Рішення

від 14.11.2023 по справі 212/7570/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7570/23

2/212/2949/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди

встановив:

В жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник адвокат Заборський О.В., звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що він працював з 11.06.1971 року по 31.03.1998 рік на ДСФ РУ ім. Комінтерна треста «Ленінруда» - ДСФ ШУ «Октябрское» виробничого об`єднання по видобутку залізної руди підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком». З 11.06.1971 року по 02.08.1993 року працював машиністом екскаватора, з 02.08.1993 року по 31.03.1998 року працював електрослюсарем по ремонту обладнання. 31.03.1998 року був звільнений по стану здоров`я. Відповідачем не було створено безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого у позивача виникло професійне захворювання. Останньому було встановлено діагноз: хронічна дискогенна попереково-крижова полірадикулопатія, з помірно вираженим стійким больовим синдромом та помірним статикодинамічним порушенням на дисках поперекового остеохондрозу. 20.09.1993 року позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60% та третю групу інвалідності, з наступним переоглядом. При переоглядах 1994 року, 1995 року, 1997 року, 1999 року, 2000 року, 2001 року, 2002 року було встановлено погіршення стану здоров`я позивача, 2004 року останньому була встановлена 2 група інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 70% безстроково. Вважає,що звини підприємства,яке нестворило безпечнихумов праці,він втративсвоє здоров`я,чим йомубула завданаморальна шкода,яка полягаєв тому,що позивачвідчуває постійніфізичні страждання,наслідком якогоє порушеннязвичного способужиття,потреба додатковихзусиль дляорганізації життя,порушення нормальнихжиттєвих зв`язків,внаслідок неможливостівести активнежиття.Розмір завданоїморальної шкодипозивач оцінивв 435500,00грн.,які просивсуд стягнутиз відповідача. Також просив покласти на відповідача судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На підставі ухвали суду від 03 листопада 2023 року розгляд справи було відкладено.

Відповідач скористався правом надання відзиву на позовну заяву та 24 жовтня 2023 року надав його до суду, в якому зазначив, що вина відповідача у виникненні професійного захворювання не доведена документально. Також відсутні будь-які докази на підтвердження того, що на робочому місці ОСОБА_1 діяли шкідливі та небезпечні виробничі фактори. Довідки МСЕК визначають лише ступінь втрати працездатності. Позивач також працював в Криворізькому металургійному заводі ім. Леніна на посадах, умови праці яких також характеризуються шкідливими та небезпечними виробничими факторами. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди вважає необґрунтованим та завищеним, а також таким, що не відповідає принципам співмірності та розумності. Також заперечив проти розподілу витрат на правничу допомогу та надав до суду клопотання про зменшення їх розміру.

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності доч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював з 11.06.1971 року по 31.03.1998 рік на ДСФ РУ ім. Комінтерна треста «Ленінруда» - ДСФ ш. «Октябрська» виробничого об`єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком». З 11.06.1971 року по 02.08.1993 року позивач працював машиністом екскаватора шахти «Октябрська», з 02.08.1993 року по 31.03.1998 року - електрослюсарем по ремонту обладнання на дільниці № 12 шахти «Октябрська». 31.03.1998 року був звільнений за станом здоров`я (п. 2 ст. 40 КЗпП України). (а.с. 12-13)

Згідно з копією довідки №111 від 12.07.1993 року, позивачу було встановлено діагноз: хронічна дискогенна попереково-крижова полірадикулопатія, з помірно вираженим стійким больовим синдромом та помірним статикодинамічним порушенням на дисках поперекового остеохондрозу. (а.с. 7)

Відповідно до копії Виписки з Акту огляду у ВТЕК до Довідки серії 2-18 АБ №057329 від 20.09.1993 роду, позивачу у зв`язку із профзахворюванням (хронічна дискогенна полірадикулопатія) первинно встановлена 3 група інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 60% з переоглядом через один рік. (а.с. 18)

Згідно з копією Виписки з Акту огляду у ВТЕК до Довідки за №050069 від 12.10.1994 року, позивачу у зв`язку із профзахворюванням повторно встановлено 3 групу інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 60%, з датою наступного переогляду - 01.09.1995 року. (а.с. 18 зворот)

Згідно з копією Виписки з Акту огляду у ВТЕК до Довідки серії 2-18 АГ за №045577 від 30.10.1995 року, позивачу у зв`язку із профзахворюванням встановлено 3 групу інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 50%, з датою наступного переогляду - 01.09.1997 року. (а.с. 19)

Відповідно до копії Виписки з Акту огляду у ВТЕК до Довідки за №022154 від 15.09.1997 року, позивачу у зв`язку із профзахворюванням встановлено 2 групу інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 80%, з датою наступного переогляду - 01.09.1998 року. (а.с. 19 зворот)

Згідно з копіями Виписок з Акту огляду у ВТЕК до довідок №159170 від 13.10.1999 року, №254102 від 04.10.2001 року, №303330 від 26.09.2002 року та копії Витягу з Акту огляду у ЛТЕК до Довідки за №193321 від 20.09.2000 року, позивачу у зв`язку із профзахворюванням встановлено 2 групу інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 70% та призначено дату наступного переогляду. (а.с. 20-21)

Відповідно до копії Виписки з Акту огляду у ВТЕК до Довідки за №393462 від 30.09.2004 року, позивачу у зв`язку із профзахворюванням встановлено 2 групу інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 70% з 01.10.2004 року безстроково. (а.с. 22)

У зв`язку із профзахворюванням ОСОБА_1 здійснювались виплати з відшкодування збитків, що підтверджується копіями наказів №532 від 09.11.1993 року, №457 від 20.10.1994 року, копія наказу від 1996 року, №613 від 20.10.1997 року, №763 від 09.12.1998 року, №758 від 10.11.1999 року та №379-р від 29.09.2000 року, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 14-16)

Представником позивача було надано до суду копію відповіді Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» обласна медико-соціальна експертна комісія №2 за №288 від 14.09.2023 року, згідно якої Акт ф.П-4 «Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» та санітарно-гігієнічна характеристика умов праці в документах медекспертної справи ОСОБА_1 , 1949 р.н. відсутні. (а.с. 42)

Також, згідно з копією відповіді Відділу контролю за правильністю призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.10.2023 року за №0400-010315-8/171895, особова справа ОСОБА_1 була передана 01.04.2001 до відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області згідно акту приймання-передачі від ОАО «Криворізький залізорудний комбінат» з повідомленням про хронічне професійне захворювання (отруєння) №544 від 17.06.2023. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, актом приймання-передачі не передавався. (а.с. 41)

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповіднодо роз`яснень,які містятьсяв пунктах1-14Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачеві висновком МСЕК первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у 1993 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 440-1 ЦКУкраїнської РСР, в редакції 1963 року,моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦКУкраїнської РСР, в редакції 1963 року,було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи,та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦКУкраїнської РСР, в редакції 1963 року,про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України№ 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14від24 грудня 2014року.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, станом на час розгляду справи, становить 6 700 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 33 500,00 грн., а максимальний - 1 340 000,00 грн.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Представником позивача було надано до суду копії відповідей КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР» обласна медико-соціальна експертна комісія №2 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с. 41, 42), якими підтверджено неможливість надання до суду Акту форми П-4 «Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» та санітарно-гігієнічної характеристики умов праці позивача.

Однак, згідно з копією довідки №111 від 12.07.1993 року (а.с. 7), позивачу було встановлено діагноз: хронічна дискогенна попереково-крижова полірадикулопатія, з помірно вираженим стійким больовим синдромом та помірним статикодинамічним порушенням на дисках поперекового остеохондрозу. Захворювання професійне.

У зв`язку із вказаним професійним захворюванням ОСОБА_1 , на підставі висновків МСЕК, було визначено ступінь втрати професійної працездатності.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин повідшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Так, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Отже, суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо відсутності документального підтвердження наявності дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів під час виконання позивачем своїх трудових обов`язків та причинно-наслідкового зв`язку між умовами праці ОСОБА_1 та отриманим ним професійним захворюванням внаслідок праці на підприємстві відповідача.

Окрім того, суд зазначає, що вказані доводи представника відповідача також спростовуються копіями наказів відповідача про здійснення ОСОБА_1 виплат з відшкодування збитків у зв`язку із профзахворюванням, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с. 14-16)

Так, отриманим професійним захворюванням позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і в поперековому відділах хребта, порушення ходи та інші негативні наслідки.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, щофакт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди.

За таких обставин суд вбачає, що АТ «Кривбасзалізрудком» повинно нести відповідальність за заподіяну позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності в розмірі 70% та 2 групи інвалідності, які встановлені безстроково, періоду роботи на підприємстві відповідача з червня 1971 року по березень 1998 року, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 320 000,00 грн., без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також, суд не може погодитись з доводами відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» про те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, не підтвердженим належними доказами та явно завищеним.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинстває відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Пункт 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До позовної заяви позивачем було долучено такі докази: копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1261054 від 01 жовтня 2023 року ОСОБА_1 адвокатом Заборським О.В. у Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; копію акту від 01.10.2023 року приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги та на представлення інтересів від 25.06.2023 року; копію розрахунку витрат на правову допомогу з детальним описом наданих послуг від 01.10.2023 року; копію прибуткового касового ордеру від 01.10.2023 року на суму 9000,00 грн. (а.с. 6, 10-11)

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. не порушують принципу розумності та обґрунтованості.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн., проте, враховуючи, що позовні вимоги задовольняються частково, стягненню на користь позивача з відповідача у відшкодування витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам підлягає сума 6613,09 грн. (320000х9000/435500)

Також, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 3200 грн.

Керуючись Законом України«Проохорону праці»,ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,141,258-259,263-265,279, 354ЦПКУкраїни, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6613,09 (шість тисяч шістсот тринадцять) гривень 09 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 3200 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 14 листопада 2023 року.

Суддя: О. Н. Борис