Постанова

від 11.03.2024 по справі 461/9682/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9682/23 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/3374/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: ОСОБА_1 ,

представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Осташевської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС ЄДРПОУ 25254919 з 01 липня 2019 року, факту спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 рокувідмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Західне Міжрегіональне управління Мінстерства юстиції про встановленнч факту, що має юридичне значення.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми і змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, а також перевірити, чи може ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її до повноважень іншого органу, однак, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не вказав до повноважень якого органу належить розгляд поданої ним заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Зазначає, що 15 квітня 2015 року померла керівник учбово-виробничого об`єднання УТОС, а масовий вихід працівників з первинної профспілкової організації призвів до неможливості зібрати загальні збори, до припинення функціонування первинної профспілкової організації та фактичного припинення існування організації. Вказує, що в провадженні судів перебувають цивільні справи, в яких суди залучили до участі у справі неіснуючу організацію з померлим представником, а на клопотання про вилучення такої організації з числа учасників справ, суди відмовляють, оскільки організація значиться зареєстрованою в реєстрі.

Вважає, що в даному випадку законним способом доведення обставин справи є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС з 01 липня 2019 року, факту спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року.

Звертає увагу, що спочатку звертався до суду в порядку господарського судочинства, однак йому відмовлено у відкритті провадження, в подальшому звернувся до Львівського окружного адміністративного суду, де було відкрито провадження, однак в підготовчому засіданні з`ясовано, що він є неналежним позивачем, а Державна податкова служба у Львівській області відмовляється звернутися з позовом до суду.

Наголошує, що перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені судом, не є вичерпним, а інші способи можливості встановлення факту припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС, він використав.

Стверджує, що у разі встановлення вищезазначеного факту зможе звернутися до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про виключення неіснуючої організації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, та громадських формувань. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Осташевської О.І. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що пред`явлені заявником вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС ЄДРПОУ 25254919 з 01 липня 2019 року, факту спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року, не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення ( пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7)народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18), зазначено, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів».

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 6114667св20, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має встановлювати такий факт лише в позасудовому порядку, і встановлення такого факту в судовому порядку є неможливим.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява може розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Таким чином, в судовому порядку може бути встановлено факт, що має юридичне значення, лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС ЄДРПОУ 25254919 з 01 липня 2019 року, факту спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року.

В обгрунтування заяви покликається на те, що з 01 липня 2019 року постановою Президії центрального правління Українського товариства сліпих його призначено на посаду директора Підприємства об`єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства» Українського товариства сліпих, створена Первинна профспілкова організація учбово-виробничого об`єднання УТОС фактично припинила своє існування через невиконання повноважень, передбачених законом про профспілки, оскільки фактично перестала працювати з 01 липня 2019 року, а свої повноваження втратила з 14 травня 2020 року у зв`язку з закінченням повноважень керівника профспілки, яка померла.

Зі змісту заяви вбачається, що у разі встановлення фактів припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС та спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року, ОСОБА_1 матиме можливість звернутися до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про виключення недіючої організації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Частина 5 статті 104 ЦК України передбачає, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Тобто, саме внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС, свідчить про те, що юридична особа припинилася.

Питання створення, припинення, діяльності первинних профспілкових організацій, їх керівних органів, припинення повноважень керівника профспілкової організації врегульовано Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Статутом профспілкової організації, а відтак факт припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС, факт спливу повноважень керівника профспілкової організації підлягає встановленню в позасудовому порядку з врахуванням вимог цього Закону та Статуту Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС.

Доказів на підтвердження того, що до пред`явлення заяви про встановлення фактів в судовому порядку ОСОБА_1 звертався в позасудовому порядку до уповноважених органів щодо встановлення фактів припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС, спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року, і про відмову у їх встановленні із зазначенням причин відмови, заявник не надав, як і не надав доказів оскарження до суду відмови у встановленні цих фактів.

Слід зазначити і те, що в заяві про встановлення фактів припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС, спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року, заявник ОСОБА_1 не зазначив, яким чином від встановлення цих фактів залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи майнових прав, зазначивши, що метою встановлення цих фактів є вилучення є єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 не вбачається, що від встановлення фактів припинення діяльності Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об`єднання УТОС, спливу повноважень керівництва організації разом з припиненням існування організації з 14 травня 2020 року, залежатиме виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника ОСОБА_1 , а відтак спір не належить до юрисдикції суду.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення зазначених фактів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 25.03.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк