Ухвала

від 13.11.2023 по справі 461/9682/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/9682/23

Провадження № 2-о/461/157/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023 суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

до Галицького районного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС ЄДРПОУ 25254919 з 1 липня 2019 року; факту спливу повноважень керівництва організації, разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року.

За змістом заяви, встановлення факту необхідно заявнику для можливості звернення до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про виключення недіючої організації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, та громадських формувань.

Вивчивши зміст заяви, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку.

Також у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Крім того, із вказаних норм процесуального права вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення, який не зазначено у частині першій статті 315 ЦПК України, можливе виключно за умови, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або немає іншого способу захисту порушених прав.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи залишає заяву без розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст.186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

В свою чергу, суд може встановити юридичний факт, якщо це не впливає на права інших. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.04.2020 року у справі № 302/991/19, яка враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Звертаючись із даною заявою, ОСОБА_1 зазначає, що з 1 липня 2019 року, відповідно до постанови Президії центрального правління Українського товариства сліпих, його призначено на посаду директора Підприємства об`єднання громадян "Львівського учбово-виробничого підприємства" Українського товариства сліпих. однак організація, фактично припинила своє існування, через невиконання своїх прямих функцій, передбачених законом про профспілки, а тому просить суд встановити факт припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС єдрпоу 25254919 з 1 липня 2019 року; встановити факт спливу повноважень керівництва організації, разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року.

За змістом заяви, встановлення факту необхідно заявнику для можливості звернення до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про виключення недіючої організації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пред`явлені ОСОБА_1 вимоги не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 186, 293, 315 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.Р.Волоско