Постанова

від 09.11.2023 по справі 638/2370/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/2370/21

Номер провадження 22-ц/818/1061/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

представника позивачки адвоката Ципліцького Д. О.,

представника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» адвоката Чміль Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2023 року в складі судді Щепіхіної В.В. у справі № 638/2370/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлії Ігорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, що не заявляє позовних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію обтяження,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлії Ігорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), третя особа, що не заявляє позовних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію обтяження.

Позов мотивовано тим, що 07 грудня 2015 року за договором купівлі-продажу її чоловіком ОСОБА_3 за спільні сумісні кошти придбано житловий будинок літ. "А-2" з надвірними будівлями, та земельну ділянку площею 0,0880 га за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Проте, під час оформлення документів їй стало відомо про існування обтяження на вказані об`єкти нерухомості.

18 вересня 2020 року о 16:45:08 та 17:01:02 державним реєстратором Чинник Ю. І. в Державний реєстр іпотек внесено запис про іпотеку № 38255485 та запис № 38255919, об`єктом яких є житловий будинок літ. "А-2" з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0880 га за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекодаржателем вказано ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а іпотекодавець ОСОБА_2 .

Будь-яких відносин з ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» у неї та її колишнього чоловіка не існувало, жодних вимог до них не надходило, про існування іпотеки їм не було відомо. Будь-які заборони, обтяження або судові спори щодо вказаного майна на момент укладення договору купівлі-продажу майна були відсутні, відсутність вказаних відомостей перевірив нотаріус під час посвідчення договору купівлі-продажу.

Наявність обтяження на нерухоме майно унеможливлює здійснення за її волею право володіння, користування і розпорядження майном на власний розсуд, а також створює юридичну можливість звернення стягнення іпотекодержателем на її нерухоме майно. Відповідач переніс запис про обтяження із іншого запису, а саме запису 11640689. Водночас, будь-яких відомостей про запис 11640689, дату та особу його внесення в державний реєстр, як і підстав внесення цього запису до реєстру, інформація з Державного реєстру не містить.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської РДА Донецької області Чинник Ю.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54141827 від 18 вересня 2020 року щодо земельної ділянки та рішення індексний номер: 54142272 від 18 вересня 2020 року щодо житлового будинку з надвірними будівлями, згідно з якими проведено державну реєстрацію обтяження вказаного нерухомого майна на підставі договору іпотеки та відступлення права вимоги та внесені записи про іпотеку відповідно; виключити з Державного реєстру заборон на відчуження майна обтяження, накладене на підставі вказаних рішень

22 жовтня 2021 року ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп» надано відзив на позов та пояснення, в яких просило позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що 30 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (далі ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 6/4/2007/840-К/225, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні ресурси в сумі 337 000,00 доларів США з оплатою відсотків за користування кредитом. В забезпечення кредитних зобов`язань між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» 23 квітня 2009 року укладено Договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано майно: житловий будинок літ. "А-2" з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0880 г за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір іпотеки був посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі 23 квітня 2009 року за № 31341 приватним нотаріусом і одночасно були внесені ним відповідні записи щодо обтяження іпотекою вищевказаного нерухомого майна до Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

На підставі постанови правління Національного Банку України № 83 від 05 лютого 2015 року ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних. Під час реалізації майна банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) за Договором про відступлення прав вимоги № GL48N718070_I_5 від 23 липня 2020 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», останнє набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки. Оскільки заборгованість не погашена на теперішній час ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як новий іпотекодержатель, має право на виконання позичальником свого зобов`язання в повному обсязі.

Після набуття прав кредитора за кредитним договором 18 вересня 2020 року було поновлено обтяження іпотекою на зазначене вище нерухоме майно. При цьому державний реєстратор мала всі правові підстави для поновлення запису про обтяження іпотекою на підставі норм ст.23 Закону України «Про іпотеку», договору про відступлення прав вимоги та договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не є належним відповідачем у даному спорі, а має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2023 року позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на предмет іпотеки прийняті з дотриманням вимог закону, товариство набуло право вимоги на законних підставах, тому не вбачається підстав для їх скасування. Погашення запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек у зв`язку з перенесенням його до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не свідчить про скасування запису про реєстрацію іпотеки. Також, відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про іпотеку на момент укладання договору купівлі-продажу не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог.

30 квітня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ципліцький Дмитро Олегович, на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин по справі, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент внесення обтяжень власником майна був ОСОБА_3 , а не іпотекодавець ОСОБА_2 , що свідчить про наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а тому державний реєстратор не мав підстав для проведення державної реєстрації іпотеки за зверненням нового іпотекодержателя ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в позасудовому порядку.

ПАТ «КБ «Надра» вже зверталося до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ТОВ "ТДМ" та ОСОБА_6 із позовом про стягнення заборгованості, а також позовом про визнання недійсною окремої частини кредитного договору. В межах розгляду даної справ № 638/14294/15-ц та № 638/14295/15-ц Дзержинським районним судом м. Харкова, Харківським апеляційним судом та Верховним Судом витребувано оригінали документів, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, проте вказані документи не були надані до суду, у зв`язку з чим позови залишено без розгляду. Отже, станом на 2015 рік ПАТ «КБ «Надра» не мав у своєму розпорядженні оригіналів документів, яким міг підтвердити свої майнові вимоги. Отже у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на момент звернення до державного реєстратора Чинник Ю.І. вказані документи також були відсутні, їх не подання державному реєстратору свідчить про протиправність прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень.

Право власності за ОСОБА_3 було зареєстровано 07 грудня 2015 року, а запис про іпотеку 18 вересня 2020 року, тобто після більше п`яти років вільного відкритого володіння. ОСОБА_3 проявив розумну обережність та обачність для з`ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна, не мав жодних сумнівів щодо правовірності та професійності осіб, які уповноважені державою на вчинення продажу майна. Встановлення щодо майна обтяжень без волевиявлення власника та без судового рішення покладає на ОСОБА_3 індивідуальний надмірний тягар та є втручанням в його мирне володіння майном.

01 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивачкою доведено наявність підстав для визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих державним реєстратором Чинник Ю. І. під час реєстрації речових прав, які випливають з договору іпотеки № 6/1/2009/980-1/4 від 23 квітня 2009 року та виникли у зв`язку з набуттям ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» статусу нового іпотекодержателя.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» правомірно набуло право вимоги як за кредитним договором так і за договором іпотеки № 6/1/2009/980-1/4 від 23 квітня 2009 року, що не спростовано ОСОБА_4 .

Посилання позивачки на залишення без розгляду позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості по справі № 638/14294/15-ц та справі 638/14295/15-ц не свідчать про відсутність кредитних зобов`язань перед боржника

Договір іпотеки від 23 квітня 2009 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 не був припинений а ні на момент укладання Договору купівлі-продажу від 17 грудня 2015 року, а ні на теперішній час відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Позивачу достеменно було відомо про кредитні зобов`язання, які було забезпечено спірним нерухомим майном, а також про наявність обтяження даного майна та його передачу в іпотеку. ОСОБА_3 є близьким родичем ОСОБА_2 , а саме його тестем.

Договір купівлі-продажу від 07 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено між близькими родичами та є фраудаторним правочином, метою якого є відчуження іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя нерухомого майна.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , Державний реєстратор прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміні-страції Донецької області Чинник Ю.І., третя особа ОСОБА_2 не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 листопада 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 12 жовтня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 3, а.с.39-40), що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки;

ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 13 жовтня 2023 року (том 3, а.с.41), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 02 жовтня 2023 року (том 3, а.с.26);

ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» отримано 09 жовтня 2023 року (том 3, а.с. 36), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 02 жовтня 2023 року (а.с.27 том 3);

Чміль Ю.В., яка діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» повідомлена телефонограмою (а.с.48 том 3);

Колеснікову Анатолію Геннадійовичу, який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», отримано 09 жовтня 2023 року (а.с.35 том 3), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 02 жовтня 2023 року (а.с.28 том 3);

ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 12 жовтня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.37-38, том 3), що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.

Щодо повідомлення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. Відповідно до довідки начальника відділу документального забезпечення та контролю Харківського апеляційного суду станом на 09 жовтня 2023 року поштова кореспонденція Харківського апеляційного суду не направляється до населених пунктів, в яких призупинена робота поштових відділень відповідно до Переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та АТ «Укрпошта» не пересилає поштові відправлення згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами) та даних, розміщених на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (а.с. 42 том 3).

Враховуючи вказані обставини, Державний реєстраторправ нанерухоме майноБахмутської районноїдержавної адміністраціїДонецької областіЧинник Ю.І. викликалася до суду, відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (том 3, а.с. 44-47).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасника справи, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки адвоката Ципліцького Д. О., який підтримав апеляційну скаргу, представника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» адвоката Чміль Ю. В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що 30 березня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 6/4/2007/840-К/225, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 337 000,00 доларів США з оплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12,49 % відсотків річних, строком до 24 березня 2023 року (том 1 а.с.121 126).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 23 квітня 2009 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки № 6/1/2009/980-І/4, за умовами якого банку передано в іпотеку житловий будинок загальною площею 422,5 кв.м., житловою площею 260,7 кв.м., літ. "А-2" з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0880 га (кадастровий номер 6310136300:11:001:0271), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 127-139).

Вказане обтяження внесено до Державного реєстру іпотек державного реєстру, дата реєстраціїї 23 квітня 2009 року. 18 травня 2015 року запис про іпотеку (11640714) перенесено 17:58:12 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек погашено 18 жовтня 2015 17:59:23; запис про іпотеку (11640689) перенесено 18 жовтня 2015 року 17:44:11 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек погашено 18 жовтня 2015 року 17:45:01 (том 1, а. с. 135).

23 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір № GL48N718070_I_5 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступає права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів (боржників), зазначених у додатках №1-4 до Договору, а новий кредитор набуває права вимоги банку за відповідними договорами та сплачує банку за це грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим Договором. Відповідно до додатку до Договору, до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за кредитними договорами № 6/4/2007/840-К/225 від 30 березня 2007 та № 6/1/2007/840-К/162 від 30 березня 2007 року , укладеними з ОСОБА_5 та право вимоги за договором іпотеки № 6/1/2009/980-І/4 від 23 квітня 2009 року, укладеним з ОСОБА_2 ( том 1, а. с. 114-120).

07 грудня 2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 422,5 кв.м., житловою площею 260,7 кв.м., літ. "А-2" з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0880 га (кадастровий номер 6310136300:11:001:0271), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. Продаж майна здійснено за 1 990 000,00 грн., за згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (том 1, а. с. 6-7)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (том 1, а.с. 9). Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 заведено спадкову справу (том 1, а. с. 11)

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 10 вересня 2021 року Державним реєстратором Бахмутської РДА Донецької області Чинник Ю.І. 18 вересня 2020 прийнято рішення:

1) щодо земельної ділянки площею 0,0880 га (кадастровий номер 6310136300:11:001 :0271), реєстраційний номер об`єкта: 797004063101 - рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 54141827, на підставі якого здійснено запис про реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 38255485, перенесено із запису 11640714), підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, заява банку, серія та номер:57, виданий 12.10.2015, видавник: ВАТ КБ "Надра"; Договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_I_5, серія та номер: 137, виданий 23.07.2020, видавник: Приватний нотаріус Н. М. Літвінова, іпотекодержатель: ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" код ЄДРПОУ 40696815, іпотекодавець: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) щодо житлового будинку загальною площею 422,5 кв.м., житловою площею 260,7 кв.м., літ. "А-2" з надвірними будівлям, реєстраційний номер об`єкта: 796977663101 -рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 54141827, на підставі якого здійснено запис про реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 38255919, перенесено із запису 11640689), підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, заява банку, серія та номер: 57, виданий 12.10.2015, видавник: ВАТ КБ "Надра"; Договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_I_5, серія та номер: 137, виданий 23.07.2020, видавник: Приватний нотаріус Н. М. Літвінова, іпотекодержатель: ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" код ЄДРПОУ 40696815, іпотекодавець: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . (том 1, а.с. 12-13).

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України (див. постанови від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що виключення запису про обтяження (зокрема на підставі судового рішення) саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на час прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень, державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Разом з тим в постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у вищевказаній постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), вказавши, що означена конкретизація висновків полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

У випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. У справі за належною вимогою (зокрема, про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) викладено висновок про те, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 750/9652/20 (провадження № 61-9665св21) вказано, що Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) конкретизувала висновки, викладені у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, щодо деяких питань при вирішенні спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки. Конкретизація висновків полягала, зокрема у такому: «За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. При вирішенні таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження». У справі, яка переглядається, відчуження спірної квартири здійснено, коли у відповідному Державному реєстрі немає певного запису про його обтяження іпотекою, що унеможливлює застосування статті 23 Закону України «Про іпотеку». Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що договір купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2008 року є чинним та на момент його вчинення спірна квартира не була обтяжена іпотекою, не перебувала під забороною. Крім того, банк не посилався на недобросовісність набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та цю обставину не доводив. За наведених обставин та враховуючи правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про невстановлення правових підстав для задоволення позову банку до добросовісного набувача про звернення стягнення на спірну квартиру у зв`язку з припиненням права іпотеки.

З огляду на викладене вирішуючи питання наслідків набуття особою права власності на майно, яке було обтяжено іпотекою, без згоди чинного іпотекодержателя в силу відсутності запису про таку іпотеку, що було наслідком незаконного його припинення, слід виходи із дослідження поведінки такого набувача, за підтвердження добросовісності якої і можливим є висновок про нівелювання сили такої іпотеки.

Судова колегія враховує, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна іпотека зареєстрована 23 квітня 2009 року.

Позивачкою не спростовано ствердження ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про те, що договір купівлі-продажу іпотечного майна від 07 грудня 2015 року укладено між сторонами, що перебувають у родинних стосунках, при цьому подружжю ОСОБА_9 не було відомо про обтяження придбаного майна, з огляду на що питання добросовісності укладеної угоди викликають резоні сумніви.

Посилання позивачки на інші судові провадження є необґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту ухвали касаційного суду від 12 листопада 2019 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2018 року витребувано від ПАТ «КБ «Надра» оригінали документів, що раніше подавалися у вигляді копій, а саме: кредитний договір від 30 березня 2007 року № 6/4/2007/840-К/225; додаток № 1 до кредитного договору від 30 березня 2007 року № 6/4/2007/840-К/225; додаткова угода № 1 до кредитного договору від 30 березня 2007 року № 6/4/2007/840-К/225; договори поруки від 30 березня 2007 року № 6/4/2007/840-П/226, № 6/4/2007/840-П/227, № 6/4/2007/840-П/228. Зобов`язано ПАТ «КБ «Надра» надати витребувані документи до суду протягом 14 днів. На виконання вказаної ухвали суду ПАТ «КБ «Надра» надіслало лист від 04 грудня 2018 року за № 2276, в якому посилаючись на те, що банк перебуває у процесі ліквідації, тому процес надання витребуваного пакету документів потребує тривалого часу, просив подовжити строк перерви для можливості виконання ухвали суду, у зв`язку з чим у судовому засіданні, яке відбулось 06 грудня 2018 року було оголошено перерву. Проте, станом на 19 березня 2019 року банком не надано іншої інформації про хід виконання ухвали суду.

Неподання документів Банком у встановлений законом строк не може свідчити про їх відсутність у ПАТ «КБ «Надра» та відповідно у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Між тим, позивач зазначив співвідповідачем у справі державного реєстратора.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України)

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачемє особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

З огляду на те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, у позові до нього слід відмовити саме із цієї підстави.

Беручи до уваги наведене, рішення суду підлягає зміні в частині викладення мотивів залишення позову ОСОБА_10 без задоволення стосовно вимог, звернутих до відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SeryavinandOthers v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд фактично залишив апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст.368,374,376,382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлія Ігорівна змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина