Постанова

від 13.11.2023 по справі 240/11485/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 240/11485/22

адміністративне провадження № К/990/26091/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 240/11485/22

за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-ЮС»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

за касаційною скаргою Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (колегія у складі: головуючого судді Моніча Б.С., суддів: Залімського І. Г., Кузьмишина В.М.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2022 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-ЮС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 42 580,21 грн, з підстав порушення відповідачем законодавства щодо встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач не виконав, що є порушенням статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року.

4. Також, 20 червня 2023 року Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, якою вирішено надіслати цю окрему ухвалу до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Міністерства соціальної політики України для її розгляду в межах компетенції. Про результати розгляду окремої ухвали необхідно повідомити Сьомий апеляційний адміністративний суд протягом одного місяця.

5. Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», а також наявність сталого правового регулювання спірного питання і наявність правового висновку Верховного Суду, вказав, що подання даної апеляційної скарги є зловживанням скаржником його процесуальним правом, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що сплата судового збору до ухвалення судового рішення судом першої інстанції вказує на те, що позивач був обізнаний про його безпідставність та необґрунтованість. Це, у свою чергу, завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

З огляду на це, дії посадових осіб позивача (які готували процесуальні документи для звернення до суду), готували документи по сплаті судового збору, підлягають перевірці на предмет наявності в них ознак складу дисциплінарного правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 25 липня 2023 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року.

7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Так, судом апеляційної інстанції не враховано, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, позивач не вчиняє ніяких порушень чи зловживань процесуальними правами, що суперечить завданню адміністративного судочинства або спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи чи набуття судовим рішенням законної сили.

Крім того, скаржник звернув увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 240/32482/21, де судом касаційної інстанції вказано, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині визнання звернення відповідача з апеляційною скаргою зловживанням процесуальними правами.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 25 липня 2023 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2023 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

13. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

14. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

16. Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Вирішуючи цю справу, слід звернути увагу на необхідність дотримання принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами, оскільки такий є засадничим принципом адміністративного судочинства, що ґрунтується на конституційних та конвенційних нормах, положеннях міжнародних актів та безпосередньо закріплений у КАС України; запровадження цього принципу має важливе значення для підвищення ефективності здійснення адміністративними судами захисту прав та інтересів осіб, суспільних інтересів та інтересів держави, оскільки сприяє створенню умов для можливості належної реалізації всіма учасниками справи своїх процесуальних прав, дотриманню судами розумних строків розгляду справи та прийняття рішення без необґрунтованих зволікань та затримок, а також підвищення довіри до судової гілки влади.

19. Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, на суддів покладається обов`язок організувати судовий процес таким чином, щоб не допускати надмірної затримки у розгляді та вирішенні справи; якщо причиною такої затримки є дії (бездіяльність) учасника справи, які мають ознаки зловживання процесуальними правами, суди повинні мати достатні повноваження для застосування заходів попередження та протидії такому зловживанню; невжиття судами відповідних заходів свідчить, за умови недотримання прав учасника справи, як правило, про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У разі виявлення зловживання процесуальними правами, суд зобов`язаний вжити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати від усіх учасників справи дотримання обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду та професійності і авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, а також вирішення справи; ґ) гарантувати виконання усіма учасниками судового процесу інших процесуальних обов`язків, визначених законом або судом. 25. Важливо, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему (додаткові судові засідання та їх тривалість, підготовка та виготовлення зайвих процесуальних документів, оплата додаткових поштових послуги тощо).

20. Заходи процесуального примусу, які можуть застосовуватися адміністративним судом з метою протидії зловживанню процесуальними правами, можна класифікувати на заходи прямої відповідальності (попередження; видалення із зали судових засідань; привід; штраф; винесення окремої ухвали) та заходи непрямої (додаткової) відповідальності (залишення без розгляду або повернення позову, апеляційної чи касаційної скарги, заяви, клопотання; покладення на сторону, яка допустила зловживання процесуальними правами, судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору; припинення врегулювання спору за участю судді за ініціативою судді) .

21. Відповідно до ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

22. За приписами ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

23. Практика Верховного Суду щодо застосування статті 249 КАС України сформована, зокрема, в постановах від 25 січня 2019 року у справі № 822/1832/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 752/5917/17, а також ухвалах від 23 листопада 2021 року у справі № 420/6285/20, від 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21, від 23 червня 2023 року у справі № 440/7433/21 та від 04 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.

24. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга статті 249 КАС України).

25. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (частина третя статті 249 КАС України).

26. Згідно з ч. 4 ст. 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

27. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (частина п`ята статті 249 КАС України).

29. З огляду на вищезазначене, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи зловживання процесуальними правами, порушення матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. За наявності цих правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.

30. Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01 лютого 2023 року у справі №140/506/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №160/4787/20 вказав, що окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб; вона може стосуватись будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участь у справі.

31. Таким чином, Суд доходить висновку, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність винесення окремої ухвали зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

32. Варто зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду у системі органів публічної влади, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

33. Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

34. Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для винесення окремої ухвали є зловживанням процесуальними правами, а також порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення.

35. Як вбачається з ухвалених у справі № 240/11485/22 судових рішень, Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-ЮС», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції та пені у розмірі 42 580,21 грн, з підстав порушення відповідачем законодавства щодо встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

36. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів, визначених законом щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому останнім виконано вимоги закону щодо сприяння ефективної реалізації своїх прав особам з інвалідністю.

За таких обставин, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII). З огляду на відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій, застосованої згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року (далі - Порядок № 70).

37. 20 червня 2023 року Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, якою вирішено надіслати цю окрему ухвалу до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Міністерства соціальної політики України для її розгляду в межах компетенції. Про результати розгляду окремої ухвали необхідно повідомити Сьомий апеляційний адміністративний суд протягом одного місяця.

38. Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», а також наявність сталого правового регулювання спірного питання і наявність правового висновку Верховного Суду, вказав, що подання даної апеляційної скарги є зловживанням скаржником його процесуальним правом, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що сплата судового збору до ухвалення судового рішення судом першої інстанції вказує на те, що позивач був обізнаний про його безпідставність та необґрунтованість. Це у свою чергу завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

З огляду на це, дії посадових осіб позивача (які готували процесуальні документи для звернення до суду), готували документи по сплаті судового збору, підлягають перевірці на предмет наявності в них ознак складу дисциплінарного правопорушення.

39. Постановляючи окрему ухвалу, Сьомий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що, не дивлячись на наявність сталого правового регулювання спірного питання щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, наявність правового висновку Верховного Суду (рішення ВС з іншим правовим регулюванням подібних правовідносин відсутні), позивач звернувся до суду із позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, посилаючись на аналогічні норми без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. В подальшому, не дивлячись на обґрунтованість і зрозумілість судового рішення, відповідач (суб`єкт владних повноважень) подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, зазначивши в доводах апеляційної скарги про незгоду із судовим рішення через «власне тлумачення» правових норм, без зазначення того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції.

40. Суд апеляційної інстанції описані вище дії суб`єкта владних повноважень розцінив як недобросовісні та як такі, що є зловживанням процесуальними правами та такі, що суперечать завданню адміністративного судочинства і спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи (набуття судовим рішенням законної сили).

41. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо постановлення окремої ухвали, якою вирішено надіслати цю окрему ухвалу до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Міністерства соціальної політики України для її розгляду в межах компетенції.

42. Поряд з цим, щодо висновків суду апеляційної інстанції в частині визнання дій позивача щодо подання апеляційної скарги недобросовісними та такими, що є зловживання процесуальними правами, слід зазначити таке.

43. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

44. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

45.Таке право не може бути обмежено у спосіб постановлення окремої ухвали.

46. Крім того, у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі №1718/2-а-834/11 суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

46. На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

47. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 та від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22.

48. Наведене свідчить про обґрунтованість заявлених скаржником, у справі, що розглядається, доводів касаційної скарги у цій частині, а також про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині визнання звернення відповідача з апеляційною скаргою зловживанням процесуальними правами.

49. Така правова позиція щодо застосування статті 249 КАС України була висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2023 року у справі № 240/32482/21 та від 21 березня 2023 року у справі № 120/4975/22.

50. З огляду на це, Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної інстанції в цій частині.

51. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

52. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

53. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування окремої ухвали суду Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року в частині визнання дій позивача щодо подання апеляційної скарги недобросовісними, та такими, що є зловживанням процесуальними правами. В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину окремої ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, вилучивши висновки про те, що подання апеляційної скарги є зловживанням скаржником процесуальними правами, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення.

В іншій частині окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 240/11485/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець