Рішення

від 12.12.2023 по справі 760/15531/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/15531/22

2-др/760/162/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

12 грудня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі Костюк В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пенькова Олександра Юрійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 45 000 грн. та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 450,04 грн.

20 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пеньков О.Ю. звернувся до суду із заявою про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, відповідно до позовної заяви просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 28 400 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 листопада 2023 року заяву передано для розгляду головуючому судді Митрофановій А.О. Фактично матеріали заяви передано судді 27 листопада 2023 року.

12 грудня 2023 року представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a> подано заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні заяви. Вказує, що представником позивача заявлено витрати на правову допомогу адвоката у розмірі: 28400 грн. з яких 8500 грн. - передплата та 19900 грн. «гонорар успіху». Оплата 8500 грн. підтверджується наступними документами: акт прийому-передачі послуг професійної (правової) допомоги адвоката від 13.11.2023 року на суму 8500 грн., рахунком №1 від 27.09.2022 року, платіжною інструкцією № 167768526 від 11.10.2022 року про здійснення оплати на суму 8500 грн. На вказану суму адвокатом надано детальний опис виконаних робіт, в якому не вказано розрахунку (вартості) за кожну виконану/проведену дію адвокатом та не надано жодного доказу здійснених/понесених витрат, визначених ЦПК України. Щодо заявленого «гонорар успіху» на суму 19900 грн. - визначено адвокатом, але не надано суду доказів оплати цієї суми клієнтом, як і не надано детального опису виконаних робіт/наданих послуг, а також здійснених/понесених витрат, визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України, на вказану суму.

Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В судове засідання сторони не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив таке.

Відповідно до приписів статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частина друга статті 270 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на те, що питання розподілу судових витрат, понесених позивачем, суд не вирішував, є правові підстави для ухвалення додаткового рішення.

Рішення суду від 13 листопада 2023 року було ухвалено за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази отримання позивачем та представником позивача копії зазначеного рішення в матеріалах справи відсутні, а тому не можна вважати пропущеним строк на подачу доказів щодо розміру витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи.

27 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Пеньковим Олександром Юрійовичем був укладений договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, вказаний в п. 1.1 цього Договору.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу представником позивача надано Акт прийому-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги адвоката, складений 13 листопада 2023 року підписаний позивачем та його представником - адвокатом Пеньковим О.Ю., з якого вбачається, що адвокат здав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої (правової) допомоги адвоката у справі №760/15531/22 згідно з описом, загальна вартість наданих послуг становить 8 500 грн. без ПДВ, клієнт не має будь-яких претензій до адвоката щодо змісту, кількості, якості та строків наданих послуг, адвокат не має будь-яких претензій до клієнта щодо повноти та строків сплати коштів.

Також, долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до ч. 8 ст. 141 КАС України, відповідно до якого вказаний перелік послуг: підготовка матеріалів для подання позовної заяви, в т.ч. направлення адвокатських запитів, підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання відповіді на відзив, підготовка та подання клопотання з процесуальних питань, без зазначення вартості наданих послуг.

Крім того, додано рахунок №1 відповідно до договору від 27.09.2022 року, платником вказано ОСОБА_1 на суму 8500,00 грн. та платіжна інструкція №167768526 від 11.10.2022 року, призначення платежу оплата рахунку 1 від 27.09.2022 року платник ОСОБА_1 на суму 8500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, суд виходить з такого.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання норм частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Саме такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.

У разі встановлення у договорі фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Водночас, слід звернути увагу, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 137 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також звертає особливу увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника (відповідача) не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17)

Таким чином, вирішуючи заяву представника позивача про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує: складність справи, зокрема, спір стосувався стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, вказана категорія справ не є складною, адже на теперішній час в Україні наявна стала судова практика з вирішення таких спорів; виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції; відсутність відомостей щодо витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт/надання послуг; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову; значення справи для сторони.

Вирішуючи питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правової допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», суд виходить з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність.

При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відтак, суд, ураховує «гонорар успіху», предмет та ціну позову, обсяг робіт, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, критерію розумності їхнього розміру, а також враховуючи заперечення відповідача, не покладає на відповідача весь заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу та обмежує його до розміру 3 844 грн. 55 коп. пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (45,23 %).

Водночас, суд наголошує, що витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 14 вересня 2022 року у справі № 509/6250/20.

Справа 760/15531/22 була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає достатнім розміром відшкодування з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 3 844 грн. 55 коп. (враховуючи часткове задоволення позовних вимог), а тому заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає заяву представника позивача обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 260-261, 270, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пенькова Олександра Юрійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Кампус»</a> (ЄДРПОУ - 43305589, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижньоключова, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 844 грн. 55 коп. (три тисячі вісімсот сорок чотири гривні п`ятдесят п`ять копійок).

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції.

Суддя А.О. Митрофанова