що істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьою ст. 38 КЗпП, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені. Роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи.

Оскільки заяву про звільнення роботодавець отримав 01.03.2023, що підтверджено належними доказами, останнім робочим днем позивача є наступний день тобто 02 березня 2023. Відповідно згідно ст. 116 КЗпП в цей день позивач повинна бути звільнена, з нею повинен бути проведений повний розрахунок (виплачена заробітна плата, компенсовано не використану частину відпустки, виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку видана трудова книжка).

Так, ОСОБА_1 проситьстягнути заробітнуплату заперіод з01жовтня 2022року по02.03.2023року (включно)-дату звільнення.Із розрахункумінімальної заробітноїплати,на якуїї булоприйнято нароботу тапосадовий окладзбільшувався пропорційнозбільшення розмірумінімальної заробітноїплати навідповідний період. Згідно п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Таким чином, як і раніше, розмір посадового окладу працівника встановлено на рівні мінімально гарантованого розміру мінімальної заробітної плати у відповідному періоді, встановленому в Законі України про державний бюджет на відповідний рік, а саме з 01.10.2022 і по дату звільнення 6700 грн

Судом перевірено та встановлено вірність розрахунку позивача, а саме з жовтня 2022 по лютий 2023 (5 місяців) 6700 грн х 5 = 33 500 грн

2 дні березня 2023 (6700 грн / 23 робочі дні у березні 2023) х 2 робочі дні = 582,61 грн

Всього заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2022 по 02.03.2023 становить 33 500 грн + 582,61 грн = 34 082 грн 61 коп.

Згідно ст.6Закону України«Про відпустки» та ст. 75 КЗпП щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки

Оскільки позивач працювала у відповідача з 01.03.2018 по 02.03.2023 з посадовим окладом що дорівнював мінімальній заробітній платі, загальна кількість щорічної відпустки становить 120 днів (24 +24+24+24+24 дні по 24 дні за 5 років).

Розмір мінімальної заробітної плати на дату звільнення 6700 грн. (6700 грн. / 30 днів) х 120 днів = 26 800,00 грн

Крім того, наслідком звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП є обов`язкова виплати вихідної допомоги в розмірі, не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Оскільки відповідач довідку про розмір середньої заробітної плати, як передбачено постановою КМУ №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», не надав, позивач вимушений сам провести розрахунок середньої заробітної плати за три останні місяці, які передують звільненню. (6700 грн. + 6700 грн. + 6700 грн.) = 20100 грн.

Відповідач даний розрахунок не спростував, свого контр-розрахунку не надав, а тому суд приймає його до уваги як правильний.

Щодо стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні суд враховує наступне.

Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) правового висновку слідує, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченаст.117КЗпП України відповідальність.

Згідно постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» середній заробіток обраховується за останні два місяці які передують звільненню.

В даному випадку (6700 грн. за січень 2023 + 6700 грн. за лютий 2023) = 13400 грн.

13 400 грн. / 42 робочі дні у січні-лютому 2023 = 319,04 грн. за 1 день.

Стаття 117 КЗпП передбачає стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні аж по день фактичного розрахунку. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Так, з 03.03.2023 (з наступного дня після дати звільнення) по день ухвалення рішення у справі 07.11.2023 = 178 робочих днів (робочі дні у березні, починаючи з 03 березня 2023 - 21 день, робочі дні у квітні 2023 - 20 днів, у травні 2023 23 дні, у червні 2023 22 дні, у липні 2023 21 день, у серпні 2023 23 дні, у вересні 2023 21 день, у жовтні 2023 22 дні, у листопаді 2023 по 07 листопада 5 днів). 319,04 грн х 178 робочих днів = 56789 грн 12 коп.

Оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно достатті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, рішення в частині виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Згідно п.1ч.1ст.5Закону України«Про судовийзбір» відсплати судовогозбору підчас розглядусправи вусіх судовихінстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи положеннястатті 5 Закону України «Про судовий збір»тастатті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1073 гривні 60копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 354, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» про звільнення та стягнення заробітної плати, - задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_1 вважати звільненою 02.03.2023 з посади юриста Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Виробничого кооперативу "Кооператив "Асфальтобетонщик" (Код ЄДРПОУ 19413928, юридична адреса: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ,) заборгованість по заробітній платі за 01 жовтня 2022 року по 02 березня 2023 року в розмірі 34 082 грн 61 коп., компенсацію за невикористані 120 днів щорічної відпустки в розмірі 26800 грн. 00 коп., вихідну допомогу в розмірі 20100 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.03.2023 до дати ухвалення рішення суду в розмірі 56789 грн 12 коп.

Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 6700 гривень 00 копійок звернути до негайного виконання.

Стягнути з Виробничого кооперативу "Кооператив "Асфальтобетонщик", код ЄДРПОУ 19413928, на користь держави 1073 гривні 60 копійок судового збору.

Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.В. Мерзлий