Ухвала

від 06.11.2023 по справі 920/1056/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.11.2023м. СумиСправа № 920/1056/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/1056/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рейл Агро (вул. 1905 року, буд. 21, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Форвард (вул. Гагаріна, буд. 21, с. В`язове, Охтирський район, Сумська область, 42736)

про стягнення 285 842 грн 16 коп.,

представники учасників справи:

від позивача Лобов М.О.;

від відповідача Отцевич Є.Ю.;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 311 850 грн 00 коп. заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів залізничним транспортом № 11.10-22 від 11.10.2022.

Ухвалою від 08.09.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1056/23; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 09.10.2023, 10:45; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

15.09.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 5835/23 від 15.09.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що договором не передбачено жодних обов`язків відповідача (як клієнта) з відшкодування експедитору плати за користування вагонами. За умовами договору такий обов`язок не виникає у клієнта ні на першу, ні на тридцять шосту добу їх оренди експедитором. Експедитор має право вимагати у клієнта відшкодування своїх витрат лише за умови наявності сукупності обставин, а саме: з вини клієнта відбувся простій вагонів; перевізник нарахував експедитору штрафні санкції за такий простій вагонів; експедитор здійснив оплату таких штрафних санкцій і документально її підтвердив. В даному випадку позивач не довів існування жодної з визначених вище умов. Виходячи з положень п. 4.9. договору, на якій посилається позивач, як на підставу стягнення з відповідача додаткових витрат, необхідними умовами для відшкодування клієнтом додаткових витрат експедитора є попередня узгодженість таких витрат з клієнтом та документальне підтвердження понесення (здійснення) таких витрат експедитором. Відповідач зазначає, що посилаючись на укладення договорів оренди (суборенди) вагонів/напіввагонівз з ТОВ «Індустріальні технології», ТОВ «Мультімодальна транспортна компанія» та з ТОВ «Керрілайн», позивач не долучив до позовної заяви ані самі договори, ані документи, складені (оформлені) на їх виконання, що виключає можливість перевірки обґрунтованості та реальності суми додаткових витрат, заявленої до стягнення позивачем. Також виникають сумніви щодо дійсного укладення позивачем договорів оренди (суборенди) вагонів/напіввагонів №№ 60971918, 64930647, 664930373, 60973351, 62137013, 60992765, 56614431, 56627433, 56840184, 63068548, 64245202 із вказаними контрагентами. Зокрема, з долученого позивачем до позовної заяви додатку до листа Філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» №46/774 від 09.08.2023 вбачається, що власником напіввагонів №№ 60971918, 64930647, 664930373, 60973351, 62137013 виступає ТОВ «Транспортно-виробнича компанія», тоді як у позовній заяві позивач стверджує про укладення договору оренди вказаних напіввагонів з ТОВ «Мультімодальна транспортна компанія»; власником вагонів №№ 63068548, 64245202 виступає ТОВ «Ф.М.С. Груп», тоді як у позовній заяві позивач стверджує про укладення договору оренди вказаних вагонів з ТОВ «Керрілайн»; власником напіввагону № 60992765 виступає ТОВ «Інтертранстрейдінг», тоді як у позовній заяві позивач стверджує про укладення договору оренди вказаного напіввагону з ТОВ «Мультімодальна транспортна компанія»; власником напіввагону № 56614431 виступає ТОВ «Компанія «Ютал-Транс», тоді як у позовній заяві позивач стверджує про укладення договору оренди вказаного напіввагону з ТОВ «Індустріальні технології»; власником вагону № 56627433 виступає ТОВ «ЕУ-Транс», тоді як у позовній заяві позивач стверджує про укладення договору оренди вказаного вагону з ТОВ «Керрілайн»; власником вагону № 56840184 виступає ТОВ «Малвін», тоді як у позовній заяві позивач стверджує про укладення договору оренди вказаного вагону з ТОВ «Керрілайн». Відповідач вважає, що за умовами договору у відповідача відсутній обов`язок з відшкодування позивачу неузгоджених та документально не підтверджених додаткових витрат.

Ухвалою від 19.09.2023 господарський суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 3553 від 15.09.2023) про участь у судовому засіданні у справі № 920/1056/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; задовольнив заяву представника відповідача (вх. № 3574 від 15.09.2023) про участь у судовому засіданні у справі № 920/1056/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представників учасників справи у судовому засіданні 09.10.2023 о 10 год. 45 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

02.10.2023 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3763 від 02.10.2023), в якій просить суд стягнути з відповідача 285 842 грн 16 коп. заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів залізничним транспортом № 11.10-22 від 11.10.2022.

02.10.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 6209 від 02.10.2023), в якій просить суд визнати строк подачі відповіді на відзив пропущеним з поважних причин та продовжити його, враховуючи введення воєнного стану в Україні та інші наслідки зумовлені війною (повітряна тривога, ракетне ураження території, де знаходиться адвокат та/або представник сторони, тощо); задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Позивач зазначає, що відповідно до п. 4.6 договору, загальна договірна сума за даним договором не є фіксованою, її розмір визначається видом та обсягом наданих транспортно-експедиційних послуг і встановлюється у відповідних додатках до договору. Сторонами в додатку №04 від 27.02.2023 погоджено попередній розрахунок (1 177 835,78 грн), а рахунок був виставлений за фактично наданий обсяг послуг та тоннаж завантаженого зерна, з яким відповідач погодився та оплатив його. Крім того, згідно з заявкою №03 від 20.01.2023 було погоджено вартість 108 000 грн за вагон з ПДВ, кількість вагонів 11, кількість тонн 600, що в підсумку становить саме 1 188 000,00 грн. Щодо відсутності погодження відповідачем понесених додаткових витрат позивач зазначає, що листом № 20.03.-23/02 від 20.03.2023 повідомив відповідача про те, що 11 лютого 2023 року завантажено та проведено замитнення 11 напіввагонів з зерном кукурудзи, які йдуть до станції вивантаження. Зважаючи на те, що користування вагонами складає більше ніж 35 діб, позивач просив відповідача з 36 доби користування, компенсувати вартість оренди рухомого складу з розрахунку 350 грн/доба з урахуванням ПДВ, оскільки затримка вагонів виникла з вини отримувача. З даним листом відповідач був ознайомлений і заперечень не надав. Враховуючи, що позивачем в перевезенні товару були задіяні орендовані вагони, які вчасно не повернулися на територію України і залишилися вчасно не розвантажені не з вини позивача, останній поніс додаткові витрати, які були здійсненні на користь відповідача, оскільки понаднормове перебування вагонів під розвантаженням (лише 08.06.2023 вагони повернулися на територію України), тривалий час забезпечувало доставку товару вантажоотримувачу. Позивач вважає, що відповідач вчинив мовчазну згоду, не висловивши власного заперечення, погодився з додатковими витратами, навіть після того, коли отримав претензію на відшкодування додаткових витрат. Також позивач зазначає, що керівником товариства спільно з керівником відповідача було здійснено виїзд на місце розвантаження вантажу Халмеу (Румунія), для урегулювання спірного питання і відповідач визнавав факт простою вагонів і додаткову плату за користування вагонами. Дії відповідача в частині невизнання додаткових витрат свідчать про недобросовісність та зумовлені виключно небажанням сплачувати заборгованість. Щодо відсутності доказів понесення позивачем додаткових витрат позивач зазначає, що основний договір №11.10-22 від 11.10.2022 між позивачем та відповідачем дозволяв позивачу організувати перевезення вантажів як самостійно, так і шляхом підписання відповідних договорів з підприємствами та організаціями залізничного транспорту або іншими юридичними особами (п. 2.1.1. договору). Враховуючи відсутність власного рухомого залізничного складу, з метою виконання взятих на себе зобов`язань, позивач уклав договір № 121222-ЛВ від 12.12.2022 про транспортне експедирування залізничним транспортом (вагонами) експедитора з ТОВ «Індустріальні технології», договір суборенди залізничного рухомого складу № 1-30/0123 від 30.01.2023 з ТОВ «Мультімодальна транспортна компанія», договір оренди залізничного рухомого складу № КЛ-584/01-23 від 09.01.2023 з ТОВ «Керрілайн». Щодо власників вагонів, які були задіяні в перевезенні вантажу позивач зазначає, що природа укладених позивачем договорів оренди та суборенди дозволяє укладати їх не з власниками, а з юридичними особами у законному володінні (користуванні) яких перебувають вагони. Правомірність перебування вагонів в розпорядженні зазанчених суб`єктів господарювання не є предметом розгляду у справі.

06.10.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 6336 від 06.10.2023), в якому зазначає, що за умовами договору єдиними додатковими витратами, які експедитор має право відшкодувати з клієнта без попереднього погодження з останнім розміру таких витрат це витрати, пов`язані зі сплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками, у разі простою транспортних засобів з провини клієнта (п. 2.2.9. договору). Відшкодування клієнтом експедитору плати за користування вагонами ні на першу, ні на 36 добу їх оренди експедитором умовами договору не передбачено. Якщо трактувати таку плату за користування вагонами як додаткові витрати експедитора у розумінні п. 4.9. договору, то такі витрати для набуття ними статусу додаткових витрат, що відшкодовуються клієнтом, підлягали обов`язковому погодженню з останнім, чого в даному випадку здійснено не було. Факт направлення позивачем в односторонньому порядку листа №20.03.-23/02 від 20.03.2023 не може свідчити про погодження з відповідачем додаткових витрат, оскільки у вказаному листі позивач пропонував компенсувати йому вартість оренди рухомого складу із розрахунку 350 грн. з ПДВ за добу оренди, тоді як з наданих позивачем актів виконаних робіт до договорів №121222-ЛВ від 12.12.2022, №1-30/0123 від 30.01.2023, №КЛ-584/01-23 від 09.04.2023 вбачається, що реальна вартість оренди більшості вагонів (напіввагонів) складала 300,00 грн. з ПДВ та 301,02 грн. з ПДВ за добу оренди, тобто позивач намагався узгодити з відповідачем компенсацію завищеного та документально необґрунтованого розміру витрат. У вказаному листі позивач документально не підтвердив, що плата за оренду рухомого складу становить саме 350 грн. з ПДВ за добу оренди (відповідне документальне підтвердження було відсутнє та не додавалось позивачем ні до претензії №2-14/06.23 від 14.06.2023, ні до позовної заяви, і вперше з`явилось лише у додатках до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.09.2023). Відповідач, враховуючи відсутність будь-якого документального підтвердження розміру додаткових витрат, не погоджував додаткові витрати позивача шляхом надання позитивної відповіді на лист №20.03.-23/02 від 20.03.2023. Відсутність відповіді на лист не можна трактувати як мовчазну згоду відповідача на компенсацію додаткових витрат, оскільки сторони не передбачали в договорі такий спосіб вираження волі, а законодавець допускає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі якщо це встановлено договором або законом. Відповідач зазначає, що за умовами п. 4.9. договору позивач має документально підтвердити не лише розмір додаткових витрат, але й фактичне здійснення (понесення) ним таких витрат. Наданими доказами позивач не підтвердив здійснення ним додаткових витрат, а підтвердив лише розмір плати за користування вагонами у період з 01.03.2023 по 30.06.2023, і то лише частково. Що стосується документального підтвердження здійснення позивачем додаткових витрат в сумі 285 842,16 грн., то позивач не надав жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування ним, як платником, орендної плати за користування вагонами відповідно до актів виконаних робіт до договорів оренди (суборенди) залізничного рухомого складу (платіжні інструкції, виписки з банківських рахунків тощо).

У судовому засіданні 09.10.2023 за участю представників позивача та відповідача, враховуючи передбачене ст. 46 ГПК України право позивача до закінчення підготовчого провадження у справі зменшити розмір позовних вимог, суд постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Предметом спору у справі є стягнення з відповідача 285 842 грн 16 коп.

Також у судовому засіданні 09.10.2023 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду відзиву та відповіді на відзив до розгляду; протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 06.11.2023, 12:30 для надання можливості позивачу ознайомитися із запереченнями на відповідь на відзив; протокольну ухвалу про забезпечення участі представників позивача та відповідача у судовому засіданні 06.11.2023 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

26.10.2023 позивач подав пояснення на заперечення (вх. № 6779 від 26.10.2023), в яких зазначає, що відповідач узгодивши в контракті №12072021 від 12.07.2021 з покупцем (AgroLife Trading - F.Z.C.) строк поставки зерна з 28.01.2023 по 28.02.2023 усвідомлював, що перебування вагонів в простої несе для нього додаткові витрати, хоч у вигляді відшкодування штрафних санкцій, хоч у вигляді додаткових витрат пов`язаних з орендою вагонів. Про наявність додаткових витрат пов`язаних з простоєм вагонів відповідач повідомлявся письмово, що ним в жодному документі не заперечується та не спростовується. Про те, що будуть нараховані витрати за оренду вагонів було в усному порядку погоджено між керівниками позивача та відповідача. Під час простою вагонів позивач сплачував їх оренду, а не штрафні санкції; позивачем стягуються тільки фактичні витрати, які він поніс виконуючи взяті зобов`язання по організації послуг, пов`язаних з перевезенням зернових. Щодо суми додаткових витрат позивач зазначає, що першочергово вона була зазначена не коректно, тому позивач, враховуючи фактично понесені ним додаткові витрати в межах розгляду даної справи подав заяву про зменшення позовних вимог до суми, що становить 285 842,16 грн. На підтвердження фактичного понесення витрат позивач надає платіжні інструкції та акти звірки з кожним контрагентом чиї вагони були задіяні у перевезені, а також додаткову угоду №1 до договору №1-30/0123 суборенди залізничного рухомого складу від 30.03.2023 з ТОВ «Мультімодальна транспортна компанія» про продовження дії договору до 31.12.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно зі ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За приписами ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Оскільки судом розглянуті питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, суд закриває підготовче провадження та призначає справу до судового розгляду по суті на 04.12.2023, 14:00; відповідно до ст. 197 ГПК України забезпечує участь представників позивача та відповідача у судовому засіданні 04.12.2023 о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 182, 185, 197, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 04.12.2023, 14:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 1.

2.Забезпечити участь представників позивача та відповідача у судовому засіданні 04.12.2023 об 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

3.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений 10.11.2023.

СуддяД. В. Вдовенко