Рішення

від 13.11.2023 по справі 760/4964/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/4964/23

2/760/6335/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Папиллон» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ «Папиллон» про стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 січня 2018 року відповідно до наказу № 2-К про прийняття на роботу її було прийнято на посаду бухгалтера з 03 січня 2018 року.

23 листопада 2022 року на вимогу керівника ТОВ «Папиллон» вона написала заяву про звільнення з посади бухгалтера за угодою сторін. Також, нею було підготовлено наказ № 13-к про звільнення від 23 листопада 2022 року.

Оскільки вона не змогла зв`язатись з керівником 23 листопада 2022 року, остання направила повідомлення особі, відповідальній за нарахування заробітної плати, та повідомила про підготовлений наказ про звільнення, а також про не проведення з нею розрахунку по заробітній платі та не повернення їй трудової книжки.

23 листопада 2022 року вона була змушена звільнитись з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з роботи розрахунок з нею проведено не було.

22 грудня 2022 року вона підготувала лист вимогу щодо видачі копії наказу про звільнення з посади бухгалтера, трудової книжки, а також здійснення розрахунку з нею.

Зазначений лист вона направила 22 грудня 2022 року на електронну адресу, а також 24 грудня 2022 року направила на юридичну адресу відповідача. вказаний лист отриманий відповідачем 26 грудня 2022 року. Проте, відповідач проігнорував її лист вимогу.

Заробітна плата виплачувалась їй на карту АТ КБ «ПриватБанк» за номером НОМЕР_1 . З банківської виписки вбачається, що за період з 01 січня 2022 року по 20 лютого 2023 року заробітна плата виплачувалась 28 січня 2022 року у розмірі 3329 гривень 77 копійок та 11 лютого 2022 року в сумі 1902 гривні 73 копійки. Зазначає, що це заробітна плата за грудень 2021 року.

Таким чином, відповідачем не виплачена їй заробітна плата за період з січня по лютий 2022 року та з жовтня по листопад 2022 року.

Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків № НОМЕР_2 станом на 20 лютого 2023 року за січень 2022 року їй нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 6500 гривень, за лютий 2022 року - 5525 гривень, за жовтень 2022 року - 6700 гривень та за листопад 2022 року - 11728 гривень 97 копійок. З усіх цих сум нараховано та перераховано податок на доходи фізичних осіб.

Зазначає, що враховуючи дані банківської виписки, інформація, зазначена відповідачем у податковій звітності, є неправдивою.

Таким чином, відповідач має заборгованість з невиплаченої у січні, лютому, жовтні та листопаді 2022 року заробітної плати у загальному розмірі 23902 гривні 27 копійок.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість по заробітній платі у розмірі 23902 гривні 27 копійок;

- компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6224 гривні 61 копійки;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 листопада 2022 року по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 13 березня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач копію позову з додатками отримав, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02 січня 2018 року відповідно до наказу № 2-К про прийняття на роботу ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера з 03 січня 2018 року.

З позову вбачається, що 23 листопада 2022 року на вимогу керівника ТОВ «Папиллон» позивач написала заяву про звільнення з посади бухгалтера за угодою сторін. Також, позивачем було підготовлено наказ № 13-к про звільнення від 23 листопада 2022 року. Оскільки ОСОБА_1 не змогла зв`язатись з керівником 23 листопада 2022 року, остання направила повідомлення особі, відповідальній за нарахування заробітної плати, та повідомила про підготовлений наказ про звільнення, а також про не проведення з нею розрахунку по заробітній платі та не повернення їй трудової книжки.

З позову вбачається, що при звільненні з ТОВ «Папиллон» з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок належних коштів до виплати, зокрема, не виплачена заробітна плата за період з січня по лютий 2022 року та з жовтня по листопад 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач як на підтвердження своїх доводів щодо невиплати їй заробітної плати за вказаний період посилається на банківську виписку з АТ КБ «ПриватБанк».

З цієї виписки вбачається, що за період з 01 січня 2022 року по 20 лютого 2023 року заробітна плата ТОВ «Папиллон» виплачувалась 28 січня 2022 року у розмірі 3329 гривень 77 копійок та 11 лютого 2022 року в сумі 1902 гривні 73 копійки.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків № НОМЕР_2 станом на 20 лютого 2023 року, з яких вбачається, що ТОВ «Папиллон» за січень 2022 року нараховано та виплачено заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 6500 гривень, за лютий 2022 року - 5525 гривень, за жовтень 2022 року - 6700 гривень та за листопад 2022 року - 11728 гривень 97 копійок. З усіх цих сум нараховано та перераховано податок на доходи фізичних осіб.

Крім того, з довідки форми ОК-7 з Пенсійного фонду України від 23 лютого 2023 року встановлено, що ТОВ «Папиллон» виплатило позивачу заробітну плату, зокрема, за січень 2022 року в сумі 6500 гривень, за лютий 2022 року в розмірі 5525 гривень, за жовтень 2022 року в сумі 6700 гривень та за листопад 2022 року в розмірі 11728 гривень 07 копійок.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виплачено позивачу всі належні суми при звільненні з роботи.

Надана позивачем банківська виписка не є належним доказом невиплати останній заробітної плати за період з січня по лютень 2022 року та з жовтня по листопад 2022 року.

Позивачем не надано суду доказів на спростування відомостей, зазначених у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд вважає, що у позивача відсутнє порушене право, оскільки ТОВ «Папиллон» виплатило ОСОБА_1 заробітну плату.

Таким чином, у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню й вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вона є похідною від первинної вимоги.

Крім того, доказів наявності затримки розрахунку при звільненні позивачем суду не надано.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6224 гривні 61 копійки.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 22 лютого 2008 року № 33/13/116-08 відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 цього Закону).

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних:

- основна відпустка (ст. 6 цього Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Враховуючи зазначене, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т.ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону України "Про відпустки". Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

З розрахунку позивача вбачається, що компенсація за невикористані дні відпустки за період з 03 січня 2021 року по 23 листопада 2022 рік у кількості 30 календарних днів становить 6224 гривні 61 копійка.

Відповідачем не спростований наданий позивачем розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, а також доказів сплати цієї суми при звільненні суду не надано.

Наданий ОСОБА_1 розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки відповідає вимогам закону.

За таких обставин, загальна сума компенсації за невикористані дні відпустки складає 6224 гривні 61 копійку.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1073 гривні 60 копійок судового збору.

Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Папиллон» (м. Київ, вул. Машинобудівна, 46, код ЄДРПОУ 31357445) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Папиллон» (м. Київ, вул. Машинобудівна, 46, код ЄДРПОУ 31357445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 6224 гривні 61 копійку компенсації за невикористані дні відпустки.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Папиллон» (м. Київ, вул. Машинобудівна, 46, код ЄДРПОУ 31357445) на користь держави 1073 гривні 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: