Ухвала

від 26.10.2023 по справі 521/23239/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1763/23

Справа № 521/23239/23 1-кс/521/3598/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах заявника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 16.10.2023, якою відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах заявника ОСОБА_8 на бездіяльність слідчого ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_8 від 29.09.2023 про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що заява, виходячи з її змісту, не є такою, що підлягає внесенню до ЄРДР, оскільки в ній не зазначено достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінальних правопорушень в цілому та на вчинення яких вказує заявник, не наведено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення засновниками ПП «Стивідорна Компанія Сенат» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України, натомість, зі змісту заяви випливає, що засновники підприємства тривалий час не розглядають заяву ОСОБА_8 про звільнення з посади директора підприємства та не скликають для цього відповідних зборів, що не може вважатись грубим порушенням угоди про працю, а заявник не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про захист порушеного права.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 , в інтересах заявника ОСОБА_8 , не погодилась із оскаржуваною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та невмотивованою у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження з огляду на наступне:

- всупереч твердженням слідчого судді, зі змісту заяви ОСОБА_8 вбачається наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, зазначено про те, що, починаючи з 10.01.2023 та по теперішній час, засновники ПП «Стивідорна Компанія Сенат» фактично примушують його до виконання обов`язків директора підприємства під загрозою дисциплінарного стягнення, податкової та фінансової відповідальності, умисно ігнорують його повідомлення про скликання та проведення загальних зборів учасників підприємства для його звільнення з посади директора, при цьому, ОСОБА_8 не отримує заробітну плату, чим порушується його право на звільнення, оплату та вільний вибір праці, що свідчить про грубе порушення угоди про працю, шляхом примусу до виконання службових обов`язків; викладені в заяві відомості мають бути перевірені вже в межах розпочатого досудового розслідування, а тому відмова у внесенні відомостей до ЄРДР за заявою особи з посиланням на невстановлення складу злочину є неприпустимою;

- слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та фактично вирішив питання, які є виключними повноваженнями органів досудового розслідування, зокрема, без здійснення будь-яких слідчих дій та повного з`ясування обставин справи, фактично одноособово перевірив наявність або відсутність в діях осіб складу кримінального правопорушення та закрив кримінальне провадження в порядку ст. 284 КПК України.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати протиправною бездіяльність службових осіб ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. та зобов`язати зазначених службових осіб невідкладно внести до ЄРДР відомості за ч. 1 ст. 173 КК України за фактами, викладеними ОСОБА_8 в заяві про вчинення кримінального правопорушення.

Заявник ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, від представника ОСОБА_7 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду за відсутності представника у зв`язку із процесуальною зайнятістю, в якому остання вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Враховуючи неявку заявника та його представника в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з`ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснювати за відсутності заявника та його представника.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вимоги ч. 1 ст. 306 КПК України передбачають, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

На підставі аналізу змісту скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України представником ОСОБА_7 , в інтересах заявника ОСОБА_8 до суду 1-ої інстанції 06.10.2023 (а.с. 2-5) вбачається, що остання оскаржує бездіяльність посадових осіб ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України.

До скарги представником було долучено копію заяви ОСОБА_8 про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України (а.с. 10-12).

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Частина 4 ст. 214 КПК України встановлює, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, серед іншого, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Аналогічні положення містяться в п. 2 Розділу II «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого Наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відповідно до якого відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що внесенню відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування має передувати діяльність, спрямована на перевірку заяви чи повідомлення задля встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень саме про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

В цьому контексті колегія суддів наголошує на існуванні правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №818/1526/18), відповідно до якої у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Так, відповідно до вищезгаданої заяви про вчинення кримінального правопорушення, поданої ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл., заявник ОСОБА_8 повідомив про те, що його, як директора ПП «Стивідорна Компанія Сенат», фактично примушують до виконання роботи та зобов`язують нести відповідальність за діяльність зазначеного підприємства, його податкову та фінансову дисципліну, зокрема, засновники підприємства не розглядають його заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням та повідомлення про проведення загальних зборів учасників підприємства, не збирають та не проводять загальні збори та, як наслідок, не приймають рішення про його звільнення з посади директора вказаного ПП, чим, на його переконання, вчиняють кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 КК України (а.с. 10-12).

Апеляційний суд, погоджуючись із висновком слідчого судді, наголошує на тому, що в поданій ОСОБА_8 заяві не наведено переконливих обставин, які б свідчили про вчинення стосовно нього засновниками ПП «Стивідорна Компанія Сенат» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України.

Диспозиція ч. 1 ст. 173 КК України передбачає кримінальну відповідальність за грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Натомість, в своїй заяві про вчинення вищезгаданого кримінального проступку ОСОБА_8 посилається на факт тривалого не скликання засновниками приватного підприємства загальних зборів учасників підприємства задля вирішення питання про звільнення його з посади директора ПП «Стивідорна Компанія Сенат», у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції доходить переконання про те, що слідчий суддя обґрунтовано зауважує в оскаржуваній ухвалі на тому, що правовідносини, що виникли між заявником ОСОБА_8 та засновниками підприємства є трудовим (корпоративним) спором, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Обставин стосовно того, яким чином засновники ПП «Стивідорна Компанія Сенат» вчиняють стосовно ОСОБА_8 обман або зловживають його довірою, або примушують до виконання роботи, не обумовленої угодою, заява ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення та додані до неї матеріали не містять.

Зазначений висновок колегії суддів кореспондується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23), відповідно до якої керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Окрім того, ВП ВС дійшла висновку про те, що підхід, коли суд констатує відсутність рішення загальних зборів про звільнення з посади керівника (виконавчого органу), втім установлює факт припинення трудових відносин на дату закінчення двотижневого строку, наданого на завчасне повідомлення про звільнення, не свідчить про існування між сторонами юридичного спору з можливістю захистити трудові права, які при такому підході не є порушеними.

З огляду на вищевикладене, факт тривалого не скликання засновниками ПП «Стивідорна Компанія Сенат» загальних зборів учасників задля вирішення питання стосовно звільнення ОСОБА_8 з посади директора підприємства, на який заявник посилається в поданій заяві, не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України, оскільки керівник (директор) з метою захисту своїх прав не позбавлений можливості звернутись до суду з вимогою про визнання таких трудових відносин припиненими.

Окрім того, до початку судового засідання представником ОСОБА_7 було надано копію заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 12.10.2023 у справі №495/3536/23 (провадження 2/495/2246/2023) за позовною заявою ОСОБА_8 до ПП «Стивідорна Компанія Сенат» про визнання трудових відносин припиненими, за результатами розгляду якої позов ОСОБА_8 було задоволено частково, визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_8 та ПП «Стивідорна Компанія Сенат» (ЄДРПОУ 40209636, адреса: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, вул. Приморська, 1) з 10.04.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_8 із займаної посади директора ПП «Стивідорна Компанія Сенат» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

На теперішній час вищезазначене заочне рішення не набрало законної сили, оскільки строк його апеляційного оскарження не минув.

Разом із тим, апеляційний суд зауважує на тому факті, що заявник ОСОБА_8 реалізував своє право на звернення до суду задля захисту своїх порушених трудових прав та наразі трудові (корпоративні) відносини між ним та ПП «Стивідорна Компанія Сенат» припинені, тобто питання, на які заявник посилається в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, фактично наразі є вирішеними.

Водночас, надаючи оцінку посиланням представника в апеляційній скарзі на те, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки одноособово перевірив наявність або відсутність в діях осіб складу кримінального правопорушення та закрив кримінальне провадження в порядку ст. 284 КПК України, суд апеляційної інстанції зауважує на їх очевидній помилковості та безпідставності, натомість, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що в заяві не вказано достатньої інформації щодо вчинення кримінальних правопорушень в цілому та конкретного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України, а також констатував, що зі змісту заяви ОСОБА_8 вбачається наявність трудового спору між ним як директором ПП «Стивідорна Компанія Сенат» та засновниками підприємства, пов`язаного із тривалим не розглядом його заяви про звільнення з посади директора та не скликання зборів учасників підприємства.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів констатує, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах заявника ОСОБА_8 на бездіяльність слідчого ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_8 від 29.09.2023 про вчинення кримінального правопорушення, оскільки у заяві відсутні конкретні обставини, які б слугували достатньою підставою для внесення до ЄРДР відповідних відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_7 в інтересах заявника ОСОБА_8 та скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.

Керуючись ст.ст. 24, 214, 303, 309, 370, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах заявника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 16.10.2023, якою відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_7 , в інтересах заявника ОСОБА_8 на бездіяльність слідчого ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_8 від 29.09.2023 про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 173 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4