Рішення

від 09.11.2023 по справі 420/12250/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12250/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення грошового забезпечення за період з 17.02.2020 року по 17.11.2021 року та одноразової грошової допомоги при звільненні.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що він поновлений на посаді заступника начальника РВ - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області з 07.11.2015 року на підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року, про що видано наказ Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №5о/с від 17.12.2020 року та зроблено запис №11 від 17.02.2020 року у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.06.2008 року, а наказом від 17.11.2021 року №7 о/с «Про особовий склад» його звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України, однак у проміжок часу починаючи з 17.02.2020 року (день внесення запису про поновлення на роботі) по 17.11.2021 року (день звільнення з органів внутрішніх справ) роботодавцем, тобто Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, яким приймалося рішення про поновлення на роботі та звільнення, усупереч вимог трудового законодавства неправомірно та безпідставно не здійснено на користь позивача нарахованого грошового забезпечення за вказаний період часу, чим порушено право ОСОБА_1 на оплату праці. Позивач зазначає, що нагальна необхідність звернення до суду обумовлена тим, що відповідач своєю поведінкою, яка виражена у формі бездіяльності, фактично ухилився від виконання покладеного на нього обов`язку зі сплати нарахованої позивачеві заробітної плати.

З відзиву на позовну вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року ОСОБА_1 сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року включно, відтак вимога про стягнення грошового забезпечення за період з 17.02.2020 року по 02.12.2020 року включно є безпідставною через те, що за вказаний період грошове забезпечення ОСОБА_1 сплачене на виконання рішення суду. Відповідач вказує, що позивач в період з 17.12.2020 року по 17.11.2021 року не виконував жодної роботи (обов`язків) не з вини УМВС України в Херсонській області, оскільки після поновлення на підставі рішення суду виникли обставини, які унеможливлювали продовження з ним службових правовідносин та мали єдиний правовий механізм врегулювання - звільнення, яке, з урахуванням рішення суду, можливо було реалізувати за умови подання додаткових документів самим же ОСОБА_1 (рішення військово-лікарської комісії або рапорт про звільнення). Відповідач вважає, що підстави для виплати грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1 відсутні, оскільки за відсутності будь-яких штатних посад керівник не має повноважень визначити коло обов`язків працівнику та встановити конкретний розмір грошового забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ Херсонської області.

06.11.2015 року наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС України в Херсонській області звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а визнано незаконним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №401 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ, зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року, стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року включно у сумі 438790,40 гривень без урахування податків та зборів, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року та в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 7104,00 гривень без урахування податків та зборів.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року.

На виконання Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року, про що видано наказ №5 о/с від 17.12.2020 року.

Наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №7 о/с від 17.11.2021 року підполковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ», вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні 19 років 02 місяці 04 дні, у пільговому обчисленні 23 роки 07 місяців 11 днів.

Вважаючи, що у період з 17.02.2020 року по 17.11.2021 року відповідачем всупереч вимог трудового законодавства неправомірно та безпідставно не здійснено нарахування грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Згідно з п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 30.06.2023 року №280 при звільненні ОСОБА_1 було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 63395,62 грн. (51150,36 грн. з відрахуванням належних податків та зборів), розраховану у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 повних календарних років служби.

При цьому, позовна заява взагалі не містить жодного обґрунтування щодо необхідності стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні, як і не містить жодних доводів з приводу виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні, або невірності проведених розрахунків щодо неї.

Тобто, позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в межах заявлених доводів в частині позовних вимог про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні є необґрунтованим та безпідставним, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Усталеною є судова практика субсидіарного застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, з приводу яких виник спір, у значенні різновиду аналогії закону як засобу подолання прогалин спеціального законодавства.

Згідно з ч. 1, 2, 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

Відповідно до положень ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд зазначає, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, органами та посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням із часу його оголошення в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 3 ст. 14, ч. ч. 1-2 ст. 370 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 року у справі №640/19103/19 зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Так, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 07.11.2015 року та допущено до негайного виконання рішення суду в цій частині.

При цьому, цим судовим рішенням від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а також було присуджено до стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 02.12.2020 року включно у сумі 438790,40 гривень без урахування податків та зборів, які були виплачені позивачу, що підтверджується випискою по рахунку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області за 08.09.2021 року.

З урахуванням зазначеного, період з 17.02.2020 року по 02.12.2020 року є часом вимушеного прогулу, за який на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а позивачу було вже виплачено середній заробіток, в зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення за вказаний період грошового забезпечення.

Отже, позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в межах заявлених доводів в частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за період з 17.02.2020 року по 02.12.2020 року є необґрунтованим та безпідставним, не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 12, 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Суд зазначає, що з 03.12.2020 року ОСОБА_1 є таким, що поновлений на попередній роботі після незаконного звільнення, а тому з 03.12.2020 року він повинен був отримувати заробітну плату (грошове забезпечення).

Посилання відповідача, що позивач після поновлення на підставі судового рішення не виконував жодної роботи, оскільки всі штатні посади в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області були скорочені, як на підставу для невиплати йому грошового забезпечення, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони порушують гарантоване Конституцією України право на працю та на своєчасне одержання винагороди за неї, що є неприпустимим.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, сформовану у постановах від 17 жовтня 2011 року у справі №21-237а11, від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справа №21-484а14, від 19 січня 2016 року у справі №810/1783/13-а, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Ця позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі №816/979/17, від 12 грудня 2018 року у справі №826/25887/15, від 17 липня 2019 року у справі №820/2932/16, від 26 травня 2021 року у справі №140/90/20 та інші.

З урахуванням зазначеного, у період з 03.12.2020 року (наступний день після поновлення на роботі на підставі судового рішення) по 17.11.2021 року (останній день служби перед звільненням) позивач повинен був отримувати заробітну плату (грошове забезпечення), однак відповідач протиправно та безпідставно її не нараховував та не виплачував.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, які спростовують зазначені обставини.

Відповідно до ст. 238 Кодексу законів про працю України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Херсонський окружний адміністративний суд в рішенні від 02.12.2020 року у справі №821/3731/15-а, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року, встановив, що середньоденна заробітна плата позивача відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, складає 236,80 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, у суду є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за період з 03.12.2020 року по 17.11.2021 року у сумі 82880,00 грн. (236,80 * 350 днів) з відрахуванням належних податків та зборів.

Суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача вже після його звільнення зі служби суму середнього грошового забезпечення, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (вул. Лютеранська, 4, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 08592322) про стягнення грошового забезпечення за період з 17.02.2020 року по 17.11.2021 року та одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 03.12.2020 року по 17.11.2021 року у сумі 82880,00 грн. з відрахуванням належних податків та зборів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛеонід СВИДА