Ухвала

від 13.11.2023 по справі 200/4751/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про розгляд клопотання про залишення позовної заяви без розгляду

13 листопада 2023 року Справа №200/4751/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про залишення позовної заяви без розгляду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 08.09.2023 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У вересні 2023 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання вмотивоване тим, що пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що військова служба є публічною службою. Згідно з ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідач зазначив, що зі змісту позовних вимог, адміністративним позовом є бездіяльність відповідача щодо не підготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними станом на 01.01.2023 та позивач вперше міг дізнатися про порушення своїх прав у січні 2023 року, тобто 8 місяців тому назад. Відповідач зазначив, що це свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача, яка не може свідчити про дотримання строку звернення до суду, оскільки він мав об`єктивну можливість знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, зокрема, під час отримання щомісячно пенсії. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що нормами КАС України чітко визначено строки звернення до адміністративного суду у справах, пов`язаних з публічною службою, в тому числі - військовою службою. Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 29 серпня 2023 року, більше ніж через 6 місяців, тобто з істотним пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду. На думку відповідача перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів для позивача почався ще 01.02.2023, а в силу частини 5 статті 122 КАС України закінчився 01.03.2023 року. Виходячи з викладеного, позивачем пропущено строк звернення адміністративного суду передбачений процесуальним законодавством. Відповідач зазначив, що відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідач зауважив, що враховуючи зазначені вище обставини позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду, а тому він вважає, що позовна заява позивача підлягає залишенню без розгляду та просив залишити позовну заяву без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Розглянувши клопотання відповідача та наявні докази в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджується наявними доказами, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до ЗУ №2262-ХІІ, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, а саме пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Пенсійним фондом України від 03.05.2023.

В даній справі спірним питанням є відмова відповідача у підготовці та ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2023 основного розміру його пенсії.

Суд зазначає, що частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із приписами ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналогічного висновку дійшов в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ч. 2 ст. 55 Закону).

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №815/3522/17 та від 24.01.2019 у справі №338/879/17, від 27.05.2021 року по справі № 442/5891/17, від 31.05.2021 по справі 750/6708/17, від 18.08.2021 у справі № 592/10230/17.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що шляхом звернення до суду з даним позовом позивач просить суд надати оцінку діям відповідача щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку його пенсії.

Водночас, матеріали справи свідчать, що зверненню до суду передували обставини звернення позивача із адвокатським запитом до відповідача, за наслідком чого позивач листом від 10.07.2023 був повідомлений про відсутність підстав для виготовлення такої довідки.

Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання листа відповідача від 10.07.2023. Разом з тим, до суду із позовною заявою позивач звернувся 30.08.2023, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується матеріалами позовної заяви, відтак у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, що свідчить про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивачем при поданні зазначеного адміністративного позову строк звернення до суду не пропущений.

Отже, враховуючи вищезазначене та керуючисьположеннями ст.ст.123та171 КАС України, суд вважає, що відсутні правові підстави для залишення даного адміністративного позову без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,12,72-80,241-243,248, КАС України , суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про залишення позовної заяви без розгляду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.О. Голошивець