Постанова

від 09.11.2023 по справі 281/622/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 281/622/21

провадження № 61-4070св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Державне агентство лісових ресурсів України, державне підприємство «Лугинське лісове господарство», Лугинська селищна рада Коростенського району Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу голови комісії з припинення державного підприємства «Лугинське лісове господарство» Угнівого Валентина Вікторовича на постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Лугинське лісове господарство» (далі - ДП «Лугинське ЛГ»), Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, упорядкування адреси та зобов`язання проведення державної реєстрації нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Лугинської районної ради народних депутатів Житомирської області від 20 липня 1988 року № 166 позивачам та їхньому сину ( ОСОБА_1 ) видано ордер на вселення у трикімнатну квартиру у житловому будинку АДРЕСА_1 . Зазначена квартира надана ОСОБА_1 як водію ДП «Лугинське ЛГ», а також членам його сім`ї, які зареєстрували місце проживання за вказаною адресою та постійно проживають у спірному житловому приміщенні.

Відділ приватизації державного житлового фонду Коростенської міської ради народних депутатів Житомирської області 02 червня 2021 року видав позивачам свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на вказане житло. З метою державної реєстрації права власності на приватизоване житлове приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до державного реєстратора, проте 07 вересня 2021 року отримали відмову у державній реєстрації у зв`язку з тим, що на АДРЕСА_1 розташовані виробничі будівлі, право власності на які зареєстровано за державою Україна в особі Державного агентства лісових ресурсів України. До складу зазначеного нерухомого майна увійшло й приватизоване позивачами житло. Реєстрація права власності на ці об`єкти нерухомості здійснено на підставі рішення державного реєстратора Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області від 07 лютого 2019 року № 45415253.

Вказували, що спірною державною реєстрацією змінено цільове призначення житлового приміщення, яке є місцем постійного проживання позивачів та право власності на яке вони набули у встановленому законом порядку. Зазначені дії призвели до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вони позбавлені можливості зареєструвати право власності на приватизоване житлове приміщення.

На підставі викладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили: скасувати рішення державного реєстратора сектора державної реєстрації Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області Ничипоренко А. А. про державну реєстрацію прав від 07 лютого 2019 року, індексний номер 45415253; зобов`язати Лугинську селищну раду Коростенського району Житомирської області упорядкувати нумерацію окремих частин об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 шляхом присвоєння приватизованому відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 2021 року № 15267 житловому приміщенню адреси - АДРЕСА_1 ; зобов`язати Лугинську селищну раду Коростенського району Житомирської області провести державну реєстрацію свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 2021 року № 15267.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року у відкритті провадження в цій справі відмовлено. Роз`яснено позивачам, що вони мають право подати позов в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даній справі виникли публічно-правові відносини, оскільки Лугинська селищна рада Коростенського району Житомирської області діє як суб`єкт владних повноважень, діями якого, на думку позивачів, порушуються їхні права щодо присвоєння адреси знаходження належного їм на праві власності нерухомого майна та реєстрації права.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діяв адвокат Немировський В. І., задоволено. Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачі вважають, що реєстрацією права власності на весь комплекс нерухомого майна й невиконанням органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо присвоєння окремої поштової адреси житловому приміщенню, яке приватизоване ними, порушується їхнє право власності на це житло й звернення до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захистити право власності, а не їхні права у сфері публічно-правових відносин. Та обставина, що одним із відповідачів у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їхніх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані на захист їхнього права власності на житлове приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі голова комісії з припинення ДП «Лугинське ЛГ» Угнівий В. В. , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

22 березня 2023 року голова комісії з припинення ДП «Лугинське ЛГ» Угнівий В. В. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою голови комісії з припинення ДП «Лугинське ЛГ» Угнівого В. В. на постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення голова комісії з припинення ДП «Лугинське ЛГ» Угнівий В. В. посилається на частину другу статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки Лугинська селищна рада Коростенського району Житомирської області діє як суб`єкт владних повноважень, діями якого, на думку позивачів, порушуються їхні права щодо присвоєння адреси знаходження належного їм на праві власності нерухомого майна та реєстрації права, отже, предметом спору є перевірка законності рішень та дій органу державної влади при вчинених ним владних управлінських функцій, пов`язаних з присвоєнням адреси об`єкту нерухомого майна. Оскільки позивачі в одному позові заявили вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, однак таке об`єднання в одне провадження не допускається, то суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у цій справі.

Позиція інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Немировський В. І., подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Вказують, що реєстрацією права власності на весь комплекс нерухомого майна й невиконанням органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо присвоєння окремої поштової адреси житловому приміщенню, яке було приватизовано позивачами, порушується їхнє право власності на це житло й звернення до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захистити право власності, а не їхні права у сфері публічно-правових відносин. У даному випадку спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, тому спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Лугинське ЛГ», Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, в якому просили:

- скасувати рішення державного реєстратора сектора державної реєстрації Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області Ничипоренко А. А. про державну реєстрацію прав від 07 лютого 2019 року, індексний номер 45415253;

- зобов`язати Лугинську селищну раду Коростенського району Житомирської області упорядкувати нумерацію окремих частин об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 шляхом присвоєння приватизованому відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 2021 року № 15267 житловому приміщенню адреси - АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Лугинську селищну раду Коростенського району Житомирської області провести державну реєстрацію свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 2021 року № 15267.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),

а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 761/13667/21.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 569/19222/21.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 646/6677/20.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 314/1418/21.

У справі, що розглядається, позивачі просили: скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 07 лютого 2019 року (індексний номер 45415253), зобов`язати селищну раду упорядкувати нумерацію окремих частин об`єкта нерухомого майна шляхом присвоєння приватизованому відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 2021 року № 15267 житловому приміщенню відповідної адреси, зобов`язати селищну раду провести державну реєстрацію свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 2021 року № 15267.

Заявлені у справі вимоги мотивовані порушенням права позивачів на реалізацію їхнього права на житло, яке вони отримали в установленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02 червня 2021 року № 15267, проте спірною державною реєстрацією (від 07 лютого 2019 року) змінено цільове призначення житлового приміщення, яке є місцем їхнього постійного проживання та право власності на яке набули у встановленому законом порядку, а також вони позбавлені можливості зареєструвати право власності на приватизоване житлове приміщення.

За частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 201/7637/22.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 204/5734/19.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 818/337/17 зазначив, що «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то у цьому випадку має місце цивільно-правовий спір.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 389/2517/21.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на комплекс виробничих будівель, до складу якого, як вони стверджують, увійшло приватизоване ними житлове приміщення. Оскільки це житло не має окремої поштової адреси, позивачі просили зобов`язати орган місцевого самоврядування присвоїти житловому приміщенню окрему поштову адресу та провести державну реєстрацію свідоцтва про право власності на житло.

Враховуючи зміст заявлених у справі вимог, між сторонами у справі існує спір про право власності на нерухоме майно, тобто приватноправовий спір, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет і підстави заявлених вимог, цей спір має вирішуватися за правилами ЦПК України як приватноправовий.

Таким чином, встановивши, що реєстрацією права власності на весь комплекс нерухомого майна й невиконанням органом місцевого самоврядування своїх повноважень стосовно присвоєння окремої поштової адреси житловому приміщенню, яке було приватизоване позивачами, порушується їхнє право власності на це житло й звернення до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захистити право власності, а не їхні права у сфері публічно-правових відносин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даний спір не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки фактично між сторонами існує спір про право цивільне.

Посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 441/1625/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а, від 10 вересня 2020 року у справі № 591/245/17, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Так, у справі № 441/1625/15-а позивач просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії щодо присвоєння поштових адрес військовим містечкам, що перебувають у користуванні квартирно-експлуатаційної частини. Суди встановили, що відмова у видачі довідки пояснюється відсутністю правовстановлюючих документів на землю. Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року вказував, що вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради; діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу; в той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях.

У справі № 344/9283/16-а позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету міської ради в частині присвоєння поштової адреси житловому будинку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення про присвоєння поштової адреси житловому будинку, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений законом, з врахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому підстав для скасування рішення немає. Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року залишено без змін судові рішення про відмову в позові.

У справі № 591/245/17 предметом позову товариства з обмеженою відповідальністю є визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) та зобов`язання зазначеного органу місцевого самоврядування прийняти на черговому засіданні рішення про присвоєння поштової адреси вказаному комплексу нежитлових будівель на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю. Верховний Суд постановою від 10 вересня 2020 року залишив без змін судові рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційний суд вказував, що позивач не подав витребуваних додаткових документів, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації була відсутня в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; необхідність витребування додаткових документів була зумовлена відсутністю у відповідному реєстрі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка подавалась у пакеті документів разом із заявою.

Отже, посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у зазначених постановах, колегією суддів Верховного Суду відхиляються, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі, яка переглядається, так як позивачі зверталися до суду за захистом різних прав. Вимоги позивачів, у справі, яка переглядається, не стосуються захисту їхніх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані виключно на захист їхнього права власності на житлове приміщення, на яке вони отримали свідоцтво про право власності, проте не можуть його зареєструвати у встановленому законом порядку.

У мотивувальній частині оскаржуваної постанови міститься обґрунтування щодо доводів сторін про юрисдикцію заявленого спору, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а вказаного судового рішення без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу голови комісії з припинення державного підприємства «Лугинське лісове господарство» Угнівого Валентина Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська