Постанова

від 10.11.2023 по справі 480/4626/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 р. Справа № 480/4626/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2022, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 12.10.22 по справі № 480/4626/22 за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 у період починаючи з 24.02.2022 по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168; визнання дій Територіального управління Служби судової охорони у Сумській протиправними щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по закінчення воєнного стану, а у період бойових дій на території області, а саме, з 24.02.2022 по 07.04.2022 включно при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі у період здійснення зазначених заходів розмір додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. не було зараховано та не виплачено, щомісяця, пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; зобов`язання уповноваженої особи Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області винести накази про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168; зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Сумській на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з врахуванням всіх належних складових грошового забезпечення, преміювання, інших заохочувальних виплат та відповідно до наказів про нарахування та виплати ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по закінчення воєнного стану (часу дії постанови), а у період бойових дій на території області, а саме з 24.02.2022 року по 07.04.2022 включно при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі у період здійснення зазначених заходів, здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, яку не було нараховано та не виплачено, щомісяця, пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію , Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 12.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області (вул. Перемоги, 4,м. Суми, Сумська область,40002, код ЄДРПОУ 43440735) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 12.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість нормами чинного законодавства позовних вимог, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення, та висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, однак у затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, не передбачалися та не затверджувалися.

Звертає увагу, що маючи затверджений кошторис Управління на 2022 рік щодо грошового забезпечення співробітників Управління, керівник Управління не має права видавати накази Управління щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без його відповідного збільшення центральним органом Управління Служби, який ці кошти мав отримати від ДСА України, що прирівнює до нецільового використання бюджетних коштів, тобто витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням.

Крім того, апелянт вказує, що Постановою КМУ від 07.07.2022 №793 внесено зміни до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, які набирають чинність з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022. Зазначену Постанову доповнено пунктом 21, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, до яких входить і ДСА. А так як такий порядок затверджено ДСА України лише 31.10.2022, то на момент прийняття судом першої інстанції рішення була відсутня можливість видати накази про нарахування та виплату зазначеної додаткової винагороди.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області від 31.12.2020 № 291 о/с, позивач з 01.01.2021 проходить службу в ТУ ССО на посаді контролера 2 категорії 3 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони. В матеріалах справи наявна довідка щодо фактично відпрацьованого часу ОСОБА_1 з 24.02.22 по 04.08.2022.

Під час проходження служби позивачем, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та № 573/2022 від 12.08.2022, строк дії воєнного часу продовжувався.

Стверджуючи, що відповідач з 24 лютого 2022 року протиправно не виплачує йому як співробітнику ТУ ССО у Сумській області щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, позивач звернувся до суду.

На переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо виплати йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акта в часі та взяті на себе державою зобов`язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Постановою № 168 було передбачено право позивача на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану. При цьому з огляду на вказані редакції постанови № 168, у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 розмір такої додаткової винагороди, зокрема для співробітників Служби судової охорони, був фіксованим та становив 30000 гривень щомісячно. Проте у період з 19.07.2022 (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 793) по день прийняття судом рішення, розмір цієї додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони становить до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а порядок і умови її виплати має визначатися керівником відповідного органу.

При цьому з огляду на законодавчо встановлений принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, суд вказав на безпідставність доводів представника відповідача про те, що оскільки пунктом 2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова застосовується з 24.02.2022, розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони може становити до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 24.02.2022. У період до 19.07.2022 редакція п. 1 Постанови № 168 передбачала фіксовану суму, а тому саме такою редакцією у спірний період з 24.02.2022 по 18.07.2022 відповідач повинен був керуватися для здійснення виплати додаткової винагороди.

Перевіривши згідно ст. 308 КАС України законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі, колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Повноваження Служби судової охорони визначені статтею 162 вказаного Закону, і до цих повноважень належать:

1) забезпечення пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;

2) забезпечення підтримання та реагування на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вжиття заходів до припинення проявів неповаги до суду;

3) здійснення заходів з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;

4) здійснення заходів із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вжиття у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї;

5) реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.

Згідно зі статтею 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019, затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; а порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020, грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Згідно з пунктом 4 Порядку, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку).

Пунктами 9-10 Порядку передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.

Отже, колегія суддів вважає, що з 24.02.2022 у співробітників Служби судової охорони виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, а у тих співробітників, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вказану додаткову винагороду могло бути збільшено до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у період з 24.02.2022 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області, виконуючи свої безпосередні обов`язки, а також завдання із забезпечення охорони та підтримання громадського порядку м.Суми, охорони критичної інфраструктури (а.с. 35-36).

За таких обставин, у період з 24.02.2022 по 12.10.2022 (день прийняття судом першої інстанції рішення, яке позивачем в частині кінцевої дати проведення нарахування та виплати допомоги не оскаржується) позивач має право на отримання додаткової щомісячної винагороди встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

В ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 260/3564/22 визначені ознаки типових справ:

- позивачами у них є співробітники Служби судової охорони;

- відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальний орган Служби судової охорони України (ТУ ССО у Закарпатській області);

- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що виникли внаслідок бездіяльності відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168;

- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО щодо ненарахування та невиплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі, встановленому постановою КМУ № 168 та зобов`язати ТУ ССО нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року).

Колегія суддів зауважує, що дана справа відповідає вказаним ознакам, а висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 від 21.09.2023 року щодо застосування постанови КМУ № 168 у зв`язку з положеннями ст. 43 і 58 Конституції України, ст. 161, 165 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів, нормами Порядку № 384 і Порядку № 396, належить застосовувати в адміністративних справах про виплату додаткової винагороди, зокрема на користь співробітників Служби судової охорони у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022 року.

Таким чином щодо аргументів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів, ґрунтуючись на висновках Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 виходить з такого.

Щодо доводу апелянта про відсутність у затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на 2022 рік видатків на виплату додаткової винагороди слід зазначити таке.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Щодо доповнення Постанови пунктом 21, на яке посилається апелянт, вказуючи, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, до яких входить і ДСА. А так як такий порядок затверджено ДСА України лише 31.10.2022, то на момент прийняття судом першої інстанції рішення була відсутня можливість видати накази про нарахування та виплату зазначеної додаткової винагороди.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому відмова ТУ ССО у виплаті додаткової винагороди як однієї зі складових грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа Кечко проти України, заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.

З огляду на викладене та відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, приписи якої вказані вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ № 168, та покладання на ТУ ССО як безпосереднього роботодавця позивача зобов`язання здійснити нарахування і виплату на користь позивача суми вказаної додаткової винагороди у спірний період, який визначено судом першої інстанції.

Вказані відповідачем правові позиції Верховного Суду по справі №640/16224/19 не підлягають застосуванню, оскільки винесені не за подібними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 по справі № 480/4626/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статтях 291, 328 КАС України, протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов