Постанова

від 10.10.2023 по справі 288/1381/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/1381/22 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 23 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Кузьменко А.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі справу№ 288/1381/22 за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю"Кухарукі К"про розірваннядоговору орендиземлі,стягнення орендноїплати, за апеляційними скаргами Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Кухарукі К" тапредставника ОСОБА_1 -адвоката ПащенкаПетра Миколайовича,на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 6 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 20 березня 2014 року між нею та Фермерським господарством «Кухарук» укладено договір оренди, за умовами якого вона передала фермерському господарству в оренду земельну ділянку, площею 2,5685 га, кадастровий номер 1825281200:03:000:0128, розташовану на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 жовтня 2017 року між ними укладено додаткову угоду, відповідно до якої всі права орендаря перейшли до Фермерського господарства « Кухарук і К». У подальшому фермерське господарство реорганізовано у ТОВ «Кухарук і К».

Позивачка зазначає, що в порушення умов договору орендар не сплачував їй у повному обсязі орендну плату за 2019-2021 роки, оскільки нарахування здійснювалося без врахування індексів інфляції. Загальний розмір заборгованості становить 27393 грн. 73 грн.

Окрім того, відповідачем не виконувалися умови договору щодо забезпечення ним оранки 20 сотих належної їй земельної ділянки.

Також зазначає, що 10 лютого 2020 року вона направила відповідачеві лист-повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі з 1 вересня 2020 року.

Враховуючи вищезазначене, просила розірвати договір оренди землі, укладений 20 березня 2014 року між нею та ТОВ « Кухарук і К».

Також просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 27393 грн. 73 коп. та відшкодувати їй витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 6 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений 20 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ « Кухарук і К» щодо оренди земельної ділянки, площею 2,5685 га, кадастровий номер 1825281200:03:000:0128, державну реєстрацію якого здійснено 27 грудня 2014 року, номер запису 8314484.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 992 грн. 40 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ « Кухарук і К», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_1 скористалася правом на дострокове розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, відтак цей договір є розірваним. Отже, відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому порядку шляхом розірвання договору оренди землі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі №559/2850/20.

Апеляційна скарга на рішення суду також була подана й представником ОСОБА_1 , який просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з виплати орендної плати, а також в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 27393 грн. 73 коп. заборгованості з виплати орендної плати та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

Зокрема, зазначає, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що представником відповідача доведений факт сплати позивачці орендної плати, адже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини.

Вирішуючи спір, суд ототожнив поняття «індексація нормативної грошової оцінки» та « індексація орендної плати». Застосований судом підхід щодо обчисення розміру орендної плати відповідно до механізму, визначеного статтею 289 ПК України, є помилковим.

Безпідставним є також й висновок суду про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу з тих підстав, що не надано доказів понесення таких витрат, адже відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи вони фактично понесені, чи тільки мають бути сплачені.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, подану ТОВ « Кухарук і К», та не визнав доводи апеляційної скарги представника позивачки.

Представник ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу й не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ « Кухарук і К» не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу представника позивачки слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20 березня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством « Кухарук» укладено договір оренди, за умовами якого позивачка передала Фермерському господарству «Кухарук» в оренду строком на 5 років земельну ділянку, площею 2,5685 га, кадастровий номер 1825281200:03:000:0128, розташовану на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право оренди зареєстроване 27 грудня 2014 року.

Пунктом 39 договору оренди передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку.

Умовами такого розірвання є повідомлення орендодавцем орендаря про рішення розірвати договір шляхом надсилання орендарю листа-повідомлення ( написаного від руки орендодавцем), не пізніше ніж за 6 місяців до моменту розірвання договору.

30 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ФГ « Кухарук» та ФГ «Кухарук і К» укладено додаткову угоду до цього договору оренди землі, згідно з якою до ФГ « Кухарук і К» перейшли усі права та обов`язки орендаря за вказаним договором оренди землі.

Також зазначено, що договір оренди укладено строком на 10 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але у будь-якому випадку дана додаткова угода та право оренди на її підставі є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Окрім того, додатковою угодою до вказаного договору оренди землі внесені зміни про те, що у разі непогодження орендаря з розірванням договору в односторонньому порядку згідно з п.39 цього договору, орендар письмово повідомляє про це орендодавця шляхом направлення листа -повідомлення в термін 10 (десяти) календарних днів після отримання листа про розірвання договору в односторонньому порядку. В подальшому сторони вирішують питання шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2020 року проведено державну реєстрацію реорганізації шляхом перетворення ФК «Кухарук і К» на ТОВ « Кухарук і К».

Матеріали справи також свідчать, що 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ТОВ « Кухарук і К» лист-повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі.

Своїм листом від 28 лютого 2020 року директор ТОВ « Кухарук і К» повідомив про те, що орендар не бажає в односторонньому порядку розривати договір оренди землі.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами ( частина третя статті 6 ЦК України).

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( статті 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України « Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Тлумачення вказаних положень дає підстави стверджувати, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №623/1198/18, 20 липня 2022 року у справі №409/2539/19, 22 грудня 2022 року у справі №709/83/19.

Отже, у разі, коли укладеним сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і заінтересованою стороною дотримано порядок його розірвання, він, відповідно, є розірваним в порядку, визначеному договором.

Пунктом 39 вказаного договору оренди землі сторони визначили можливість дострокового розірвання цього договору. Це положення договору є чинним та у встановленому законом порядку не визнавалося недійсним.

Окрім того, додатковою угодою визначено, що у разі незгоди орендаря з розірванням договору у порядку, передбаченому пунктом 39 договору оренди землі, сторони вирішують дане питання шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, орендодавцем дотримано вимоги пункту 39 договору оренди щодо можливості його розірвання в односторонньому порядку шляхом направлення листа-повідомлення.

Оскільки орендар заперечував проти дострокового розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, позивачка з метою захисту своїх прав змушена була звернутися до суду.

Відмова відповідача у достроковому розірванні договору оренди в порядку, передбаченому пунктом 39 договору, позбавляє позивачку можливості реалізувати право на одностороннє розірвання даної угоди й порушує її права як власника вказаної земельної ділянки.

Системний аналіз положень статей 317,319,321 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що власникові належить права володіння, користування та управління майном, яким він користується на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, відмова орендаря у застосуванні пункту 39 договору оренди землі призвела до обмеження права орендодавця на володіння своїм майном.

Вказаний пункт договору чітко регламентує порядок одностороннього розірвання догововірних правовідносин, а додатковою угодою сторони узгодили алгоритм дій у разі заперечення орендаря проти розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Передбачена договором можливість одностороннього розірвання орендних правовідносин не пов`язана з настанням певних передумов та підстав. Таке право орендодавця є безумовним й жодних застережень щодо можливості реалізації цього права договір не містить.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову про розірвання договору оренди землі.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі №559/2850/20, є безпідставним, оскільки у вказаній справі орендар не заперечував проти дострокового розірвання договору оренди землі, проте посилався на ту обставину, що зазначене питання відноситься до компетенції зборів учасників товариства.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір оренди землі є розірваним в односторонньому порядку й, звернувшись до суду з даними вимогами, позивач обрав неефективний спосіб захисту.

Водночас, у справі, яка переглядається апеляційним судом, ТОВ «Кухарук і К» заперечувало проти розірвання договору у порядку, передбаченому пунктом 39 цієї угоди, відтак захист порушених прав позивачки можливий шляхом розірвання вказаного договору в судовому порядку.

За відсутності згоди орендаря на розірвання в односторонньому порядку вказаного договору, рішення про державну реєстрацію оренди вказаної земельної ділянки й досі не скасоване, земельна ділянка використовується орендарем, що, у свою чергу, свідчить про порушення прав орендодавця.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про розірвання вказаного договору оренди землі.

При вирішенні спору судом також було встановлено, що орендна плата за 2019 рік була сплачена попереднім керівництвом орендаря, до реорганізації фермерського господарства.

Водночас, зазначивши про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку з 10 лютого 2020 року, суд досліджував питання щодо дотримання відповідачем своїх зобов`язань з подальшої виплати орендної плати за 2020 та 2021 роки.

Однак, з даного приводу слід зазначити наступне.

Правова природа плати за користування майном, зокрема орендної плати, безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням цим майном (земельною ділянкою) протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин. Із припиненням договірних правовідносин за договором оренди у орендаря виникає новий обов`язок негайно повернути орендодавцеві майно.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення майна свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в оренду. Відтак права та обов`язки орендодавця та орендаря, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення майна наймодавцеві.

Отже, користування майном після припинення дії договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором оренди та нормам цивільного законодавства.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2020,2021 роки слід відмовити з наведених вище підстав.

Враховуючи вищезазначене, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за вказаний період необхідно змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що свідчать про оплату гонорару ( довідка, квитанція до прибуткового касового ордера, латіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Так, пунктом першим частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, за змістом даної норми відшкодуванню підлягають як фактично понесені витрати на правничу допомогу, так й витрати, які сторона очікує понести у майбутньому.

Як свідчать матеріали справи, позивачка користувалася професійною правничою допомогою, яка була надана їй адвокатом Пащенком П.М. на підставі договору про надання правничої допомоги №262-10/22 від 1 жовтня 2022 року.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за надання послуг в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату витрати на правничу допомогу, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, у розмірі 10000 грн.

Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги задоволено частково, на користь позивачки підлягає стягненню 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кухарук і К" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката ПащенкаПетра Миколайовича, задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 6 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 6 червня 2023 року в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В рештірішення залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: