Постанова

від 15.02.2024 по справі 420/12250/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12250/23Перша інстанція: суддя Свида Л.І.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління МВС України в Херсонській області, у якому просив:

- стягнути грошове забезпечення за період з 17.02.2020р. по 17.11.2021р. та одноразову грошову допомогу при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він поновлений на посаді заступника начальника РВ - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області з 7.11.2015р. на підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2.12.2020р., про що видано наказ Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №5о/с від 17.12.2020р. та зроблено запис №11 від 17.02.2020р. у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 2.06.2008р., а наказом від 17.11.2021р. №7 о/с «Про особовий склад» його звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України, однак у проміжок часу починаючи з 17.02.2020р. (день внесення запису про поновлення на роботі) по 17.11.2021р. (день звільнення з органів внутрішніх справ) роботодавцем, тобто Управлінням МВС України в Херсонській області, яким приймалося рішення про поновлення на роботі та звільнення, усупереч вимог трудового законодавства неправомірно та безпідставно не здійснено виплати на користь позивача нарахованого грошового забезпечення за вказаний період часу, чим порушено право ОСОБА_1 на оплату праці.

Позивач зазначає, що нагальна необхідність звернення до суду обумовлена тим, що відповідач своєю поведінкою, яка виражена у формі бездіяльності, фактично ухилився від виконання покладеного на нього обов`язку зі сплати нарахованої позивачеві заробітної плати.

Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023р. адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 3.12.2020р. по 17.11.2021р. у сумі 82 880грн. з відрахуванням належних податків та зборів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління МВС України в Херсонській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 3.12.2020р. по 17.11.2021р. у сумі 82 880грн. з відрахуванням належних податків та зборів та прийняти в нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення скарги та скасування рішення суду в частині визначення періоду та суми стягнення, з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 3.12.2020р. (наступний день після поновлення на роботі на підставі судового рішення) по 17.11.2021р. (останній день служби перед звільненням) позивач повинен був отримувати заробітну плату (грошове забезпечення), однак відповідач протиправно та безпідставно її не нараховував та не виплачував.

При цьому, суд визначив, що за період з 3.12.2020р. по 17.11.2021р. розмір суми грошового забезпечення, яке підлягає стягненню становить 82 880грн..

Проте, з таким висновком суду першої не може погодитись судова колегія в частині визначення періоду та суми стягнення, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує в частині визначення періоду та суми стягнення та приймає в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ Херсонської області.

6.11.2015р. наказом начальника Управління МВС України в Херсонській області №401 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС України в Херсонській області звільнено з 6.11.2015р. у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Не погодившись зі звільненням, позивач звернувся до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 2.12.2020р. у справі №821/3731/15-а визнано незаконним та скасовано наказ Управління МВС України в Херсонській області №401 о/с від 6.11.2015р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління МВС, зобов`язано Управління МВС України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з 7.11.2015р., стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 7.11.2015р. по 2.12.2020р. включно у сумі 438 790,4грн. без урахування податків та зборів, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління МВС з 7.11.2015р. та в частині стягнення з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 7 104грн. без урахування податків та зборів.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2.12.2020р. у справі №821/3731/15-а набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7.07.2021р..

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2.12.2020р. у справі №821/3731/15-а Управлінням МВС України в Херсонській області поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління МВС з 7.11.2015р., про що видано наказ №5 о/с від 17.12.2020р..

В подальшому, наказом голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Херсонській області №7 о/с від 17.11.2021р. підполковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ», вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні 19 років 02 місяці 04 дні, у пільговому обчисленні 23 роки 07 місяців 11 днів.

Позивач вважає, що у період з 17.02.2020р. по 17.11.2021р. відповідачем всупереч вимог трудового законодавства неправомірно та безпідставно не здійснено нарахування грошового забезпечення, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій Управління МВС України в Херсонській області, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Усталеною є судова практика субсидіарного застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, з приводу яких виник спір, у значенні різновиду аналогії закону як засобу подолання прогалин спеціального законодавства.

Згідно з ч.1, 2, 8 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Отже, положеннями ст.235 КЗпП України законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

Приписами ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Апеляційний суд звертає увагу, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, органами та посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням із часу його оголошення в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 3 ст. 14, ч. ч. 1-2 ст. 370 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2021р. у справі №640/19103/19 зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Згідно з п.12, 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене Постановою КМ УРСР від 29.07.1991р. №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі Управління МВС посилається на те, що ОСОБА_1 після поновлення на підставі судового рішення не виконував жодної роботи, оскільки всі штатні посади в Управлінні МВС України в Херсонській області були скорочені, як на підставу для невиплати йому грошового забезпечення, та вказує, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду та встановлення конкретного розміру окладу, надбавок, доплат тощо (п.1.5 наказу УМВС України №499).

Як вбачається із матеріалів справи, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2.12.2020р. у справі №821/3731/15-а Управлінням МВС України в Херсонській області видано наказ №5 о/с від 17.12.2020р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу Управління МВС з 7.11.2015р..

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2.12.2020р. в частині поновлення позивача на посаді підлягало негайному виконанню, однак відповідач лише через 15 днів прийняв наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Вказане, на думку судової колегії, свідчить про затримку виконання рішення суду, що впливає на визначення періоду для стягнення невиплаченого грошового забезпечення.

Так, наказом голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Херсонській області №7 о/с від 17.11.2021р. підполковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Чаплинського районного відділу УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що період невиплати грошового забезпечення на яке позивач має право становить з 17.12.2020р. (з дати прийняття наказу про поновлення на посаді) по 17.11.2021р. (по дату прийняття наказу про звільнення з посади) та становить 336 днів.

Що стосується періоду з 2.12.2020р. по 17.12.2020р., то судова колегія погоджується із апелянтом, що вказаний проміжок часу є періодом затримки виконання рішення суду та не є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст.235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Правилами ч.1 ст.27 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2.12.2020р. у справі №821/3731/15-а середньоденна заробітна плата позивача відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 складає 236,8грн..

З огляду на вищевказане, сума невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 становить 236,8грн. (середньоденна заробітна плата) х 336 днів (кількість робочих днів) = 79 564,8грн. з відрахуванням належних податків та зборів

Відтак, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визначення періоду невиплати заробітної плати з 3.12.2020р. по 17.11.2021р. та суми стягнення, яка підлягає виплаті у розмірі 82 880грн..

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку щодо визначення періоду невиплати заробітної плати з 3.12.2020р. по 17.11.2021р. та суми стягнення, яка підлягає виплаті у розмірі 82 880грн., а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,317,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023р. скасувати в частині визначення періоду та розміру суми виплати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якої адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 17.12.2020р. по 17.11.2021р. у сумі 79 564,8грн. (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок) з відрахуванням належних податків та зборів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:Турецька І.О.

Шеметенко Л.П.