Ухвала

від 10.11.2023 по справі 462/1438/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1438/23

провадження 1-в/462/272/23

У Х В А Л А

10 листопада 2023 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання ОСОБА_4 про вирішення питання відносно речових доказів,-

встановив:

ОСОБА_4 подав до суду клопотання про вирішення питання відносно речових доказів, у якому просить винести ухвалу, якою вирішити питання у частині, що стосується долі речових доказів, пов`язане з виконанням вироку Залізничного районного суду м. Львова від 17.08.2023, яким засуджено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а саме повернути йому мобільний телефон у корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_1 так як він є власником такого.

Прокурор у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання ОСОБА_4 .

Інші учасники процесу у судове засіданя не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

З огляду на викладене, вважаю за можливе проводи розгляд клопотання у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінальної справи №462/1438/23 приходить до наступного висновку.

В Залізничному районному суді м. Львова перебувало кримінальне провадження №12022141390000241 від 8 квітня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.204, ч.3 ст.15, ч.3 ст.27- ч.3 ст.229, ч.3 ст.15 - ч.2 ст.229, ч.1 ст.229 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.2 ст.204, ч.3 ст.15 - ч.3 ст.229 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.2 ст.204, ч.3 ст.15 - ч.3 ст.229 КК України.

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Галицького районногосуду м.Львова від23.11.2022накладено арештна - мобільний телефон марки SAMSUNG GTE1170 IMEI НОМЕР_2 з сім карткою Lifecell; мобільний телефон марки IPHONE XS MAX IMEI357261093879986 з сім карткою Lifecell НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки IPHONE SE, в прозорому силіконовому чохлі НОМЕР_4 , без сім картки; мобільний телефон марки IPHONE 7, в чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки SAMSUNG GTE1170 IMEI НОМЕР_5 з сім карткою Lifecell; мобільний телефон IPHONE 7, IMEI НОМЕР_6 з сім карткою НОМЕР_7 ; мобільний телефон IPHONE X IMEI НОМЕР_8 з сім карткою НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки Xiaomi M2006C3LG, IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 ; мобільний телефон в корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_1 ; відеорекодер марки «Oltec», які постановою слідчого від 17.11.2022 були визнані речовими доказами.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 17.08.2023 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст.204, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.27 - ч. 3 ст. 229, ч. 3 ст. 15 - ч.2 ст. 229, ч. 1 ст.229 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю у галузі виробництва та торгівлі тютюновими виробами строком на 2 роки, з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення, на підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки; ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст.229 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю у галузі виробництва та торгівлі тютюновими виробами строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 рік; ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст.229 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі, з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю у галузі виробництва та торгівлі тютюновими виробами строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 рік.

Вирок суду набрав законної сили.

Згідно п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен окрім іншого, вирішити питання щодо того, як належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Питання щодо речового доказу, а саме щодо мобільного телефону у корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_1 - судом не вирішувалось.

Відповідно до ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

З огляду на вище вказане, є доцільним звернення до основоположних принципів законності, верховенства права та недоторканності права власності, які вимагають вирішення питання про скасування арешту майна і поновлення права власності особи, яке після завершення кримінального провадження обмежується в даному випадку безпідставно.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що на даний час відпала потреба у застосуванні арешту на майно, клопотання про вирішення питання відносно речових доказів підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 131, 132, 174 КПК України,суд,-

п о с т а н о в и в:

клопотання задовольнити.

Мобільний телефон у корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_1 повернути ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2022 на мобільний телефон у корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_1 .

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя: