Постанова

від 19.10.2023 по справі 464/1374/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/1374/23 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/811/1274/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м.Львів

Справа № 464/1374/23

Провадження № 22-ц/811/1274/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Темпора» на ухвалу Сихівськогорайонногосудум.Львова, постановлену у м. Львові 17 березня 2023 року у складі судді Бойко О.М., у справі за заявою Львівської міської ради про забезпечення позову до пред`явлення позову, -

встановив:

15 березня 2023 року Львівська міська рада звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, до його пред`явлення шляхом заборони ПП «Темпора», ПП «КГК», ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Г-1» на АДРЕСА_1 , загальною площею 49,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2676184646060) та нежитлового приміщення літ. «Г-1» площею 49,2 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370673). В обґрунтування заяви посилається на те, що Львівська міська рада подає позов до Сихівського районного суду м.Львова про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності, оскільки реєстрація права власності на вказаний об`єкт проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що об`єкт на АДРЕСА_1 є тимчасовою, а не капітальною спорудою, а згідно із Законом не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення. Вказує, що первинна реєстрація права власності проведена на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у справі №1313/665/2012 ухвалу цього суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що приміщення, на які визнано право власності на підставі оскаржуваної ухвали, є тимчасовими спорудами, право власності на які не підлягає державній реєстрації. Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться тимчасова споруда, що перебуває у власності відповідачів. Зазначає, що одразу після скасування Львівським апеляційним судом ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012, ПП «Темпора» в особі директора Кульчицької Оксани Євгеніївни 28 грудня 2022 року відчужило 1/10 нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Папайло Н.Є. Вказує, що такі дії відповідачів є спробою створити перешкоди в поновленні прав Львівської міської ради, через набуття частини майна «добросовісними» набувачами. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, оскільки є реальні підстави вважати, що відповідач може розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на праві власності, та відчужити його користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що ускладнить, або зробить неможливим виконання рішення суду. Просить заяву задовольнити.

Ухвалою Сихівськогорайонногосудум.Львова від 17 березня 2023 року задоволено заяву.Заборонено ПП «Темпора», ПП «КГК», ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Г-1» на АДРЕСА_1 , загальною площею 49,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2676184646060) та нежитлового приміщення літ. «Г-1» площею 49,2 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370673).

Ухвалу судуоскаржує ПП«Темпора».Вважає ухвалусуду незаконноюта необґрунтованою,постановленою зпорушенням нормпроцесуального права. Проситьскасуватиухвалу суду.Вказує,що крімПП «Темпора»відповідачем (боржником)у ційсправи Львівськоюміською радоювизначено ПП«КГК».Зазначає,що ПП«КГК» припиненов результатіліквідації.Суд недослідив статусвідповідача ПП«КГК». Вказує, що заявнику на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: 9/10 нежитлового приміщення «Г-1» на АДРЕСА_1 загальною площею 49,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомоого майна 36370673). Право власності на вказаний об`єкт набуте відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. 4 липня 2012 року за реєстраційним №1030. Стверджує, що ПП «Темпора» є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна та відкрито користується ним. Вказує, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року затверджено

мирову угоду від 20 лютого 2012 року, укладену між ОСОБА_2 , ПП «КГК», ТзОВ Фірма «Європа-Контакт» та ТзОВ «Гал-Леобуд». За умовами цієї мирової угоди, серед іншого, визнано право власності за ПП «КГК» на спірне нежитлове приміщення. Наведені обставини є поза межами відповідальності заявника, оскільки такий не був учасником вказаного спору. При цьому, враховуючи вимоги ч.1 ст.14 ЦПК України, в редакції на момент ухвалення судом рішення про визнання згаданої мирової угоди, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всі території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Вказує, що 4 липня 2012 року ПП «КГК» відчужило нежитлове приміщення літ. «Г-1» на АДРЕСА_1 , загальною площею 49,2 кв.м на користь ПП «Темпора». Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції встановив, що приміщення, на які визнано право власності, зокрема й спірний об`єкт, є тимчасовими спорудами, право власності на які відповідно до ч.4 п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту від 7 лютого 2002 року №7/5 не може бути зареєстровано. 28 грудня 2022 року ПП «Темпора» відчужило 1/10 нежитлового приміщення літ. «Г-1» на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Зазначає, що постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №1313/665/2012 ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Відтак на сьогоднішній день є чинним судове рішення, яким було визнано право власності на вказане нежитлове приміщення на підставі якого, у повній відповідності до діючого на той момент законодавства здійснено державну реєстрацію права власності. Оскільки в обґрунтування заяви про забезпечення позову Львівська міська рада посилається саме на постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, яка скасована постановою Верховного суду від 22 березня 2023 року,то відсутніпідстави такого забезпечення.

17 жовтня 2023 року Львівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали.

Згідно зч.2ст.247ЦПК Україниу разіякщо відповіднодо положеньцього Кодексурозгляд справиздійснюється судомза відсутностіучасників справи,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснюється. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Оскаржувана ухвала мотивована наступним.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб. Позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Із заяви вбачається, що після скасування Львівським апеляційним судом ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року ПП «Темпора» в особі директора Кульчицької О.Є. 28 грудня 2022 року відчужило 1/10 нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Папайло Н.Є. Львівська міська рада вважає такі дії відповідачів протиправними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року колегією суддів до уваги не приймається, оскільки станом на момент постановлення ухвали про забезпечення позову 17 березня 2023 року, така не була скасованою.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову не встановлені.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Темпора» залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівськогорайонногосудум.Львовавід 17березня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена і підписана 27 жовтня 2023 року.

Головуючий-

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк