Ухвала

від 07.12.2023 по справі 288/1381/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 288/1381/22

провадження № 61-17241ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» (далі - ТОВ «Кухарук і К») про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 20 березня 2014 року між нею та Фермерським господарством «Кухарук» укладено договір оренди, за умовами якого вона передала фермерському господарству в оренду земельну ділянку, площею 2,5685 га, кадастровий номер 1825281200:03:000:0128, розташовану на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 30 жовтня 2017 року між ними укладено додаткову угоду, відповідно до якої всі права орендаря перейшли до Фермерського господарства «Кухарук і К». У подальшому фермерське господарство реорганізовано у ТОВ «Кухарук і К». Позивачка зазначала, що в порушення умов договору орендар не сплачував їй у повному обсязі орендну плату за 2019-2021 роки, оскільки нарахування здійснювалося без врахування індексів інфляції. Загальний розмір заборгованості становить 27 393,73 грн. Окрім того, відповідачем не виконувалися умови договору щодо забезпечення ним оранки 20 сотих належної їй земельної ділянки. Також зазначала, що 10 лютого 2020 року вона направила відповідачеві лист-повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі з 01 вересня 2020 року. Враховуючи вищезазначене, просила розірвати договір оренди землі, укладений 20 березня 2014 року між нею та ТОВ «Кухарук і К». Також просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 27 393,73 грн.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди землі, укладений 20 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кухарук і К» щодо оренди земельної ділянки, площею 2,5685 га, кадастровий номер 1825281200:03:000:0128, державну реєстрацію якого здійснено 27 грудня 2014 року, номер запису 8314484. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 992,40 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кухарук і К» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог змінено в мотивувальній частині. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Кухарук і К» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення залишено без змін.

У грудні 2023 року ТОВ «Кухарук і К» звернулося через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у справі є вимоги про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 27 393,73 грн.

Верховний Суд, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору та усталену судову практику, вважає, що справа № 288/1381/22 є справою незначної складності.

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі, оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Доводи заявника не свідчать про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кухарук і К» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак