Ухвала

від 13.02.2025 по справі 480/4626/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у встановленні порядку виконання судового рішення

13 лютого 2025 року Справа № 480/4626/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду у м. Суми заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 12.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 12.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням висновків суду.

Представником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення.

Так, державний виконавець у заяві просить встановити порядок виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у даній справі шляхом стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на користь позивача перераховані кошти у сумі 317758,07 грн».

Заява обґрунтована тим, що до відділу надійшло повідомлення Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про виконання рішення суду у даній справі, у якому зазначено, що на виконання рішення суду сума перерахованих коштів нарахована до виплати та становить 317758,07 грн, проте відповідна виплата не проведена. Таким чином боржником рішення суду не виконане. Державним виконавцем, у зв`язку з неповідомленням Боржником про виконання рішення суду неодноразово було винесені постанови про накладення штрафу. У зв`язку з тим, що позивачу на виконання рішення суду здійснено нарахування коштів, а виплата перерахованих коштів буде виплачена у разі збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 та надходження відповідних коштів від Служби судової охорони, і не можливо виконати рішення суду без участі боржника, у державного виконавця виникає необхідність у зверненні до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про розгляд справи без участі його участі та просить встановити порядок виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/4626/22.

Представник Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області подала письмові пояснення, у яких заперечує проти заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у повному обсязі, та зазначає, що доводи заявника на зміни, які відбулись у КАС України, а саме доповнення другого абзацу ч. 3 ст. 378 КАС України, стосуються лише невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо невиплати пенсійних та соціальних виплат, а не грошового забезпечення яке було предметом розгляду справи. Резолютивна частина рішення суду у даній справі має зобов`язальний характер, тому зміна способу виконання рішення із зобов`язання здійснити виплату додаткової винагороди на стягнення цієї суми фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Ухвалою від 04.02.2025 вищевказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.02.2025. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином. У заяві про зміну способу і порядку виконання рішення, державний виконавець просить розглядати дану заяву без його участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Розглядаючи заяву державного виконавця, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно приписів ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Отже, приписи Кодексу адміністративного судочинства України визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.

Під час розгляду заяви встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2022 у цій справі, зокрема, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 12.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням висновків суду, а отже судове рішення для відповідача має зобов`язальний характер.

Водночас, представник заявника фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, - з "зобов`язати" на "стягнення" з відповідача на користь стягувача недоплачену суму додаткової щомісячну винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, одночасно не надаючи суду жодного належного доказу на підтвердження факту неможливості виконання судового рішення у встановлений судом спосіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що термін "зобов`язати провести нарахування та виплату" поглинає таке поняття як "стягнення", яке неможливо здійснити без належного виконання судового рішення. Виконавчий лист є достатнім виконавчим документом, на підставі якого державний виконавець зобов`язаний здійснити примусове виконання судового рішення.

У той же час, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст. 378 КАС України було б підставою для встановлення порядку його виконання.

Водночас, положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.

Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із приписами ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-394а14, в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 279/7157/15-а та в постановах Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про виконавче провадженння", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, державного виконавця наділено спеціальними повноваженнями для виконання своїх функцій щодо належного виконання судового рішення, відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про виконавче провадженння", як то накладання стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Однак, звертаючись до суду, заявник не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", задля належного виконання судового рішення у справі №520/32739/23.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення порядку виконання судового рішення у даній справі.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення порядку виконання судового рішення від 10.12.2022 по справі №480/4626/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.М. Гелета