Рішення

від 06.11.2023 по справі 922/3859/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 Справа № 922/3859/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (адреса: 61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 55-А) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243) до Приватного акціонерного товариства "Зірка України" (адреса: 61045, м. Харків, в.-д Дорошенківський 2-й, буд. 2; код ЄДРПОУ 30752553) про стягнення 402386,30 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Пєскова Ю. В. (службове посвідчення № 072829 від 01.03.2023);

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач), в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" (далі - відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі 402386,30 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач без правовстановлюючих документів в період з 01.11.2020 по 28.02.2022 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:08:029:0005 за адресою: м. Харків, в`їзд Дорошенківський 2-й, буд. 2 з метою обслуговування належних йому нежитлових приміщень, внаслідок чого відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2023 відкрито провадження у справі № 922/3859/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням (вх. № 23997 від 06.09.2023), в якому просить суд постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2023 подальший розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; розгляд справи вирішено розпочати спочатку та призначено підготовче судове засідання на 02.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 підготовче засідання відкладено на 23.10.2023.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 23.10.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.11.2023.

У судове засідання 06.11.2023 прибув прокурор, який наполягає на задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Позивач та відповідач на судове засідання своїх представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 31.08.2023, від 08.09.2023, від 02.10.2023 та від 23.10.2023, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 54-59, 68-72, 78-81, 90-93).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Копії ухвал від 31.08.2023, від 08.09.2023, від 02.10.2023 та від 23.10.2023 були доставлені до електронного кабінету позивача в системі Електронний суд.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, ч. 5-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на потребі дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Прокурор звертається до суду з метою захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій та програм.

Інтереси держави охоплюються здійсненням її функцій, діяльністю її органів, які законодавчо наділені певними повноваженнями.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (п. 5 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).

Слід зазначити, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах єдності бюджетної системи, збалансованості, повноти, обґрунтованості, справедливості та неупередженості.

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні.

Частиною 1 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Дійсним власником коштів місцевого бюджету є саме територіальна громада, тому орган місцевого самоврядування має право розпоряджатись майном територіальної громади лише в межах повноважень та виключно у спосіб, передбачений чинними нормативно-правовими актами.

Розпорядження органом місцевого самоврядування бюджетними коштами в порушення вказаних положень не може вважатись вираженням волі дійсного власника.

Як свідчать матеріали справи, в спірних правовідносинах таким представницьким органом є Харківська міська рада.

Як зазначає прокурор в позовній заяві, пред`явлення ним позову у даному випадку зумовлено очевидним завданням шкоди інтересам держави бюджетній сфері, яке полягає в порушенні Приватним акціонерним товариством "Зірка України" прав держави щодо неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету.

Прокурор зазначає, що теперішній час Харківська міська рада не забезпечила належного захисту майнових прав територіальної громади, у тому числі у судовому порядку.

Прокурор вказує, що бездіяльність зазначеного органу в частині нездійснення заходів щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" до місцевого бюджету грошових коштів у зв`язку з несплатою плати за користування земельною ділянкою порушує економічні інтереси держави та беззаперечно становить суспільний або публічний інтерес, що повинен захищатися державою.

Як свідчать матеріали справи, повідомлення про намір звернення до суду з даним позовом в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор надіслав на адресу Харківської міської ради № 55-104-4572вих-23 від 16.08.2023.

Таким чином, як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.

Розглянувши спір по суті суд встановив такі обставини.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. "A-3" загальною площею 750,1 кв. м., літ "Б-1" загальною площею 429,9 кв. м., літ. "В-1" загальною площею 510,2 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 242,0 кв. м. по в`їзду Дорошенківському 2-ому, 2 у м. Харкові належать на праві приватної власності ПрАТ "Зірка України" (відповідач) на підставі договору купівлі-продажу б/н від 03.09.2003, укладеного з ВАТ "Харківський Водоканал проект" та акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 03.09.2003.

Рішенням Харківської міської ради № 555/11 від 23.12.2011 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" припинено ВАТ "Харківський Водоканал проект" право користування земельною ділянкою площею 0,5480 га по 2-ому Дорошенківському в`їзду, 2 в м. Харкові за його добровільною відмовою (лист від 20.01.2004 № 10/51). Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний № 811 від 11.09.2000 вважається таким, що втратив чинність з 20.01.2004 (п. 28 додатку 2 до цього рішення).

Рішенням Харківської міської ради № 899/12 від 24.10.2012, з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.02.2013 № 1042/13 та від 25.09.2013 № 1268/13, ПрАТ "Зірка України" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,5460 га за адресою: м. Харків, в`їзд Дорошенківський, 2-ий, 2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "A-3" (адміністративна будівля), літ. "Б-1" (майстерня), літ. "В-1", літ. "Г-1" (гаражі). Надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки вказаної земельної ділянки (п. 19 додатку до рішення).

Разом з тим, пунктом 1 додатку до рішення Харківської міської ради № 1860/15 від 25.02.2015 ПрАТ "Зірка України" знову надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м.Харкова із земель житлової та громадської забудови площею, орієнтовно, 0,5460 га за адресою: м. Харків, в`їзд Дорошенківський, 2- ий, 2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-3" (адміністративна будівля), літ. "Б-1" (майстерня), літ. "В-1", літ. "Г-1" (гаражі).

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0005794942020 земельна ділянка загальною площею 0,5348 га по 2-ому Дорошенківському в`їзду, 2 в м. Харкові сформована 11.06.2015 та має кадастровий номер 6310136300:08:029:0005.

Проте, до теперішнього часу ПрАТ "Зірка України" не оформлено речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:08:029:0005 та відповідно не сплачуються кошти за використання земельної ділянки. Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою під нежитловими будівлями літ. "A-3", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1" по в`їзду Дорошенківському, 2-ому, 2 в м. Харкові з порушенням вимог земельного законодавства, а саме, без оформлення речових прав на вказану земельну ділянку та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2021 по справі № 922/3677/20 стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" на користь Харківської міської ради 550279,99 грн. .безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:08:029:0005 за період з 01.08.2018 року по 30.10.2020.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 11.04.2023, яким встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:08:029:0005 по 2-ому Дорошенківському в`їзду, 2 в м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "A-3", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1".

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області № 15587/5/20-40-04-02-13 від 23.08.2023 (а. с. 38-39) відповідач не зареєстрований платником земельного податку або орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:08:029:0005, розташованій по 2-ому Дорошенківському в`їзду, 2 в м. Харкові.

При зверненні до суду з позовом у даній справі прокурор вказує про те, що порушення земельного законодавства з боку відповідача у вигляді бездоговірного користування земельною ділянкою продовжуються, внаслідок чого територіальна громада м. Харкова недоотримує значні кошти, які б вона могла отримати від надання вказаної земельної ділянки в оренду.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по 2-ому Дорошенківському в`їзду, 2 в м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:08:029:0005) витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9925347352023 від 02.08.2023, виданого Департаментом адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.11.2020 по 28.02.2022 становить 402386,30 грн.

Прокурор вважає, що грошові кошти в зазначеному розмірі відповідач зобов`язаний відшкодувати на користь позивача на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України. Обставини щодо стягнення зазначених грошових коштів стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, Приватне акціонерне товариство "Зірка України", маючи на підставі права власності нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "A-3" загальною площею 750,1 кв. м., літ "Б-1" загальною площею 429,9 кв. м., літ. "В-1" загальною площею 510,2 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 242,0 кв. м. по в`їзду Дорошенківському 2-ому, 2 у м. Харкові, належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій перебувають зазначені будівлі, та не уклало з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

Суд також враховує, що факт використання відповідачем земельної ділянки по в`їзду Дорошенківському 2-ому, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:08:029:0005) з метою експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-3, літ. Б-1, літ. В-1, літ. Г-1, що підтверджується актом від 11.04.2023 (а. с. 23).

Відомості про земельну ділянку по в`їзду Дорошенківському 2-ому, 2 у м. Харкові площею 0,5348 га (кадастровий номер 6310136300:08:029:0005) містяться в Державному земельному кадастрі, що означає сформованість земельної ділянки. Формування земельної ділянки неможливе без визначення її площі та меж.

Відповідно до ст. 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приватне акціонерне товариство "Зірка України" не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки по в`їзду Дорошенківському 2-ому, 2 у м. Харкові а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

У справі, яка розглядається, прокурор звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 402386,30 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої Приватним акціонерним товариством "Зірка України" орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.11.2020 по 28.02.2022, внаслідок чого Харківська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1212 ЦК досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди (ст. ст. 22, 1166 ЦК України) таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК вина не має значення, оскільки, важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Зірка України" дійсно зберегло (заощадило) у себе майно кошти, які у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою по в`їзду Дорошенківському 2-ому, 2 у м. Харкові площею 0,5348 га (кадастровий номер 6310136300:08:029:0005).

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі за зазначеною адресою. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. У результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно з ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок Харківської міської ради. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Згідно ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) Приватним акціонерним товариством "Зірка України" коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у нього за рахунок їх неодержання Харківською міською радою.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Харківською міською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. Також аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 20.09.2022 р. у справі № 922/3684/20 та від 28.09.2022 у справі № 925/1370/20.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" на користь Харківської міської ради грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2020 по 28.02.2022 суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати 402386,30 грн за період користування земельною ділянкою з 01.11.2020 по 28.02.2022.

З урахуванням вимог ст. ст.. 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь прокуратури також підлягають стягненню 6035,80 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" (адреса: 61045, м. Харків, в.-д Дорошенківський 2-й, буд. 2; код ЄДРПОУ 30752553) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243) 402386,30 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по в`їзду Дорошенківському 2-ому, 2 у м. Харкові площею 0,5348 га (кадастровий номер 6310136300:08:029:0005) за період з 01.11.2020 по 28.02.2022 (з зарахуванням за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) UA 958999980314080611000020002, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК Харків обл./МТГ Харків);

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" (адреса: 61045, м. Харків, в.-д Дорошенківський 2-й, буд. 2; код ЄДРПОУ 30752553) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61002, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 6035,80 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "10" листопада 2023 р.

СуддяО.І. Байбак