Постанова

від 10.11.2023 по справі 300/4588/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4588/21 пров. № А/857/11833/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Довгополова О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі № 300/4588/21 за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківській області до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції Скільський І.І.,

справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківській області ( далі Управління ) звернулося в суд з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області ( далі УДКСУ ), в якому просить визнати протиправними дій відповідача щодо повернення без виконання виконавчого листа від 04.11.2020 №300/1138/20, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом та зобов`язати відповідача прийняти такий виконавчий документ до виконання та здійснити дії, направленні на його виконання.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №300/1138/20 про стягнення з Відділу агропромислового розвитку Галицької районної державної адміністрації на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській капіталізованих платежів в сумі 454 969,30 грн., за яким боржником є державний орган, а стягувачем Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, яке не є державним органом, державним підприємством, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, що належать до комунальної власності, підлягає виконанню Управлінням Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області в порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача щодо повернення на підставі підпункту 11 пункту 9 Порядку №845 без виконання виконавчого листа №300/1138/20, виданого 04.11.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до компетенції органів Казначейства відноситься саме здійснення безспірного списання з рахунків боржника, а не ряд дій примусового характеру, як це передбачено органам виконавчої служби.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України).

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №300/1138/20, яке набрало законної сили 02.11.2020, задоволено позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області. Стягнуто з Відділу агропромислового розвитку Галицької районної державної адміністрації на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській капіталізовані платежі в сумі 454969,30 грн.

Виконавчий лист №300/1138/20 судом видано 04.11.2020.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області 27.11.2020, 04.03.2021, 18.05.2021 та 09.06.2021 року зверталося до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області із заявами про прийняття на виконання виконавчого листа №300/1138/20 від 04.11.2020 на підставі частини другої статті 6 закону України «Про виконавче провадження».

Листами від 03.12.2020, 16.03.2021, 01.06.2021 та 22.06.2021 Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області повернуло позивачу виконавчий лист №300/1138/20 без виконання в зв`язку з тим, що у Відділу агропромислового розвитку Галицької районної державної адміністрації відсутні відкриті рахунки та здана ліквідаційна звітність. Окрім цього відповідачем зазначено, що частиною другою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо повернення без виконання виконавчого листа позивач звернувся з цим позовом до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Приписами частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України обумовлено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі Положення №215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Пунктом 9 Положення №215 встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Отже, законодавством наділено органи Казначейства повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та частиною другою статті 81 ЦК України визначено, що місцева державна адміністрація - це організація, яка є юридичною особою публічного права, та в розумінні вищенаведених правових норм може бути боржником за рішенням суду про стягнення коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 ( далі Порядок №845 ).

Пунктом 2 Порядку №845 визначено, що безспірне списання операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 6 Положення №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Пунктом 8 Положення №845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Згідно підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Як видно з матеріалів справи, що станом на дату звернення 01.12.2020 у відділу агропромислового розвитку Галицької районної державної адміністрації відсутні відкриті рахунки та здана ліквідаційна звітність в УДКСУ.

Даний факт сторонами не оспорюється.

Однак, позивач зазначає, що підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві у зв`язку з відсутністю рахунків не було, оскільки боржником є державний орган і на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тобто у даному випадку має місце виключення, встановлене підпунктом 3 пункту 9 Порядку №845.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI в держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України ,,Про виконавче провадження, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

З наведеного слідує, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України.

Таким чином, згідно з вимогами частини другої статті 3 Закону № 4901-VI із заявою про виконання рішення суду стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто до Державної казначейської служби України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2015 року № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Оскільки виконавчий лист №300/1138/20 від 04.11.2020 про стягнення з відділу агропромислового розвитку Галицької районної державної адміністрації на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській капіталізовані платежі в сумі 454969,30 грн підлягає виконанню Державною казначейською службою України, Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області правомірно повернуло стягувачеві виконавчий лист без виконання.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі № 300/4588/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківській області до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Івано-Франківської області відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар