Рішення

від 09.11.2023 по справі 916/3564/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3564/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України ( бульвар Вацлава Гавела 24, м.Київ, 03126 Ідентифікаційний код 14373207) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЕН ВЕСТ» (пр.Академіка Глушка, буд. 18, м.Одеса, 65113 Ідентифікаційний код 44295357 )

про стягнення 56 558,58 грн.

Позивач Державне агентство резерву України просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЕН ВЕСТ» 56 558,58 грн. заборгованості за Договором від 28.02.2022р. №53-21.02 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг Орендарю, та стягнути 2 684,00 грн. судового збору.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2023 направлена відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: (пр.Академіка Глушка, буд. 18, м.Одеса, 65113, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вище вказане поштове відправлення повернулось до суду як не вручене із відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило. Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив :

21.02.2022р. між позивачем Державною організацією Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (орендодавець, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРОС1 ІНВЕСТМЕНТ» (орендар), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «РОДЕН ВЕСТ», укладено Договір № 53 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально-визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно - частину нежитлових приміщень будівлі загальною площею 11 кв.м. за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 24, літ. «Х-1», на строк 3 роки.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі майна підписується мж Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору, (п. 2.1. Договору оренди).

21.02.2022р. між Орендарем та Балансоутримувачем підписаний Акт приймання- передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, за яким Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що є предметом договору оренди № 53 від 21.02.2022, яке забезпечене комунікаціями електропостачання, водопостачання та теплопостачання.

Згідно з абзацом 2 п. 3.1. Договору оренди до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території а місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішніх мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

28.02.2022р. між позивачем (балансоутримувач) та ТОВ «ФРОСТ ІНВЕСТМЕНТ» (орендар), правонаступником якого є відповідач) укладено Договір № 1/53-21.02 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг Орендарю (далі- Договір), за яким Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт частини нежилих приміщень загальною площею 11 кв.м. будівлі гаражу, караульного приміщення, механічної майстерні літ. «Х-1», що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 24 (надалі - Будівля), а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі і в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Орендар за свій рахунок здійснює проведення ремонтних робіт з підключення та встановлення лічильних пристроїв з обліку спожитих послуг для компенсації комунальник послуг Орендодавцю.

У разі відсутності лічильних пристроїв з обліку спожитих послуг відшкодування комунальних послуг Балансоутримувачу здійснюється розрахунково:

- за послуги з теплопостачання - пропорційно до займаної площі,

- за послуги з електропостачання - пропорційно к лькості користувачів і за кількістю джерел електрообладнання. У разі, якщо Орендар не надасть інформацію про кількість користувачів та джерел електрообладнання, відшкодування послуг здійснюється пропорційно до займаної площі.

Відповідю до п.2.1 Договору Балансоутримувач Будівлі зобов`язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням Будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим Договором.

Розмір плати за обслуговування і ремонт Будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача.

Згідно з п. 2.2. Договору Орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі, або організації, що обслуговує Будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Будівлі, а такок за комунальні послуги.

Зобов"язання за Договором виконані Позивачем належним чином, що підтверджують підписаним представниками сторін без зауважень Актом відшкодування комунальних послуг від 02.12.2022р. № 01122022-3, згідно з яким за період з 01.03.2022р. по 30.11.2022р. орендарем спожито електроенергію на суму 51 944,63грн., водопостачання та водовідведення - 2 356,12 грн., вивіз твердо-побутових відходів - 1 629,64 грн., земельний податок - 1 200,22 грн.

В акті № 1 від 02.12.2022р. в розмірі належної до відшкодування відповідачем суми за спожиту електроенергію допущено помилку - вказано 51 944,63 грн. заміст вірної 51 372,60 грн.

Відповідач зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав належним чином. Відповідач направив позивачу лист-повідомлення від 02.12.2022р. № 02122022-3 з проханням розглянути можливість розірвати Договір оренди за згодою сторін.

У відповідь позивачем складено Договір про припинення Договору № 53 від 21.02.2022р.та за листом від 16.01.2023 № 33 направлено відповідачу для підписання, повідомлено про наявність заборгованості у розмірі 56 558,58 грн., з яких електроенергія - 51 372,60 грн., водопостачання та водовідведення - 2 356,12 грн., вивіз твердо-побутових відходів - 1 629,64 грн., земельний податок - 1 200,22 грн.

Вказаний лист повернутий позивачеві відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав іа обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 539 ЦК України та ст.173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру' на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 535, 536 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобе в`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виког авець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка (поживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а зі мовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встано ілєно договором.

Договір гро надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по- перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача.

Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, іа відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання посіуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов"язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовивник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що вс гановлені договором.

Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати відповідачу відповідні послуги за договором, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідю до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його і иконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобов`язання щодо відшкодування ДО Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України як балансоутримувачу витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного законодавства, а також умовам Договору, в повному обсязі не виконав, в результаті чого у ТОВ «ФРОСТ ІНВЕСТМЕНТ», правонаступником прав та обов`язків якего є ТОВ «РОДЕН ВЕСТ», утворилась заборгованість за наведеним Договором від 28.02.2022р. №/53-21.02 про відшкодування витрат Балансоутримувача орендованого нерухомого майна та комунальних послуг Орендарю у розмірі 56 558 58 грн.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. З

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За таких обставин суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, 254/2023 від 01.05.2023 та №451/2023 від 26.07.2023), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, відповідно до яких з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012 Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, №20796/06 від 19.04.2006, №14347/07 від 20.03.2020, №40760/07, від 08.08.2007). Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Справу розглянути у розумний строк.

2. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЕН ВЕСТ» (ідентифікаційний код: 44295357; 65313, Одеська обл., м.Одеса, пр. Академіка Глушка, буд.18) на користь Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (ідентифікаційний код: 14373207; 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 24) 56 558,58 грн. (П`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім грн. 58 коп.) заборгованості за Договором від 28.02.2022 № 1/53-21.02 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг Орендарю, та 2 684,00 грн. (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 09 листопада 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна