Ухвала

від 09.11.2023 по справі 304/1564/23

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1564/23 Провадження № 1-кс/304/602/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023071350000006 від 17 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В :

прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023071350000006 від 17 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, про накладення арешту на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy s 10е», imei (гніздо 1): НОМЕР_1 ; imei (гніздо 2): НОМЕР_2 ; банківську карту ПриватБанк НОМЕР_3 ; банківську карту ПриватБанк НОМЕР_4 ; банківську карту ПриватБанк НОМЕР_5 ; банківську карту Ощадбанк НОМЕР_6 та банківську карту Ощадбанк НОМЕР_7 . Клопотання мотивує тим, що Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023071350000006 від 17 липня 2023 року за ч. 1 ст. 212 КК України. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що посадові особи ТОВ «Д-Трансгейт» (ЄДРПОУ 44107494) у період з 01.04.2022 по 31.07.2022 здійснювали імпортні операції з ввезення пального на митну території України будучи платником єдиного податку третьої групи без реєстрації платником податку на додану вартість, яке в подальшому було реалізовано без відображення в податковому та бухгалтерському обліку, внаслідок чого ймовірно не нараховано і не сплачено податків, зборів та інших обов`язкових платежів на загальну суму 3 734 668,21 грн. Так, 03.11.2023 року в період з 07.33 год по 10.30 год проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , яким здійснюється фінансування ТОВ «Д-Трансгейт» за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушова, буд. 19, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy s 10е», imei (гніздо 1) НОМЕР_1 ; imei (гніздо 2): НОМЕР_2 1 шт.; банківські картки Ощадбанк 2 шт.; банківські картки ПриватБанк 3 шт. У подальшому, вказані речі вилучено для долучення до матеріалів кримінального провадження. Прокурор вказує, що є достатньо підстав вважати, що вилучений телефон містить інформацію щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, оскільки використовується ОСОБА_6 як засіб зв`язку та обліку інформації, а вилучені банківські карти містять відомості про рахунки щодо яких є підстави вважати, що вони використані для отримання та подальшого використання на власний розсуд коштів, отриманих внаслідок вчинення протиправних дій, у тому числі придбання майна або їх легалізації іншим чином. Вказані речі отримані в установленому законом порядку та мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що підлягають доказуванню, тому містять ознаки речових доказів і можуть бути використані під час доказування у кримінальному провадженні, у зв`язку чим виникає необхідність в утриманні вказаного майна органом досудового розслідування, з метою перевірки відповідності ознакам речових доказів та належності до розслідуваного провадження, а також перевірки невідповідності вказаного майна ознакам заборонених речей та документів і користування вилученим майном на підставі та у порядку встановленому законодавством. З огляду на вищевикладене просить клопотання задовольнити.

У судове засідання прокурор не з`явився, однак подав заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримав у повному обсязі та просив таке задовольнити.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК Українифіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Слідчий суддя, вивчивши надані ініціатором клопотання матеріали, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 4 ст. 170 цього Кодексу у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з наданих ініціатором клопотання матеріалів, посадові особи ТОВ «Д-Трансгейт» (ЄДРПОУ 44107494) у період з 01.04.2022 по 31.07.2022 здійснювали імпортні операції з ввезення пального на митну території України будучи платником єдиного податку третьої групи без реєстрації платником податку на додану вартість, яке в подальшому було реалізовано без відображення в податковому та бухгалтерському обліку, внаслідок чого ймовірно не нараховано і не сплачено податків, зборів та інших обов`язкових платежів на загальну суму 3 734 668,21 грн.

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 листопада 2023 року, 17 липня 2023 року матеріали досудового розслідування за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023071350000006 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 212 КК України.

З протоколу обшуку від 03 листопада 2023 року, проведеного на підставіухвали слідчогосудді Перечинськогорайонного суду, вбачається, що під час обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефонмарки «SamsungGalaxys10е»,imei(гніздо1): НОМЕР_1 ;imei(гніздо2): НОМЕР_2 ;банківську картуПриватБанк НОМЕР_3 ;банківську картуПриватБанк НОМЕР_4 ;банківську картуПриватБанк НОМЕР_5 ;банківську картуОщадбанк НОМЕР_6 та банківськукарту Ощадбанк НОМЕР_7 .

Зі змісту ч. 2ст. 173 КПК Українивбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах «Іммобіліаре Саффіпроти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

На підставі вищенаведеного слідчий суддя дійшов висновку, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див, наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A №98).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про накладення арешту на майно слід задовольнити.

Керуючись ст. 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023071350000006 від 17 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy s 10е», imei (гніздо 1): НОМЕР_1 ; imei (гніздо 2): НОМЕР_2 ; банківську карту ПриватБанк НОМЕР_3 ; банківську карту ПриватБанк НОМЕР_4 ; банківську карту ПриватБанк НОМЕР_5 ; банківську карту Ощадбанк НОМЕР_6 та банківську карту Ощадбанк НОМЕР_7 .

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 .

Згідно ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1