Постанова

від 31.10.2023 по справі 369/15590/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 369/15590/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13620/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Ковальчук Л.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет нерухомості 2019», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Приватний нотаріус Семчук Марина Адамівна, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року.

встановив:

в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними Протокол № 501082 проведення електронних торгів (організатор - Державне підприємство «СЕТАМ»), які відбулися 07 вересня 2020 року, реєстраційний номер лота № 426394, під час яких був проданий предмет іпотеки: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , визнати недійсним Акт про реалізацію предмета іпотеки від 22.09.2020, складений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, згідно якого трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 продано ТОВ «Маркет нерухомості 2019» шляхом проведення електронних торгів, скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Маркет нерухомості 2019», код ЄДРПОУ 42918163, на трикімнатну квартиру загальною площею 80,5 кв. м., житловою площею 45,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2189942532224), скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2014 року в рахунок погашення його заборгованості перед ПАТ «Дельта Банк» за Договором про надання споживчого кредиту №11270005000 від 17.12.2007 в розмірі 2 342 940,13 грн. було звернуто стягнення на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що 21.03.2017 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2437/14-ц поновлено ПАТ «Дельта Банк» пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 369/2437/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, ОСОБА_1 не був повідомлений про те, чи подавався представниками ПАТ «Дельта Банк» виконавчий лист до виконання, постанови про відкриття виконавчого провадження він не отримував.

Позивач зазначав, що 05.02.20202 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про заміну стягувана у виконавчому листі звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Гефест». У цій заяві було зазначено, що 14.06.2019 між ТОВ «ФК «Гефест» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1517К, який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Шевченко І.Л. Таким чином, з 14.06.2019 ПАТ «Дельта Банк» втратив право вимоги до ОСОБА_1 , у тому числі право на подачу виконавчого листа до виконання. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2020 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про заміну стягувана у виконавчому листі. На зазначене рішення суду ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга.

ОСОБА_1 вказував, що станом на 09 вересня 2020 року він не знав і не міг знати про те, що виконавчий лист у справі № 369/2437/14-ц передано для виконання. Жодних документів від державних та приватних виконавців він не отримував. Звернувшись до Автоматизованої системи виконавчого провадження, позивач з`ясував, що виконавче провадження відкрито 20.03.2020 приватним виконавцем Говоровим П.В.. Боржником у цьому провадженні є ОСОБА_1 , а стягувачем - ТОВ «ФК «Гефест». Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, позивачем встановлено, що воно відкрите 20.03.2020 приватним виконавцем Говоровим П.В. на підставі заяви про примусове виконання рішення представника ПАТ «Дельта Банк» за довіреністю - Присяжнюка Р.В. від 20.03.2020, яким приватному виконавцю подано оригінал виконавчого листа у цивільній справі № 369/2437/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, копію постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Говоровим П.В. надіслано на адресу: АДРЕСА_3 , однак ОСОБА_1 з 2008 року за вказаною адресою не проживає та не зареєстрований, що стверджується відміткою в паспорті про зняття з реєстрації, про що ОСОБА_1 також письмово повідомляв стягувача. 10.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства «СЕТАМ» з проханням надати інформацію щодо електронних торгів з реалізації квартири, яка йому належала. У відповідь він отримав лист від ДП «СЕТАМ» від 18.11.2020 № 950/Д-2334-20/15 з копіями протоколу № 501082 проведення електронних торгів та акта про реалізацію предмета іпотеки від 22.09.2020. Як зазначено в листі ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 повідомлено про проведення електронних торгів листом від 12.06.2020 № 3992/17-18-20. Змістом даного листа є відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів. Однак, ОСОБА_1 цього листа не отримав, оскільки він не був надісланий за адресою його проживання, а був надісланий за адресою: АДРЕСА_3 , де він не проживав кілька років. Таким чином, електронні торги відбувалися на підставі заявки на реалізацію арештованого майна, яка містила неправдиві відомості про адресу боржника.

Позивач зауважував, що відповідно до протоколу № 501082 проведення електронних торгів, які відбулися 07.09.2020, трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 була продана за 713 999 грн. 12 коп. (стартова ціна 661 110 грн. 28 коп.). Переможцем торгів визначено ТОВ «Маркет нерухомості 2019». ДП «СЕТАМ» направило копію протоколу із супровідним листом на адресу, де ОСОБА_1 не проживає тривалий час, що призвело до того, що останній не знав про факт та результати проведення цих торгів. Отже, публічні торги проведено з грубими порушеннями Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна та повинні бути визнані недійсними. На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки від 22.09.2020 приватним нотаріусом Семчук Мариною Адамівною 09.10.2020 зареєстровано право власності за ТОВ «Маркет нерухомості 2019» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, зазначена реєстрація підлягає скасуванню, оскільки вона зроблена на підставі незаконних дій приватного виконавця Говорова П.В. та незаконно проведених електронних торгів ДП «СЕТАМ».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів порушення вимог порядку при проведенні електронних торгів, не доведено, що ці порушення вплинули на результати торгів чи призвели до порушення його інтересів. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та постався на положення ст. 16, 202, 203, 215, 650, 656 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що приватним виконавцем не було повідомлено його про проведення прилюдних торгів за місцем проживання, він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суд не дав оцінки його доводам, про те, що 14.06.2019 ПАТ «Дельта Банк» продав право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», приватний виконавець замінив стягувача на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, а квартира АДРЕСА_1 є його єдиним житлом та відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає примусовому відчуженню, оголошення про проведення торгів не було надруковано в місцевих ЗМІ. Такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.12.2007 між АКІБ «УКРСИББАНК», який у подальшому змінив назву на ПАТ «УКРСИББАНК», та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11270005000, згідно якого позивачу було надано кредит у розмірі 195 000 дол. США з кінцевим терміном повернення 17.12.2020 року з оплатою 11.40 % річних за користування кредитом.

В забезпечення усіх грошових зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11270005000 від 17.12.2007 між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 17.12.2007 було укладено Договір іпотеки № 72901, предметом якого є квартира загальною площею 80,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. за реєстровим номером 42454.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі щодо зобов`язань позивача ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором у 2014 році ПАТ «Дельта банк» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до позичальника ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (цивільна справа № 369/2437/14-ц).

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.05.2014 позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11270005000 від 17.12.2007 в розмірі 2 342 940,13 грн., звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».

20.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та згідно супровідного листа № 4666 від 20.03.2020 копію постанови направлено сторонам, в тому числі боржнику - на адресу, вказану у виконавчому листі.

18.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. складено акт приватного виконавця за результатами огляду іпотечного майна.

19.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та згідно супровідного листа № 13441 від 19.05.2020 її копію направлено сторонам, в тому числі ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі.

05.06.2020 ФОП ОСОБА_2 складено Звіт Серія КВ № 20200605/01 про незалежну експертну оцінку вартості квартири.

10.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. сторонам виконавчого провадження надіслано повідомлення № 14688 про результати визначення вартості майна, в тому числі ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі.

10.06.2020 приватний виконавець Говоров П.В. склав заявку на реалізацію арештованого майна, визначивши початкову ціну предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» та направив її організатору торгів ДП «Сетам».

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.08.2020 року було замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» 10.12.2020 Київським апеляційним судом прийнято постанову, якою ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.08.2020 скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ТОВ «ФК «Гефест» задоволено та замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Гефест» по справі № 369/2437/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

21.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. винесено постанову у ВП № НОМЕР_2 про заміну сторони виконавчого провадження та згідно супровідного листа № 21468 від 21.08.2020 її копію направлено сторонам, в тому числі ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі.

07.09.2020 відбулися торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна (реєстраційний номер лота 426394), переможцем торгів стало ТОВ «Маркет нерухомості 2019» з найвищою ціновою пропозицією, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 501082.

17.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про зміну (доповнення) реєстраційних даних та згідно супровідного листа № 22667 від 17.09.2020 її копію направлено сторонам, зокрема, позивачу на адресу, вказану у виконавчому листі.

За результатами проведення електронних торгів, після повної сплати вартості лоту, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. складено акт про реалізацію предмету іпотеки від 22.09.2020 в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

06.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та згідно супровідного листа № 24264 від 06.10.2020 направлено її копію сторонам, в тому числі позивачу на адресу, вказану у виконавчому листі, та на адресу фактичного місця проживання.

09.10.2020 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А. право власності на спірну квартиру зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Маркет Нерухомості 2019».

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17).

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Однією з основних підстав звернення позивача до суду з цим позовом є твердження про неналежне його повідомлення про відкрите виконавче провадження.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звертався до суду зі скаргою на дії приватного виконавця в ході здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2. В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 посилався на всі ті самі обставини, якими він обґрунтовував позовні вимоги в даній справі, зокрема щодо його неналежного повідомлення про вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2021 року, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено (справа №369/13796/20). Судами була встановлена відсутність порушень приватним виконавцем вимог законодавства щодо вчинення виконавчих дій, в тому числі щодо направлення боржнику ОСОБА_1 кореспонденції за адресою, вказаною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що всі документи виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження, постанова про призначення експерта, повідомлення про оцінку арештованого майна, тощо) надсилались приватним виконавцем боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , тобто за адресою, яка зазначена у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що приватний виконавець діяв у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 644/8749/18 міститься висновок про те, що безпідставними є доводи скаржника про те, що проведення прилюдних торгів без належного повідомлення про це позивача призвело до порушення її прав, оскільки судами було встановлено і матеріалами справи це підтверджено, що позивачу направлялись повідомлення про проведення електронних торгів та судом установлено, що всі повідомлення позивачу надсилались за місцем розташування квартири, а від позивача не надходило повідомлень про зміну її адреси проживання та адреси, на яку слід направляти кореспонденцію.

При зверненні до суду з позовом та апеляційною скаргою позивач ОСОБА_1 не вказував, яким чином реалізація іпотечного майна, за умови чинності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та наявності непогашеної заборгованості, порушує його права. Доводів про те, що майно було реалізовано за заниженою ціною або щодо необґрунтованості оцінки майна позовна заява та апеляційна скарга не містять.

Згідно із частиною другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті організатора електронних торгів - ДП «СЕТАМ» було розміщено інформаційне повідомлення про проведення електронних торгів з продажу машиномісця № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер машиномісця № НОМЕР_1 як об`єкта нерухомого майна 1304115332231, яке було передано в реалізацію за заявкою головного державного виконавця Обухівського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Борискевича А. І. Стартова ціна машиномісця (лоту № 210510) була визначена в розмірі 76 639,23 грн.

Згідно із пунктом 4 розділу І Порядку реалізації арештованого майна (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності.

Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.

Аналіз змісту вищезазначеного Порядку дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 332/3368/17 та від 21 червня 2023 року у справі № 369/5218/19.

Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи позивача про те, що іпотечне майно було реалізоване під час дії мораторію на примусове відчуження.

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачеві ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя з ОСОБА_3 належать квартира АДРЕСА_6 , квартира АДРЕСА_7 , квартира АДРЕСА_8 . Доказів на підтвердження того, що відповідне майно є особистою приватною власністю його дружини ОСОБА_1 до суду не надавав. За таких обставин підстави вважати, що до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відсутні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

В даному випадку позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що реалізація належного йому іпотечного майна відбулась із порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до порушення його прав.

У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді