Рішення

від 13.11.2023 по справі 760/15531/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/15531/22

2/760/4247/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі Костюк В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a> (далі - ТОВ «Школа активної дитини Кампус»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 29.04.2021 між нею та відповідачем було укладено договір №29/04-1 про надання освітніх платних послуг у приватному навчальному закладі дошкільної освіти «Active Child School», за умовами якого відповідач зобов`язався надати послуги дошкільної освіті її дитині - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач у свою чергу зобов`язалася оплачувати ці послуги. У відповідності до умов вказаного договору його дія була визначена по 31.08.2022, а оплата послуг на вибір позивача визначена у річній формі оплати одним платежем, за яким вартість навчання складала 15000 грн. на місяць.

Позивач вказувала, що її чоловіком та батьком доньки - ОСОБА_2 27.05.2021 за рахунок спільних коштів було здійснено оплату послуг відповідача в розмірі 225000 грн. за період з червня 2021 року по серпень 2022 року (15 місяців). Крім того, позивачем 17.10.2021 було здійснено доплату відповідачу в розмірі 6500 грн., а 28.01.2022 - 10500 грн.

Однак, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 відповідач припинив надавати освітні послуги, ця обставина останнім не заперечується у своїх листах від 31.08.2022 та від 05.09.2022. Також, позивач вказувала, що її дитина відновила відвідування закладу дошкільної освіти з 16.08.2022 і відвідувала його по останній день дії договору - 31.08.2022.

Враховуючи той факт, що відповідач за умовами укладеного між сторонами договору фактично не надавав освітні послуги з березня 2022 року по 15.08.2022, позивач уважає, що він безпідставно утримує сплачені її родиною грошові кошти на загальну суму 99500 грн. Відтак, оскільки відповідач частково визнає свою заборгованість за договором в сумі 49500 грн., але відмовляється повернути утримані грошові кошти в натурі, позивач, посилаючись на положення частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просила суд стягнути із відповідача на свою користь 99500 грн., збережених без достатньої правової підстави, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2022 для розгляду цивільної справи №760/15531/22 визначено суддю Солом`янського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

28.02.2023 на адресу суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти вимог ОСОБА_1 та просив відмовити у задоволенні її позову у повному обсязі, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність. Заперечуючи проти пред`явлених до нього вимог, відповідач вказав на те, що з 24.02.2022 ТОВ «Школа активної дитини Кампус» шляхом особистого та індивідуального повідомлення за телефоном батьків, і шляхом розсилання повідомлень через месенджер «Телеграм» повідомляло батьків щодо призупинення своєї господарської діяльності на час введення воєнного стану та проведення бойових дій, які відбувались на території Київської області (форс-мажорні обставини). Втім, після видання органами місцевого самоврядування відповідних наказів, відповідач з 01.06.2022 у зв`язку з наявним та обладнаним у підвальному приміщенні укриттям, відновив господарську діяльність, та відповідно оповістив про це сторону договору шляхом розсилки у месенджері «Телеграм». Указаний факт оповіщення не заперечувався та знайшов своє підтвердження у запиті позивача від 01.09.2022. Відтак, з червня 2022 року відповідачем фактично надавалися освітні послуги, але лише з 16.08.2022 донька позивача відновила відвідування дошкільного навчального закладу.

Окрім того, у поданому відзиві відповідач вказав, що за умовами укладеного між сторонами договору оплата за ним проводилась за весь період його дії та незалежно від того чи відвідувала дитина заклад, та/або чи користувалась наданими послугами. При цьому, було визначено, що оплата не підлягала перерахунку та поверненню.

Відповідач зауважив, що у зупиненні навчального процесу з березня по травень 2022 року була відсутня його вина, так як це була вимушена в цілях безпеки міра необхідності, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та проведення бойових дій у Київській області. Тому, оскільки від позивача не надходило будь-яких вимог або листів про дострокове розірвання чи припинення договору, у відповідача була відсутня вина у зупинці навчального процесу за вказаний вище період, а з червня 2022 року по 15.08.2022 року донька позивача не відвідувала навчальний заклад, то зважаючи на пункт 5.11 укладеного між сторонами договору, відповідач надав перелік винесених пропозицій щодо врегулювання спору. Але, позивач відмовилась від пропозиції відповідача та наполягала різними шляхами повернути собі кошти в різних сумах, зокрема, 19.09.2022 її чоловіком направлялася вимога про повернення всієї суми вартості навчання за 15 місяців, яка була сплачена за договором.

Водночас, у відзиві ТОВ «Школа активної дитини Кампус» зауважило на неможливості застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, на які посилалась позивач у своєму позові, оскільки отримання відповідачем грошових коштів відбулось в незаборонений цивільним законодавством спосіб, між сторонами було укладено відповідний договір та доказів, які б підтверджували, що спірні грошові кошти були сплачені помилково надано не було.

10.02.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, подана представником ОСОБА_4 , за змістом якої остання заперечувала проти доводів відповідача. Вказувала, що у наданих відповідачем копіях рахунків на оплату №362 та №363 від 12.10.2021 не зазначено в якості підстави договір №29/04-1 від 29.04.2021, а в якості послуги значиться найменування «індивідуальне заняття», які не були передбачені вказаним вище договором. Окрім того, спірна квитанція про оплату послуг від 17.10.2021 за №109920762, за якою позивачем було сплачено спірну суму в розмірі 6500 грн., не містить посилань ані на договір від 29.04.2021, ані на вказані вище рахунки. У зв`язку із цим, названі відповідачем рахунки не мають жодного відношення до укладеного між сторонами договору, жодних підтверджень щодо спожиття позивачем послуг на суму 6500 грн. немає, а відтак, сплачені за ними грошові кошти підлягають поверненню позивачу. З приводу доданого відповідачем до відзиву рахунку №12 від 17.01.2022 з призначенням платежу «дитячий садок повного дня лютий 2022 р. - серпень 2022 р.» позивач повідомила, що він не може ґрунтуватися на спірному договорі, так як ці послуги вже були оплачені і подвійній оплаті не підлягають. Ба більше, зазначені рахунки відповідача ніколи не отримувалися ані позивачем, ані третьою особою.

Також, у поданій до суду відповіді на відзив позивач наголосила на тому, що відповідач визнав зупинення ним надання послуг у період з 24.02.2022 по 31.05.2022, а тому ця обставина не потребує доведення. Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що 01.06.2022 він відновив належне та забезпечення надання послуг, про що завчасно та відповідно до умов договору сповістив позивача. Однак, такі твердження останнього не відповідають дійсності, оскільки повідомлення в меседжері «Телеграм» договором передбачена не була та такі повідомлення позивач та третя особа загалом не отримували. Разом з тим, у разі якщо позивач отримала б таке повідомлення та виявила бажання відновити споживання послуг відповідача, то належне та безпечне надання таких все одно було б неможливим через відсутність у відповідача укриття.

13.03.2023 на адресу суду засобами електронного зв`язку від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо відповіді на відзив, у якому останній зазначив про те, що повністю підтримує позовні вимоги позивача та погоджується з його підставами, а проти доводів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, повністю заперечує. Одночасно ОСОБА_2 зазначив суду про те, що його вимоги від 19.09.2022, які були адресовані відповідачу, не охоплюються предметом і підставами позову його дружини. Наразі судовий спір на підставі цих вимог відсутній, а відповідні позови з даного приводу ним не заявлялися.

27.03.2023 на адресу суду від ТОВ «Школа активної дитини Кампус» надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких останнє не погодилось із запереченнями позивача з приводу тих обставин, що виставлені відповідачем рахунки на оплату №362 від 12.10.2021, №363 від 12.10.2021 та квитанція позивача про оплату №109920762 від 17.10.2021, не мають ніякого відношення до укладеного між сторонами договору від 29.04.2021. Відповідач вказав, що вказані рахунки виставлялися позивачу за індивідуальні заняття, а факт погодження останньої із виставленими рахунками підтверджується самою квитанцією про оплату таких послуг. Додатковим підтвердженням надання індивідуальних занять являється письмове листування у месенджері «Телеграм». Протягом дії спірного договору між сторонами не виникало будь-яких зауважень з приводу наданих послуг, кількості та загального обсягу, навіть щодо додаткових послуг за індивідуальні заняття, за які було здійснено оплату. Відтак, сторона не може вимагати повернення вказаних коштів за послуги, які тривалий час надавались, готові були надаватись надалі під час відновлення діяльності закладу навіть коли виник спір між сторонами.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підстав вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно статті 12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Як убачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Солом`янським районним у місті Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Судом установлено, що 29.04.2021 між ТОВ «Школа активної дитини Кампус» (далі - Заклад) і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (які у договорі найменовані як «Батьки-замовники») було укладено договір №29/04-1 про навчання освітніх платних послуг у приватному навчальному закладі дошкільної освіти «Active Child School» (садок повного дня). Вказаний договір підписаний директором ТОВ «Школа активної дитини Кампус» - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

За умовами пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору сторони визначили, що його предметом виступає надання Закладом послуг виховання, навчання та догляду за дитиною, що ґрунтуються на повазі до її особистості, з врахуванням розвитку дитини, індивідуальних інтересів, здібностей дитини, зміцненні морального, фізичного і психологічного здоров`я, допомога у соціалізації у межах обсягу встановленого навчальними планами і програмами, надалі - послуги.

Відповідно до умов договору Заклад зобов`язався створити належні умови перебування дитини та забезпечити її розвиток, виховання та навчання згідно затверджених освітніх програм - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А батьки зобов`язалися забезпечити подання усіх необхідних документів, дотримання внутрішнього розпорядку Закладу та своєчасну оплату послуг, які надаються Закладом, належний стан здоров`я дитини, наявність одягу, необхідних предметів особистої гігієни.

Згідно пунктів 2.1.1, 2.1.3, 2.1.5-2.1.7 відповідач, зокрема, взяв на себе обов`язок зарахувати дитинну в Заклад на підставі перелічених у договорі документів, організувати діяльність дитини в Закладі відповідно до її віку, індивідуальних особливостей, змісту Освітньої програми закладу. Також, зобов`язався: надавати дитині можливість перебування в Закладі згідно режиму роботи з 8-00 до 20-00 години за адресою: АДРЕСА_1 ; інформувати батьків про життя і діяльність дитини в Закладі, її особистий розвиток; організовувати освітнє середовище, що сприяє розвитку дитини.

В той же час, у пунктах 2.2.1, 2.2.4, 2.2.8, 2.2.11 вказаного договору були зазначені обов`язків батьків.

Зокрема визначався обов`язок дотримання правил відвідування Закладу і умов цього договору, а також своєчасного внесення оплати за договором щодо перебування, навчання та виховання дитини в Закладі. У випадку порушення терміну (строку та розміру) оплати, замовник має сплатити штрафні санкції, передбачені Розділом 9 цього договору та у випадку понад нормованого перебування дитини в Закладі оплату, передбачену пунктом 5.5 договору.

Також, батьків було зобов`язано інформувати Заклад особисто чи по телефону про причини відсутності дитини до 9-00 години поточного дня, а також своєчасно повідомляти про зміну місця проживання, контактні телефони, e-mail.

На підставі пункту 5.2 договору було визначено, що оплата за річним договором має можливість вноситись згідно погодженого графіку платежів вибраного замовником. Зокрема, за графіком платежів обраної форми оплати замовником передбачалася річна форма оплати, згідно якої вартість 12 місяців навчання складана 180000 грн. (15000 на місяць).

Оплата за річною формою проводиться протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання даного договору. Щоквартальна форма оплати вносилась згідно графіку - 1й (перший) квартал оплата проводиться до 01 вересня поточного року, 2й (другий) квартал до 01 грудня поточного року, 3й (третій) квартал до 01 березня поточного року, 4й (четвертий) квартал до 01 червня поточного року (пункти 5.2.1, 5.2.4 договору).

Пунктами 5.11, 5.12 сторони визначили, що оплата за даним договором передбачена пунктом 5.2, проводиться за весь період дії договору та незалежно від того чи відвідувала дитина Заклад, та/або чи користувалась наданими послугами оплата не підлягає перерахунку та поверненню.

Додатковій оплаті підлягала корпоративна форма для занять.

Як було зазначено позивачем у поданій до суду позовній заяві, її чоловік - ОСОБА_5 27.05.2021 за їхні спільні сумісні кошти здійснив оплату вартості навчання доньки на загальну суму 225000 грн.

Так, відповідно до наданої суду копії квитанції 0.0.2142144130.1 від 27.05.2021 ОСОБА_2 було перераховано грошові кошти в сумі 225000 грн. на рахунок відповідача. Призначення платежу зазначене як «дитячий садок повного дня за червень 2021 - серпень 2022».

Також, в матеріалах справи наявні копії квитанцій №109920762 від 17.10.2021 та №126190548 від 28.01.2022, згідно яких позивачем на рахунок відповідача були сплачені грошові кошти в сумі 6500 грн. та 10500 грн. У графі призначення платежу вказані записи - «платіж від ОСОБА_1 » та «освітні послуги ОСОБА_6 ».

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилалась на те, що відповідачем у період з 24.02.2022 було припинено надання освітніх послуг, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, та лише з 16.08.2022 її дитина відновила відвідування закладу дошкільної освіти. Тому оскільки відповідач протягом вказаного часу (5,5 місяців) не надавав їй послуги дошкільної освіти, ОСОБА_1 вважала, що останній безпідставно утримує сплачені нею грошові кошти на загальну суму 99500 грн., які складаються із вартості навчання за вказаний період часу - 82500 грн., а також додатково сплачених позивачем коштів на загальну суму 17000 грн.

З матеріалів справи убачається, що сторонами у досудовому порядку вживалися дії різного характеру щодо врегулювання виниклого між ними спору, позивачем здійснювалися звернення та листування до адміністрації відповідача з метою повернення сплачених нею грошових коштів на вказану вище суму.

Зокрема, згідно наданої суду копії листа ТОВ «Школа активної дитини Кампус» від 31.08.2022, останнє повідомило ОСОБА_1 , про те, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 24.02.2022 на всій території України було введено воєнний стан. Оскільки Київ та Київська область фактично потрапили у зону активних бойових дій, стало неможливим виконання умов договору №29/4-1 від 29.04.2021, як зі сторони замовника, так і виконавця. Згідно з наведеними обставинами з 24.02.2022 ТОВ «Школа активної дитини Кампус» змушене було призупинити господарську діяльність на час введення воєнного стану та бойових дій, які відбувались на території Київської області (форс-мажорні обставини згідно з умовами договору, обставини непереборної сили, які не залежать від волі сторін).

У вказаному листі відповідач також повідомив позивача про те, що з 01.06.2022 він відновив господарську діяльність та надавав замовнику послуги особисто, згідно з умовами договору, замовника про відновлення діяльності закладу було проінформовано, та, зважаючи на наявність неврегульованого між ними питання щодо оплачених та невикористаних позивачем трьох місяців (березень-травень 2022 року), запропонував останній надати послугу у новому навчальному році зі знижкою в розмірі 2125 грн. на місяць з 12 (дванадцяти) місяців відвідування закладу зі звільненням від сплати безповоротної фінансової допомоги за навчальний 2022-2023 рік.

Згідно письмової відповіді відповідача від 05.09.2022 останній у відповідь на запит ОСОБА_1 повідомив її про те, що його заклад відновив свою роботу з 06.06.2022, у зв`язку із чим позивач могла вільно отримувати послуги за укладеним між сторонами договором. Наголосили увагу на тому, що оскільки за умовами пункту 5.11 укладеного договору заклад не здійснює перерахунків та повернень, вони могли на вибір ОСОБА_1 здійснити пропорційне зменшення вартості навчання послуг за 1 місяць протягом року від суми 49500 грн. або зарахувати частину із вказаної суми в рахунок сплати безповоротної фінансової допомоги у новому навчальному році та із залишку також пропорційно вирахувати щомісячну знижку на річне навчання.

14.10.2022 позивач звернулась до відповідача із письмовою вимогою, де порушила питання про повернення сплачених нею та її чоловіком грошових коштів на загальну суму 99500 грн., яка складається із вартості навчання за 5,5 місяців, а також додатково сплачених грошових коштів на суму 17000 грн. Направляючи до відповідача вказану вимогу, ОСОБА_1 посилалась на положення статті 1212 та частини другої статті 530 ЦК України.

На зазначену вище письмову вимогу позивача ТОВ «Школа активної дитини Кампус» надало відповідь від 17.10.2022 за №17/10/22-1, у якій вказало про неможливість виконання цієї вимоги, оскільки сплачені ОСОБА_1 грошові кошти не можуть вважатися безпідставно отриманих у розумінні положень статті 1212 ЦК України, оскільки такі були сплачені на виконання умов укладеного між ними договору та виставлених рахунків по оплаті індивідуальних додаткових занять.

Так, зі змісту позовної заяви убачається, що позивач ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачену нею вартість навчання за договором від 29.04.2021 за період з 01.03.2022 по 15.08.2022, а також додатково сплачені кошти на суми 6500 грн. та 10500 грн. (що не охоплюються цим договором), так як стверджує, що відповідач загалом не надавав їй освітніх послуг згідно укладеного договору.

Однак, з такими посилання позивача щодо факту ненадання відповідачем освітніх послуг за вказаний період часу суд не може погодитися у повній мірі, з огляду на таке.

Стаття 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) містить підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до Указу Президента України, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022 року в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває в країні й станом на день розгляду справи.

Факт агресії Російської Федерації проти України, а також проведення бойових дій на початку широкомасштабного вторгнення у Київській області є загальновідомим і не потребує доведення.

Відповідно до пункту 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3), Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими та іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

У листі Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія Російської Федерації проти України з 24.02.2022 є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

При цьому, форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

За загальним правилом сторона повинна виконати основне зобов`язання, як тільки в неї з`явиться можливість, якщо інше не передбачено самим договором.

Наказом Департаменту освіти і науки Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.02.2022 «Про організацію освітнього процесу в закладах освіти міста Києва з 28 лютого 2022 року» було призупинено з 28 лютого 2022 року освітній процес, зокрема, у закладах дошкільної освіти міста Києва.

Відтак, очевидним є той факт, що введення воєнного стану в країні не могло не вплинути на умови, якість та можливість виконання зобов`язань сторонами договорів.

При цьому, факт призупинення надання відповідачем освітніх послуг у період з 24.02.2022 та по 05.06.2022 не заперечується сторонами та підтверджується поданими суду заявами по суті спору, а також копіями здійсненого ними листування в ході досудового врегулювання спору.

У подальшому, наказом Департаменту освіти і науки Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2022 за №60 начальникам управлінь освіти районних в місті Києві державних адміністрацій, керівникам закладів дошкільної освіти всіх типів та форм власності надано розпорядження відновити поетапно, починаючи з 01.06.2022, роботу чергових закладів дошкільної освіти, структурних дошкільних підрозділів закладів загальної середньої освіти в очній формі в приміщенні закладів освіти за умови: наявності у закладі освіти або поруч з ним укриття/захисної споруди/споруди подвійного призначення з достатньою кількістю місць та обладнанням системами життєзабезпечення; дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог; наявності відповідного кадрового забезпечення.

Так, з матеріалів справи убачається, що відповідач відновив надання освітніх послуг з 06.06.2022.

На підтвердження факту повідомлення батьків, зокрема, позивача щодо відновлення роботи свого закладу дошкільної освіти відповідач надав суду роздруківку скріншотів розсилки повідомлень адміністрації до батьківської групи у месенджері «Телеграм» щодо відновлення роботи дитячого садочка з 06.06.2022, вартості оплати таких послуг, а також щодо розірвання договору у випадку, якщо відвідування дитини садочку взагалі не планується.

Обставини обізнаності позивача про відновлення роботи закладу підтверджується копією направленого нею відповідачу запиту від 01.09.2022, у якому остання запитувала причину зміну графіку роботи садочку та обсягу занять, починаючи з 01.06.2022, а також з`ясовувала причину ненадання знижки на оплату вартості послуг у вказаний період.

При цьому, щодо тверджень позивача про те, що відповідач не міг надавати освітні послуги, починаючи з 06.06.2022 через відсутність у нього укриття, то суд звертає увагу на те, що він не наділений повноваженнями надавати оцінку дотримання останнім вимог органів місцевого самоврядування щодо відновлення діяльності закладів дошкільної освіти та відповідно наявності у нього відповідних дозволів на здійснення своєї діяльності, оскільки з`ясування обставин дотримання відповідачем таким вимог перебуває поза межами даного спору, де між сторонами фактично виникли договірні відносини.

Обставини відновлення надання відповідачем освітніх послуг та надання можливості відвідування дітьми садочка з 06.06.2022 установлений та не спростований позивачем.

Також, факт відновлення відвідування закладу дошкільної освіти відповідача донькою позивача з 16.08.2022 та по день закінчення строку дії укладеного між сторонами договору від 29.04.2021, та відповідно факт отримання позивачем освітніх послуг у цей період часу сторонами визнається, а тому доведенню або спростуванню учасниками справи не підлягає.

Отже, встановленими у справі обставинами підтверджується, що у спірний період - з 01 березня 2022 року по 05 червня 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та здійснення бойових дій у Київській області, а також за наявності відповідних рішень органів місцевого самоврядування у місті Києві, відповідач призупинив свою діяльність з надання освітніх послуг.

Починаючи з 06 червня 2022 року надання таких послуг відповідачем було відновлено, однак позивач фактично ними не користувалась, про можливість їх отримання була обізнана.

Так, за змістом статті 509, частини третьої статті 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Зі змісту укладеного між сторонами договору №29/04-1 про навчання освітніх платних послуг у приватному навчальному закладі дошкільної освіти «Active Child School» (садок повного дня) від 29.04.2021 убачається, що сторони врегулювали питання надання відповідачем освітніх послуг у разі настання певних обставин (форс-мажор), які унеможливлюють надання освітніх послуг у дошкільному навчальному закладі відповідно до передбаченого договором звичайного порядку їх надання.

А саме, за умовами пункту 3.18 договору було передбачено, що відповідач має право проводити альтернативне навчання шляхом Online, в залежності від обставин, мір запобігання чи/або обмежень встановлених державою та/або Міністерством освіти України та Міністерством охорони здоров`я України згідно умов, передбачених пунктом 3.19.

Згідно пункту 3.19 договору, обставини передбачені пунктом 3.18 цього договору передбачали та включали у себе настання таких подій: стихійне лихо (пожежа, повінь, зсув, цунамі тощо), воєнні дії, повстання, державний переворот, епідемії, страйки, ембарго, бойкот, будь-які введені карантинні заходи, дії та обмеження, рішення і дії органів державної влади.

У пунктах 5.3, 5.4 сторони договору погодили, що з настанням подій передбачених пунктом 3.1.9 та пунктом 3.1.10, вводиться альтернативний спосіб оплати за навчальний період. Оплата за альтернативний спосіб навчання в режимі Online становить 8000 грн., що вносяться на розрахунковий рахунок Закладу.

У випадку проведення річної, дев`ятимісячної, піврічної та квартальної оплати замовником за цим договором, внесена оплата підлягає перерахунку за альтернативну форму навчання згідно пунктів 5.3, 3.1.9 та 3.1.10 даного договору з наступного місяця. Місяць в якому настають форс-мажорні обставини перерахунку не підлягають за будь-якою формою оплати.

Таким чином, укладеним між сторонами договором було передбачено, що у разі настання такої події як воєнний стан або воєнні дії, Заклад міг проводити навчання дітей за альтернативною формою Online.

При цьому, за такою формою роботи вартість навчання практично була знижена удвічі по відношенню до вартості оплати навчання у звичному режимі надання Закладом послуг.

Наказом Департаменту освіти і науки Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.03.2022 за №37 з метою забезпечення освітнього процесу в умовах воєнного стану начальникам управлінь освіт районних в місті Києві державних адміністрацій, керівникам закладів дошкільної, та ін. було надано вказівку організувати з 28.03.2022 освітній процес в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників. Зазначений вище наказ Департаменту освіти і науки від 25.02.2022 за №31 визнано таким, що втратив чинність в частині призупинення освітнього процесу.

Втім, установленими у справі обставинами було підтверджено, що відповідач у період з 01.03.2022 по 05.06.2022 не реалізував передбачену укладену між сторонами договором можливість проводити навчання за альтернативною формою (Online) та у вказаний період загалом не надавав позивачу освітніх послуг.

Тобто, фактично у період з 01.03.2022 по 05.06.2022 освітні послуги ОСОБА_1 за укладеним договором №29/04-1 про навчання освітніх платних послуг у приватному навчальному закладі дошкільної освіти «Active Child School» (садок повного дня) від 29.04.2021 у будь-якій формі не надавались, хоча кошти за навчання дитини позивачем були сплачені у повному розмірі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (див. висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).

Отже, враховуючи той факт, що оскільки позивачем на виконання укладеного із відповідачем договору від 29.04.2021 було сплачено грошові кошти в розмірі 45000 грн. за

оплату освітніх послуг з березня по травень 2022 року, які повинні були бути надані останнім її доньці, чого так і не відбулося, зважаючи на факт закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, непродовження його дії (зокрема, з можливістю забезпечити надання освітніх послуг після припинення обставин, які унеможливили їх надання), суд дійшов висновку, що вказана вище сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно отримані кошти відповідно до пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України у розмірі 45000 грн.

Визначаючи до стягнення з відповідача вказаний розмір грошових коштів, суд виходить із фактичної вартості навчання, яка була визначена в укладеному між сторонами договорі та сплачена позивачем за три календарні місяці.

Водночас, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених нею за навчання дитини у період з червня 2022 року по 15.08.2022, оскільки ТОВ «Школа активної дитини Кампус» у вказаний період надавало освітні послуги, однак остання такими на власний розсуд не скористалась. Відтак, зважаючи на положення пунктів 5.11, 5.12 укладеного між сторонами договору, у даному випадку оплата навчання за цей період не підлягала перерахунку та поверненню.

Що стосується заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення із ТОВ «Школа активної дитини Кампус», грошових коштів у розмірі 6500 грн. та 10500 грн., які були доплачені позивачем 17.10.2021 та 28.01.2022, то суд також не убачає підстав для задоволення позову у цій частині вимог з огляду на таке.

Так, звертаючись до суду з позовом, на обґрунтування цієї частини позовних вимог позивач посилалась на те, що вказані грошові кошти фактично було сплачено за послуги, які вона не отримувала та які не мали жодного відношення до договору №29/04-1 від 29.04.2021.

Проте, за умовами пунктів 3.1.7, 5.9 та 5.12 укладеного між сторонами договору була передбачена можливість збільшення вартості навчання, пов`язаних із збільшенням витрат на утримання дитини, а також було визначено додаткову оплату за корпоративну форму занять.

З наявних матеріалів справи убачається, що 12.10.2021 відповідач виставив рахунки №№362, 363 на оплату послуг з індивідуальних занять, які надавались дитині позивача, на загальну суму 6500 грн. 17.01.2022 виставив рахунок №12 на оплату освітніх послуг у розмірі 10500 грн. за найменуванням платежу - «дитячий садок повного дня лютий 2022-серпень 2022».

Зазначені рахунки були добровільно оплачені позивачем 17.10.2021 та 28.01.2022 відповідно.

Однак, питання щодо безпідставності здійснення нею таких платежів було заявлено позивачем лише після закінчення строку дії укладеного між сторонами спірного договору та відмови відповідача повернути грошові кошти за сплачені освітні послуги.

Відповідно до положень статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах» (пункт 8.26).

Тлумачення положень глави 83 ЦК України у системному зв`язку із визначеними у пункті 6 статті 3 ЦК України принципами справедливості, добросовісності та розумності свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Як убачається із матеріалів справи, позивач не вказує за які конкретно послуги відповідача нею 17.10.2021 та 28.01.2022 були сплачені грошові кошти по рахункам, які виставив відповідач, а обмежується лише доводами про те, що конкретна сума таких витрат не була передбачена умовами договору від 29.04.2021, хоча фактично добровільно їх сплатила.

Не наводить також як конкретних послуг, надання яких могли обіцятися відповідачем, так і підстав здійснення нею такої оплати в цілому.

В цей час, відповідач у своїх запереченнях вказував, що вказані вище рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 були виставлені позивачу на оплату додаткових індивідуальних занять, на підтвердження отримання яких надав копію скріншотів листування із позивачем у месенджері «Телеграм». Також зазначив, що рахунок № НОМЕР_4 від 17.01.2022 виставлявся ним як збільшення вартості наданих послуг згідно п.3.1.7 спірного договору.

Отже, оскільки позивач добровільно та за відсутності будь-якої помилки, в тому числі рахункової, сплатила кошти відповідачу, запевняючи суд, що між ними відсутнє будь-яке зобов`язання (відсутній обов`язок) на сплату спірної суми у розмірі 6500 грн. та 10500 грн., та за відсутності доказів договірних умов щодо їх подальшого повернення або недобросовісності відповідача, суд розцінює таку поведінку позивача як суперечливу, оскільки вона вільно і без помилки погодилась на сплату виставлених відповідачем рахунків, що у свою чергу виключає можливість визначення спірних коштів, як безпідставно набутих відповідачем.

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 у цій частині вимог також не підлягає задоволенню судом.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 січня 2023 року у справі №548/741/21, зокрема, зазначено, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач у справі сплатив кошти, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків), а відтак відсутні підстави для задоволення вимог.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до частин 1-3, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже проаналізувавши все вищевикладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та відповідно з ТОВ «Школа активної дитини Кампус» підлягає стягненню на її користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 45000 грн.

Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 450,04 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (45,23%).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 3, 11, 16, 509, 526, 598, 599, 610, 617, 626, 629, 901, 907, 1212, 1215 ЦК України, статтями 12 ,13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a> (ЄДРПОУ - 43305589, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижньоключова, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в сумі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a> (ЄДРПОУ - 43305589, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижньоключова, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 450,04 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Митрофанова