Постанова

від 21.05.2024 по справі 522/6708/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3315/24

Справа № 522/6708/19

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дочірнє підприємство «Дирекція Верстатобуд»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Шенцевої О.П. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Дирекція Верстатобуд» про визнання недійсними та визнання припиненими договорів, визнання недійсним та визнання припиненим акту, усунення перешкод у користуванні шляхом виселення,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корнілової Л.І. про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі та:

накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ,

заборонити вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 ;

заборонити відповідачу ОСОБА_4 та іншим особам вчиняти дії про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 ;

заборонити громадянину ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти дії щодо вселення та реєстрації будь яких осіб в квартиру АДРЕСА_2 .

Доводами апеляційної скарги є неврахування судом висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 у справі № 753/22860/17 та недобросовісної поведінки відповідача ОСОБА_2 при реєстрації за ним у червні 2018 року права власності на спірну квартирі при наявних арештах та заборонах у цивільній справі та кримінальному провадженні, а крім того, при відсутності законних підстав у відповідача на квартиру та чинній та нескасованій реєстрації права власності на таку за ОСОБА_1 та того, що відповідачу належить зовсім інша квартира за іншою адресою та з іншими технічними характеристиками; натомість, позивач за власні кошти придбав квартиру, протягом 2013-2020 років зробив в ній ремонт, вселився і проживає, не маючи іншого житла; у разі виконання рішення суду про виселення позивача, на підтвердження чого ним надано суду виконавчі листи, фактично відбудеться протиправне виселення позивача та його неповнолітнього сина, а можливе рішення на користь ОСОБА_1 вже не зможе ефективно захистити право власності на квартиру; предмет спору та заходи забезпечення позову є взаємопов`язаними з предметом спору, співмірними, тимчасовими на час розгляду справи, і їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення щодо належної йому квартири, яка є житлом у розумінні статті 8 Конвенції.

У відзиві на апеляційну скаргу міністерство юстиції України в особі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) апеляційну скаргу не визнало та просило в її задоволенні відмовити, оскільки ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2023 року об`єднано в одне провадження цивільні справи, зокрема, справа № 2/522/4893/23 за позовом ОСОБА_1 до МЮ та інших про скасування Наказу, висновку, рішення про державну реєстрацію та визнання права власності на квартиру, у якій Наказ є актом індивідуальної дії, і при його оскарженні заходи забезпечення позову є недоцільними; крім того, суд не може вживати заходи забезпечення позову, як зупинення дії спірних рішень, оскільки таке є фактично рівнозначним задоволенню позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися до судового засідання, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_1 у своїй заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам які виконують функції державної реєстрації правна нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 ; заборонити відповідачу ОСОБА_4 та іншим особам вчиняти дії про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 ; заборонити громадянину ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти дії щодо вселення та реєстрації будь яких осіб в квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору у даній справі є припинення договорів, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та вселення, скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства Юстиції України, скасування наказу Міністерства юстиції України, скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 , витребування майна у ОСОБА_2 та визнання права власності за позивачем на вказану вище квартиру. Позивач зазначає, що йому на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності Одеського міського управління юстиції Одеської області від 11 липня 2015 року, належить квартира АДРЕСА_2 . Він ОСОБА_1 з листопада 2013 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 зі своїм сином підліткового віку ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та несе всі витрати на її утримання. Позивач отримав спірне жиле приміщенняна підставі закону, постійно проживає там, не має іншого житла, тому є підстави стверджувати, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірна квартира є його "житлом" у розумінні статті 8 Конвенції. Крім зазначеної квартири, ОСОБА_1 та його сину мешкати ніде.

Вимоги заяви позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 через два місяці після ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення про відмову ОСОБА_2 у реєстрації за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , звернувся до державного реєстратор ОСОБА_7 , який 20 червня 2018 року при наявних арештів та заборон на цю квартиру (ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2016 у справі № 522/7233/16-ц накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 у справі № 522/4751/16-к накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ) зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру. У зв`язку з незаконними діями з боку ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернувся до органів поліції щодо злочинних дій державного реєстратора КП «Регіональний цент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» Одеська область, ОСОБА_7 , який при наявності арешту на квартиру АДРЕСА_3 , провів держану реєстрацію прав власності на вказану квартиру за ОСОБА_8 , вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500001291 від 19 березня 2020 року, листом ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеської області від 15 серпня 2023 року за № К-1517, пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого, яка підтверджує статус ОСОБА_1 у якості потерпілого в рамках вказаного кримінального провадження .

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі наведеного, враховуючи, що на даний час існує реальна загроза можливості відчуження відповідачем зазначеної квартири третім особам, неправомірного заволодіння цієї квартирою, в тому числі виселяти позивача, вселяти та реєструвати будь яких осіб до вказаної квартири, що унеможливить, або значно ускладнить виконання рішення суду по цій справі у разі задоволення позовних вимог, необхідним до розгляду справи по суті є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також заборона виселяти позивача, вселяти та реєструвати будь яких осіб до вказаної квартири.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив із того, що враховуючи зміст арешту майна та заявлені позовні вимоги, відсутні підстави для накладення такого; щодо вимоги заборони вчинення дій щодо виселення позивача, то останнім не доведено, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; а посилання на наявність відкритих 29 грудня 2021 року виконавчих проваджень № 68022779, № 68022656 щодо виселення ОСОБА_1 та вселення ОСОБА_2 до спірної квартири не спростовують такого, оскільки можливе задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до невиконання рішення суду в іншій справі, і задоволення такої вимоги фактично буде частковим вирішенням спору по суті. Отже, судом не знайдено підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні майбутнього позову.

Суд не вбачав з поданої заяви та долучених до неї письмових доказів наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів, оскільки з наданих документів не вбачається, що відповідач вчиняв дії з відчуження майна чи вчинення дій щодо виселення ОСОБА_1 .

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свободтаінтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовіснихдійіз боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальнетаефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 149 ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У частині першій статті150 ЦПКУкраїни передбачено, що позов забезпечується: 1) накладеннямарештуна майнота(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладеннямарештуна активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активівтаїх стягнення в дохід держави; 2)забороноювчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4)забороноюіншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з ньогоарешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9)арештомморського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крімарештуморського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті150 ЦПКУкраїни).

Згідно з частиною десятою статті150 ЦПКУкраїни не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьма статті 153ЦПКУкраїни).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумліннихдійвідповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накластиарешт,чи майнових наслідківзаборонивідповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до такихдійможе спричинити порушення правтазаконних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спіртаіснує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторінтаінших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження правтаохоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що арешт майна- це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуженняоб`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

В постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 викладено правовий висновок щодо накладення арешту як засобу забезпечення позову при оспорені договору та зазначено, що Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно, не завжди може бути доречним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише в сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішення немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.

Із виділених матеріалів вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Дирекція Верстатобуд» про визнання недійсними та визнання припиненими договорів, визнання недійсним та визнання припиненим акту.

21 серпня 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог про визнання припиненим Договір № 5/2/73 Р резервування приміщення від 20 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд» в особі ОСОБА_9 , з 25 грудня 2014 року в результаті ліквідації Дочірнього Підприємства «Дирекція Верстатобуд» (код ЄДРПОУ 26456192); визнання припиненим Договір № 5/2/73 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 20 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд» в особі ОСОБА_9 , з 25 грудня 2014 року в результаті ліквідації Дочірнього Підприємства «Дирекція Верстатобуд» (код ЄДРПОУ 26456192); визнання Акту виконаних послуг від 20 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Дирекція верстатобуд» в особі ОСОБА_9 , з 25 грудня 2014 року в результаті ліквідації Дочірнього Підприємства «Дирекція Верстатобуд» (код ЄДРПОУ 26456192); усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_10 , ІПН НОМЕР_1 з квартири АДРЕСА_2 та вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 .

10 жовтня 2023 року ухвалою Приморського районного суду об`єднано в одне провадження цивільну справу № 522/6708/19, провадження № 2/522/5145/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Дирекція Верстатобуд» про визнання недійсними та визнання припиненими договорів, визнання недійсним та визнання припиненим акту, усунення перешкод в користуванні, із цивільною справою № 522/10745/23, провадження № 2/522/4893/23 (суддя Бондар В.Я.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» Копил Віктору Юрійовичу, ОСОБА_2 про скасування наказу, висновку, рішення про державну реєстрацію та визнання права власності на квартиру. Присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер справи № 522/6708/19.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно, суд не врахував мету застосування таких заходів забезпечення позову, і що їх вжиття щодо нерухомого майнане вимагає обмеження в користуванніним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження чинного статусу такого нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана саме заборона відповідних реєстраційних дій, у тому разі і щодо відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Наведене відповідає запобіганню можливим негативним наслідкам таких тимчасових заходів з урахуванням прав та інтересів учасників справи.

Натомість, щодо арешту спірного майна, то колегія суддів зазначає, що арешт майна і заборона на відчуження майнає самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшовобґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом арешту такого майна, а доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують та не обґрунтовують необхідності одночасного застосування вказаного заходу разом із забороною вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна, визначаючи його юридичну долю.

Щодо відмови позивачу у забороні вчинення дій щодо виселення, викладених у заяві про забезпечення позову, то суд вірно виснував, що позивачем не доведено, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Наразі, коли триває виконання виконавчих проваджень № 68022779 та № 68022656 щодо виселення ОСОБА_1 та вселення ОСОБА_2 до спірної квартири, задоволення заяви позивача про таке забезпечення може призвести до невиконання рішення суду в іншій справі, що суперечитиме принципу обов`язковості судового рішення та правової визначеності, а задоволення такої вимоги фактично буде частковим виконанням можливого рішення по суті теперішньої справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Натомість, в іншій частині ухвала суду як постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367,374,375, 376, 149-150 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_11 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_11 прозабезпечення позовушляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 .

Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання 21 травня 2027 року

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 21 травня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко