Рішення

від 12.10.2023 по справі 758/7986/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7986/23

Категорія 79

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрат частини доходу (заробітної плати),-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 189 026,72 грн. та компенсацію втрат частини доходу (заробітної плати) в розмірі 4 276,04 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з листопада 2020 року до 12.06.2023 він працював в ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на посаді начальника юридичного сектору. Наказом №39-к від 13.06.2023 його було увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби. На дату увільнення роботодавцем йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з листопада 2022 року по червень 2023 року в загальному розмірі 189 026,72 грн. При цьому заробітна плата за квітень 2023 року у розмірі 31 940,00 грн. була нарахована та виплачена у травні 2023 року. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по виплаті заробітної плати перед позивачем на дату його увільнення склала 189 026,72 грн. 13.06.2023 позивачем було подано відповідачу заяву про виплату йому усіх належних до виплати сум, однак така заява відповідачем була проігнорована та заробітну плату йому не виплачено. З огляду на наведене, позивач просить стягнути вказаний розмір заборгованості із заробітної плати з відповідача на його користь. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем термінів виплати заробітної плати позивач просить сягнути з відповідача на підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» компенсацію втрат частини доходу (заробітної плати) у розмірі 4 276,04 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 12.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - відповіді на відзив.

25.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, у відзиві представник підтвердив, що позивач перебуває у трудових відносинах з ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» та з 12.06.2023 увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби. Відповідачем дійсно не виплачено заробітну плату позивачу, однак заявлений останнім до стягнення розмір заборгованості не відповідає дійсності. Так, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 загальна сума його доходу за період з листопада 2022 року по червень 2023 року склала 142 196,88 грн. Разом із цим, відповідно до наказу №32-аг від 09.06.2023 ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, відсутність на роботі 01.06.2023, 02.06.2023, 05.06.2023, 06.06.2023, 07.06.2023, 08.06.2023 впродовж всього робочого часу, а 09.06.2023 - в робочий час з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., що є прогулом. Зазначений наказ є чинним та в судовому порядку не оскаржувався. З приводу відсутності на роботі у вказаний період часу позивач відмовився надавати письмові пояснення, про що 09.06.2023 складено відповідний акт. З огляду на викладене, визначений позивачем розмір заборгованості проведено невірно, він є незаконним та необґрунтованим. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 4 276,04 грн. компенсації втрат частини доходу, то представник вказує на те, що такі розрахунки позивачем зроблені самостійно, взяті за основу розрахунків відомості не підтверджені жодними належними доказами, перевірити правильність та достовірність таких розрахунків є неможливим, а тому підстави для стягнення таких сум з відповідача відсутні.

29.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що виходячи з інформації, яка зазначена у наданій відповідачем довідці про доходи, загальна сума його доходу за період з листопада 2022 року по червень 2023 року складає 210 804,00 грн. з урахуванням податків, зборів та інших відрахувань. При цьому заробітна плата, яка була нарахована, але не виплачена за цей період, складає 178 864,00 грн. з урахуванням податків, зборів та інших платежів, оскільки заробітна плата за квітень 2023 року у розмірі 31 940,00 грн. йому була виплачена. Таким чином, відповідач підтвердив загальну заборгованість перед ним по виплаті заробітної плати до відрахування податків та інших утримань у розмірі 178 864,00 грн., а тому саме ця сума підлягає стягненню на його користь із відповідача. Щодо компенсації втрат частини доходу у розмірі 4 276,04 грн., то така сума обрахована ним відповідно до вищевказаних положень законодавства, а тому заперечення представника відповідача у цій частині є необґрунтованими.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на наведене, із урахуванням наявних в матеріалах справи заяв сторін по суті справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, у період з листопада 2020 року по 12.06.2023 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», працюючи на посаді начальника юридичного сектору.

Вказана обставина також підтверджується відомостями, що містяться у довідці Пенсійного фонду України форми ОК-7.

На підставі наказу №39-к від 13.06.2023 ОСОБА_1 увільнено від роботи з 12.06.2023 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби, що підтверджується копією такого наказу, наявного в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на дату його увільнення відповідачем допущено заборгованість по виплаті йому заробітної плати, а саме: за листопад 2022 року - у розмірі 25 552,00 грн., за грудень 2022 року - у розмірі 25 552,00 грн., за січень 2023 року - у розмірі 31 940,00 грн., за лютий 2023 року - у розмірі 31 940,00 грн., за березень 2023 року - у розмірі 31 940,00 грн., за травень 2023 року - у розмірі 31 940,00 грн., за червень 2023 року - у розмірі 10 162,72 грн.

Разом із тим, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , складеної ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» 22.08.2023, за період з листопада 2022 року по червень 2023 року загальна сума його доходу, без урахування аліментів, становить 210 804,00 грн., а сума до виплати - 142 196,88 грн. (листопад 2022 року - 25 552,00 грн., грудень 2022 року - 25 552,00 грн., січень 2023 року - 31 940,00 грн., лютий 2023 року - 31 940,00 грн., березень 2023 року - 31 940,00 грн., квітень 2023 року - 0 грн., травень 2023 року - 31 940,00 грн., червень 2023 року - 0 грн.).

Крім того, як встановлено судом із наданої відповідачем копії наказу №32-аг від 09.06.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення - догани», на підставі такого наказу ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання ним обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, відсутність на роботі 01.06.2023, 02.06.2023, 05.06.2023, 06.06.2023, 07.06.2023, 08.06.2023 впродовж всього робочого часу, а 09.06.2023 на роботі в робочий час з 08:00 год. до 12:00 год., що є прогулом.

Відомості про оскарження такого наказу в матеріалах справи відсутні.

З приводу відсутності на роботі у вказаний період часу позивач відмовився надавати письмові пояснення, про що відповідачем складено відповідний акт від 09.06.2023, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у червні 2023 року позивач фактично не працював.

Встановлено також, що 13.06.2023 позивач звертався до відповідача із заявою про виплату йому всіх належних до сплати сум, однак відповідачем заборгованість перед позивачем не погашена.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту №327 від 28.07.2010; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Згідно зі ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

В силу положень ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як встановлено судом, відповідачем порушено строки виплати заробітної плати.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором; роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати; у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач повідомлявся відповідачем про наявність визначених у ст. 10 вказаного Закону обставин, тому виплата заробітної плати повинна здійснюватися в загальному порядку, так як роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку дотримання строку розрахунку при звільненні відповідно до положень ст. 116 КЗпП України.

Як встановлено судом із досліджених письмових доказів, загальна сума доходу позивача за період з листопада 2022 року по червень 2023 року, з урахуванням податків, зборів та інших відрахувань, склала 210 804,00 грн.

Розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати за цей період, з урахуванням податків, зборів та інших платежів, становить 178 864,00 грн.

Із урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 178 864,00 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрат частини доходу (заробітної плати), суд керується наступним.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У відповідності до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Ураховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації втрат частини доходу (заробітної плати) у розмірі 4 276,04 грн.

При цьому судом враховується, що вказаний розмір компенсації позивачем обраховано у відповідності вищезазначених норм законодавства. Сумнівів щодо правильності таких обрахунків у суду немає, жодних належних та допустимих доказів на їх спростування відповідачем до суду не подано.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із урахуванням наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 178 864,00 грн. та компенсації втрат частини доходу (заробітної плати) у розмірі 4 276,04 грн.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрат частини доходу (заробітної плати) задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 178 864 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходу (заробітної плати) у розмірі 4276 (чотири тисячі двісті сімдесят шість) гривень 04 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 63, код ЄДРПОУ 00849296.

Повний текст рішення складено 17.10.2023.

Суддя Олена КОВБАСЮК