Ухвала

від 09.11.2023 по справі 953/6692/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6692/23

н/п 2/953/3714/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Юрлагіної Т.В., за участю секретаря судового засідання Бірукової Л.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 подану в інтересах позивача представником адвокатом Нікіпеловою Катериною Євгенівною до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей Ужгородського міськвиконкому, Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визначення місця проживання дитини,

за участю сторін :

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Нікіпелової К.Є.,

представника відповідача адвоката Гаро Г.О.,

ВСТАНОВИВ:

Впровадження Київськогорайонного судум.Харкова надійшлапозовна заява ОСОБА_1 подану в інтересах позивача представником адвокатом Нікіпеловою Катериною Євгенівною до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей Ужгородського міськвиконкому, Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визначення місця проживання дитини.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Юрлагіній Т.В.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 22.08.2023 отримано таку інформацію.

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 22.08.2023 року № 194345, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

10.10.2023 через канцелярію суду від представника відповідача адвоката Гаро Г.О. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з відсутності юрисдикції судів України щодо розгляду даної справи. в обґрунтування поданого клопотання зазначила, що у зв`язку зі збройною агресією росії щодо України, з метою збереження життя і здоров`я дітей, 05 березня 2022 року відповідачка разом із двома малолітніми дітьми сторін виїхала до Угорщини, за погодженням з позивачем разом для створення дітям для проживання безпечних умов. Відповідачкою та дітьми офіційно отримано посвідки про отримання притулку та тимчасове проживання в Угорщині з березня 2022 року Відповідачка з дітьми проживає в Угорщині, діти перебувають на тимчасовому консульському обліку Посольства України в Угорщині, що підтверджується копіями відповідних довідок, виданих Посольством України в Угорщині.Наразі Відповідачка з дітьми як особи зі статусом тимчасового захисту (притулку) мешкають у АДРЕСА_2 , що підтверджується офіційними посвідченнями, виданими Національним генеральним управлінням у справах іноземців.Старший син сторін - ОСОБА_3 , відвідує в Угорщині (у м. Будапешт) школу і позакласні заняття. Молодший син сторін ОСОБА_4 , з огляду на вік (2 роки та 3 місяці), з 01 вересня 2023 року розпочав відвідувати ясельну групу дитячого садочку в Угорщині, куди його записав сам Позивач. Обирання навчальних закладів для дітей було за погодженням з Відповідачем.

30.07.2023 ОСОБА_2 відповідачкою у даній справі, з огляду на виникнення у 2023 році непорозумінь між сторонами щодо визначення місця проживання дітей було подано позовну заяву до Центрального районного суду Буди (BudaiKozpontiKeruletiBirosag, альтернативний варіант перекладу - Будайський центральний районний суд) (Угорщина) щодо визначення місця проживання дітей з нею.Позовну заяву було прийнято до провадження суду та присвоєно номер справи - Р.30685/2023, що підтверджується копією листа Голови Центрального районного суду Буди (Угорщина) від 07 серпня 2023 року, у якому Головою суду підтверджено, що у провадженні №17.Р.30685/2023, порушеному за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, призначено позачерговість у справі. Отже, з 30 липня 2023 року в Угорщині вже було розпочато судовий процес між Позивачем та Відповідачем щодо визначення місця проживання дітей.

Як вбачається з ухвали про відкриття провадження, Київським районним судом м. Харкова було відкрито провадження у даній справі між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) щодо визначення місця проживання дитини 22 серпня 2023 року, тобто вже після початку судових процедур в Угорщині.

ОСОБА_1 , позивача у даній справі було повідомлено про існування судового процесу в Угорщині і наразічерез Міністерства юстиції Угорщини та України йому передаються усі відповідні документи та здійснюється їх переклад на українську мову.

Враховуючи, що наразі і вже понад 1,5 роки країною постійного (звичайного) проживання дітей та Відповідачки є Угорщина, а також з того, що справу щодо визначення місця проживання дітей було прийнято до провадження Центрального районного суду м. Буди (Угорщина) до відкриття провадження у справі в Київському районному суді м. Харкова, Відповідач вважає, що позовна заяви ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала подане клопотання в повному обсязі з підстав зазначених в ньому.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Нікіпелова К.Є., заперечували про задоволення клопотання з підстав того, що представником відповідача не доведено належними доказами, що у провадженні Центрального районного суду Буди (BudaiKozpontiKeruletiBirosag,) перебуває цивільна справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду позовна заява з додатками долучена не була, її долучено лише до відзиву на позов, а також не здійснено офіційний переклад, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Інші долучені документи в яких зазначено, що у провадженні Центрального районного суду Буди (Угорщина) перебуває справа за позовом відповідача до позивача щодо визначення місця проживання дітей з нею, стягнення аліментів переклад не містить нотаріального засвідчення підпису перекладача. В судовому засіданні позивач зазначив що йому достеменно наразі не відомо який позов подано відповідачем до суду, проте зазначив, що уклав угоду з захисником з Угорщини для здійснення захисту своїх прав. Діти перебувають в Угорщині під тимчасовим захистом.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У статті 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 671, 674 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Україна згідно із Законом від 11 січня 2006 року № 3303-IV є учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Гаазька конвенція 1980 року), а також згідно із Законом від 14 вересня 2006 року № 136-V учасницею Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (далі - Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року).

Водночас відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

У разі, якщо спір стосується правовідносин між дітьми та батьками, водночас, одна із сторін (мати) проживає за межами України, це виключає безумовну підсудність такого спору судам України за правилами статей 75, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки на момент звернення до суду із позовом відповідач вже постійно не проживає на території України.

Тож юрисдикція такої категорії спору має визначатися в першу чергу не правилами національного цивільного процесу, а правилами відповідних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою Гаазької конвенції 1980 року є забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, та забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах. Питання набуття, здійснення, припинення чи обмеження батьківської відповідальності, а також її делегування, права опіки, в тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини, охоплюються предметною сферою застосування Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.

У статті 50 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, (далі Гаазька конвенція 1996 року) зазначено, що ця Конвенція не впливає на застосування Гаазької конвенції 1980 року у відносинах між сторонами обох Конвенцій. Однак ніщо не перешкоджає застосуванню положень цієї Конвенції для цілей повернення дитини, яка була протиправно переміщена або утримувалася, чи для надання права на спілкування. Тож наведене правило передбачає можливість паралельного застосування обох Гаазьких конвенцій для цілей повернення дитини, яка була протиправно переміщена або утримувалася. Гаазька конвенція 1996 року не замінює і не вносить змін у механізм, встановлений Гаазькою конвенцією 1980 року для дій у ситуаціях міжнародного викрадення дітей. Навпаки, ОСОБА_5 конвенція 1996 року доповнює та посилює ОСОБА_5 конвенцію 1980 року стосовно деяких аспектів. Це означає, що низка її положень можуть бути використані як доповнення до Гаазької конвенції 1980 року, коли остання застосовується до конкретної справи. Правила стосовно юрисдикції, які містяться у главі ІІ Гаазької конвенції 1996 року, створюють загальний підхід до юрисдикції, що забезпечує визначеність для сторін і може таким чином сприяти запобіганню спроб пошуку «зручного» суду через міжнародне викрадення дітей. Гаазька конвенція 1980 року продовжує застосовуватися до відносин між договірними державами Гаазької конвенції 1996 року, які є також учасниками Гаазької конвенції 1980 року. Гаазька конвенція 1996 року доповнює і посилює ОСОБА_5 конвенцію 1980 року, встановлюючи чіткі межі для здійснення юрисдикції, в тому числі у виключних випадках, коли у поверненні дитини відмолено або повернення не запитано. Гаазька конвенція 1996 року укріплює ОСОБА_5 конвенцію 1980 року, підкреслюючи первинну роль органів влади Договірної держави постійного місця проживання дитини у прийняття рішень про заходи, які можуть бути необхідні для довгострокового захисту дитини.

Відповідно до статті 5 Гаазької конвенції 1996 року судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. З урахуванням статті 7 зазначеної Конвенції у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи держави нового звичайного місця проживання.

Поняття «місце постійного проживання» не визначене ОСОБА_5 конвенціями, оскільки таке місце проживання дитини має визначатися Договірними Державами в кожному конкретному випадку на підставі фактичних обставин. Звичайне місце проживання підтверджується: відвідуванням дошкільного навчального закладу садка, школи, різноманітних гуртків; за результатами встановлення таких обставин: за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо. Звичайне місце проживання відповідає місцю, яке відображає певний ступінь інтеграції дитини в соціальне і сімейне середовище. З цією метою, зокрема, повинні братися до уваги тривалість, регулярність, умови і причини перебування на території державичлена і переїзду сім`ї в цю державу, громадянство дитини, місце і умови відвідування школи, мовні знання, а також сімейні та соціальні відносини дитини в цій державі. Верховний Суд констатує, що звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив`язаності дитини до соціального та сімейного її оточення. З цією метою необхідно враховувати, зокрема, тривалість, регулярність, умови і причини перебування дитини і сім`ї в тій чи іншій державі, місце та умови відвідування освітніх закладів, знання мови, соціальні та сімейні відносини дитини у такій державі (постанова ВС від 17 серпня 2022 року, справа № 613/1185/19 (провадження № 61-2286св21)).

За правилами Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року у разі неправомірного переміщення або утримування дитини держава, в якій дитина зазвичай проживала безпосередньо перед переміщенням або утримуванням, зберігає юрисдикцію відповідно до статті 5, за умови дотримання певних умов відповідно до статті 7 цієї Конвенції.

Стаття 7 цієї Конвенції встановлює форму збереження юрисдикції держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення чи утримування. Для застосування пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року потрібно встановити такі обставини: 1) дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; 2) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; 3) дитина адаптувалася до нового середовища.

У разі встановлення обставин у сукупності (дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; дитина адаптувалася до нового середовища) за правилом пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року припиняється юрисдикція суду Договірної Держави попереднього звичайного місця проживання дитини з вирішення цього спору у зв`язку з набуттям нею нового постійного (звичайне для дитини) місця проживання.

Тобто, юрисдикція з вирішення такого спору лише за певних умов слідує за місцем проживання дитини; правилами щодо юрисдикції, які закріпленні у Гаазькій конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, запроваджено загальний підхід до визначення юрисдикції, який забезпечує визначеність для сторін, і може, таким чином, сприяти недопущенню спроб пошуку «зручного суду» через міжнародне викрадення дітей. Правило статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року визначає місце постійного проживання дитини як первинну підставу для визначення юрисдикції, сприяє зверненню батьків до влади з питань опіки, доступу/контактів і переміщення в тих Договірних Державах, де їх дитина живе, замість її вивезення до інших юрисдикцій для вирішення таких питань.

Враховуючи, що дитина ОСОБА_3 народився у м. Харкові, у березні 2022 року за наявності згоди батька, позивача у справі виїхав разом з мамою відповідачкою до Угорщини, де наразі проживає за погодженням сторін більше ніж 1 рік, заперечень батько із таким переміщенням не зазначав та не звертався до уповноважених органів із клопотанням про забезпечення повернення дитини; підсудність національним судам України цього спору не узгоджуються із положеннями Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, оскільки відсутня сукупність обставин, передбачених пунктом «b» частини першої статті 7 цієї Конвенції 1996 року.

Станом на дату звернення ОСОБА_1 до Київського районногосуд м.Харкова з цим позовом в провадженні іншого суду Центрального районного суду Буди (BudaiKozpontiKeruletiBirosag), (Угорщина) перебуває справа щодо визначення місця проживання дітей з позивачкою. Позовну заяву було прийнято до провадження суду та присвоєно номер справи - Р.30685/2023, що підтверджується копією листа Голови Центрального районного суду Буди (Угорщина) від 07 серпня 2023 року, у якому Голова суду підтверджує, що у провадженні №17.Р.30685/2023, порушеному за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, призначено позачерговість у справі.) перебувала справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, про що позивачу відомо.

Викладене свідчить про те, що здійснення юрисдикції при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 належить до юрисдикції суду його звичайного місця проживання у в Угорщині.

Суд не приймає посилання сторони позивача в частині не прийняття долучених на підтвердження документів про наявність справи між тими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав (визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ) з підстав того, що даним позовом заявлено кілька позовних вимог відповідачкою, оскільки як встановлено відповідачем у даній справі, а позивачем у позові поданому до суду Угорщини міститься позовна вимого про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 .

Також надані документи перекладено ЗАТ Угорським бюро прекладів.

Положенням пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

До аналогічного правового висновку дійшовВерховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №320/5807/19 провадження №61-15056св21.

Відповідно до частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки під час підготовчого судового засідання встановлено наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який розглядається в іншому суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 200, 257, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача адвоката Гаро Ганни Олександрівни про залишення позовної заяви ОСОБА_1 подану в інтересах позивача представником адвокатом Нікіпеловою Катериною Євгенівною до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей Ужгородського міськвиконкому, Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визначення місця проживання дитинибез розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 подану в інтересах позивача представником адвокатом Нікіпеловою Катериною Євгенівною до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей Ужгородського міськвиконкому, Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визначення місця проживання дитини - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасниксправи,якому повнерішення або ухваласуду небули врученіудень їїпроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 13 листопада 2023 року.

Суддя: Т.В.Юрлагіна