Ухвала

від 06.11.2023 по справі 630/921/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 630/921/23 (1-кс/630/336/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1354/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2023 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

власника майна - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 21 вересня 2023 року, задовольнили клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023221320000398 від02.08.2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалоюзадоволено клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023221320000398 від 02 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Згідно оскаржуваної ухвали накладено арешт на вилучене 08.09.2023 року у період часу з 08-20 год. до 10-49 год. під час обшуку приміщення Реабілітаційного центру ГО «Нове життя України» за адресою: м. Харків, пров. Добродецького, 2, які на праві власності належить ОСОБА_8 , майно, а саме: мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі А32 ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в який вставлена сім-картка з номером мобільного телефону: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , який належить на праві власності гр. ОСОБА_6 , а також договір оренди житлових приміщень ЗК/01 від 15 січня 2022 року; папка-скоросшивач сірого кольору з копіями паспортів громадян України на 34 арк.; блокнот з чорновими записами у червоно-синію клітинку на 50 арк.; аркуш паперу А4 з записом «Список братьев на ребцентре 07.09.2023…»; папка жовтого кольору (скоросшивач) з договорами про надання послуг соціалної адаптації особі, що потрапила в соціально небезпечну життєву ситуацію, з додатками, загалом 60 договорів; блокнот з чорновими записами «Gambol» на 28 арк.; ноутбук НР «Paviluon g series G6» s/n:CNF12120M3 разом з зарядним пристроєм; системний блок «Frime» без будь-яких маркувальних позначень; мобільні телефони у вимкненому стані: Nomi у кількості 3 шт., Noкia 3 шт., Samsung 7 шт., S-tell 2 шт., Tecno 1 шт., Astro 1 шт., Intertelecom 1 шт., заборонивши користування, відчуження та розпорядження вказаним майном до прийняття процесуального рішення по суті справи.

На зазначенуухвалу слідчогосудді власникамайна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та повернути йому його майно.

В обґрунтуванняапеляційної скарги посилався на те, що слідчий у його присутності провів перевірку відомостей, які зберігаються на телефона та ноутбуці, а тому вважав, що вони підлягають поверненню, оскільки вони не містять будь-яких відомостей щодо кримінального правопорушення. Інший мобільний телефон він віддав слідчому. Вважає, що подальше зберігання його речей у органу досудового розслідування є безпідставним.

06.11.2023 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява прокурора ОСОБА_7 , в якій заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та просила розглянути її без участі прокурора.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду без участі прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023221320000398 від 02.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 115 КК України.

20.09.2023 року прокурор звернувся до слідчого судді Люботинського районного суду Харківської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку 08.09.2023 року, яке належить ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що вилучені під час огляду речі мають істотне значення для з`ясування усіх обставин кримінального правопорушення та могли зберегти на собі сліди вчиненого злочину. Вказував, що вилучені речі підпадають під дію ст. 98 КПК України, як речовий доказ. На думку сторони обвинувачення вказані речі є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, відповідають критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України. З метою збереження об`єктів, що могли зберегти на собі сліди вчиненого злочину та відносяться до речових доказів необхідно накласти арешт на майно зазначене у клопотанні.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що вилучене майно являється речовими доказами по кримінальному провадженню, оскільки могло зберегти на собі сліди злочину або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки вилучене мано можливо було набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Колегія суддів зазначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Відомості клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, ознакам речового доказу і обставини провадження стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, в тому числі, для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчуження, зіпсування, до закінчення досудового розслідування.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, яке належить ОСОБА_6 , враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Поряд з цим, з матеріалів судового провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 31 серпня 2023 року надано дозвіл слідчим та прокурорам у цьому кримінальному провадженні на проведення обшуку приміщень Реабілітаційного центру ГО «Нове життя України» за адресою: м. Харків, пров. Добродецького, 2, які на праві власності належить ОСОБА_8 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання предметів кримінального правопорушення та отримання доказів, а саме: документів та відомостей на матеріальних носіях інформації, чорнових записів щодо організації використання трудової роботи щодо осіб, які знаходяться на реабілітації; документів щодо перебування осіб на реабілітації; журналів обліку осіб; документів щодо ведення підприємницької діяльності; інструктажів; відомостей та документів щодо задіяння на різні роботи; мобільного телефону ОСОБА_6 та іншихосіб, які використовувались як засоби зв`язку із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та іншими особами, причетними до організації та використання трудової роботи щодо осіб; документів щодо направлення осіб на роботи; документів щодо трудових відносин ОСОБА_11 з будь-якими суб`єктами господарювання; особистих речей ОСОБА_11 , в тому числі обгорілих залишків; комп`ютерної техніки флеш-накопичувачів, відеореєстраторів та жорстких дисків, на яких може міститись будь-яка інформація, в тому числі відеозаписи, щодо факту загибелі ОСОБА_11 та направлення його на виконання робіт, та інших речей і документів які мають відношення до кримінального провадження (арк. 6-12).

Наявність такої ухвали обумовлює законність проведення обшуку за наведеною адресою та законність вилучення виявленого під час обшуку майна.

Крім цього, відповідно до відомостей постанови слідчого про залучення до провадження речових доказів від 08.09.2023 року (арк. 18), залучено в якості речових доказів у кримінальному провадженні № 12023221320000398 від 02.08.2023 предмети, які були вилучені під час проведення обшуку приміщення Реабілітаційного центру ГО «Нове життя України» за адресою: м. Харків, пров. Добродецького, 2, які на праві власності належить ОСОБА_8 , майно, а саме: мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі А32 ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в який вставлена сім-картка з номером мобільного телефону: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , який належить на праві власності гр. ОСОБА_6 , а також договір оренди житлових приміщень ЗК/01 від 15 січня 2022 року; папка-скоросшивач сірого кольору з копіями паспортів громадян України на 34 арк.; блокнот з чорновими записами у червоно-синію клітинку на 50 арк.; аркуш паперу А4 з записом «Список братьев на ребцентре 07.09.2023…»; папка жовтого кольору (скоросшивач) з договорами про надання послуг соціалної адаптації особі, що потрапила в соціально небезпечну життєву ситуацію, з додатками, загалом 60 договорів; блокнот з чорновими записами «Gambol» на 28 арк.; ноутбук НР «Paviluon g series G6» s/n:CNF12120M3 разом з зарядним пристроєм; системний блок «Frime» без будь-яких маркувальних позначень; мобільні телефони у вимкненому стані: Nomi у кількості 3 шт., Noкia 3 шт., Samsung 7 шт., S-tell 2 шт., Tecno 1 шт., Astro 1 шт., Intertelecom 1 шт.

Крім того, апелянт зазначав, що слідчий провів огляд його телефону та ноутбуку та за наслідками цього огляду не було встановлено будь-якої інформації, яка стосується цього кримінального провадження.

Однак колегія суддів дійшла висновку, що таке твердження є суто суб`єктивним і не спростовує об`єктивності накладення арешту на мано, а тому такі доводи є необґрунтованими.

Крім того,слід зазначити,що ОСОБА_6 в судовомузасіданні стверджував,що ноутбук,який буловилучено належитьйому направі власності,однак ненадав будь-якихдокументів,які підтверджуютьправо власностіна цейноутбук,в томучислі товарнічеки.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_6 також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна без обмеження права користування власником майна не надано та колегією суддів не встановлено.

Крім цього, істотних порушень нормКПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

Колегія суддів також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, а його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту, згідно положень ст. 174 КПК України.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргувласника майна ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Люботинського районного судуХарківської областівід 21вересня 2023року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :