Рішення

від 01.11.2023 по справі 546/511/23

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/511/23

номер провадження 2/546/181/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Решетилівка у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/511/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Нестеки Наталії Олександрівни, про визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди шляхом скасування його державної реєстрації та стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и в :

26.04.2023 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , третя особа без самостійних позовних вимог - приватний нотаріус Нестека Наталія Олександрівна про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та стягнення безпідставно набутих коштів, яка надіслана засобами поштового зв`язку 21.04.2023.

У своєму позові, позивач просить суд:

- Визнати недійсним з моменту укладання договір оренди землі б/н від 01.03.2017, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 строком на 7 років, на підставі якого проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:015:0055 за ФОП ОСОБА_3 ;

- Припинити право оренди ФОП ОСОБА_3 , яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 01.03.2017 щодо земельної ділянки площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:015:0055, шляхом скасування його державної реєстрації;

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бурат-Агро» безпідставно отримані кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 91 486,00 (дев`яносто одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 00 копійок);

- Стягнути з Відповідачів на користь Позивача понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передала ТОВ «Бурат-Агро» в оренду строком на 15 років до 13.03.2027, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,62 га, розташовану на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, належну їй на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії Р3 №652762, виданого Федіївською сільською радою 10.04.2002. Вказану земельну ділянку передано ОСОБА_1 за актом прийому- передачі земельної ділянки від 01.01.2009.

Даний договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель 13.03.2012 вчинено запис за №532420004002264. Таким чином, договір оренди землі від 01.01.2009 був зареєстрований у визначеному законом порядку та набув чинності.

Державний акт про право приватної власності на землю серії Р3 №652762, виданий Федіївською сільською радою 10.04.2002 не містить кадастрового номеру земельної ділянки, договір оренди землі від 01.01.2009, також не містить кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки чинним на момент його укладання законодавством не передбачено такої істотної умови договору.

Крім того, 02.03.2017 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки без номера, за яким ОСОБА_1 передала ФОП ОСОБА_3 строком на сім років з правом пролонгації земельну ділянку площею 4,62 га, розташовану на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, належну їй на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії Р3 №652762, виданого Федіївською сільською радою 10.04.2002 з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055.

Зазначений договір оренди землі від 02.03.20017 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Нестекою Наталією Олександрівною на підставі рішення індексний номер 34225881 від 13.03.20017, номер запису про інше речове право 19400867 від 02.03.2017.

Оскільки, договір оренди землі від 01.01.2009, укладений між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_1 не було оскаржено або розірвано ані в судовому порядку, ані за згодою сторін, то цей договір є чинним.

Таким чином, оскаржуваний договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 щодо земельної ділянки належної ОСОБА_1 на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії Р3 №652762, укладено під час дії договору оренди землі від 01.01.2009, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем щодо цієї ж земельної ділянки.

Окрім того, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 передала право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055, яка перебуває в оренді ТОВ «Бурат-Агро» на підставі договору оренди від 01.01.2009 у власність ОСОБА_2 на підставі договору міни №1877 від 29.12.2018. Право власності на вказану ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Довбишем Сергієм Миколайовичем 29.12.2018, номер запису про право власності 29732942.

Таким чином, у даному випадку договірні відносини між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_1 припинились 29.12.2018, тобто з моменту переходу права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 жодним чином не повідомила ТОВ «Бурат-Агро» про те, що вона з 29.12.2018 не є власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055 та стороною договору оренди від 01.01.2009, та продовжувала отримувати від ТОВ «Бурат-Агро» кошти, спрямовані на виплату орендної плати за договором оренди від 01.01.2009.

Так, починаючи з 12.11.2020 ОСОБА_1 безпідставно отримала орендну плату за 2019-2020 роки у загальному розмірі 68 506, 39 грн, що підтверджується довідкою від 31.01.2023 № БА-01-06-82, платіжними дорученнями, виписками з особового рахунку та списками згрупованих поштових переказів, копії яких додаються.

Позивач вважає, що також з ОСОБА_1 підлягають стягненню втрати від інфляції за час прострочення зобов`язання за період з 12.11.2020 по 27.02.2023 у розмірі 19 842,94 грн та 3% річних за період з 12.11.2020 по 27.02.2023 у розмірі 3 136, 67 грн.

Позивач просить остаточно стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти у розмірі 91 486, 00 грн, що складається із 68 506,39 грн - сума безпідставно отриманих коштів, 3 136,67 грн - 3 % річних, 19 842, 94 грн - інфляційні витрати.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 26.04.2023 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

Ухвалою суду від 27.04.2023 задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:015:0055, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, належну ОСОБА_2 на підставі державного договору міни № 1877 від 29.12.2018, до виконання рішення суду у даній справі, до виконання рішення суду у даній справі. Заборонено ОСОБА_2 укладати будь-які правочини відносно земельної ділянки площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:015:0055, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, належної ОСОБА_2 на підставі державного договору міни № 1877 від 29.12.2018, до виконання рішення суду у даній справі. Заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 укладати будь- які правочини відносно земельної ділянки площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:015:0055, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Федіївскої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, належної ОСОБА_2 на підставі державного договору міни № 1877 від 29.12.2018, до виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою суду від 04.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

16.06.2023 від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачка вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, обставини викладені в позовній заяві нею не визнаються. Зазначає, що ФОП ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки, адже на момент укладання спірного договору і в подальшому згідно офіційної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка не перебувала в оренді будь-яких осіб. Тобто, будь-які підстави для визнання договору недійсним - відсутні. Також, відповідачка зазначає, що спірна земельна ділянка вибула із фактичного позивача починаючи із 02.03.2017 року, оскільки її обробіток почато ФОП ОСОБА_3 . Тобто, з огляду на норми ст. 261 ЦК України, позивачу ще з 2017 року повинно було бути не є володільцем земельної ділянки в розумінні ст. 397 ЦК України і його права начебто порушені. Замість цього, позивач вирішив ввести суд в оману стосовно дійсних обставин справи штучно створивши підстави для обґрунтування дотримання строків звернення до суду пославшись виключно на нещодавнє встановлення спірного договору. При цьому, позивач взагалі не надає доказів користування спірної земельної ділянкою. З вищевикладеного вбачається, що позивач був обізнаний або як мінімум повинен був бути обізнаний про вибуття спірної земельної ділянки починаючи із 2017року. За таких умов, ще у 2020 році закінчився строк протягом якого позивач міг здійснювати ахист свого права оренди земельної ділянки. Більше того, орендодавець з огляду на поведінку позивача також міг розраховувати на принцип правової визначеності та недопустимість пред`явлення будь-яких претензій третіми особами при вчинення ним правочинів по відношенню до спірного майна. Тобто, позовна заява подано з пропуском строку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, вважає помилковим залучення її до участі у справі у якості відповідача та зазначає, що може мати лише статус третьої особи.

04.07.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 . Позивач вважає, що ФОП ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «Бурат-Агро» укладений 01.01.2009 та зареєстрований у відповідності до чинного на момент його укладання законодавства - у Державному реєстрі земель, про що уповноваженою особою Відділу Держкомзему у Решетилівському районі на договорі вчинено відповідний запис. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно створено через п`ять років після укладання договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро», тому посилання на відсутність реєстрації є безпідставним.

Також, у відзиві Відповідачка посилається на пропуск позовної давності, зазначаючи, що земельна ділянка вибула з володіння Позивача в 2017 році, що не відповідає дійсності. Позивач вказує, що факт того, що ТОВ «Бурат-Агро» обробляє спірну земельну ділянку з 2017 року по 2023 рік підтверджується відповідною довідкою ТОВ «Бурат-Агро», від 26.26.2023, подорожніми листами та витягами з програми Wialon (програмна платформа для GPS моніторингу транспорту встановлена на сільськогосподарській техніці що обробляє спірну земельну ділянку), копії яких додаються. Таким чином спірна земельна ділянка не вибувала з володіння Позивача. Щодо тверджень Відповідачки, що остання не є належним відповідачем Позивач зазначає, що саме ОСОБА_2 є власницею спірної земельної ділянки, до якої перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди з з ТОВ «Бурат-Агро» від 01.01.2009 та за оскаржуваним договором оренди з ФОП « ОСОБА_3 » від 02.03.2017. Таким чином, ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі. Просять задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, яке було призначено на 13:00 год. 01.11.2023 сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

01.11.2023 представником позивача - адвокатом Дробот І.В. подано до суду клопотання в якому вона просить провести судове засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлена завчасно та належним чином. Заяв чи клопотань не надходило.

Відповідачі ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений завчасно та належним чином. Заяв чи клопотань не надходило.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлена завчасно та належним чином. Заяв чи клопотань не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Нестека Н.О. у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлена завчасно та належним чином. Заяв чи клопотань не надходило.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 652762 ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації від 22.03.2002 № 120 отримала у приватну власність земельну ділянку площею 4,62 га на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 224 (а.с. 15-16).

01.01.2009 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро» в особі директора Дяченка Г.М. укладено договір оренди землі, яким в оренду передається земельна ділянка площею 4,62 га на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області , яка відповідно до державного акту на право приватної власності на землю РЗ № 652762 належить ОСОБА_1 . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19247 грн. 42 коп. Строк дії даного договору визначено 15 років, після закінчення якого орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору має повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від грошової оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації, що на момент укладання договору становить 1514 (Одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 58 коп. в рік (з врахуванням коефіцієнту індексації 2,623), а з 01 листопада 2010 року в розмірі 3% від грошової оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації, за згодою сторін у будь-якій формі (грошовій, натуральній, відробітковій) Номенклатура, кількість та вартість продукції робіт, послуг, що надаються орендарем орендодавцю в рахунок планет ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки відробіткової орендної плати, зазначається в Додатку № 1 до даного договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня. Розмір орендної плати переглядається один раз на 3 роки, по потребі. Зазначений договір оренди зареєстрований у Відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.03.2021 за № 532420004002264 (а.с 17-18).

До договору додається Акт прийому-передачі земельної ділянки з підписами сторін , згідно якого Орендодавець , в особі ОСОБА_1 передає , а Орендар ТОВ «Бурат-Агро», в особі директора Дяченка Г.М. приймає земельну ділянку загальною площею 4,62 га, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с.19).

Також, до договору оренди землі від 01.01.2009 додаються: Додаток №1 що визначає форми розрахунку за орендовану земельну ділянку у формі грошового щорічного платежу 1514,58 грн до 30.12 поточного року; Додаток №2 що визначає форми розрахунку за орендовану земельну ділянку у формі грошового щорічного платежу починаючи з 01.01.2009 1744,97 грн до 30.12 поточного року; Додаток №3 що визначає форми розрахунку за орендовану земельну ділянку у формі грошового щорічного платежу починаючи з 01.11.2010 3079,59 грн до 30.12 поточного року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-9900689362022 від 27.05.2022 земельна ділянка за кадастровим номером 5324285400:00:015:0055 місце розташування Полтавська область Полтавський район Федіївська сільська рада площею 4,6203 га, вид використання для товарного сільськогосподарського виробництва, нормативна грошова оцінка 163734,66, 24.02.2017 зареєстрована на підставі технічної документації від 07.02.2017 ФОП ОСОБА_4 . До даного витягу додається кадастровий план земельної ділянки (а.с. 21-22).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована 10.06.2022 Виконавчим комітетом Оржицької селищної ради на підставі заяви 51393970, вбачається, що приватним нотаріусом Нестекою Наталією Олександрівною на підставі рішення індексний номер 34225881 від 13.03.20017, номер запису про інше речове право 19400867 від 02.03.2017 зареєстровано договір оренди землі б/н від 01.03.2017. Зазначений договір без номера від 01.03.2017 укладено між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_1 передала ФОП ОСОБА_3 строком на сім років з правом пролонгації земельну ділянку площею 4,6203 га, розташовану на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, належну їй на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії Р3 №652762, виданого Федіївською сільською радою 10.04.2002 з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055 (а.с. 23-24).

Також, згідно з інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним ОСОБА_1 передала право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055, яка перебуває в оренді ТОВ «Бурат-Агро» на підставі договору оренди від 01.01.2009 у власність ОСОБА_2 на підставі договору міни №1877 від 29.12.2018. Право власності на вказану ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Довбишем Сергієм Миколайовичем 29.12.2018, номер запису про право власності 29732942 (а.с. 23-24).

Відповідно до довідки від 31.01.2023 року № БА-01-06-82 ОСОБА_1 ТОВ «Бурат-Агро» було нараховано та виплачено орендну плату за договором оренди землі від 01.01.2009, на земельну ділянку площею 4,62 га , розташовану на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. А саме: 16963,45 грн за 2019 рік, 17615,94 грн за 2020 рік, 16963,50 за 2021 рік, 16963,50 грн за 2022 рік (а.с. 25).

Зазначене також підтверджується:

- платіжним дорученням №1782 від 12.11.2020 випискою з рахунку ТОВ «Бурат-Агро» від 12.11.2020 та списком № БАБА0000976 від 12.11.2020 згрупованих поштових переказів с. Федіївка де серед отримувачів зазначена ОСОБА_1 з сумою переказу 16 963,45 грн, де зазначено що це є перерахуванням суми орендної плати за дог. №БА/3-532420004002264 від 01.01.2009 за 2019 рік (а.с. 26-30);

- платіжним дорученням №1838 від 19.11.2020 випискою з рахунку ТОВ «Бурат-Агро» від 19.11.2020 та списком № БАБА0000976 від 19.11.2020 згрупованих поштових переказів с. Федіївка де серед отримувачів зазначена ОСОБА_1 з сумою переказу 17 615,94 грн, де зазначено що це є перерахуванням суми орендної плати за дог. №БА/3-532420004002264 від 01.01.2009 за 2020 рік (а.с. 31-35);

- платіжним дорученням №2187 від 28.10.2021 випискою з рахунку ТОВ «Бурат-Агро» від 28.10.2021 та списком № 1 від 28.10.2021 згрупованих поштових переказів електронних, де серед отримувачів зазначена ОСОБА_1 з сумою переказу 16 953,50 грн, де зазначено що це є перерахуванням суми орендної плати за земельну ділянку 532420004002264 за 2021 рік (а.с. 36-39);

- списком згрупованих поштових переказів № 18128 від 02.11.2021 відправником яких є ТОВ «Бурат-Агро» де, а серед отримувачів зазначена Постолакій з сумою переказу 16 963,50 грн (а.с.40);

- платіжною інструкцією №639 від 27.12.2022 платником в якій зазначено ТОВ «Бурат-Агро», отримувачем - ОСОБА_1 , сумою переказу - 16 963,50 грн (а.с.41).

Позивачем наданий суду розрахунок інфляційних втрат за час прострочення зобов`язання за період з 12.11.2020 по 27.02.2023 у розмірі 19 842,94 грн та 3% річних за період з 12.11.2020 по 27.02.2023 у розмірі 3 136, 67 грн (а.с.11-13).

Відповідно копії листа Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 08.02.2023 № 19-16-0,164-57/15-23 відповідно до книги записів про державну реєстрацію договорів оренди 13.03.2012 внесено запис за № 5324004002264 про реєстрацію договору оренди на земельну ділянку 4,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полтавського району, Полтавської області укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро» терміном на 15 років. Будь-якої іншої інформації щодо реєстрації додаткових та інших угод Відділ не має (а.с.42).

Як зазначено у довідці ТОВ «Бурат-Агро» № БА-01-06-309 від 26.26.2023 у період з 2017 року по 2023 рік земельна ділянка площею 4,62 га з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055 розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області включена до складу 28 поля по с. Федіївка та перебуває у обробітку ТОВ «Бурат-Агро» на підставі договору оренди землі від 01.01.2009, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Бурат-Агро» . До даної довідки додані копії подорожніх листів за 2017-2023 роки: подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_5 від 10.13.2017 відповідно якому було виконано дискування грунту на маршруті с.Федіївка поле № 28; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_6 від 14.10.2017 відповідно якого було виконано дискування грунту на маршруті с.Федіївка поле № 28; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_7 від 24.04.2018 відповідно якого було виконано посів кукурудзи на полі № 28; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_8 від 25.04.2018 відповідно якого було виконано було виконано посів кукурудзи на полі № 28; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_9 від 20.05.2019 відповідно якого було виконано посів сої з міндобривами з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку на полі № 28ФД; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_10 від 29.05.2019 відповідно якого було виконано посів сої з міндобривами з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку та переїзд на полі № 28 ФД; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_11 від 29.09.2019 відповідно якого було виконано посів міндобрив з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку на полі № 28 ФД; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_12 від 30.09.2019 відповідно якого було виконано посів міндобрив з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку на полі № 28 ФД; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_13 від 29.09.2021 відповідно якого було виконано посів кукурудзи з міндобривами з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку та переїзд на полі № 28 ФД; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_14 від 26.05.2021 відповідно якого було виконано посів кукурудзи з міндобривами з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку та переїзд на полі № 28 ФД; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_15 від 30.04.202 відповідно якого було виконано посів соняшнику з міндобривами з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку та переїзд на полі № 28 ФД; подорожній лист тракториста/комбайнера ОСОБА_16 від 27.04.2023 відповідно якого було виконано посів кукурудзи з міндобривами з участю у завантаженні насіння та добрив у сівалку та переїзд на полі № 28 ФД. Також суду надані витяги з програми Wialon (програмна платформа для GPS моніторингу транспорту встановлена на сільськогосподарській техніці що обробляє спірну земельну ділянку) за жовтень 2017 року, квітень та вересень 2018 року, травень 2019 року, травень 2021 року, квітень 2022 року квітень 2023 року(а.с.135-156).

Судом встановлено, що спір виник із договірних правовідносин щодо земельної ділянки та його вирішення регулюється нормами цивільного та земельного законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-1512цс16.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_17 ).

Частиною 1 ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (у редакції на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_17 ).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України « Про оренду землі»).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.2 ст.124 ЗК України у редакції на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_17 ).

Згідно з ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (у редакції на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_17 ).

Нормами статті 126 ЗК України, у редакції на момент у укладення договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_17 , встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 ЗУ «Про оренду землі» у редакції на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_17 ).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 ЗУ «Про оренду землі» у редакції на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_17 ).

Велика Палата Верховного Суду (постанови ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, від 23.06.2022 у справі № 696/1693/15-ц, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20) та Касаційний цивільний суд у складі Верхового Суду послідовно дотримуються правових висновків щодо моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки, зазначаючи, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій. Державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі). При цьому, обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено саме на орендаря.

Таким чином, момент набрання чинності договору оренду пов`язується саме із його державною реєстрацією та обов`язок її проведення лежить саме на орендарі.

Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц , правові висновки у якій конкретизовані постановою Великої Палата Верховного суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 вбачається, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року) вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року. Тобто до 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав сам договір оренди, а не право оренди земельної ділянки.

Зазначені висновки також підтримала ВП ВС у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442 цс 19) також викладена позиція про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено на підставі оскарженого договору державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявляється, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним оскарженого договору, для виконання якого було прийняте оскаржене рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку - похідною (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» N 1878-VI від 11.02.2010 встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку визначеному законом, здійснюється з 01.01.2013 року. При цьому пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Судом встановлено, що 01.01.2009 ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, об`єктом якого є земельна ділянка загальною площею 4,62 га. Відповідно до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19247,42 грн. Пунктом 8 Договору передбачено, що він укладений на 15 років із переважним правом орендаря на його поновлення на новий строк (а.с.17).

Даний договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель 13.03.2012 вчинено запис за №532420004002264 (а.с.18 оборот). Зазначені обставини також підтверджуються відповіддю Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 08.02.2023 № 19-16-0,164-57/15-23 (а.с.42).

Таким чином, договір оренди землі від 01.01.2009 був зареєстрований у встановленому законодавством порядку на момент її вчинення компетентним органом та відповідно набув чинності.

Судом достовірно встановлено, що на час укладення та підписання 01.03.2017 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 оспорюваного договору та державної реєстрації права оренди за цим договором був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта (земельної ділянки з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055), підписаний 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_1 щодо якого здійснено державну реєстрацію 13.03.2012.

Таким чином, на момент звернення до суду право оренди первісного орендаря ТОВ «Бурат-Агро» спірної земельної ділянки є чинним.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України). Внаслідок укладення оскарженого договору ФОП ОСОБА_3 отримав право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.

Підстави для ініціювання даного спору у позивача виникли після того, як позивач дізнався про існування договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2022.

Доводи відповідачки ОСОБА_2 щодо обізнаності позивача про оспорюваний договір, починаючи з 02.03.2017, оскільки обробіток земельної ділянки з цього часу розпочато ФОП ОСОБА_3 , що слугує для застосування наслідків спливу строків позовної давності, про що заявлено у відзиві, судом не беруться до уваги виходячи з наступного.

Зазначені твердження відповідача не доведені належними і допустимими доказами, ґрунтуються на власному тлумаченні обставин та в повній мірі спростовуються доказами, наданими ТОВ «Бурат-Агро», які підтверджують факт обробітку земельної ділянки з 2017 по 2023 рік саме ТОВ «Бурат-Агро» та сплати орендної плати (а.с.135-156, 25-41).

З огляду на зазначене заява відповідачки ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строків позовної даності не підлягає задоволенню.

Оскільки спірні правовідносини виникли під час дії договору оренди землі від 01.01.2009 між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:015:0055, то на переконання суду така подвійна державна реєстрація права оренди згідно оспорюваного договору, що здійснена у 2017 році відповідно до законодавства чинного на той момент, порушує право первинного орендаря, яке повинно бути захищено в суді.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що державний реєстратор (приватний нотаріус Настека Н.О.) під час реєстрації права оренди 02.03.2017 на підставі оспорюваного договору від 01.03.2017, задля уникнення здійснення реєстрації прав на земельну ділянку, яка вже перебуває в оренді, повинен був вчинити дії щодо перевірки не лише зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку відповідно до норм законодавства, які набули чинності з 01.01.2013, а також перевірити відомості щодо укладення та державної реєстрації договору оренди на підставі законодавства, що діяло до 01.01.2013 року.

Разом з цим, державний реєстратор не вчинив всіх належних дій, що призвело до порушення існуючих прав орендаря ТОВ «Бурат-Агро», які тривали на момент укладення та реєстрації права оренди за спірним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, тягар неналежного виконання державним реєстром своїх обов`язків не може покладатися на ТОВ «Бурат-Агро» та нести для нього негативні наслідки від недобросовісних дій орендодавця та щодо обґрунтованих легітимних очікувань дотримання його прав, як орендаря щодо оренди земельної ділянки протягом строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України визначено правові наслідки недійсності правочину.

За змістом положень статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Суд вважає, що оскільки укладений договір оренди земельної ділянки від 01.03.2017 оспорюється не стороною даного правочину, а особою, яка не являється учасником його укладення, то відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначений правочин за наявності доведення підстав для його недійсності, підлягає визнанню судом недійсним.

Підсумовуючи викладені вище висновки, суд прийшов до переконання про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Частина 2 статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на 01.03.2017), визначала, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (в редакції чинній на момент звернення до суду) вбачається, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити ефективне поновлення порушеного права.

На переконання суду пред`явлення позивачем вимоги про припинення державної реєстрації права оренди, що виникло на підставі оспорюваного договору не свідчить про обрання невірного способу захисту, тому на думку суду задля повного захисту порушених прав позивача, позовна вимога про припинення державної реєстрації права оренди за спірним договором підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 передала право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055, яка перебуває в оренді Позивача на підставі договору оренди від 01.01.2009, у власність ОСОБА_2 на підставі договору міни № 1877 від 29.12.2018. Право власності на вказану приватним нотаріусом Довбишем Сергієм Миколайовичем 29.12.2018, номер запису про право власності 29732942 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.23-24).

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 148-1 Земельного Кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника, місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси: платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку У відповідності до вимог ч. 4 ст. 148-1 ЗК України внесення змін до договорів оренди суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застати із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору

Таким чином, з 29.12.2018 до ОСОБА_2 від ОСОБА_1 разом із правом власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055 від 01.01.2009 щодо цієї ділянки перейшли всі права та обов`язки за договором оренди.

У порушення вимог ч. 3 ст. 148 ЗУ України з 29.12.2018 по теперішній час новим власником спірної земельної ділянки - ОСОБА_2 , не було повідомлено ТОВ «Бурат- Агро» про перехід до неї права власності на спірну земельну ділянку.

У той же час. ОСОБА_1 , якій достовірно було відомо про укладення нею договору оренди землі від 01.01.2009 із ТОВ «Бурат-Агро» щодо вказаної земельної ділянки також жодним чином не повідомила орендаря про перехід права власності від неї до ОСОБА_2 , а відповідно і про перехід права орендодавця за договором оренди землі від 01.01.2009. Більше того, незважаючи на те, що з 29.12.2018 ОСОБА_1 вже не с власницею спірної земельної ділянки та стороною договору оренди від 01.01.2009, вона продовжила одержувати від ТОВ «Бурат-Агро» кошти, спрямовані на виплату орендної плати за договором оренди від 01.01.2009.

Так, за період з 2019 по 2022 роки ОСОБА_1 безпідставно отримала від ТОВ «Бурат-Агро» кошти у загальному розмірі 68506,39 грн, що підтверджується довідкою від 31.01.2023 № БА-01-06-82, платіжними дорученнями, виписками з особового рахунку та списками згрупованих поштових переказів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена. припинена або взагалі була відсутня. Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ с такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17, 29 березня 2022 року у справі № 296/3518/19.

За обставин встановлених при розгляді цієї справи, вбачається, що договірні відносини між Позивачем та ОСОБА_1 припинилися 29.12.2018 з моменту переходу права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 , яка вже не була власницею земельної ділянки з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055 та, а з 29.12.2018 перестала бути стороною договору оренди землі від 01.01.2009, починаючи з 12.11.2020 безпідставно отримувала орендну плату за 2019-2022 роки у загальному розмірі 68 506,39 грн, що підтверджуються бухгалтерською довідкою 31.01.2023 № БА-01-06-82 та первинними документами, доданими до позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків с не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі 1 "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу 1 книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу І книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Тобто, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Зазначене кореспондується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 та висновками Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 17 жовтня 2018 року у справі № 908/2552/17 та інш.

Судом достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , не будучи власником земельної ділянки з 29.12.2018 та відповідно втративши статус орендодавця земельної ділянки з цієї ж дати, продовжувала безпідставно отримувати орендну плату від ТОВ «Бурат-Агро», чим безпідставно набула грошові кошти за оренду землі у загальному розмірі 68506,39 грн, що доведено позивачем належними і допустимими доказами (а.с.25-41).

Також судом приймаються розрахунки позивача щодо розміру інфляційних втрат та 3% річних (а.с.11-13), нарахованих на розмір безпідставно набутих грошових коштів, як орендної плати, оскільки такі розрахунки здійснені вірно відповідно до норм чинного законодавства в частині їх обранку.

З огляду на зазначене, з ОСОБА_1 підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 68506,39 грн, втрати від інфляції за час прострочення зобов`язання за період з 12.11.2020 по 27.02.2023 у розмірі 19 842,94 грн, а також 3% річних за період з 12.11.2020 по 27.02.2023 у розмірі 3 136,67 грн.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бурат-Агро» підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на викладені вище мотиви, та вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для відновлення порушених прав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «Бурат-Агро» при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору № 19862 від 13.03.2023, який зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 1, 52). Окрім того, сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1342,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 19861 від 13.03.2023 (а.с. 43, 53).

Таким чином, позивачем ТОВ «Бурат-Агро» понесено судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 6710,00 грн, які підлягають відшкодуванню з огляду на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи те, що права та інтереси ТОВ «Бурат-Агро» були порушені саме неправомірними недобросовісними діями відповідачки ОСОБА_1 , тому понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог підлягають стягненню саме з відповідачки ОСОБА_1 .

Вжиті по даній справі заходи забезпечення позову ухвалою суду від 27.04.2023, відповідно до положення частини 7 статті 158 ЦПК України, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі ст. ст. 3, 11, 15, 210, 215, 216, 625, 638, 792, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 124, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 1, 13,18, 20, 24, 27 ЗУ «Про оренду землі», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 12, 13, 51, 76-82, 89, 141, 158, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Нестеки Наталії Олександрівни, про визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди шляхом скасування його державної реєстрації та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 01 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324285400:00:015:0055 площею 4,6203 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Припинити право оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:015:0055, строком на 7 років з правом пролонгації, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1193753453242, номер запису про інше речове право 19400867 від 02.03.2017, що зареєстроване на підставі договору оренди б/н від 01.03.2017 (орендодавець ОСОБА_1 , орендар фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» грошову суму у розмірі 91486,00 грн (дев`яносто одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 00 копійок), яка складається з: безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 68506,39 грн (шістдесят вісім тисяч п`ятсот шість гривень 39 копійок), 3% річних у розмірі 3136,67 грн (три тисячі сто тридцять шість гривень 67 копійок), інфляційних втрат у розмірі 19842,94 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 94 копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 6710,00 грн (шість тисяч сімсот десять гривень 00 копійок).

Роз`яснити сторонам положення частини 7 статті 158 ЦПК України, відповідно до якої вжиті по даній справі заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали суду від 27 квітня 2023 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 листопада 2023 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-агро» (код ЄДРПОУ: 30152327, юридична адреса: с. Піщане Полтавського району (колишнього Решетилівського району) Полтавської області, 38410, поштова адреса: вул.Маршала Бірюзова, 43-А, м.Полтава, 36007, e-mail: office.buratagro@imcargo.com.ua, телефон: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 );

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання, згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання, згідно позовної заяви: АДРЕСА_4 , засоби зв`язку: НОМЕР_6 ;

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_5 , засоби зв`язку: НОМЕР_8 ;

третя особа, , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Нестека Наталія Олександрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_6 , засоби зв`язку: НОМЕР_9 .

Суддя О.О. Романенко