Рішення

від 30.10.2023 по справі 914/2790/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023 Справа № 914/2790/23

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Прокопів І.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсорс», м.Київ;

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ;

про: стягнення 39 919, 22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Жук Л.Б. адвокат;

від відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсорс», м.Київ звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ про стягнення 39 919,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.10.2023.

06.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1-1-10/680-23 від 05.10.2023 (вх. № 24277/23 від 06.10.2023).

Ухвалою суду від 09.10.2023 розгляд справи відкладено на 30.10.2023.

23.10.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив №152 від 19.10.2023 (вх. № 25572/23 від 23.10.2023).

Представник позивача в судове засідання 30.10.2023 з`явився, надав пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 30.10.2023 не забезпечив.

Заяви про відвід суду не поступали.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за умовами укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу необробленої деревини №67/0/1кв-о/2023/еІ від 09.12.2022 відповідач зобов`язаний був поставити позивачу 800 куб.м необробленої деревини загальною вартістю 1 066 560,00грн. Позивач здійснив попередню оплату за товар в загальному розмірі 229 600,80 грн. Однак, на час звернення до суду відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 190 841,64 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за непоставлений товар в розмірі 38 759,16 грн. Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 348,80 грн, 3% річних в розмірі 423,67 грн та штраф в розмірі 387,59 грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просив покласти на відповідача. Також позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення та визначити правила розрахунку трьох відсотків річних, за якими органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, буде визначена остаточна сума відсотків для стягнення з відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнав в повному обсязі, а також повідомив про намір укласти з позивачем мирову угоду з розтермінуванням сплати заборгованості.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно якого заперечив щодо пропозиції відповідача про укладення мирової угоди з розтермінуванням сплати заборгованості, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, суд встановив наступне.

09.12.2022року, в результаті аукціонних торгів, між Державним підприємством «Сколівське лісове господарство» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсорс» (позивач) був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини №67/0/1кв-0/2023/еІ (Договір), за умовами якого Державне підприємство «Сколівське лісове господарство» зобов`язалось передати необроблену деревину (надалі товар), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсорс» зобов`язалось прийняти товар та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені цим Договором.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (відповідач) є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Сколівське лісове господарство». Філія «Сколівське лісове господарство» діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах (додаткова угода № 1 від 20.01.2023 до договору купівлі-продажу необробленої деревини №67/0/1кв-0/2023/еІ).

За умовами Договору, поставка товару мала відбуватися партіями, відповідно до погодженого сторонами графіка поставки, який є невід`ємною частиною договору. Позивач був зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 5-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати (п.п.7.1., п.п.7.4. Договору).

Згідно пункту 6.1. Договору, ТОВ «Інтерсорс» здійснює платіж (передоплата 100% вартості) шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок ДП «Сколівське лісове господарство» згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 банківських днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

ДП «Сколівське лісове господарство» було зобов`язане передати позивачу товар після сплати рахунку-фактури протягом 30 календарних днів, або в інший, погоджений сторонами строк, що зазначається у додаткових угодах до даного Договору (пункт 7.3. Договору).

Датою передачі товару відповідачем та прийому його позивачем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної (залізничної) накладної (пункт 5.2. Договору).

Згідно пункту 8.6. Договору за відмову відповідача від поставки товару позивачу на умовах даного Договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від вартості недопоставленого товару.

23.01.2023 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №5 на загальну суму Договору, що складає 1 066 560,00 грн.

24.01.2023 позивач перерахував відповідачу передплату за деревину у сумі 92400,00 грн згідно платіжної інструкції №1422.

26.01.2023 позивач перерахував відповідачу передплату за деревину у сумі 92400,00 грн згідно платіжної інструкції №1425.

Відповідач поставив позивачу деревину партіями:

- 25.01.2023 на суму 37948,68 грн.

- 27.01.2023 на суму 36 927,00 грн;

- 30.01.2023 на суму 38 660,00 грн;

- 31.01.2023 на суму 37 006,00 грн.

Відповідно до пункту 10.5.1 Регламенту з організації та проведення біржових торгів з купівлі-продажу необробленої деревини та пиломатеріалів на товарній біржі Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА», частина гарантійного внеску перераховується біржею продавцю деревини в рахунок часткової оплати за придбаний покупцем на аукціоні біржовий товар.

02.03.2023 відповідач отримав від ТОВ «Українська універсальна біржа» частину гарантійного внеску у сумі 44 800,80 грн, що був сплачений позивачем за умовами аукціону.

02.02.2023 відповідач поставив позивачу партію деревини на суму 40 299,60 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 10.01.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 38 759,16 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивачем 12.04.2023 було надіслано на адресу відповідача претензію №139 від 11.04.2023. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу оплаченого товару на суму 38 759,16 грн.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день розгляду судом спору, сума попередньої оплати, яка підтверджена матеріалами справи, становить 38 759,16 грн. Відповідачем вказана сума заборгованості не заперечується, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків, позивач нарахував відповідачу 348,80 грн інфляційних втрат та 423,67 грн 3% річних за період з 20.04.2023 по 01.09.2023.

Суд, перевіривши правильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем, зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з абзацом другим пункту 1.7 пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як встановлено судом, 12.04.2023 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №139 від 11.04.2023 та запропоновано відповідачу протягом трьох днів від дня отримання претензії повернути позивачу попередню оплату в розмірі 38 759,16 грн.

Позивачем не було долучено до матеріалів позову письмових доказів, які б підтверджували дату вручення відповідачу вищеназваної претензії. Встановити цю обставину на підставі сервісу відстеження поштових відправлень на сайті станом на день розгляду даної справи не видається можливим з огляду на відсутність вказаної інформації у зв`язку із спливом шестимісячного строку з дня надіслання поштового відправлення.

Згідно накладної АТ «Укрпошта» №902020765986 на поштове відправлення з оголошеною цінністю від 12.04.2023, відправником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсорс» (Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегове, 90202), одержувачем Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, 82600).

Відповідно до нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, строк пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) між районними центрами різних областей України (в тому числі для міст обласного підпорядкування) становить Д+4, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, 4 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки позивачем надіслано відповідачу претензію 12.04.2023, беручи до уваги нормативні строки надсилання поштової кореспонденції (Д+4) та те, що останній день семиденного строку від дня пред`явлення вимоги на виконання відповідачем його обов`язку з повернення коштів припав на вихідний день (23.04.2023), то днем закінчення вказаного семиденного строку повернення відповідачем коштів слід вважати перший за ним робочий день - 24.04.2023.

Враховуючи вищевикладене, грошове зобов`язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло зі спливом семиденного строку від дня пред`явлення позивачем претензії, а саме з 25.04.2023.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.07.2019 у справі №913/159/18.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до перерахунку, здійсненого судом, загальний розмір 3% річних та період їх нарахування становить 414,14 грн (з 25.04.2023 по 01.09.2023 дата, визначена позивачем у розрахунку), загальний розмір втрат від інфляції та період їх нарахування становить 271,31 грн (травень липень 2023). Відтак, у стягненні 3% річних в сумі 9,53 грн та втрат від інфляції в сумі 77,49 грн слід відмовити.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 8.6. Договору,за відмову відповідача від поставки товару позивачу на умовах даного Договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від вартості недопоставленого товару.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд прийшов до висновку, що такий зроблений правильно, сума штрафу в розмірі 387,59 грн відповідає положенням ЦК України та ГК України та умовам договору, а відтак така вимога позивача підлягає задоволенню.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А,ідентифікаційний код 44768034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсорс» (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 19, приміщення 6, ідентифікаційний код 36483712) 38 759,16 грн заборгованості, 414,14 грн 3% річних, 271,31 грн інфляційних втрат, 387,59 грн штрафу та 2 678,09 грн судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 9,53 грн та втрат від інфляції в сумі 77,49 грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.11.2023.

Суддя Мазовіта А.Б.