Ухвала

від 10.11.2023 по справі 522/6708/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6708/19

Провадження № 2-з/522/368/23

УХВАЛА

10 листопада 2023 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Дирекція Верстатобуд» про визнання недійсними та визнання припиненими договорів, визнання недійсним та визнання припиненим акту.

21 серпня 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог про визнання припиненим Договір №5/2/73 Р резервування приміщення від 20 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд» в особі Фещенка Михайла Володимировича, з 25.12.2014 в результаті ліквідації Дочірнього Підприємства «Дирекція Верстатобуд» (код ЄДРПОУ 26456192); визнання припиненим Договір №5/2/73 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 20 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд» в особі Фещенка Михайла Володимировича, з 25.12.2014 в результаті ліквідації Дочірнього Підприємства «Дирекція Верстатобуд» (код ЄДРПОУ 26456192); визнання Акту виконаних послуг від 20 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд» в особі Фещенка Михайла Володимировича, з 25.12.2014 року в результаті ліквідації Дочірнього Підприємства «Дирекція Верстатобуд» (код ЄДРПОУ 26456192); усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 з квартири АДРЕСА_1 та вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2023 року ухвалою Приморського районного суду об`єднано в одне провадження цивільну справу №522/6708/19, провадження № 2/522/5145/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Дирекція Верстатобуд» про визнання недійсними та визнання припиненими договорів, визнання недійсним та визнання припиненим акту, усунення перешкод в користуванні, із цивільною справою № 522/10745/23, провадження № 2/522/4893/23 (суддя Бондар В.Я.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» Копил Віктору Юрійовичу, ОСОБА_2 про скасування наказу, висновку, рішення про державну реєстрацію та визнання права власності на квартиру. Присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер справи №522/6708/19.

17 жовтня 2023 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до судуз заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 ; заборонити вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам які виконують функції державної реєстрації правна нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_2 ; заборонити відповідачу ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти дії про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 ; заборонити громадянину Молдови ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти дії щодо вселення та реєстрації будь яких осіб в квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору у даній справі є припинення договорів, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та вселення, скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства Юстиції України, скасування наказу Міністерства юстиції України, скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 , витребування майна у ОСОБА_2 та визнання права власності за позивачем на вказану вище квартиру. Позивач зазначає, що йому на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності Одеського міського управління юстиції Одеської області від 11.07.2015 року, належить квартира АДРЕСА_1 . Він ОСОБА_1 з листопада 2013 року проживає у квартирі АДРЕСА_2 зі своїм сином підліткового віку ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та несе всі витрати на її утримання. Позивач отримав спірне жиле приміщенняна підставі закону, постійно проживає там, не має іншого житла, тому є підстави стверджувати, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірна квартира є його "житлом" у розумінні статті 8 Конвенції. Крім зазначеної квартири, ОСОБА_1 та його сину мешкати ніде.

Вимоги заяви позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 через два місяці після ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення про відмову ОСОБА_2 у реєстрації за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 , останній звернувся до державного реєстратор Копил В.Ю, який 20.06.2018 року при наявних арештів та заборон на цю квартиру (ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2016 у справі №522/7233/16-ц накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.03.2016 у справі №522/4751/16-к накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 ) зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру. У зв`язку з незаконними діями з боку ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернувся до органів поліції щодо злочинних дій державного реєстратора КП «Регіональний цент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» Одеська область, ОСОБА_7 , який при наявності арешту на квартиру АДРЕСА_3 , провів держану реєстрацію прав власності на вказану квартиру за ОСОБА_8 , вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160500001291від 19.03.2020 року, листом ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеської області від 15.08.2023 року за №К-1517, пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого, яка підтверджує статус ОСОБА_1 у якості потерпілого в рамках вказаного кримінального провадження .

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду. На підставі наведеного, враховуючи, що на даний час існує реальна загроза можливості відчуження відповідачем зазначеної квартири третім особам, неправомірного заволодіння цієї квартирою, в тому числі виселяти позивача, вселяти та реєструвати будь яких осіб до вказаної квартири, що унеможливить, або значно ускладнить виконання рішення суду по цій справі у разі задоволення позовних вимог, необхідним до розгляду справи по суті є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також заборона виселяти позивач, вселяти та реєструвати будь яких осіб до вказаної квартири.

В судовому засіданні представник позивача просила суд заяву задовольнити.

Представник МЮ України заперечувала проти задоволення клопотання позивача.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Суд, розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно дост.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як зазначено у роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позовуце сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з роз`ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається із позову та доданих до нього матеріалів предметом позову є припинення договорів, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та вселення, скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства Юстиції України, скасування наказу Міністерства юстиції України, скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 , витребування майна у ОСОБА_2 , та визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_2 .

Позивачем в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову зазначено, що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності вищевказана квартира на підставі Договору №5/2/73 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 20 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд» в особі Фещенка Михайла Володимировича, акт виконаних послуг від 20 грудня 2006 року щодо резервування квартири АДРЕСА_4 , видавник ДП «Дирекція верстатобуд», виписка з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку № НОМЕР_2 , виданий 14.06.2007, видавник ТОВ «Реєстраторська компанія «Альянс-гарант, сертифікат облігацій А№35, виданий 14.06.2007, видавник ТОВ «Реєстраторська компанія «Альянс-гарант, ДП «Дирекція Верстатобуд».

Згідно свідоцтва про право власності Одеського міського управління юстиції Одеської області від 11.07.2015 року, квартира АДРЕСА_5 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Отже враховуючи заявлені позовні вимоги, суд не знаходить підстав для накладення арешту.

Щодо заборони вчинення дій щодо виселення, викладених у заяві про забезпечення позову суд вважає, що позивачем не доведено, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, отже у задоволенні заяви слід відмовити.

Між тим, представник позивача посилається на наявність відкритих 29.12.2021 року виконавчих проваджень № 68022779 та № 68022656 щодо виселення ОСОБА_1 та вселення ОСОБА_2 до спірної квартири.

Отже, суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до невиконання рішення суду в іншій справі, що суперечитиме принципу правової визначеності.

При цьому, задоволення такої вимоги фактично буде частковим вирішенням спору по суті.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Судом не знайдено підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні майбутнього позову.

Таким чином, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким способом і будь-яким особам виселення з квартири позивача, а також заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вселення третіх осіб в спірну квартиру, відсутні, тому у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

В даному випадку, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 по справі № 554/1893/17 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Узагальнюючи все вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскільки заявником не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із змісту заявлених вимог, натомість вжиття такого заходу забезпечення може перешкоджати виконанню іншого судового рішення.

Вимоги щодо забезпечення позову суд не вважає розумними, обґрунтованими та адекватними.

Суд не вбачає з поданої заяви та долучених до неї письмових доказів наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів, оскільки з наданих документів не вбачається, що відповідач вчиняв дії з відчуження майна чи вчинення дій щодо виселення ОСОБА_1 .

За таких обставин, оскільки вимоги заявника не відповідають вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд вважає що в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-153,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Корнілової Л.І. про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання до Одеського апеляційного суду.

Суддя