Постанова

від 10.11.2023 по справі 760/12286/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/12286/19 3-в/760/185/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2023 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року у справі №760/12286/19, якою визнано винним громадянина України ОСОБА_1 , у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил у розмірі 2282551,27 грн. в дохід держави, з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів правопорушення. У разі неможливості конфіскації безпосередніх предметів правопорушення постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави вартість безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 2282551,27 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 384,20 грн. судового збору в дохід держави.

В обґрунтування заяви зазначає, що підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами в порядку ст. 459 КПК України є ухвалення 05 липня 2023 року Другим сенатом Конституційного суду України Рішення №5-р(ІІ)/2023, відповідно до якого положення абз. 2 ч. 1 ст.483 МК України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Вказує, що при зверненні до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови підлягають застосуванню норми Кримінального процесуального кодексу України в частині перегляду рішень за виключними обставинами, а також норми Митного кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник Київської міської митниці ДМС України 08 листопада 2023 року подав заперечення на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Вказав, що наразі Верховною Радою України не прийняті зміни до ч. 1 ст. 483 МК України на виконання Рішення Другого сенату Конституційного суду України №5-р(ІІ)/2023. Норма МК України втратить чинність у січні 2024 року. Зазначає, що з урахуванням принципу юридичної визначеності, вказані заявником обставини не змінюють правового регулювання спірних відносин та не спростовують висновків суду щодо допущених гр. ОСОБА_1 порушень норм митного законодавства.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суддя доходить наступних висновків.

Встановлено, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року у справі №760/12286/19 визнано винним громадянина України ОСОБА_1 , у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил у розмірі 2282551,27 грн. в дохід держави, з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів правопорушення. У разі неможливості конфіскації безпосередніх предметів правопорушення постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави вартість безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 2282551,27 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 384,20 грн. судового збору в дохід держави.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України стосовно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Згідно зі ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Главою 24-1 цього Кодексу також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Проте, у цьому випадку, згідно з положеннями ст. 297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (в тому числі за виключними обставинами) чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у ст. 97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа №1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.

Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі №922/1391/18).

У рішенні Конституційного Суду України від 5 липня 2023 року №5-р(ІІ)/2023 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що абзац другий статті 483 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, на день проведення митного огляду у даній справі, як і на день винесення постанови, абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (санкція частини першої статті 483 Митного кодексу України) був чинним, а Рішення Конституційним Судом України від 05.07.2023 №5-р(II)/2023 (справа №3-46/2022 (95/22, 170/22, 233/22) поширюється на правовідносини, які виникнуть після 05 січня 2024 року.

Станом на день прийняття Солом`янським районним судом міста Києва постанови від 15 листопада 2019 року у справі №760/12286/19, абзац другий статті 483 Митного кодексу, неконституційними визнаний не був, тобто на момент ухвалення рішення судом застосовано чинні норми Митного кодексу України та КУпАП.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року (№3236/03) у справі «Пономарьов проти України», жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.

Враховуючи, що рішення Другого сенату Конституційного суду України №5-р(ІІ)/2023 від 05 липня 2023 року має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення), суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року у справі №760/12286/19. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19.

Враховуючи викладене, оскільки перегляд судових рішень за виключними обставинами Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачений, суд приходить до висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року у справі №760/12286/19.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами повернути особі, яка її подала

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Кушнір